65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" січня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3596/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.
за участі секретаря судового засідання Дробиш К.А.,
дослідивши матеріали справи
за позовом: Приватного підприємства “Хлібопродукт» (67308, Одеська обл., Березівський р-н, селище міського типу Раухівка(з), вул. Гвардійська, буд. 30)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Манучарян Анжели Жораївни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 1 310 000 грн
у відкритому судовому засіданні
представники сторін:
від позивача: Григор'єв В.В.;
від відповідача: не з'явився.
1. Короткий зміст позовних вимог.
02.09.2025 Приватне підприємство “Хлібопродукт» (далі - ПП “Хлібопродукт», позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, сформованим в системі “Електронний суд» (вх. № 3690/25 від 03.09.2025) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Манучарян Анжели Жораївни (далі - відповідач) позики в сумі 1 310 000, 00 грн, а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 15 720 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 40 000, 00 грн.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.09.2025 вжито заходи забезпечення позову в межах ціни позову в розмірі 1 310 000, 00 грн шляхом: накладення арешту на нерухоме майно, що належить Фізичній особі-підприємцю Манучарян Анжелі Жораївні, а саме на частину тваринницького комплексу, розташованого за адресою Одеська обл., Лиманський р., с. Фонтанка, вул. Олександрівська дорога, буд. 12-А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1583579651227.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 закрито підготовче провадження у справі № 916/3596/25 за позовом ПП “Хлібопродукт» до відповідача Фізичної особи-підприємця Манучарян Анжели Жораївни про стягнення 1 310 000 грн та призначено справу до судового розгляду по суті 03.11.2025 о 16:15.
Ухвалами Господарського суду Одеської області від 03.11.2025, 24.11.2025, 08.12.2025, 22.12.2025 відкладався розгляд справи.
У судовому засіданні 19.01.2026 після судових дебатів суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, у зв'язку з чим оголосив перерву на п'ять хвилин.
19.01.2026 після перерви судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
3. Позиція учасників справи.
Доводи позивача - ПП “Хлібопродукт».
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1/1810-2023р від 18.10.2023 про надання поворотної фінансової допомоги щодо повернення такої допомоги в розмірі 1 310 000 грн протягом 360 календарних днів.
Правову позицію позивач обґрунтовує приписами ст. ст. 202, 203, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 626, 627, 628, 638, 639, 1046, 1049 ЦК України.
Відповідач - Фізична особа-підприємець Манучарян Анжела Жораївна.
Ухвали суду від 08.09.2025, 06.10.2025, 20.10.2025, 03.11.2025, 24.11.2025, 08.12.2025, 22.12.2025 були надіслані відповідачу на його адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуті засобами поштового зв'язку із вказівкою такого повернення “адресат відсутній за вказаною адресою», про що свідчать відповідні рекомендовані повідомлення.
Порядок направлення та вручення судових рішень визначений у ст. 242 ГПК України.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі в порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (ч. 5 ст. 242 ГПК).
У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 ГПК).
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (ч. 6 ст. 242 ГПК).
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
При цьому, сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Неотримання вищенаведених ухвал у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками дій (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21, від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22, від 01.03.2023 № 910/18543/21, від 30.03.2023 у справі № 910/2654/22, від 06.06.2023 у справі № 922/3604/21, від 09.11.2023 у справі № Б-39/02-09 (922/3286/21).
Відповідач зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.
З огляду на зазначене, надсилання судової кореспонденції на юридичну адресу відповідача та її неотримання з відповідної причини вважається належним підтвердженням виконання судом вимог процесуального законодавства щодо повідомлення учасника справи про розгляд спору (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 904/4076/23).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20 тощо).
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі № 906/638/22).
Також, суд повідомляв про розгляд справи № 916/3596/25 шляхом розміщення публікацій на сайті “Судова влада України», що підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківками.
Отже, судом було вчинено всі необхідні дії для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, про можливість вчинення відповідних процесуальних дій, зокрема надано можливість викласти свої заперечення проти задоволення позовних вимог.
Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд жодного разу не повідомив; відзиву на позовну заяву не надав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про належне повідомлення учасника судового процесу (відповідача) про розгляд справи № 916/3596/25.
Оскільки відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, суд у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Між ПП “Хлібопродукт» як позикодавцем та Фізичною особою-підприємцем Манучарян Анжелою Жораївною 18.10.2023 було укладено договір № 1/1810-2023р про надання поворотної фінансової допомоги (далі - договір), п. 1.1. якого передбачено, що позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник приймає її та зобов'язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
У відповідності до п. 1.2. договору поворотна фінансова допомога (надалі допомога) - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення (згідно п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України).
Згідно з п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. договору поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України в сумі 1 310 000, 00 грн, без податку на додану вартість. Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не стягується). Поворотна фінансова допомога надається позикодавцем частинами в строк до 20.11.2023. Поворотна фінансова допомога надається позикодавцем шляхом її безготівкового перерахунку на поточний рахунок позичальника.
Пунктами 3.1., 3.2. договору передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою позикодавця, але в межах 360 календарних днів з дня її отримання позичальником. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позикодавця в установі банку.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє впродовж 1 (одного) року (п. 6.1. договору).
Договір підписаний позивачем та відповідачем.
На виконання умов укладеного договору в період з 18.10.2023 по 15.11.2023 позивач перерахував відповідачу поворотну фінансову допомогу в загальному розмірі 1 310 000, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 1310 від 18.10.2023 на суму 300 000 грн, № 1317 від 25.10.2023 на суму 800 000 грн, № 1336 від 03.11.2023 на суму 70 000 грн, № 1340 від 06.11.2023 на суму 70 000 грн та № 1343 від 15.11.2023 на суму 70 000 грн.
На підтвердження зазначених обставин позивач надав виписку по рахунку, відкритому в АТ «Комінбанк», за період з 17.10.2023 по 17.11.2023.
У судовому засіданні 19.01.2026 позивач усно просив не розглядати заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
5. Позиція суду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ст. 251 ЦК України).
В силу ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частинами першою та третьою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як зазначено судом вище та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1/1810-2023р від 18.10.2023 про надання поворотної фінансової допомоги.
Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав належним чином, перерахувавши відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 1 310 000 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями та випискою по рахунку.
Відповідач в порушення договірних зобов'язань, встановлених вказаним договором, поворотну фінансову допомогу у встановлений строк (до 20.11.2023) не повернув.
Відповідач доказів виконання зобов'язань або неможливості такого виконання за договором № 1/1810-2023р від 18.10.2023 про надання поворотної фінансової допомоги щодо здійснення оплати суду не надав, доказів врегулювання спору мирним шляхом не направив; заявлених до нього вимог не спростував, тому грошове зобов'язання не припинилося виконанням, проведеним належним чином.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд зазначає, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 310 000 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПП “Хлібопродукт» цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи задоволення позовних вимог, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 219, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Манучарян Анжели Жораївни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства “Хлібопродукт» (67308, Одеська обл., Березівський р-н, селище міського типу Раухівка(з), вул. Гвардійська, буд. 30; ідентифікаційний код юридичної особи: 30397534) позику в сумі 1 310 000 грн (один мільйон триста десять тисяч гривень), судовий збір в сумі 15 720 грн (п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять гривень) та витрати за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1514 грн (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень).
3. Заходи забезпечення позову, вжиті у відповідності до ухвали Господарського суду Одеської області від 12.09.2025, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 26 січня 2026 року.
Суддя О.О. Мусієнко