Рішення від 14.01.2026 по справі 916/341/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" січня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/341/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

при секретарі судового засідання Лещенко Л.С.

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу №916/341/25

за позовом Головного управління ДПС в Одеській області

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Азарус»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Група компаній “Світоч»

про визнання правочину недійсним та застосування принципу двосторонньої реституції

за участю представників:

від позивача: Гриценко О.О. /самопредставництво/

від відповідача-1: Волканов Є.В. /ордер серія ВН №1549018 від 24.07.2025/

від відповідача-2: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДСП в Одеській області звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азарус» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Світоч» з позовом, в якому просить Господарський суд Одеської області:

- визнати недійсними правочини укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азарус» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Світоч» договір поставки № 3-23 від 20.12.2023, специфікація № 2 від 03.01.2024 до договору поставки № 3-23 від 20.12.2023;

- застосувати принцип двосторонньої реституції до договору поставки № 3-23 від 20.12.2023, специфікація № 2 від 03.01.2024 до договору поставки № 3-23 від 20.12.2023, та повернути сторони договору у первісний стан.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачами ст. 228 ЦК України, а саме - укладенням правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямованого на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, що є підставою для визнання його недійсним. Також позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на те, що укладений між відповідачами правочин є фіктивним правочином.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 позовну заяву Головного управління ДСП в Одеській області залишено без руху та останньому встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали суду.

18.02.2025 за вх.№5439/25 господарським судом одержано клопотання позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.02.2025 позовну заяву Головного управління ДСП в Одеській області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 31.03.2025 о 14:15, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

27.03.2025 за вх.№9798/25 господарським судом одержано заяву, в якій позивач просить суд змінити підстави позову та здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням оновленої правової позиції із посиланням на невірне зазначення номеру та дати договору, що оскаржується, укладеного між ТОВ «АЗАРУС» як покупцем з однієї сторони та ТОВ «ГК «СВІТОЧ» як постачальником з іншої сторони, а також із зазначенням, що відповідно до фактичних обставин між ТОВ «АЗАРУС» як покупцем з однієї сторони та ТОВ «ГК «СВІТОЧ» як постачальник з іншої сторони, укладено договір поставки товару - олія соняшникова нерафінована, першого гатунку, українського походження та соняшниковий шрот, українського походження та специфікація до договору поставки, а саме: договір поставки № 1-24 від 03.01.2024 року; специфікація № 2 від 11.01.2024 року до договору поставки № 1-24 від 03.01.2024 року на суму 3 570 000,00 грн.

27.03.2025 за вх.№9904/25 господарським судом одержано клопотання, в якому позивач просить суд долучити до справи додаткові докази.

28.03.2025 за вх.№10006/25 господарським судом одержано клопотання, в якому позивач просить суд долучити до матеріалів справи клопотання про збільшення позовних вимог із посиланням на те, що збільшення позовних вимог зумовлене тим, що після подання позову позивачем було виявлено наявність договору поставки № 1-24 від 03.01.2024 та специфікації № 2 від 11.01.2024 року до цього договору, укладеним між укладеного між ТОВ «АЗАРУС» та ТОВ «ГК «СВІТОЧ».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.2025 зупинено провадження справі №916/341/25 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Азарус» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Група компаній “Світоч» про визнання правочину недійсним та застосування принципу двосторонньої реституції до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №420/12471/22.

01.07.2025 за вх.№20681/25 господарським судом одержано клопотання, в якому позивач просить суд поновити провадження по справі № 916/341/25 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРУС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КОМПАНІЙ «СВІТОЧ».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2025 поновлено провадження у справі №916//341/25. Призначено підготовче засідання на 21.07.2025 о 10:00, із викликом учасників справи у судове засідання.

У підготовчому засіданні 20.07.2025 за участю представника позивача, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою: 1) залишено на розгляді заяву позивача про зміну підстав позовної заяви за вх.№9798/25 від 27.03.2025, клопотання за вх.№9904/25 від 27.03.2025 та заяву про збільшення позовних вимог за вх.№10006/25 від 28.03.2025; 2) задоволено усне клопотання представника позивача про надання додаткового часу для викладення правової позиції стосовно наданих позивачем клопотань та відкладено підготовче засідання на 04.08.2025 о 15:00, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

31.07.2025 за вх.№24141/25 господарським судом одержано заперечення на заяву про зміну підстав позову, в яких відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні заяви Головного управління ДПС в Одеській області про зміну підстав позову.

31.07.2025 за вх.№24142 господарським судом одержано клопотання про закриття провадження, в якому відповідач-1 просить суд закрити провадження у справі № 916/341/25 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ТОВ «АЗАРУС», ТОВ «ГК «СВІТОЧ» про визнання правочину недійсним та застосування принципу двосторонньої реституції.

31.07.2025 за вх.№24142 господарським судом одержано заперечення на клопотання про збільшення позовних вимог, в якому відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про збільшення позовних вимог.

01.08.2025 за вх.№24268/25 господарським судом одержано клопотання, в якому позивач просить суд поновити строк на подання додаткових доказів та долучити до матеріалів справи №916/341/25 додаткові докази, що подаються разом із цим клопотанням.

04.08.2025 за вх.№24386/25 господарським судом одержано клопотання, в якому позивач просить суд змінити предмет позову шляхом доповнення позовних вимог новими та у разі задоволення позовної заяви визнати недійсними договори постачання №3-23 від 20.12.2023 та №1-24 від 03.01.2024 щодо постачання товарів/послуг, укладених між ТОВ «АЗАРУС» (код ЄДРПОУ 43760689) та ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ» СВІТОЧ» (код ЄДРПОУ 38530617).

У підготовчому засіданні 04.08.2025 за участю представників позивача та відповідача-1, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою: 1) задоволено усне клопотання представника позивача не розглядати заяву про зміну підстав позовної заяви за вх.№9798/25 від 27.03.2025; 2) задоволено усне клопотання представника позивача не розглядати клопотання за вх.№9904/25 від 27.03.2025; 3) задоволено усне клопотання представника позивача не розглядати заяву про збільшення позовних вимог за вх.№10006/25 від 28.03.2025; 4) задоволено клопотання позивача за вх.№24268/25 від 01.08.2025, поновлено строк на подання додаткових доказів та долучено останні до справи; 5) прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову за вх.№24336/25 від 04.08.2025; 6) встановлено відповідачам строк на подання до суду відзиву на позовну заяву, із врахуванням заяви позивача про зміну предмету позову за вх.№24336/25 від 04.08.2025 протягом 10-ти днів з дня підготовчого засідання (04.08.2025); 7) відмовлено відповідачу-1 у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі за вх.№24142/25 від 31.07.2025; 8) відкладено підготовче засідання на 18.08.2025 о 14:30, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

08.08.2025 за вх.№24924/25 господарським судом одержано відзив відповідача-1 на позовну заяву.

15.08.2025 за вх.№25619/25 господарським судом одержано відповідь позивача на відзив.

У підготовчому засіданні 18.08.2025 за участю представників позивача та відповідача-1, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою: 1) долучено до справи відзив на позовну заяву за вх.№249424/25 від 08.08.2025; 2) долучено до справи відповідь на відзив на позовну заяву за вх.№25619/25 від 15.08.2025; 3) встановлено відповідачам строк на подання до суду заперечень на відповідь на відзив протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив; 4) відкладено підготовче засідання на 15.09.2025 о 15:40, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

15.09.2025 підготовче засідання не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Смелянець Г.Є. на лікарняному та ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2025 учасників справи в порядку ст.120 ГПК України повідомлено про призначення підготовчого засідання на 13.10.2025 о 16:00, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 13.10.2025 за участю представників позивача та відповідача-1, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою закрито підготовче провадження та призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 05.11.2025 о 10:30, із викликом учасників справи у судове засідання.

Під час розгляду справи по суті судом оголошувалася перерва до 26.11.2025, 08.12.2025, 22.12.2025, 14.01.2026, про що у судових засіданнях 05.11.2025, 26.11.2025, 08.12.2025 та 22.12.2025 за участю представників позивача та відповідача-1 постановлені відповідні ухвали без оформлення окремого документа.

У судовому засіданні 14.01.2026, за участю представників позивача та відповідача-1, судом на підставі ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідач-2 у судові засідання, як у підготовчому провадженні, так і під час розгляду справи по суті не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, відзив на позов до суду не надав.

Копії ухвал суду від 24.02.2025, 31.03.2025, 07.07.2025, 20.07.2025, 04.08.2025, 18.08.2025, 18.09.2025, 13.10.2025, 05.11.2025, 26.11.2025, 08.12.2025 та 22.12.2025, які надіслано відповідачу-2 на адресу, зазначену у позові та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуто до суду органами поштового зв'язку з довідкою про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Господарський суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Стислий виклад позиції позивача:

- Відповідно до фактичних обставин та моніторингу наданих до контролюючого органу, а також до суду документів та пояснень встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КОМПАНІЙ «СВІТОЧ» є прямим постачальником товарів на адресу ТОВ «АЗАРУС», між якими був укладені договори поставки № 3-23 від 20.12.2023, № 1-24 від 03.01.2024 року. ТОВ «ГК «СВІТОЧ» не є імпортером, товари на територію України не ввозились, вантажно митних декларацій не складало, що виключає можливість отримання останнім товару з-за кордону.

- Підприємство відповідача-2 не має жодних трудових ресурсів задля здійснення даних операцій, зокрема через відсутність земельних ділянок, а також необхідної кількості працівників на підприємстві. Також, у контролюючого органу відсутня інформація щодо договорів із постачальниками ТОВ «ГК «СВІТОЧ» із закупівлі товару.

- Відповідно до відомостей з постачання товарів/послуг відповідача-2 вбачається, що серед переліку товарів відсутня сільськогосподарська продукція, а наявні лише алкогольні напої (пиво, бренді, лікер, коньяк, тощо), а тому, відповідно до узагальнених аналітичних відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних, першоджерелом яких є дані з внесених до Єдиного реєстру податкових накладних податкових накладних платників ПДВ, походження товарів неможливо дослідити по ланцюгу їх постачання, тобто відсутні відомості про походження такого товару.

- Відповідно до наявної інформації з аналітичних відомостей ДПС за звітні періоди декларування ПДВ з 01.01.2021 по 09.09.2024 вбачається, що підприємство відповідача-2 має ознаки ризиковості ведення господарської діяльності, а саме: - встановлена незначна кількість штатних працівників (1 особа), повідомлення про прийняття працівників на роботу з 01.01.2023 по 09.09.2024 відсутні; - відсутні наявні земельні ділянки; - здійснення господарських операцій з підприємствами покупцями та постачальниками, які перебувають в переліку ризикових платників податку. Оформлені документально ТОВ «ГК «СВІТОЧ», (код ЄДРПОУ 38530617) операції з придбання та реалізації товарів/послуг, передбачають значний обсяг трудовитрат, необхідність наявності значної кількості освічених та кваліфікованих спеціалістів. Також відомо, що сторонні трудові ресурси не залучались.

- За результатами аналізу можливості виконання оформлених господарських операцій ТОВ «ГК «СВІТОЧ», (код ЄДРПОУ 38530617), встановлено можливу нереальність виконання оформлених операцій, виходячи з наступного: - відсутність за юридичною адресою (лист, направлений на адресу ТОВ «ГК «СВІТОЧ» повернуті за закінченням терміну зберігання»; - відсутня інформація про транспортування, а саме наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні; - відсутня інформація про власні або орендовані фонди, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; - відсутня необхідна кількість трудового ресурсу для здійснення господарських операцій у задекларованих обсягах.

- Згідно проведеного аналізу податкової звітності з податку на додану вартість за період січень 2023 року - липень 2024 року, декларування підприємством суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду понад 100 тис. грн. не встановлено. Відповідно до відомостей єдиного реєстру податкових накладних за період січень 2023 року - вересень 2024 року встановлено реалізацію переважно наступних товарів: сіль технічна - 2 907,77 т, олія соняшникова - 8 952,17 т, віконні блоки з ПВХ профілів - 845,15м2, шрот з насіння соняшнику - 19 600 т, соєві боби - 53 235,11 т, пшениця - 27 991,71 т, кукурудза - 28 750 т, соняшниковий шрот - 35 667,76 т, ячмінь - 6 000 т, касети із композитного алюмінію - 1862,57 м2, тощо. При цьому придбання зазначених товарів не прослідковується по ланцюгу постачання. Фактично підприємством за період січень 2023 року - вересень 2024 року здійснюється придбання пива в асортименті, вина в асортименті, лікеро-горілчаних виробів.

- Враховуючи вищевикладене, встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «ГК «СВІТОЧ» згідно оформлених операцій з контрагентами. Таким чином, вбачається відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «ГК «СВІТОЧ» господарських операцій. Отже ТОВ «ГК «СВІТОЧ» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту та податкових зобов'язань.

- Відповідно до баз даних ДПС України, господарська діяльність ТОВ «ГК «СВІТОЧ» здійснювалась безпосередньо вже після закриття банківських рахунків із контрагентами, оскільки, банківський рахунок НОМЕР_1 в банківській установі АТ «Банк Український капітал» був закритий 25.12.2023. Це було підтверджено відповідно до отриманої відповіді від АТ «Банк Український капітал».

- ТОВ «ГК «СВІТОЧ» вносить неправдиві відомості до Державних реєстрів рухомого та нерухомого майна, та не має на меті реальність здійснення господарської діяльності, тобто, відсутня ділова мета що в свою чергу, лише підтверджує правомірність прийнятого контролюючим органом рішення, оскільки жоден з контрагентів відповідно наявних договорів не підтвердив дійсність господарських відносин стосовно надання у володіння, користування та розпорядження рухомого та нерухомого майна.

- Відсутність за юридичною адресою, відсутність необхідних матеріальних та продовольчих ресурсів для постачання саме сільськогосподарської продукції, відсутність працівників тощо, підтверджує відсутність підстав для реальності здійснення господарської діяльності з постачання сільськогосподарської продукції.

- Податковим органом було направлено велику кількість запитів задля отримання інформації, яка стосується постачання товарів на адресу ТОВ «Азарус», а написання запиту на адресу платника податків не є логічних з причини відсутності його за місцем реєстрації. Стосовно перевірок позивач зазначає, що Головним управлінням ДПС у Харківській області була спроба проведення документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої був складений аналіз з причини неможливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв'язку із неможливістю вручення запиту «про надання інформації» та відсутністю ТОВ «ГК «СВІТОЧ» за місцезнаходженням.

- Стосовно пояснень відповідача-1 з приводу того, що «у цій справі позивач не надав жодних доказів наявності умислу сторін укласти договір без наміру його виконання» не є логічним, оскільки, в даному випадку, ті чи інші дії - це постачання товарів на адресу ТОВ «Азарус», яких взагалі не існує, оплата за надані послуги проводилась на рахунок ТОВ «ГК «СВІТОЧ», який закритий ще до підписання сторонами договору на здійснення господарської операції, а отже, беручи наведене до уваги, наявні підстави вважати фіктивним здійснення співпраці між контрагентами загалом.

Стислий виклад позиції відповідача-1:

- У позовній заяві не доведено, що оспорювані договори самі по собі (а не їх наслідки у вигляді декларування податкового кредиту) порушує права держави, а отже - не обґрунтовано право на такий спосіб захисту. Якщо податковий орган вважає, що господарська операція є фіктивною або не має реального змісту, він має право донарахувати зобов'язання, відмовити у податковому кредиті та застосувати фінансові санкції, оскарження яких здійснюється в адміністративному порядку. Позов про визнання договорів недійсними не може бути інструментом фіскального контролю або замінником інструментів, передбачених Податковим кодексом України.

- Стаття 228 ЦК України передбачає, що правочин, який порушує публічний порядок, повинен бути спрямований на протиправну мету (знищення, пошкодження чи незаконне заволодіння майном тощо), а наявність умислу сторін має бути підтверджена вироком суду у кримінальній справі (п. 18 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009; постанова Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 904/3100/21). Матеріали справи не містять вироку, яким було б встановлено вину посадових осіб ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «СВІТОЧ» чи ТОВ «АЗАРУС» у намірі укласти договори поставки всупереч інтересам держави та суспільства, отже позивач не довів жодної з передбачених законом підстав для визнання спірних договорів недійсними, а наявні докази підтверджують його укладення та реальне виконання.

- У ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «СВІТОЧ» під час поставки товару на адресу ТОВ «АЗАРУС» виник обов'язок з нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та його сплати, у відповідності до положень ПК України. За вказаними операціями було сплачено відповідні зобов'язання з податку на додану вартість. В подальшому ТОВ «АЗАРУС» здійснюючи реалізацію, з націнкою, отриманого від ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «СВІТОЧ», також здійснило нарахування податкових зобов'язань з ПДВ та відповідну сплату до бюджету. На підставі вищевикладеного відповідач-1 вважає, що позивач не довів, яким чином укладення та виконання договорів між двома суб'єктами господарювання порушує інтереси держави. Навпаки, операції призвели до виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у постачальника та їх відображення в податковій звітності, а тому позивачем не доведено право на такий спосіб захисту та заявлені вимоги не підлягають задоволенню.

- Позов податкового органу подано з метою запобігання порушенню податкового законодавства, а не з метою захисту цивільного чи господарського права податкового органу. Позов спрямований на встановлення факту нереальності господарських операцій та недійсності правочину не в контексті виконання чи припинення договірного зобов'язання, а у зв'язку з податковими наслідками - «штучним» формуванням податкового кредиту. Зміст та мета позову свідчать про реалізацію владних повноважень, що прямо виводить спір за межі юрисдикції господарських судів. Контролюючий орган не є стороною спірного договору, не має матеріального інтересу у виконанні або розірванні такого договору, не заявляє вимог про повернення майна чи грошей, не посилається на порушення власного майнового права. Отже, такий спір не є господарським у розумінні ст. 20 ГПК України, а є спором у сфері публічного адміністрування, і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

- Відсутність порушеного суб'єктивного права контролюючого органу виключає його статус позивача у господарському процесі. У даному випадку Головне управління ДПС в Одеській області не довело наявність або порушення його суб'єктивного права у спірних правовідносинах, оскільки не є стороною відповідних договорів, не постраждало у власних правах, а звернення до суду є реалізацією контролюючої функції, а не захистом власного порушеного права. Тому відсутнє юридично значуще право на звернення у господарський суд, і такі вимоги не можуть бути задоволені.

- Договори № 3-23 від 20.12.2023 та № 1-24 від 03.01.2024 містять усі істотні умови, передбачені ст. 638, 655, 712 ЦК України, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками. Передача товару здійснювалась на складі Постачальника, у зв'язку з цим товарно-транспортні накладні не оформлювались. Відповідно до п. 4.1. Договорів поставка і передача Товару у власність Покупця оформлюється видатковою накладною. Реальність господарських операцій підтверджується відповідними видатковими накладними. Отже, на підтвердження виконання умов договорів поставки товару сторонами були складені видаткові накладні, підписані представниками відповідачів, скріплені їх печатками. Відповідно до вказаних первинних документів ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «СВІТОЧ» здійснило поставку на адресу ТОВ «АЗАРУС» товару на загальну суму 27 128 550,00 грн. Податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН, тобто пройшли автоматизовану перевірку на предмет ризиковості згідно з Порядком № 1165. Їх реєстрація підтверджує відсутність підстав для зупинення через відповідність господарських операцій податковому законодавству.

- В подальшому ТОВ «АЗАРУС» частину отриманого товару - соняшникового шроту у кількості 6600 тонн, реалізувало за кордон в режимі експорт, про що свідчить відповідна МД №24UA500090002580U8 від 04.03.2024.

- Частину товару у кількості 10 500 тонн кукурудзи було реалізовано ТОВ «АЗАРУС» на адресу ТОВ «БІЗСЕРВІС ЛЮКС», про що свідчать: договір поставки №8 від 17.06.2024 р., специфікація №1 від 17.06.2024 р., видаткові накладні №5 від 02.07.2024 р., №6 від 03.07.2024 р., №7 від 04.07.2025 р., №8 від 05.07.2024 р., №9 від 06.07.2024 р., №10 від 08.07.2024 р., №11 від 09.07.2024 р., №12 від 10.07.2024 р., №14 від 11.07.2024 р., №15 від 12.07.2024 р. ТОВ «АЗАРУС» подало на відповідну реєстрацію податкові накладні №2 від 02.07.2024 р., №3 від 03.07.2024 р., №4 від 04.07.2024 р., №5 від 05.07.2024 р., №6 від 06.07.2024 р., №7 від 08.07.2024 р., №8 від 09.07.2024 р., №9 від 10.07.2024 р., №10 від 11.07.2024 р., №11 від 12.07.2024 р. Крім того, соняшниковий шрот у кількості 3400 тонн також було реалізовано ТОВ «АЗАРУС» на адресу ТОВ «БІЗСЕРВІС ЛЮКС», про що свідчать: договір поставки №13 від 24.06.2024 р., специфікація №1 від 24.06.2024 р., видаткова накладна №13 від 10.07.2024 р. ТОВ «АЗАРУС» подало на відповідну реєстрацію податкову накладну №1 від 10.07.2024 р.

- Реєстрація вищевказаних податкових накладних ТОВ «АЗАРУС» на адресу ТОВ «БІЗСЕРВІС ЛЮКС» була призупинена, оскільки рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН Головного управління ДПС в Одеській області №14893 від 09.02.2024 р. ТОВ «АЗАРУС» було визнано ризиковим платником податку. В подальшому рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 420/25109/24, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 р.: - визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області №14893 від 09.02.2024 року про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРУС» п. 8 критеріїв ризиковості платника податку.

- Посилання позивача на відсутність у постачальника основних фондів і трудових ресурсів, відсутність інформації про транспортування, нібито неможливість виконання договорів у задекларованих обсягах - є припущеннями, які не підтверджені належними доказами.

- Посилання позивача на те, що ТОВ «ГК «СВІТОЧ» не є імпортером та не здійснювало ввезення товару на територію України, жодним чином не підтверджує відсутності у нього товару. Господарська діяльність в Україні не обмежується виключно імпортом: придбання товару на внутрішньому ринку, у вітчизняних постачальників, є цілком законним і поширеним способом забезпечення поставок.

- Доводи про відсутність у підприємства земельних ділянок чи виробничих потужностей для вирощування ріпаку та соняшнику не мають значення для виконання договору поставки, оскільки за умовами господарського обороту постачальник може здійснювати перепродаж товару, придбаного у третіх осіб, без його власного виробництва. Це прямо відповідає положенням ст. 712 ЦК України та не вимагає від постачальника бути виробником продукції.

- Чинне законодавство України не містить вимоги, що постачальник повинен бути виробником товару або мати власні виробничі потужності та штатний персонал для виконання договорів поставки. Господарська діяльність може здійснюватися шляхом придбання товару у третіх осіб та подальшого його перепродажу, що відповідає загальним положенням ст. 655, 656, 712 ЦК України. Залучення сторонніх ресурсів (перевізників, експедиторів, складських операторів, посередників) є загальноприйнятою та законною практикою у сфері комерційного обігу. Наявність чи відсутність штатних працівників у штатному розписі не є визначальним доказом здійснення чи нездійснення господарської діяльності. Вимога щодо обов'язкового володіння транспортними засобами чи складськими приміщеннями відсутня у законодавстві. Перевезення, зберігання та інші логістичні процеси можуть здійснюватися сторонніми суб'єктами на підставі договорів, що є звичайною господарською практикою.

- Посилання на «відсутність за місцезнаходженням» не є доказом у розумінні процесуального закону. Інформація про неможливість вручення запиту та відсутність підприємства за юридичною адресою є лише технічною констатацією і не доводить відсутності фактичної господарської діяльності.

- Поняття «ризиковість» не є підставою для визнання договору недійсним Категорія «ризиковий платник» використовується виключно в процедурі податкового адміністрування ПДВ (п. 201.16 ПКУ) і не є правовою підставою для автоматичного заперечення дійсності господарських операцій чи договорів. Визнання договору недійсним можливе лише з підстав, визначених ЦК України, і жодна з таких підстав у позові не доведена належними та допустимими доказами.

- Відсутність відомостей по ланцюгу постачання у базах ДПС не є доказом нереальності операцій Інформація з ЄРПН чи внутрішніх інформаційних систем ДПС є похідною від податкової звітності та не замінює собою первинних документів. Встановлення «неможливості прослідкувати походження товару» за адміністративними даними не свідчить про відсутність самого товару чи його поставки, особливо за наявності належно оформлених первинних документів, які підтверджують виконання зобов'язань сторонами договору.

- Первинні документи мають пріоритет у підтвердженні господарських операцій. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 44 ПКУ, саме первинні документи є належними доказами факту здійснення господарських операцій. Оцінка їх змісту та належності повинна здійснюватися в судовому порядку, а не на підставі припущень чи аналітичних довідок контролюючого органу.

- Аргумент позивача про відсутність складських приміщень та земельних ділянок у ТОВ «ГК «Світоч» ґрунтується виключно на перевірці інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо власності на об'єкти. При цьому повністю ігнорується факт, що господарська діяльність може здійснюватися на підставі договорів оренди, суборенди, зберігання чи інших цивільно-правових відносин, які не завжди підлягають державній реєстрації. Відсутність відомостей у Реєстрі не є доказом відсутності законних підстав для користування приміщеннями.

- Закриття рахунку НОМЕР_1 в АТ «Банк Український Капітал» станом на 25.12.2023 саме по собі не є доказом відсутності у підприємства інших банківських рахунків або неможливості здійснювати розрахунки через інші банківські установи. Господарюючий суб'єкт вправі відкривати, змінювати та закривати рахунки у будь-який час, що є звичайною практикою ділового обороту та прямо передбачено законодавством. ДПС не надала доказів того, що після закриття зазначеного рахунку підприємство не мало інших діючих рахунків, або що розрахунки між сторонами договорів не здійснювалися іншим законним способом.

- Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, та сторони прагнули або свідомо допускали ненастання правових наслідків, обумовлених договором. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявність наступних умов: - вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; - такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; - метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося фіктивно (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 909/330/16). У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний (Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».). У цій справі позивач не надав жодних доказів наявності умислу сторін укласти договір без наміру його виконання, у зв'язку з чим у даному випадку позивачем не доведено наявність підстав, з якими закон пов'язує недійсність правочину.

Обставини справи встановлені судом.

20.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Група компаній “Світоч» (Постачальник, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Азарус» (Покупець, відповідач-1) укладений договір поставки №3-23, згідно з яким Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, та доставити у місце визначене Покупцем сільськогосподарську продукцію, а саме: Кукурудза 3 класу, українського походження, врожаю 2023 року (надалі іменується «Товар»).

Відповідно до п.3.1 договору №3-23 ціна Товару за одиницю виміру та загальна вартість Товару зазначається в додаткових угодах до Договору або Специфікаціях, які є його невід'ємними частинами.

Згідно з п.3.2 договору №3-23 сума Договору становить вартість поставленого Товару протягом строку дії Договору, відповідно до додаткових угод до Договору, Специфікацій, видаткових накладних та/або актів приймання-передачі Товару.

Відповідно до п.4.1 договору №3-23 Постачальник зобов'язується у строк, визначений в додаткових угодах до Договору та/або Специфікаціях, передати у власність Покупця Товар.

Між Сторонами погоджено, що поставка та передача Товару у власність Покупця здійснюється на складі Покупця, та оформлюється видатковою накладною.

Адреса складу Покупця визначається в додаткових угода до даного Договору та/або Специфікаціях, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п.п.4.2-4.5 договору №3-23 у строки, які будуть визначені Сторонами в окремих додаткових угодах та/або Специфікаціях, Постачальник зобов'язується доставити та вивантажити Товар на адресу, яка буде вказана Покупцем. Витрати на транспортування до місця доставки та вивантаження Товару покладаються на Постачальника.

Постачальник здійснює відповідальне зберігання Товару на власному складі з моменту передачі Покупцю права власності на Товар, та до моменту доставки та вивантаження Товару до адреси, яка буде вказана Покупцем.

Плата за зберігання Товару Покупцем окремо не здійснюється, та входить до загальної вартості Товару/окремих партій Товару за даним Договором.

Вид транспорту зазначається в додаткових угодах до Договору та/або Специфікаціях, які є його невід'ємними частинами.

Товар може поставлятися партіями в межах загального обсягу, зазначеного у додаткових угодах до Договору та/або Специфікаціях, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.4.6 договору №3-23 поставка Товару підтверджується та супроводжується наступними документами:

а) видатковою накладною;

б) рахунком Постачальника із зазначенням кількості та ціни Товару та номеру і дати Договору або Специфікації згідно якої здійснюється поставка Товару;

в) товаро-транспортними накладними, виписаними на кожний автомобіль/причеп автомобіля/залізничний вагон.

Згідно з п.5.1 договору №3-23 оплата за Товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку' Постачальника в наступному порядку:

- 100 % вартості Товару сплачуються Покупцем протягом 30-х банківських днів з дати доставки та вивантаження Товару на адресу, зазначену у додатковій угоді до даного Договору або Специфікації.

Згідно з п.5.2 договору №3-23 оплата за Товар вважається здійсненою в момент списання грошових коштів з банківського рахунку Покупця.

Відповідно до п.5.5 договору №3-23 підставою для розрахунків є первинні документи, які повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування та ідентифікаційний код Постачальника, назва і номер документу (форми), дату складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і ПІБ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий оригінальний (не факсимільний та не сканований) підпис чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, завірені печаткою підприємства (у випадку наявності).

Згідно з п.7.1 договору №3-23 Покупець зобов'язується вчасно прийняти і оплатити Товар відповідно до умов Договору.

Відповідно до п.7.2 договору №3-23 Постачальник зобов'язується вчасно передати Товар у власність Покупця, доставити та вивантажити Товар, та надати Покупцю протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати доставки Товару повний пакет оригіналів документів, які підтверджують та супроводжують поставку Товару відповідно до розділу 4 Договору,

Згідно з п.10.2 договору №3-23 договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін та скріплення печатками (у випадку наявності) обох Сторін і діє до 30 листопада 2024 р., але у будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань, в тому числі грошових, згідно Додаткових угод та Специфікацій до Договору. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії.

20.12.2023 сторонами укладено Специфікацію №1 до договору поставки №3-23 від 20.12.2023 про наступне:

1. Постачальник передає у власність Покупця наступний Товар: Кукурудза 3 класу, українського походження, врожаю 2023 року у кількості 5 500 тон за ціною 1 315 грн./тон на загальну суму 8 245 050 грн.

2. Загальна вартість Товару за цією Специфікацією складає: 8 245 050,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 012 550,00 грн.

Вартість Товару може бути змінено з урахуванням алгоритму зменшення ціни Товару за погіршення його якості, відповідно до цієї Специфікації та зазначається у видаткових накладних.

3. Ціна набирає чинності з моменту підписання цієї Специфікації. У разі зміни ринкової ціни Товару, Постачальник зобов'язаний відвантажити Товар за ціною цієї Специфікації у встановлений строк.

4. Місце доставки та розвантаження Товару: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Знаменівка, вул. Польова 1В.

5. Якість Товару, що поставляється Постачальником, має не перевищувати наступним показникам: - Вологість - 15,0 %;

- Сміттєва домішка - 3,0 %;

- Зернова домішка - 10,0 %;

- Пошкодженні, макс - 5,0 %;

- Вміст насіння амброзії, база - макс 10 шт/кг;

- Зараженість шкідниками - не допускається.

Всі інші показники - згідно ДСТУ 4525:2006.

6. Доставка Товару та розвантаження в повному обсязі здійснюється в строк до 29.02.2024 року включно.

7. Вид транспорту: Автотранспорт

03.01.2024 сторонами укладено Специфікацію №2 до договору поставки №3-23 від 20.12.2023 про наступне:

1. Постачальник передає у власність Покупця наступний Товар: Кукурудза 3 класу, українського походження, врожаю 2023 року у кількості 5 000 т., за ціною 1 315 грн./тон, разом на 7 495 500 грн.

2. Загальна вартість Товару за цією Специфікацією складає: 7 495 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 920 500,00 грн. Вартість Товару може бути змінено з урахуванням алгоритму зменшення ціни Товару за погіршення його якості, відповідно до цієї Специфікації та зазначається у видаткових накладних.

5. Якість Товару, що поставляється Постачальником, має не перевищувати наступним показникам:

- Вологість - 15,0 %:

- Сміттєва домішка - 3,0 %;

- Зернова домішка - 10,0 %;

- Пошкодженні, макс - 5,0 %;

- Вміст насіння амброзії, база - макс 10 шт/кг;

- Зараженість шкідниками - не допускається.

Всі інші показники - згідно ДОТУ 4525:2006.

6. Доставка Товару та розвантаження в повному обсязі здійснюється в строк до 31.03.2024 року включно.

7. Вид транспорту: Автотранспорт.

На виконання договору №3-23 відповідач-2 поставив відповідачу-1 товар (кукурудза) на загальну суму 15 740 550 грн. згідно підписаних сторонами та скріплених печатками сторін видаткових накладних: №183 від 16.01.2024 на суму 40 775,52 грн., №184 від 16.01.2024 на суму 44 673,18 грн., №185 від 16.01.2024 на суму 39 876,06 грн., №186 від 16.01.2024 на суму 43 773,72 грн., №187 від 16.01.2024 на суму 42 574,44 грн., №188 від 16.01.2024 на суму 45 272,82 грн., №189 від 16.01.2024 на суму 44 523,27 грн., №190 від 16.01.2024 на суму 42 574,44 грн., №191 від 16.01.2024 на суму 45 122,91 грн., №192 від 16.01.2024 на суму 45 122,91 грн., №193 від 16.01.2024 на суму 43 323,99 грн., №194 від 16.01.2024 на суму 45 422,73 грн., №195 від 16.01.2024 на суму 42 724,35 грн., №196 від 16.01.2024 на суму 43 623,81 грн., №197 від 16.01.2024 на суму 44 373,36 грн., №198 від 16.01.2024 на суму 42 124,71 грн., №199 від 16.01.2024 на суму 41 824,89 грн., №200 від 16.01.2024 на суму 45 722,55 грн., №201 від 16.01.2024 на суму 44 673,18 грн., №1 від 17.01.2024 на суму 45 872,46 грн., №2 від 17.01.2024 на суму 41 375,16 грн., №3 від 17.01.2024 на суму 47 971,20 грн., №4 від 17.01.2024 на суму 44 073,54 грн., №5 від 17.01.2024 на суму 48 570,84 грн., №6 від 17.01.2024 на суму 44 223,45 грн., №7 від 17.01.2024 на суму 44 523,27 грн., №8 від 17.01.2024 на суму 46 622,01 грн., №9 від 17.01.2024 на суму 48 420,93 грн., №10 від 17.01.2024 на суму 41 974,80 грн., №11 від 17.01.2024 на суму 41 375,16 грн., №12 від 17.01.2024 на суму 49 470,30 грн., №13 від 17.01.2024 на суму 47 221,65 грн., №14 від 17.01.2024 на суму 45 872,46 грн., №15 від 17.01.2024 на суму 44 823,09 грн., №16 від 17.01.2024 на суму 43 174,08 грн., №17 від 17.01.2024 на суму 41 525,07 грн., №18 від 17.01.2024 на суму 46 022,37 грн., №1 від 17.01.2024 на суму 45 872,46 грн., №202 від 17.01.2024 на суму 44 823,09 грн., №203 від 17.01.2024 на суму 47 671,38 грн., №204 від 17.01.2024 на суму 47 071,74 грн., №205 від 17.01.2024 на суму 43 323,99 грн., №205 від 17.01.2024 на суму грн., №206 від 17.01.2024 на суму 44 223,45 грн., №207 від 17.01.2024 на суму 48 271,02 грн., №208 від 17.01.2024 на суму 45 122,91 грн., №209 від 17.01.2024 на суму 48 570,84 грн., №210 від 17.01.2024 на суму 43 923,63 грн., №211 від 17.01.2024 на суму 46 022,37 грн., №212 від 17.01.2024 на суму 47 371,56 грн., №213 від 17.01.2024 на суму 44 373,36 грн., №214 від 17.01.2024 на суму 43 323,99 грн., №215 від 17.01.2024 на суму 44 823,09 грн., №216 від 17.01.2024 на суму 44 373,36 грн., №217 від 17.01.2024 на суму 46 022,37 грн., №218 від 17.01.2024 на суму 46 921,83 грн., №219 від 17.01.2024 на суму 47 071,74 грн., №220 від 18.01.2024 на суму 43 024,17 грн., №223 від 18.01.2024 на суму 45 722,55 грн., №19 від 18.01.2024 на суму 44 223,45 грн., №20 від 18.01.2024 на суму 42 874,26 грн., №21 від 18.01.2024 на суму 46 771,92 грн., №22 від 18.01.2024 на суму 45 572,64 грн., №23 від 18.01.2024 на суму 47 071,74 грн., №24 від 18.01.2024 на суму 44 523,27 грн., №25 від 18.01.2024 на суму 46 022,37 грн., №26 від 18.01.2024 на суму 46 622,01 грн., №27 від 18.01.2024 на суму 48 420,93 грн., №28 від 18.01.2024 на суму 42 124,71 грн., №29 від 18.01.2024 на суму 46 172,28 грн., №30 від 18.01.2024 на суму 48 870,66 грн., №31 від 18.01.2024 на суму 46 771,92 грн., №32 від 18.01.2024 на суму 46 322,19 грн., №33 від 18.01.2024 на суму 44 823,09 грн., №34 від 18.01.2024 на суму 42 874,26 грн., №35 від 18.01.2024 на суму 44 523,27 грн., №36 від 18.01.2024 на суму 48 420,93 грн., №221 від 18.01.2024 на суму 44 523,27 грн., №222 від 18.01.2024 на суму 46 322,19 грн., №224 від 18.01.2024 на суму 44 673,18 грн., №225 від 18.01.2024 на суму 45 272,82 грн., №226 від 18.01.2024 на суму 45 572,64 грн., №227 від 18.01.2024 на суму 43 024,17 грн., №228 від 18.01.2024 на суму 44 673,18 грн., №229 від 18.01.2024 на суму 45 872,46 грн., №230 від 18.01.2024 на суму 46 022,37 грн., №231 від 18.01.2024 на суму 43 923,63 грн., №232 від 18.01.2024 на суму 43 024,17 грн., №233 від 18.01.2024 на суму 43 323,99 грн., №234 від 18.01.2024 на суму 43 923,63 грн., №235 від 18.01.2024 на суму 44 373,36 грн., №236 від 18.01.2024 на суму 43 174,08 грн., №237 від 18.01.2024 на суму 46 022,37 грн., №238 від 18.01.2024 на суму 44 223,45 грн., №37 від 19.01.2024 на суму 45 572,64 грн., №38 від 19.01.2024 на суму 44 523,27 грн., №39 від 19.01.2024 на суму 47 671,38 грн., №40 від 19.01.2024 на суму 45 872,46 грн., №41 від 19.01.2024 на суму 47 221,65 грн., №42 від 19.01.2024 на суму 44 523,27 грн., №43 від 19.01.2024 на суму 46 172,28 грн., №44 від 19.01.2024 на суму 45 122,91 грн., №45 від 19.01.2024 на суму 44 373,36 грн., №46 від 19.01.2024 на суму 43 623,81 грн., №47 від 19.01.2024 на суму 46 172,28 грн., №48 від 19.01.2024 на суму 47 521,47 грн., №49 від 19.01.2024 на суму 46 921,83 грн., №50 від 19.01.2024 на суму 46 022,37 грн., №51 від 19.01.2024 на суму 44 823,09 грн., №52 від 19.01.2024 на суму 44 373,36 грн., №53 від 19.01.2024 на суму 44 523,27 грн., №54 від 19.01.2024 на суму 41 674,98 грн., №239 від 19.01.2024 на суму 45 122,91 грн., №240 від 19.01.2024 на суму 46 172,28 грн., №241 від 19.01.2024 на суму 41 075,34 грн., №242 від 19.01.2024 на суму 43 773,72 грн., №243 від 19.01.2024 на суму 44 523,27 грн., №244 від 19.01.2024 на суму 45 572,64 грн., №245 від 19.01.2024 на суму 43 773,72 грн., №246 від 19.01.2024 на суму 44 673,18 грн., №247 від 19.01.2024 на суму 43 174,08 грн., №248 від 19.01.2024 на суму 42 124,71 грн., №249 від 19.01.2024 на суму 43 923,63 грн., №250 від 19.01.2024 на суму 42 424,53 грн., №251 від 19.01.2024 на суму 43 323,99 грн., №252 від 19.01.2024 на суму 45 722,55 грн., №253 від 19.01.2024 на суму 43 024,17 грн., №254 від 19.01.2024 на суму 43 923,63 грн., №255 від 19.01.2024 на суму 42 574,44 грн., №256 від 19.01.2024 на суму 44 223,45 грн., №257 від 19.01.2024 на суму 41 674,98 грн., №55 від 22.01.2024 на суму 45 572,64 грн., №56 від 22.01.2024 на суму44 223,45 грн., №57 від 22.01.2024 на суму 46 771,92 грн., №58 від 22.01.2024 на суму 45 872,46 грн., №59 від 22.01.2024 на суму 47 221,65 грн., №60 від 22.01.2024 на суму 45 272,82 грн., №61 від 22.01.2024 на суму 43 773,72 грн., №62 від 22.01.2024 на суму 45 122,91 грн., №63 від 22.01.2024 на суму 44 373,36 грн., №64 від 22.01.2024 на суму 43 623,81 грн., №65 від 22.01.2024 на суму 46 172,28 грн., №66 від 22.01.2024 на суму 46 472,10 грн., №67 від 22.01.2024 на суму 46 921,83 грн., №68 від 22.01.2024 на суму 46 022,37 грн., №69 від 22.01.2024 на суму 43 323,99 грн., №70 від 22.01.2024 на суму 44 373,36 грн., №71 від 22.01.2024 на суму 41 525,07 грн., №72 від 22.01.2024 на суму 40 175,88 грн., №258 від 22.01.2024 на суму 48 271,02 грн., №259 від 22.01.2024 на суму 44 673,18 грн., №260 від 22.01.2024 на суму 47 071,74 грн., №261 від 22.01.2024 на суму 44 223,45 грн., №262 від 22.01.2024 на суму 42 124,71 грн., №263 від 22.01.2024 на суму 44 373,36 грн., №264 від 22.01.2024 на суму 44 523,27 грн., №265 від 22.01.2024 на суму 45 272,82 грн., №266 від 22.01.2024 на суму 45 122,91 грн., №267 від 22.01.2024 на суму 43 923,63 грн., №268 від 22.01.2024 на суму 45 572,64 грн., №269 від 22.01.2024 на суму 44 373,36 грн., №270 від 22.01.2024 на суму 47 071,74 грн., №271 від 22.01.2024 на суму 45 572,64 грн., №272 від 22.01.2024 на суму 45 572,64 грн., №273 від 22.01.2024 на суму 47 371,56 грн., №274 від 22.01.2024 на суму 47 521,47 грн., №275 від 22.01.2024 на суму 44 523,27 грн., №73 від 23.01.2024 на суму 42 874,26 грн., №74 від 23.01.2024 на суму 44 223,45 грн., №75 від 23.01.2024 на суму 46 172,28 грн., №76 від 23.01.2024 на суму 47 371,56 грн., №77 від 23.01.2024 на суму 44 073,54 грн., №78 від 23.01.2024 на суму 45 572,64 грн., №79 від 23.01.2024 на суму 44 223,45 грн., №80 від 23.01.2024 на суму 45 122,91 грн., №81 від 23.01.2024 на суму 42 874,26 грн., №82 від 23.01.2024 на суму 43 623,81 грн., №83 від 23.01.2024 на суму 47 671,38 грн., №84 від 23.01.2024 на суму 45 122,91 грн., №85 від 23.01.2024 на суму 46 921,83 грн., №86 від 23.01.2024 на суму 46 322,19 грн., №87 від 23.01.2024 на суму 43 323,99 грн., №88 від 23.01.2024 на суму 45 572,64 грн., №89 від 23.01.2024 на суму 44 523,27 грн., №90 від 23.01.2024 на суму 48 570,84 грн., №276 від 23.01.2024 на суму 44 523,27 грн., №277 від 23.01.2024 на суму 45 272,82 грн., №278 від 23.01.2024 на суму 47 071,74 грн., №279 від 23.01.2024 на суму 44 673,18 грн., №280 від 23.01.2024 на суму 45 872,46 грн., №281 від 23.01.2024 на суму 43 323,99 грн., №282 від 23.01.2024 на суму 43 773,72 грн., №283 від 23.01.2024 на суму 47 071,74 грн., №284 від 23.01.2024 на суму 46 022,37 грн., №285 від 23.01.2024 на суму 44 373,36 грн., №286 від 23.01.2024 на суму 48 121,11 грн., №287 від 23.01.2024 на суму 41 824,89 грн., №288 від 23.01.2024 на суму 47 071,74 грн., №289 від 23.01.2024 на суму 43 773,72 грн., №290 від 23.01.2024 на суму 47 671,38 грн., №291 від 23.01.2024 на суму 46 022,37 грн., №292 від 23.01.2024 на суму 43 923,63 грн., №293 від 23.01.2024 на суму 44 073,54 грн., №294 від 23.01.2024 на суму 40 625,61 грн., №91 від 24.01.2024 на суму 42 874,26 грн., №92 від 24.01.2024 на суму 42 724,35 грн., №93 від 24.01.2024 на суму 44 523,27 грн., №94 від 24.01.2024 на суму 45 872,46 грн., №95 від 24.01.2024 на суму 44 673,18 грн., №96 від 24.01.2024 на суму 45 572,64 грн., №97 від 24.01.2024 на суму 44 223,45 грн., №98 від 24.01.2024 на суму 45 122,91 грн., №99 від 24.01.2024 на суму 42 874,26 грн., №100 від 24.01.2024 на суму 43 623,81 грн., №101 від 24.01.2024 на суму 47 671,38 грн., №102 від 24.01.2024 на суму 45 122,91 грн., №103 від 24.01.2024 на суму 47 371,56 грн., №104 від 24.01.2024 на суму 45 572,64 грн., №105 від 24.01.2024 на суму 44 073,54 грн., №106 від 24.01.2024 на суму 45 572,64 грн., №107 від 24.01.2024 на суму 44 523,27 грн., №108 від 24.01.2024 на суму 47 071,74 грн., №109 від 24.01.2024 на суму 48 570,84 грн., №295 від 24.01.2024 на суму 43 323,99 грн., №296 від 24.01.2024 на суму 45 272,82 грн., №297 від 24.01.2024 на суму 47 071,74 грн., №298 від 24.01.2024 на суму 48 870,66 грн., №299 від 24.01.2024 на суму 44 673,18 грн., №300 від 24.01.2024 на суму 43 024,17 грн., №301 від 24.01.2024 на суму 47 521,47 грн., №302 від 24.01.2024 на суму 45 572,64 грн., №303 від 24.01.2024 на суму 48 121,11 грн., №304 від 24.01.2024 на суму 45 872,46 грн., №305 від 24.01.2024 на суму 42 274,62 грн., №306 від 24.01.2024 на суму 44 073,54 грн., №307 від 24.01.2024 на суму 44 823,09 грн., №308 від 24.01.2024 на суму 45 272,82 грн., №309 від 24.01.2024 на суму 44 073,54 грн., №310 від 24.01.2024 на суму 45 422,73 грн., №311 від 24.01.2024 на суму 45 722,55 грн., №312 від 24.01.2024 на суму 47 071,74 грн., №110 від 25.01.2024 на суму 43 323,99 грн., №111 від 25.01.2024 на суму 43 024,17 грн., №112 від 25.01.2024 на суму 44 073,54 грн., №114 від 25.01.2024 на суму 45 872,46 грн., №115 від 25.01.2024 на суму 45 722,55 грн., №116 від 25.01.2024 на суму 46 022,37 грн., №117 від 25.01.2024 на суму 42 874,26 грн., №118 від 25.01.2024 на суму 43 623,81 грн., №119 від 25.01.2024 на суму 46 771,92 грн., №120 від 25.01.2024 на суму 46 622,01 грн., №121 від 25.01.2024 на суму 45 872,46 грн., №122 від 25.01.2024 на суму 46 322,19 грн., №123 від 25.01.2024 на суму 44 073,54 грн., №124 від 25.01.2024 на суму 42 574,44 грн., №125 від 25.01.2024 на суму 44 373,36 грн., №126 від 25.01.2024 на суму 46 022,37 грн., №127 від 25.01.2024 на суму 45 572,64 грн., №113 від 25.01.2024 на суму 44 823,09 грн., №313 від 25.01.2024 на суму 42 574,44 грн., №314 від 25.01.2024 на суму 45 872,46 грн., №315 від 25.01.2024 на суму 44 523,27 грн., №316 від 25.01.2024 на суму 46 322,19 грн., №317 від 25.01.2024 на суму 43 773,72 грн., №318 від 25.01.2024 на суму 42 124,71 грн., №319 від 25.01.2024 на суму 44 673,18 грн., №320 від 25.01.2024 на суму 47 371,56 грн., №321 від 25.01.2024 на суму 45 572,64 грн., №322 від 25.01.2024 на суму 47 521,47 грн., №323 від 25.01.2024 на суму 44 673,18 грн., №324 від 25.01.2024 на суму 42 574,44 грн., №325 від 25.01.2024 на суму 43 773,72 грн., №326 від 25.01.2024 на суму 43 174,08 грн., №327 від 25.01.2024 на суму 44 523,27 грн., №328 від 25.01.2024 на суму 46 022,37 грн., №329 від 25.01.2024 на суму 43 923,63 грн., №330 від 25.01.2024 на суму 42 724,35 грн., №331 від 25.01.2024 на суму 45 872,46 грн., №128 від 26.01.2024 на суму 46 322,19 грн., №129 від 26.01.2024 на суму 43 323,99 грн., №130 від 26.01.2024 на суму 45 572,64 грн., №131 від 26.01.2024 на суму 43 323,99 грн., №132 від 26.01.2024 на суму 47 371,56 грн., №133 від 26.01.2024 на суму 44 223,45 грн., №134 від 26.01.2024 на суму 46 022,37 грн., №135 від 26.01.2024 на суму 42 874,26 грн., №136 від 26.01.2024 на суму 42 124,71 грн., №137 від 26.01.2024 на суму 46 771,92 грн., №138 від 26.01.2024 на суму 46 622,01 грн., №139 від 26.01.2024 на суму 45 872,46 грн., №140 від 26.01.2024 на суму 46 022,37 грн., №141 від 26.01.2024 на суму 44 673,18 грн., №142 від 26.01.2024 на суму 45 572,64 грн., №143 від 26.01.2024 на суму 42 574,44 грн., №144 від 26.01.2024 на суму 43 773,72 грн., №145 від 26.01.2024 на суму 43 024,17 грн., №146 від 26.01.2024 на суму 41 525,07 грн., №332 від 26.01.2024 на суму 44 673,18 грн., №333 від 26.01.2024 на суму 47 371,56 грн., №334 від 26.01.2024 на суму 46 322,19 грн., №335 від 26.01.2024 на суму 45 122,91 грн., №336 від 26.01.2024 на суму 46 322,19 грн., №337 від 26.01.2024 на суму 47 671,38 грн., №338 від 26.01.2024 на суму 48 121,11 грн., №339 від 26.01.2024 на суму 45 572,64 грн., №340 від 26.01.2024 на суму 46 771,92 грн., №341 від 26.01.2024 на суму 45 122,91 грн., №342 від 26.01.2024 на суму 43 773,72 грн., №343 від 26.01.2024 на суму 45 422,73 грн., №344 від 26.01.2024 на суму 44 673,18 грн., №345 від 26.01.2024 на суму 45 272,82 грн., №346 від 26.01.2024 на суму 46 022,37 грн., №347 від 26.01.2024 на суму 47 071,74 грн., №348 від 26.01.2024 на суму 45 572,64 грн., №349 від 26.01.2024 на суму 47 821,29 грн., №147 від 29.01.2024 на суму 43 773,72 грн., №148 від 29.01.2024 на суму 42 874,26 грн., №149 від 29.01.2024 на суму 46 172,28 грн., №150 від 29.01.2024 на суму 43 323,99 грн., №151 від 29.01.2024 на суму 47 821,29 грн., №152 від 29.01.2024 на суму 43 323,99 грн., №153 від 29.01.2024 на суму 46 172,28 грн., №154 від 29.01.2024 на суму 42 874,26 грн., №155 від 29.01.2024 на суму 45 122,91 грн., №156 від 29.01.2024 на суму 48 271,02 грн., №157 від 29.01.2024 на суму 45 572,64 грн., №158 від 29.01.2024 на суму 47 221,65 грн., №159 від 29.01.2024 на суму 45 122,91 грн., №160 від 29.01.2024 на суму 42 574,44 грн., №161 від 29.01.2024 на суму 45 572,64 грн., №162 від 29.01.2024 на суму 44 673,18 грн., №163 від 29.01.2024 на суму 43 773,72 грн., №164 від 29.01.2024 на суму 48 720,75 грн., №165 від 29.01.2024 на суму 46 771,92 грн., №166 від 29.01.2024 на суму 43 323,99 грн., №167 від 29.01.2024 на суму 45 572,64 грн., №168 від 29.01.2024 на суму 44 823,09 грн., №169 від 29.01.2024 на суму 47 371,56 грн., №170 від 29.01.2024 на суму 42 124,71 грн., №171 від 29.01.2024 на суму 46 022,37 грн., №172 від 29.01.2024 на суму 42 874,26 грн., №173 від 29.01.2024 на суму 42 124,71 грн., №174 від 29.01.2024 на суму 46 771,92 грн., №175 від 29.01.2024 на суму 45 122,91 грн., №176 від 29.01.2024 на суму 47 371,56 грн., №177 від 29.01.2024 на суму 46 022,37 грн., №178 від 29.01.2024 на суму 41 674,98 грн., №179 від 29.01.2024 на суму 45 572,64 грн., №180 від 29.01.2024 на суму 44 073,54 грн., №181 від 29.01.2024 на суму 42 274,62 грн., №182 від 29.01.2024 на суму 43 024,17 грн., №183 від 29.01.2024 на суму 42 574,44 грн.

На підставі вказаних видаткових накладних відповідачем-2 подано на реєстрацію відповідні податкові накладні №24 від 17.01.2024, №25 від 18.01.2024, №26 від 19.01.2024, №27 від 22.01.2024, №28 від 23.01.2024, №296 від 24.01.2024, №30 від 25.01.2024, №31 від 26.01.2024, №32 від 29.01.2024, №33 від 30.01.2024, №34 від 16.01.2024, №35 від 17.01.2024, №36 від 19.01.2024, №37 від 18.01.2024, №38 від 23.01.2024, №39 від 22.01.2024, №40 від 24.01.2024, №41 від 25.01.2024, №43 від 26.01.2024.

Вказані податкові накладні були зареєстровані податковим органом в ЄРПН відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій про реєстрацію податкових накладних.

03.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Азарус» (Покупець, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Група компаній “Світоч» (Постачальник, відповідач-2) укладений договір поставки №1-24, згідно з яким на умовах визначених цим Договором Постачальник зобов'язується здійснити поставку Товару, а Покупець прийняти та оплатити поставлений Товар. Кількість та якість Товару, графік поставки, місце поставки та інші умови поставки окремої партії Товару визначаються Сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору. Специфікація є дійсною за умови підписання її Сторонами. Якщо умови поставки Товару зазначені в Специфікації відрізняються від умов, які передбачені цим Договором, повинні застосовуватися умови поставки вказані у Специфікації для поставки визначеної в Специфікації кількості Товару.

Відповідно до п.2.1 договору №1-24 товар - Олія соняшникова нерафінована, першого гатунку, українського походження та Соняшниковий шрот, українського походження.

Згідно з п.3.1 договору №1-24 Постачальник зобов'язується передати Товар Покупцю або експедитору/перевізнику Покупця у відповідності до інструкцій Покупця та відповідно до погодженого Сторонами графіку.

Відповідно до п.3.4 договору №1-24 приймання Товару Покупцем за кількістю та якістю здійснюється через експедитора та (або) перевізника та (або) вантажоодержувача чи іншу уповноважену особу відповідно до товаросупровідних документів.

Згідно з п.5.1 договору №1-24 Постачальник зобов'язується передати Покупцеві або експедитору Покупця разом із Товаром товаросупровідні документи:

- Рахунок-фактуру (п.5.1.1);

- Видаткову накладну, яка завірена підписом уповноваженої особи та печаткою Постачальника (п.5.1.2);

- Якісне посвідчення із вказаними фактичними показниками якості Товару (п.5.1.3).

Відповідно до п.5.2 договору №1-24 Постачальник вважається таким, що виконав належним чином своє зобов'язання із поставки Товару, якщо одночасно виконані такі умови:

5.2.1. Постачальник передав Покупцю Товар в кількості, яка вказана в товаросупровідних документах та належної якості.

5.2.2. Постачальник передав Покупцю разом із Товаром товаросупровідні документи в повному обсязі, які зобов'язаний був передати на момент поставки.

5.2.3. Не було розбіжностей між кількісними (більш ніж на 0,5%) та/або якісними характеристиками поставленого Товару із даними, які зазначені у товаросупровідних документах.

Згідно з п.6.1 договору №1-24 розрахунки здійснюються Покупцем за кожну партію поставленого Товару. Перерахування грошових коштів здійснюється на поточний рахунок Постачальника вказаний у Договорі.

Відповідно до п.6.3 договору №1-24Умови оплати Товару та ціна визначаються Сторонами в Специфікаціях. Протягом передбаченого строку оплати Товар може оплачуватися частинами.

Згідно з п.п.10.1, 10.2 договору №1-24 цей Договір набирає чинності з моменту досягнення Сторонами згоди щодо його істотних умов, що засвідчується підписами Сторін під текстом Договору та зазначенням дати набранням ним чинності. Договір вважається підписаний Сторонами із дати складання його тексту.

Цей Договір діє до 31 грудня 2024 року, але у будь якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Пролонгація договору здійснюється за згодою Сторін.

03.01.2024 сторонами укладено Специфікацію №1 до договору поставки №1-24 від 03.01.2024 для визначення умов поставки вказаної в ній партії Товару, згідно з якою:

1. Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар на умовах визначених в цій Специфікації: Соняшниковий шрот, українського походження у кількості 7 000 тон за ціною 1 000 грн./тон на загальну суму 8 400 000 грн.

2. Загальна вартість Товару за цією Специфікацією складає: 8 400 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 400 000,00 грн.

3. Базисна умова постачання Товару: Передача Товару Покупцю відбувається на складі Постачальника.

4. Постачальник зобов'язаний передати Товар, що відповідає вимогам якості відповідно до ДСТУ 4638:2006, а саме:

Вологість, не більше ніж: 10,5%

Протеїн на абсолютно суху речовину, не менше, ніж: 38 %

Протеїн на абсолютно сиру речовину, не менше, ніж: 35%

Клітковина, не більше ніж: 21 %

5. Оплата Товару буде здійснюватися Покупцем згідно із наступним графіком:

Покупець оплачує 100% вартості кожної окремої партії Товару на поточний рахунок Постачальника протягом 45 днів - за умови отримання Покупцем від Постачальника рахунку-фактури, видаткових накладних, після розвантаження Товару.

6. Постачальник зобов'язується передати визначену кількість Товару у власність Покупця згідно із наступним графіком поставки: - 7 000,00 МТ (+/- 10 %) протягом періоду з 03.01.2024 р. по 30.04.2024 р. (обидві дати включно).

7. Постачальник повинен передати Покуттю або вказаному Покупцем перевізнику документи, які супроводжують Товар, а саме:

Рахунок-фактуру;

Видаткові накладні.

11.01.2024 сторонами укладено Специфікацію №2 до договору поставки №1-24 від 03.01.2024 для визначення умов поставки вказаної в ній партії Товару, згідно з якою:

1. Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар на умовах визначених в цій Специфікації: Соняшниковий шрот, українського походження у кількості 3 500 тон, за ціною 850 грн./тон, на загальну суму 3 570 000 грн.

2. Загальна вартість Товару за цією Специфікацією складає: 3 570 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 595 000,00 грн.

3. Базисна умова постачання Товару: Передача Товару Покупцю відбувається на складі Постачальника.

4. Постачальник зобов'язаний передати Товар, що відповідає вимогам якості відповідно до ДСТУ 4638:2006, а саме:

Вологість, не більше ніж: 10,5 %

Протеїн на абсолютно суху речовину, не менше, ніж: 35 %

Протеїн на абсолютно сиру речовину, не менше, ніж: 35%

Клітковина, не більше ніж: 21 %

5. Оплата Товару буде здійснюватися Покупцем згідно із наступним графіком: Покупець оплачує 100% вартості кожної окремої партії Товару на поточний рахунок Постачальника протягом 45 днів - за умови отримання Покупцем від Постачальника рахунку-фактури, видаткових накладних, після розвантаження Товару.

6. Постачальник зобов'язується передати визначену кількість Товару у власність Покупця згідно із наступним графіком поставки:

- 3 500,00 МТ (+/- 10 %) протягом періоду з 11.01.2024 р. по 31.03.2024 р. (обидві дати включно).

7. Постачальник повинен передати Покупцю або вказаному Покупцем перевізнику документи, які супроводжують Товар, а саме:

- Рахунок-фактуру;

- Видаткові накладні.

На виконання договору №1-24 відповідач-2 поставив відповідачу-1 товар (соняшниковий шрот) на загальну суму 11 388 000 грн. згідно підписаних сторонами та скріплених печатками сторін видаткових накладних: №190 від 18.01.2024 на суму 2 640 000 грн., №192 від 23.01.2024 на суму 2 640 000 грн., №193 від 26.01.2024 на суму 2 640 000 грн., №44 від 05.02.2024 на суму 3 468 000 грн.

На підставі вказаних видаткових накладних відповідачем-2 подано на реєстрацію відповідні податкові накладні №8 від 05.02.2024, №44 від 18.01.2024, №45 від 23.01.2024, №46 від 26.01.2024.

В подальшому ТОВ «АЗАРУС» частину отриманого товару - соняшникового шроту у кількості 6600 тонн, реалізувало за кордон в режимі експорт, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія відповідної митної декларації №24UA500090002580U8 від 04.03.2024.

Товар у кількості 10 500 тонн кукурудзи було поставлень відповідачем-1 Товариству з обмеженою відповідальністю «БІЗСЕРВІС ЛЮКС» за укладеним з останнім договором поставки №8 від 17.06.2024, за умовами якого ТОВ «АЗАРУС» як Постачальник зобов'язався передати у власність ТОВ «БІЗСЕРВІС ЛЮКС» як Покупця, та доставити у місце визначене Покупцем сільськогосподарську продукцію, а саме: Кукурудза, українського походження.

Відповідно до Специфікації №1 від 17.06.2024 до договору поставки №8 від 17.06.2024 Постачальник передає у власність Покупця наступний товар: кукурудза, українського походження у кількості 10 500 тон загальною вартістю 16 758 000 грн.

На виконання укладеного між ТОВ «БІЗСЕРВІС ЛЮКС» та ТОВ «АЗАРУС» договору поставки №8 від 17.06.2024 було поставлено товар за видатковими накладними: №5 від 02.07.2024, №6 від 03.07.2024, №7 від 04.07.2025, №8 від 05.07.2024, №9 від 06.07.2024, №10 від 08.07.2024, №11 від 09.07.2024, №12 від 10.07.2024, №14 від 11.07.2024, №15 від 12.07.2024.

На підставі вказаних видаткових накладних відповідачем-1 було подано на реєстрацію податкові накладні №2 від 02.07.2024, №3 від 03.07.2024, №4 від 04.07.2024, №5 від 05.07.2024 р., №6 від 06.07.2024, №7 від 08.07.2024, №8 від 09.07.2024, №9 від 10.07.2024, №10 від 11.07.2024, №11 від 12.07.2024.

Окрім того, товар у кількості 3 400 тонн соняшникового шроту було поставлень відповідачем-1 Товариству з обмеженою відповідальністю «БІЗСЕРВІС ЛЮКС» за укладеним з останнім договором поставки №13 від 24.06.2024, за умовами якого ТОВ «АЗАРУС» як Постачальник зобов'язався здійснити поставку Товару, а ТОВ «БІЗСЕРВІС ЛЮКС» як Покупець прийняти та оплатити поставлений Товар - олія соняшникова нерафінована, першого гатунку, українського походження та Соняшниковий шрот, українського походження.

Відповідно до Специфікації №1 від 24.06.2024 до договору поставки №13 від 24.06.2024 Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар на умовах визначених в Специфікації: соняшниковий шрот українського походження у кількості 3 500 тон загальною вартістю 14 639 100 грн.

На виконання укладеного між ТОВ «БІЗСЕРВІС ЛЮКС» та ТОВ «АЗАРУС» договору поставки №13 від 24.06.2024 було поставлено товар за видатковою накладною №13 від 10.07.2024, на підставі якої відповідачем-1 було подано на реєстрацію податкову накладну №1 від 10.07.2024.

Реєстрація поданих відповідачем-1 вищевказаних податкових накладних на адресу ТОВ «БІЗСЕРВІС ЛЮКС» була зупинена, оскільки складена та подана платником податку, який відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.

З наявного в матеріалах справи рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №14893 від 09.02.2024 вбачається прийняття рішення про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРУС» п.8 критеріїв ризиковості платника податку із зазначенням операції, за якою встановлена відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, зокрема, придбання у період з 13.08.2023 по 09.02.2024 у Товариства з обмеженою відповідальністю “Група компаній “Світоч» (податковий номер 38530617).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі №420/25109/24, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРУС» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень:

- Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРУС» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень задоволено.

- Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області №14893 від 09.02.2024 року про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРУС» п. 8 критеріїв ризиковості платника податку.

- Зобов'язано Головне управління ДПС в Одеській області, виключити товариство з обмеженою відповідальністю «АЗАРУС» з переліку ризикових платників податків.

- Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області: №11588637/43760689 від 06.08.2024 року, №11588630/43760689 від 06.08.2024 pоку, №11588626/43760689 від №11588624/43760689 від 06.08.2024 року, №11588627/43760689 від 06.08.2024 pоку, №11588628/43760689 від 06.08.2024 pоку, №11588632/43760689 від 06.08.2024 pоку, №11588631/43760689 від 06.08.2024 року, №11588629/43760689 від 06.08.2024 року, №11588623/43760689 від 06.08.2024 року, №11588625/43760689 від 06.08.2024 року.

- Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, подані товариством з обмеженою відповідальністю «АЗАРУС»: №1 від 10.07.2024 року, №2 від 02.07.2024 року, № 3 від 03.07.2024 року, №4 від 04.07.2024 року, №5 від 05.07.2024 року, №6 від 06.07.2024 року, №7 від 08.07.2024 року, №8 від 09.07.2024 року, №9 від 10.07.2024 року, №10 від 11.07.2024 року, №11 від 12.07.2024 року датою її фактичного подання на реєстрацію.

У вказаному рішенні Одеського окружного адміністративного суду встановлені наступні обставини:

- «податкові накладні, які були виписані ТОВ «ГК «СВІТОЧ» по операціях із ТОВ «АЗАРУС» були зареєстровані податковим органом, тобто пройшли відповідну перевірку на предмет ризиковості платника податку та ризиковості господарських операцій.»

- «ТОВ «АЗАРУС» було придбано у ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «СВІТОЧ» кукурудзу та соняшниковий шрот відповідно до договорів поставки №3-23 від 20.12.2023 р. та№1-24 від 03.01.2024 р.

Відповідно до умов Специфікацій до Договорів постачання товару здійснюється силами та засобами постачальника, а місцем поставки є: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Знаменівка, вул. Польова, буд. 1В.

За вказаною адресою ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «СВІТОЧ» було здійснено постачання товару. Вказаний товар перебуває за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Знаменівка, вул. Польова, буд. 1В відповідно до Договору складського відповідального зберігання зерна №9 від 01.11.2023 р., укладеного із ТОВ «АЗАРУС», як Поклажодавцем, та ТОВ «МОВЕО», як Зберігачем.

Передача товару від ТОВ «АЗАРУС» до покупця ТОВ «БІЗСЕРВІС ЛЮКС», відповідно до договорів поставки №8 від 17.06.2024 р. та №13 від 24.06.2024 р. та специфікацій, здійснюється за адресою місця зберігання: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Знаменівка, вул. Польова, буд. 1В. Тобто ТОВ «АЗАРУС» не потребує транспортних засобів, так як товари будуть вивозитися ТОВ «БІЗСЕРВІС ЛЮКС» самостійно.

В підтвердження передачі товару слугують оформлені видаткові накладні, які оформленні відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять у собі усі необхідні реквізити первинних документів.

Таким чином, на розгляд питання щодо реєстрації/відмови у реєстрації податкових накладних відповідачу були надані усі необхідні первинні документи, які у повній мірі відображали як весь процес руху товару, так і його продажу контрагенту.»

У листі від 28.11.2024 №44130/6/15-32-05-01-06 позивач просив ТОВ «Харківський завод «Полімерконтейннер» надати інформацію щодо надання об'єктів нерухомого майна, розташованого за адресою Харківська обл., м. Харків, вулиця Копиловська (вулиця Першої Маївки), будинок 31-А, у власність, володіння чи на підставі іншого права розпорядження ТОВ «ГК «СВІТОЧ», чи іншим суб'єктам господарювання із посиланням на те, що відповідно до фактичних обставин та моніторингу наданих до контролюючого органу документів встановлено що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КОМПАНІЙ «СВІТОЧ» у своїй господарській діяльності з 2021 року використовує склад за адресою Харківська обл., м. Харків, вулиця Копиловська (вулиця Першої Маївки), будинок 31-А, який відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна з 13.03.2019 по 12.02.2024 належав Товариству з обмеженою відповідальністю «Харківський завод «ПОЛІМЕРКОНТЕИНЕР».

ТОВ «Харківський завод «ПОЛІМЕРКОНТЕИНЕР» у відповідь на вказаний запит позивача повідомив, що зазначені у запиті нежитлові приміщення за адресою: «Харківська обл., м. Харків, вулиця Копиловська (вулиця Першої Маївки), будинок 31Л» підприємству не належать і жодна інформація про власників чи користувачів нерухомого майна за цією адресою у підприємства відсутня. Разом з тим, ТОВ «Харківський завод» Полімерконтейнер» є власником нежитлових приміщень по вулиці Копиловська (вулиця Першої Маївки), будинок 31 у м. Харкові. Однак, ані ТОВ «ГК «СВІТОЧ», ані іншим суб'єктам господарюванні, зазначеним у запиті, ТОВ «Харківський завод» Полімерконтейнер» не передавало не у власність, не в користування чи на підставі будь-якого іншого права розпорядження жодне з належних нашому підприємству нежитлових приміщень.

У листі №44129/6/15-32-05-01-06 від 28.11.2024 позивач просив Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Київський інноваційний технологічний парк» надати інформацію та її документальне підтвердження щодо надання вказаних у запиті об'єктів нерухомого майна, розташованого за адресою м. Київ, Печерський район, Набережно-Печерська дорога, будинок 11-Б, у власність, володіння чи на підставі іншого права розпорядження ТОВ «ГК «СВІТОЧ», чи іншим суб'єктам господарювання із посиланням на те, що відповідно до фактичних обставин та моніторингу наданих до контролюючого органу документів встановлено що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КОМПАНІЙ «СВІТОЧ» з 2022 року використовує нежитлові будівлі та споруди (склад) за адресою м. Київ, Печерський район, Набережно- Печерська дорога, будинок 11-Б на підставі договору оренди, які відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна належать на праві власності Акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Київський інноваційний технологічний парк».

У відповідь на вказаний запит позивача АТ «ЗНВКІФ «КІТ ПАРК» листом від 20.12.2024 №1/201224 повідомило, що зазначені у запиті об'єкти нерухомого майна дійсно належать Фонду на праві власності, однак Фонд не надав (не передавав) у володіння, користування, розпорядження ТОВ «ГК «СВІТОЧ» належні Фонду на праві власності об'єкти нерухомого майна, жодних договірних та інших відносин між Фондом і ТОВ «ГК «СВІТОЧ» немає.

З листа ГУ ДПС у Харківській області від 04.12.2024 №9783/8/20-40-05-05-06 вбачається, що відповідно до інформації, яка отримана від структурних підрозділів ГУ ДПС, протягом 2021 - 2024 років контролюючим органом у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КОМПАНІЙ «СВІТОЧ» за несвоєчасне подання звіту про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв за формою 1-ОА за грудень 2021 року було складено висновок від 25.01.2022 № 191/20-40-09-01-09 та прийнято рішення від 02.02.2022 № 003 5640901 про застосування до платника податків фінансових санкцій у розмірі 17 000,00 гривень. Також 01.02.2023 за адресою: вул. Максиміліанівська, буд. 11, м. Харків, фахівцями управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС встановлено неможливість проведення фактичної перевірки та відсутність за місцезнаходженням провадження діяльності ТОВ «ГК «СВІТОЧ», складено акт про неможливість проведення перевірки від 02.02.2023 № 437/20-40-09-02-05/38530617.

Листом від 11.11.2024 №42226/615-32-05-07-06 позивач просив АБ «Укргазбанк» надати інформацію щодо руху коштів по банківському рахунку НОМЕР_2 за період з 02.07.2024 по 01.11.2024 із контрагентом ТОВ «АЗАРУС» - ТОВ «БІЗСЕРВІС ЛЮКС».

У листі АБ «Укргазбанк» від 02.12.2024 №148/35931/2024, наданому у відповідь на запит позивача № 42226/6/15-32- 05-07-06 від 11.11.2024 зазначено, що запит Головного управління ДПС в Одеській області за своїм змістом не є запитом у випадках, визначених п. 4 ч. 1 статті 62 Закону про банки, а також всупереч підпункту З пункту 6 глави 3 Правил Запит не містить передбачених Законом про банки підстав для отримання інформації, що становить банківську таємницю.

Листом від 06.02.2025 №4611/6/15-32-05-07-06 позивач просив АТ «Банк «Український Капітал» надати відомості щодо дати відкриття банківського рахунку ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «СВІТОЧ» НОМЕР_3 , відкритого в АТ «Банк «Український Капітал» та щодо дати закриття банківського рахунку ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «СВІТОЧ» НОМЕР_3 , відкритого в АТ «Банк «Український Капітал» за період з дати відкриття банківського рахунку по дату закриття даного рахунку.

У відповідь на вказаний запит позивача АТ «Банк «Український Капітал» листом від 12.02.2025 №10/1/08-143/БТ повідомив, що дата відкриття рахунку НОМЕР_3 - 20.01.2022р., про що отримане електронне повідомлення-відповідь щодо взяття на облік/закриття рахунку Платника податків у контролюючому органі 20.01.2022р. Рахунок закритий 25.12.2023р., про що отримане електронне повідомлення-відповідь щодо взяття на облік/закриття рахунку Платника податків у контролюючому органі 25.12.2023р.

До матеріалів справи позивачем також надано акт ГУ ДПС у Харківській області від 02.02.2023 « 437/20-40-09-02-05/38530617 «Про неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КОМПАНІЙ «СВІТОЧ» за місцезнаходженням», за підписом головних державних інспекторів відділу контролю за виробництвом і обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Харківській області Бордунова О.М. та Страхової К.С.

Висновки суду.

Із врахуванням прийняття господарським судом до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову за вх.№24336/25 від 04.08.2025, предметом спору у даній справі є визнання недійсними договорів постачання №3-23 від 20.12.2023 та №1-24 від 03.01.2024 щодо постачання товарів/послуг, укладених між ТОВ «АЗАРУС» та ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ» СВІТОЧ».

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Загальні підстави та наслідки недійсності правочинів встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Так, частиною 1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину - є недодержання, в момент вчинення правочину, стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому господарський суд зауважує, що позивачем у справі про визнання договору недійсним може бути не тільки сторона (учасник) спірного правочину, але й інша особа, яка повинна довести суду належними та допустимими доказами факт порушення оспорюваним правочином її прав та охоронюваних законом інтересів, а суд в такому випадку повинен перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову.

Так, відповідно до підп.20.1.30 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України , контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи (пп. 41.1.1. п.41.1 ст. 41 ПК України).

Тобто, позивач наділений правом на звернення до суду з позовом про визнання недійсними правочинів, оскільки обґрунтуванням даного позову є порушення відповідачами ст.228 ЦК України, а саме: укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, неправомірне віднесення суми ПДВ до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту, та фактично є фіктивним.

Таким чином, на позивача, який не є стороною оспорюваних договорів №3-23 від 20.12.2023 та №1-24 від 03.01.2024, покладається обов'язок доказування того, що цими договорами порушені інтереси держави та суспільства.

При цьому господарським судом також враховано наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.02.2024 у справі №580/4531/23 зазначила, що між сторонами оспорюваного договору, а також між ними й позивачем немає відносин влади та підпорядкування у спірних правовідносинах з його укладення чи виконання, зміст цього правочину не визначає прав та обов'язків його учасників у публічно-правовій сфері, саме тому, заявляючи позов про визнання недійсним договору й застосування наслідків його недійсності, ГУ ДПС втручається у сферу приватноправових відносин, що склалися між відповідачами на принципах свободи вибору контрагентів і свободи договору. Зазначеного достатньо для висновку про те, що спір у цій справі не належить до публічно-правових з огляду на приватноправовий характер правовідносин стосовно укладення і виконання оспорюваного договору, у яких позивач контролюючий орган безпосередньо не здійснював владно-управлінських повноважень, та обраний ним спосіб захисту права/інтересу властивий саме приватноправовим правовідносинам визнання недійсним договору на підставі статей 203, 215 ЦК України та застосування наслідків його недійсності, передбачених ч. 3 ст. 228 цього Кодексу.

У постанові від 08.05.2025 по справі №420/12471/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що справи за позовами контролюючого органу про визнання правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, що встановлено вироком суду, недійсними та застосування визначених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами КАС України, оскільки такі спори пов'язані з реалізацією органами Державної податкової служби України компетенції щодо здійснення податкового контролю, а отже, є публічно-правовими.

Так у даній справі відсутній вирок суду, яким встановлено, що відповідачами не здійснювалась господарська діяльність, а тому спір у даній справі, із врахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду відноситься до господарської юрисдикції.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

У законодавстві відсутні визначення понять "інтерес" загалом та "інтерес держави і суспільства" зокрема. Законодавство України не містить ані орієнтовного переліку сфер, у яких існують державні інтереси, ані критеріїв чи способів їх визначення.

Натомість, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 з'ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення у спорі необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави й суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін та в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 10.06.2021 у справі №910/10055/20 та від 16.06.2020 у справі №910/6271/17.

Згідно із ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

Згідно зі ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Так, 20.12.2023 між відповідачами укладений договір поставки №3-23, за умовами якого відповідач-2 зобов'язався передати у власність відповідача-1, та доставити у місце визначене Покупцем сільськогосподарську продукцію, а саме: Кукурудза 3 класу, українського походження, врожаю 2023 року.

03.01.2024 між відповідачами укладений договір поставки №1-24, згідно з яким на умовах визначених цим Договором відовідач-2 зобов'язався здійснити поставку Товару, а відповідач-1 прийняти та оплатити поставлений Товар.

Господарський суд, дослідивши зміст оспорюваних договорів поставки №3-23 від 20.12.2023 та №1-24 від 03.01.2024, дійшов висновку, що оспорювані договори містять всі необхідні суттєві умови, передбачені законом: предмет та умови поставки (продажу), кількість, якість та ціну товару, порядок розрахунків, права, обов'язки та відповідальність сторін, інші умови, що узгоджується з вимогами ст. 638, 647, 655, 656, 712 ЦК України та містять підписи керівників сторін та скріплені печатками товариств.

Отже на час укладення оспорюваних правочинів сторони досягли взаємної згоди щодо усіх істотних умов правочину, та вказані договори були укладені відповідно до вимог законодавства, та в подальшому мали своїм наслідком поставку товару.

За посиланнями позивача оспорювані правочині мають ознаки фіктивності, оскільки сторони не мали на меті реальне виконання договору поставки, про що свідчать відсутність відомостей про походження товару, відсутність у відповідача-2 трудових ресурсів задля здійснення даних операцій, відсутність земельних ділянок, відсутність договорів із постачальниками ТОВ «ГК «СВІТОЧ» із закупівлі товару, відсутність відповідача-2 за юридичною адресою, відсутність інформації про транспортування, відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства відповідача-2, здійснення відповідачем-2 господарської діяльності після закриття банківського рахунку НОМЕР_1 в банківській установі АТ «Банк Український капітал», внесення відповідачем-2 неправдивих відомостей до Державних реєстрів рухомого та нерухомого майна.

Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно з висновком щодо застосування норм права, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, «для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.»

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише «про людське око», знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.

Верховний Суд у постанові від 31.10.2024 у справі №910/11291/23 виснував, що фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, у т.ч. нотаріально посвідчений. Якщо сторони не вчиняли ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

Так, як вище встановлено господарським судом, у даному випадку на підтвердження виконання умов договорів поставки товару в матеріалах справи наявні видаткові накладні, підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін.

З вказаних видаткових накладних вбачається, що на виконання договору №3-23 відповідач-2 поставив відповідачу-1 товар (кукурудзу) на загальну суму 15 740 550 грн., на виконання договору №1-24 відповідач-2 поставив відповідачу-1 товар (соняшниковий шрот) на загальну суму 11 388 000 грн.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №910/14900/19, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Відсутність певного документу за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати зазначену господарську операцію (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 904/887/18).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з положеннями ч.ч.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Системний аналіз Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні ст.73 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема, підставу для здійснення господарських операцій. Тобто в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

За своєю правовою природою видаткові накладні посвідчують виконання зобов'язань - констатують (фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних, складених сторонами на виконання оспорюваних договорів поставки останні містять найменування товару, кількість, ціну без ПДВ, загальну вартість з урахуванням ПДВ, реквізити постачальника, найменування покупця, підписи уповноважених осіб та відтиски печаток підприємств.

Доказів підробки вказаних видаткових накладних позивачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні, які містять підписи уповноважених осіб продавця та покупця, відтиски їх печаток, впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів сторін договорів та свідчать про участь останніх у господарських операціях, а отже, вказані документи є належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст.76,77 ГПК України, що підтверджують настання реальних наслідків від виконання сторонами умов договорів поставки.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Так, як вище встановлено господарським судом, на підставі видаткових накладних за договором №3-23 відповідачем-2 було подано на реєстрацію відповідні податкові накладні №24 від 17.01.2024, №25 від 18.01.2024, №26 від 19.01.2024, №27 від 22.01.2024, №28 від 23.01.2024, №296 від 24.01.2024, №30 від 25.01.2024, №31 від 26.01.2024, №32 від 29.01.2024, №33 від 30.01.2024, №34 від 16.01.2024, №35 від 17.01.2024, №36 від 19.01.2024, №37 від 18.01.2024, №38 від 23.01.2024, №39 від 22.01.2024, №40 від 24.01.2024, №41 від 25.01.2024, №43 від 26.01.2024; на підставі видаткових накладних за договором №1-24 відповідачем-2 подано на реєстрацію відповідні податкові накладні №8 від 05.02.2024, №44 від 18.01.2024, №45 від 23.01.2024, №46 від 26.01.2024, які було зареєстровано податковим органом в ЄРПН відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій про реєстрацію податкових накладних.

За змістом п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Отже, під час реєстрації вищевказаних податкових накладних контролюючим органом не було виявлено підстав для зупинення реєстрації податкових накладних.

Господарський суд також зауважує, що наявність відповідних обставин та підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення, тобто недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2020 у справі № 177/1942/16-ц).

Враховуючи викладене, посилання позивача на відсутність доказів перевезення товару (відсутня інформації про транспортування, а саме наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні) фактично стосуються порядку виконання договорів, а не наявності підстав для його недійсності, зокрема, нереальності господарських операцій між відповідачами.

Водночас за умовами оспорюваних договорів із врахуванням наявних в матеріалах справи специфікацій до них передача товару від відповідача-2 до відповідача-1 відбувалась на складі відповідача-2.

Посилання позивача на відсутність трудових ресурсів задля здійснення даних операцій, відсутність інформації про власні або орендовані фонди та відсутність необхідних матеріальних та продовольчих ресурсів у відповідача-2 для постачання саме сільськогосподарської продукції господарським судом не приймаються до уваги, оскільки такі посилання не підтверджені належними та допустимими доказами.

Наявні в матеріалах справи листи ТОВ «Харківський завод «ПОЛІМЕРКОНТЕИНЕР» та АТ «ЗНВКІФ «КІТ ПАРК», надані у відповідь на запити позивача, самі по собі не свідчать про відсутність в користуванні/розпорядженні відповідачем-2 іншого, відмінного від зазначеного у запитах, нерухомого майна.

При цьому обставини належного оформлення відповідачем-2 трудових відносин та правочинів/реєстрації/користування тощо щодо рухомого та нерухомого майна не є предметом спору у даній справі.

Посилання позивача на відсутність відповідача-2 за юридичною адресою господарський суд не приймає до уваги з огляду на те, що сама по собі відсутність за юридичною адресою не свідчить про фіктивність правочинів з поставки товару.

Посилання позивача на закриття відповідачем-2 банківського рахунку НОМЕР_1 в банківській установі АТ «Банк Український капітал» 25.12.2023, тобто до укладання оспорюваних правочинів, господарський суд не приймає до уваги з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів взагалі відсутності у відповідача-2 банківських рахунків в інших банківських установах.

При цьому господарський суд зауважує, що позивачем не заперечується факту проведення оплат за договорами, а лише зазначається, що «оплата за надані послуги проводилась на рахунок ТОВ «ГК «СВІТОЧ», який закритий ще до укладання сторонами договору на здійснення господарської операції».

Невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Під час розгляду відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, такий правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 15.06.2021 у справі № 922/2495/21).

Господарським судом також враховано, що за встановлених вище обставин, товар, який було поставлено на підставі оспорюваних у даній справі договорів поставки, в подальшому був реалізований відповідачем-1, а саме:

- частину товару - соняшникового шроту у кількості 6600 тонн, реалізувало за кордон в режимі експорт, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія відповідної митної декларації №24UA500090002580U8 від 04.03.2024;

- товар у кількості 10 500 тонн кукурудзи було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «БІЗСЕРВІС ЛЮКС» за договором поставки №8 від 17.06.2024, згідно видаткових накладних: №5 від 02.07.2024, №6 від 03.07.2024, №7 від 04.07.2025, №8 від 05.07.2024, №9 від 06.07.2024, №10 від 08.07.2024, №11 від 09.07.2024, №12 від 10.07.2024, №14 від 11.07.2024, №15 від 12.07.2024.

- товар у кількості 3 400 тонн соняшникового шроту було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «БІЗСЕРВІС ЛЮКС» за договором поставки №13 від 24.06.2024, згідно видаткової накладної №13 від 10.07.2024.

Вказане також спростовує посилання позивача на нереальність господарських операцій між відповідачами за оспорюваними договорами.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі №420/25109/24, залишеному без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025, яким адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРУС» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень задоволено, та, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області №14893 від 09.02.2024 року про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРУС» п. 8 критеріїв ризиковості платника податку, встановлені наступні обставини:

Таким чином, на розгляд питання щодо реєстрацїї/відмови у реєстрації податкових накладних відповідачу були надані усі необхідні первинні документи, які у повній мірі відображали як весь процес руху товару, так і його продажу контрагенту.»

Більш того, фактично на підтвердження посилань про не здійснення господарської діяльності та відсутність проведення відповідних господарських операцій за оспорюваними договорами, зокрема відсутність достатніх трудових та матеріальних ресурсів, позивачем до матеріалів справи надано лише:

- лист ГУ ДПС у Харківській області від 04.12.2024 №9783/8/20-40-05-05-06, в якому повідомлено, що відповідно до інформації, яка отримана від структурних підрозділів ГУ ДПС, протягом 2021 - 2024 років контролюючим органом у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КОМПАНІЙ «СВІТОЧ» за несвоєчасне подання звіту про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв за формою 1-ОА за грудень 2021 року було складено висновок від 25.01.2022 № 191/20-40-09-01-09 та прийнято рішення від 02.02.2022 № 003 5640901 про застосування до платника податків фінансових санкцій у розмірі 17 000,00 гривень.

- акт ГУ ДПС у Харківській області від 02.02.2023 « 437/20-40-09-02-05/38530617 «Про неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КОМПАНІЙ «СВІТОЧ» за місцезнаходженням», за підписом головних державних інспекторів відділу контролю за виробництвом і обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Харківській області Бордунова О.М. та Страхової К.С.

Між тим, вказані докази не можуть бути прийняті судом як належні на підтвердження посилань про не здійснення господарської діяльності та відсутність проведення відповідних господарських операцій за оспорюваними договорами, оскільки:

- у листі ГУ ДПС у Харківській області від 04.12.2024 №9783/8/20-40-05-05-06 повідомлено лише про застосування до відповідача-2 фінансових санкцій за несвоєчасне подання звіту про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв за формою 1-ОА за грудень 2021 року,

- акт ГУ ДПС у Харківській області від 02.02.2023 « 437/20-40-09-02-05/38530617 складений ще до укладання оспорюваних договорів, та сам по собі не містить жодної інформації про будь-які порушення відповідача-2; більш того, перевірка проводилась щодо підакцизних товарів.

Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі №520/4882/23 вказав, що встановлене у ПК України правове регулювання слід тлумачити так, що за наявності визначених у статті 78 ПК України підстав, контролюючий орган може провести або документальну позапланову виїзну перевірку, або ж документальну позапланову невиїзну перевірку. Зазначене свідчить про наявність у контролюючого органу певної свободи розсуду. Оскільки у статті 78 ПКУ законодавець не встановив конкретного виду документальної позапланової перевірки (виїзної або невиїзної), який має бути проведений за наявності підстав, вказаних у цій нормі, то такий вибір є виключною компетенцією контролюючого органу і ані платник податків, ані суд не має повноважень в таку втручатися.

Між тим, в матеріалах справи відсутні та до суду не надані докази проведення податковим органом відповідної перевірки підприємства відповідача-2.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст.76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи, що позивачем не доведено фіктивності оспорюваних правочинів, неможливості реального здійснення ТОВ «ГК «СВІТОЧ» господарських операцій щодо поставки товарів ТОВ «Азарус» та відповідно здійснення ТОВ «ГК «СВІТОЧ» діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними договорів поставки №3-23 від 20.12.2023 та №1-24 від 03.01.2024 як таких, що суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний прядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

На підставі ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити Головному управлінню ДПС в Одеській області у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю “Азарус» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Група компаній “Світоч» про визнання недійсними договорів поставки у справі у справі №916/341/25.

2.Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Головне управління ДПС в Одеській області.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 26.01.2026.

Суддя Г.Є. Смелянець

Попередній документ

133554871

Наступний документ

133554873

Інформація про рішення:

№ рішення:	133554872
№ справи:	916/341/25
Дата рішення:	14.01.2026
Дата публікації:	27.01.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Одеської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (17.03.2026)
Дата надходження:	17.03.2026
Предмет позову:	про визнання правочину недійсним та застосування принципу двосторонньої реституції

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

31.03.2025 14:15	Господарський суд Одеської області
21.07.2025 10:00	Господарський суд Одеської області
04.08.2025 15:00	Господарський суд Одеської області
18.08.2025 14:30	Господарський суд Одеської області
15.09.2025 15:40	Господарський суд Одеської області
13.10.2025 16:00	Господарський суд Одеської області
26.11.2025 11:00	Господарський суд Одеської області
08.12.2025 14:45	Господарський суд Одеської області
14.01.2026 14:20	Господарський суд Одеської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

СМЕЛЯНЕЦЬ Г Є

відповідач (боржник):

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗАРУС»

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГРУПА КОМПАНІЙ» СВІТОЧ»

заявник:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗАРУС»

позивач (заявник):

Головне управління ДПС в Одеській області

представник:

Волканов Євген Васильович

представник позивача:

Кольцов Сергій Сергійович