79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
21.01.2026 Справа № 914/3130/25
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ розглянув матеріали справи
за позовом Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління», місто Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Овація», місто Львів
про стягнення 25 245,60 грн.
За участю представників:
від позивача: Хомин Надія Михайлівна- представник (довіреність б/н від 08.08.2026);
від відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Овація» про стягнення 25 245,60 грн.
Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду.
Ухвалою Господарського суду Львівської області (суддя Рим Т.Я.) від 02.12.2025 судове засідання у справі призначено на 17.12.2025.
17.12.2025 розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області №305 доручено провести повторний авторозподіл справи №914/3130/25, оскільки Указом Президента України №944/2025 від 13.12.2025 суддю Рима Т.Я. призначено на посаду судді Західного апеляційного господарського суду.
Згідно із протоколом повторного авторозподілу від 17.12.2025 справу №914/3130/25 передано на розгляд судді Юлії СУХОВИЧ.
Ухвалою від 22.12.2025 суд у складі судді Юлії СУХОВИЧ прийняв справу №914/3130/25 до провадження, постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження, судове засідання призначив на 21.01.2026.
Копія ухвали Господарського суду Львівської області від 22.12.2025 була доставлена позивачу, представнику позивача та відповідачу до їх електронних кабінетів в підсистемі “Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронних листів від 22.12.2025.
Представник позивача в судове засідання 21.01.2026 для розгляду справи по суті з'явилася, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити повністю.
Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання 21.01.2026 для розгляду справи по суті не забезпечив. Заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи станом на час проведення судового засідання від відповідача до суду не надходили.
Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про хід розгляду справи.
Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе вирішити спір по суті в даному судовому засіданні.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
У судовому засіданні 21.01.2026 проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач самовільно без отримання дозволу на розміщення реклами, встановив спеціальні конструкції зовнішньої реклами на площі Кропивницького,5 у місті Львові, а також малі архітектурні форми (вивіски) по вулицях Зубрівська, 36 та Мазепи, 24 у місті Львові.
На виконання наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради №83 від 13.08.2019, позивач 04.09.2019 провів демонтаж самовільно встановленої конструкції по вулиці Зубрівській, 36 у місті Львові із залученням на підставі договору №02/04/19 від 02.04.2019 підрядної служби - фізичної особи-підприємця Алєксєєвої М.М.
На виконання наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради №134 від 02.08.2021, позивач 20.08.2021 провів демонтаж самовільно встановленої конструкції- вивіски по вулиці Мазепи, 24, місті Львові із залученням підрядної служби - фізичної особи-підприємця Флис Т.І.
Також, на виконання наказу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №11-Д від 14.01.2022, позивач 04.02.2022 провів демонтаж самовільно встановленої рекламної конструкції на площі Кропивницького,5 у місті Львові із залученням підрядної служби - фізичної особи-підприємця Кухарського О.В.
Загальна вартість робіт за демонтаж та зберігання рекламних конструкцій відповідача з ПДВ становить 25 245,60 грн, цю суму позивач просить стягнути з відповідача.
Позиція відповідача.
Відповідач проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві (вх.№28741/25 від 29.10.25).
У відзиві відповідач зазначив, що не погоджується із вимогами позивача в частині демонтажу вивіски за адресою вулиця Мазепи, 24 у місті Львові, оскільки за цією адресою відповідач ніколи не здійснював господарської діяльності, не мав орендованих чи власних приміщень. У 2021 році діяльність велася винятково за адресою вулиця Мазепи, 22. Крім того, на демонтованій вивісці за цією адресою зазначено слово "Продукти", що не співпадає з вивісками Товариства з обмеженою відповідальністю “Овація», які містили зареєстровану торгову марку “Гуртові ціни Алкоголь", тому належність об'єкта демонтажу відповідачу не підтверджена доказами.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Овація» стверджує, що не отримувало вимог позивача, належні докази їх скерування на його адресу відсутні. Вимога Департаменту містобудування Львівської міської ради №23/Р-17-2639 від 26.07.2019 була скерована на його стару юридичну адресу (вулиця Мучна, 56 у місті Львові), хоча ще у січні 2019 року було офіційно змінено адресу на вулиця Городоцька, 286-Б у місті Львові. Інші надані позивачем поштові відправлення не ідентифіковані належним чином (відсутні дати, номери, вміст).
Відповідач зазначив, що позивач неправомірно демонтував належні відповідачу вивіски, адже такі містили назви його зареєстрованих торговельних марок та виконували виключно функцію позначення місця здійснення діяльності підприємства, тобто мали характер інформаційних вивісок, а не рекламних засобів відповідно до Закону України “Про рекламу». Для розміщення таких вивісок не потрібно отримувати дозвіл, якщо особа володіє або користується приміщенням, на якому вони встановлені. Демонтаж зазначених вивісок є незаконним, а дії позивача становлять неправомірне втручання у право інтелектуальної власності відповідача.
Також відповідач зазначив, що в частині витрат на демонтаж і зберігання конструкцій позивач безпідставно включає ПДВ, не довівши, що послуги були оплачені з урахуванням податку.
Обставини встановлені судом.
За результатами перевірки проведеної позивачем встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Овація», (надалі - відповідач), самовільно, без отримання дозволу на розміщення реклами, встановлено спеціальні конструкції зовнішньої реклами на площі Кропивницького, 5, а також малі архітектурні форми по вулицях Зубрівська,36 та Мазепи 24 у місті Львові, чим порушено вимоги частини 1 статті 16 Закону України “Про рекламу».
У зв'язку з виявленими порушеннями відповідачу було скеровано вимоги Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 26.07.2019 №23/Р-17-2639, від 20.07.2021 №№23/Р-18-2061, та від 23.12.2021 №23/Р-11-5021, в яких останньому запропоновано добровільно усунути допущені порушення у визначений у вимогах термін. Однак, відповідач залишив дані вимоги без відповіді та задоволення щодо демонтажу.
Вимоги відповідачу скеровувалися відповідачу за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 286 Б, що підтверджується списками рекомендованих листів.
Департаментом містобудування Львівської міської ради видано накази №83 від 13.08.2019 та №134 від 02.08.2021 «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)», а 14.01.2022 видано наказ №11-Д Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами», які доручили Комунальному підприємству “Адміністративно-технічне управління» демонтувати самовільно встановлену рекламну конструкцію відповідача та малі архітектурні форми (вивіски) в примусовому порядку.
На підставі вищезазначених наказів №83 від 13.08.2019, №134 від 02.08.2021 та №11-Д від 14.01.2022, самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами відповідача було демонтовано позивачем із залученням підрядної організації, що підтверджується актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій №6 від 04.09.2019, №6 від 20.08.2021 та №6 від 20.08.2021.
Демонтаж об'єктів здійснювався:
- по вулиці Зубрівській, 36 у місті Львові - Фізичною особою підприємцем Алєксєєвою М.М., що підтверджується договором про надання послуг №02/04/2019 від 02.04.2019 та актом проведення демонтажу №6 від 04.09.2019, який скеровано відповідачу. Вартість наданих послуг становить 400,00 грн, що підтверджується рахунком №75 від 04.09.2019 і актом наданих послуг №75 від 04.09.2019. Оплату вказаних робіт позивач підтвердив платіжною інструкцією №513 від 16.09.2019. Демонтовані конструкції передано на склад Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" комірнику Лісеню Ю.М., про що свідчить накладна №102 від 04.09.2019.
-по вулиці Мазепи, 24 у місті Львові - Фізичною особою підприємцем Флисом Т. І., що підтверджується актом проведення демонтажу №6 від 20.08.2021, який скеровано відповідачу. Вартість наданих послуг становить 460,00 грн, що підтверджується рахунком №2008 від 20.08.2021 і актом наданих послуг №2008 від 20.08.2021. Позивач відповідно до платіжної інструкції №2668 від 02.09.2018 оплатив надані послуги. Демонтовані конструкції передано на склад Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" - Крижанівському І. Ф., про що свідчить накладна №58 від 20.08.2021.
-по площі Кропивницького, 5 у місті Львові - Фізичною особою підприємцем Кухарським О.В., що підтверджується актом проведення демонтажу №6 від 04.02.2022, що скеровувався відповідачу. Вартість наданих послуг становить 1'580,00 грн, що підтверджується рахунком №0402 від 04.02.2022 і актом наданих послуг №0402 від 04.02.2022. Позивач оплатив ці послуги платіжною інструкцією №3221 від 10.02.2022. Демонтовані конструкції передано на склад Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління"- Крижанівському І.Ф., про що свідчить накладна № 10 від 04.02.2022.
Фізична особа підприємець Алєксєєва Мирослава Михалівна виконала демонтаж рекламних конструкцій відповідача 04.09.2019, про що складено та підписано акт демонтажу №6 проведення демонтажу спеціальних конструкцій (розміри конструкцій 3*0,8; рекламних конструкцій, вивіски розміром від 2,01 м2 до 3,0 м2 - 1 шт.) за адресою: місто Львів, район Сихівський, вулиця Зубрівська, 36.
Загальна вартість робіт за демонтаж та зберігання рекламних конструкцій відповідача з ПДВ становить 7 926,00 грн, відповідно до акта №6 від 20.02.2019: 6 605,00 грн (демонтаж та транспортування - 400,00 грн, зберігання -6 205,00 грн) та сума ПДВ №20 -1321,00 грн.
Фізична особа підприємець Флис Тарас Іванович виконав демонтаж рекламних конструкцій відповідача 20.08.2021, про що складено та підписано акт демонтажу №6 проведення демонтажу спеціальних конструкцій розміри конструкцій 1,5 *0,4; рекламних конструкцій, вивіски розміром від 0,51 м2 до 1,0 м2 - 1 шт.) за адресою: місто Львів, район Шевченкіський, вулиця Мазепи, 24.
Загальна вартість робіт за демонтаж та зберігання рекламних конструкцій відповідача з ПДВ становить 7 998,00 грн, відповідно до акта №6 від 20.08.2021: 6 605,00 грн (демонтаж та транспортування - 460,00 грн, зберігання -6 205,00 грн) та сума ПДВ 20% -1333,00 грн.
Фізична особа підприємець Кухарський Олександр Вікторович виконав демонтаж рекламних конструкцій відповідача 04.02.2022, про що складено та підписано акт демонтажу №6 проведення демонтажу спеціальних конструкцій розміри конструкцій 0,75 *1,5;0,75*1,5; рекламні конструкції, вивіски розміром від 1,01 м2 до 3,0 м2 - 2 шт.) за адресою: місто Львів, район Галицький, площа Кропивницького, 5.
Загальна вартість робіт за демонтаж та зберігання рекламних конструкцій відповідача з ПДВ становить 9 321,60 грн, відповідно до акта №6 від 20.08.2021: 7768,00 грн (демонтаж та транспортування - 1 580,00 грн, зберігання -6 188,00 грн) та сума ПДВ 20% -1 553,60 грн.
Зважаючи на те, що позивач оплатив вартість демонтажу та зберігання рекламних конструкцій з ПДВ всього на загальну суму 25 245,60 грн він просить стягнути з відповідача цю суму.
Комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління» зверталося до відповідача з листами-вимогами №2410-10-8310 від 29.12.2021, №2410-10-1841 від 09.06.2023, №2410-10-1599 від 29.03.2024, №2410-10-3042 від 20.06.2024, №2410-10-3307 від 27.06.2024, в яких просило в десятиденний термін з дати отримання даних листів-вимог, перерахувати суму витрат за демонтаж, транспортування та зберігання конструкцій відповідача.
Факт надіслання вказаних листів-вимог підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром рекомендованих листів Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління» та списком згрупованих поштових відправлень (форми 103), реєстром рекомендованих листів Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління».
Однак, відповідач залишив дані листи-вимоги без відповіді та задоволення.
Для підтвердження того, що відповідач є власником демонтованих об'єктів, позивачем долучено лист Управління архітектури та урбаністики від 08.12.2023 № 2401-вих.-150970. Із його змісту вбачається, що відповідач звертався за погодженням розміщення малої архітектурної форми (вивіски) з написом "ЧАРКА" та площини з накладними літерами "До свята" на фасаді будинку за адресою: місто Львів, вулиця Зубрівська, 7-А, та отримав відповідне погодження. Звернення за погодженням відбулося вже після демонтажу первинно самовільно встановленої вивіски.
Покликаючись на рахунки, акти надання послуг та виписки по рахунку, позивач зазначив, що відповідач відповідно до Правил благоустрою міста Львова зобов'язаний відшкодувати 25 245,60 грн (у тому числі 4 207,60 грн ПДВ) витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу, транспортуванням та зберіганням рекламної конструкції.
Висновки суду.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частинами 1, 4 статті 20 Закону України “Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Згідно з статті 16 Закону України “Про рекламу», розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У даній справі позивач звернувся до суду із матеріально-правовою вимогою майнового характеру по відшкодування витрат пов'язаних з проведенням демонтажу та зберіганням рекламної конструкції у розмірі 25 245,60 грн, з яких 21 038,00 грн вартість витрат на проведення демонтажу без ПДВ, 4 207,60 грн податок на додану вартість.
Підставами позовним вимог виступають обставини самовільного без отримання дозволу на розміщення реклами, встановлення відповідачем спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на площі Кропивницького,5 та малих архітектурних форм (вивісок) на вулиці Зубрівська, 36 та вулиці І.Мазепи,24 у місті Львові, невиконання відповідачем у добровільному порядку вимог про демонтаж таких спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, понесення позивачем витрат на проведення демонтажу та відмова відповідача відшкодувати понесенні позивачем витрати. Крім цього, позивач вказує, що при надходженні від відповідача грошових коштів за демонтаж, Комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління» буде змушене сплатити ПДВ до бюджету, як це передбачено статтею 188 Податкового кодексу України, а тому відповідач повинен додатково перерахувати на його користь податок на додану вартість.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою для застосування такого заходу цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, є вина, шкода, причинний зв'язок, протиправність поведінки. З огляду на це, суд вважає за доцільне проаналізувати кожен із елементів складу цивільного правопорушення.
Протиправність поведінки.
Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та у порядку, встановленому цими органами на підставі Типових правил, що затверджені Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 13.1.1 Правил № 376 від 21.04.2011 розміщення та утримання зовнішньої реклами у місті Львові повинно відповідати чинним нормативно-правовим документам, вказаним у додатку №4, а також чинному порядку, що затверджується розпорядчими документами Львівської міської ради. Рекламні засоби розміщуються відповідно до дозволу, який видається на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради.
Згідно п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (надалі-Типові правила) виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
На територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів (пункт 4 Типових правил № 2067).
Пунктом 3 Типових правил №2067 передбачено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих правил.
Згідно із підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 Порядку №1025 від 11.11.2016 та підпункту 8.1.1 пункту 8.1 Правил № 569 від 21.05.2010 самовільно встановлені малі архітектурні форми (вивіски) та рекламні засоби підлягають демонтажу.
Відповідно до змісту пункту 6.6 Порядку №1025 від 11.11.2016 та пункту 8.3 Правил № 569 від 21.05.2010, примусовий демонтаж малих архітектурних форм (вивісок) та рекламних засобів організовується Комунальним підприємством "Адміністративно-технічне управління" за наказом уповноваженого виконавчого органу Львівської міської ради. Демонтаж може здійснюватися власними силами цього підприємства або із залученням підрядної організації на його замовлення.
У разі самовільного встановлення малих архітектурних форм (вивісок) або рекламних засобів, їх демонтаж має бути здійснений власником або користувачем відповідної конструкції самостійно за власний рахунок у строк, зазначений у вимозі уповноваженого органу. Такий обов'язок передбачено пунктом 6.3 Порядку №1025 від 11.11.2016 та пунктом 8.1 Правил №569 від 21.05.2010.
Відповідно до пунктів 1 та 4 статті 20 Закону України “Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Рішення місцевих органів виконавчої, влади та органів, місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Відповідно до п.4.2.10. “Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади» затверджених рішенням виконавчого комітету ЛМР від 21.05.2010 №569 (далі по тексту - Правила), підставою для розміщення, конструкцій зовнішньої реклами є у встановленому порядку виданий дозвіл.
Пунктом 2.1. Правил передбачено, що самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін.
Примусовий демонтаж конструкції - це засіб для примусового усунення виявленого порушення вимог законодавства про рекламу (самовільного встановлення рекламного засобу), не усунутого суб'єктом господарювання у добровільному порядку.
Робочий орган з регулювання діяльності, з розміщення зовнішньої реклами - орган, уповноважений Львівською міською радою, виконувати покладені на нього функції, передбачені Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067.
У межах своєї компетенції Робочий орган забезпечує контроль за виконанням вимог Закону України “Про рекламу», Типових Правил розміщення зовнішньої реклами, Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові усіма особами незалежно від форм власності та відомчої належності. Робочий орган уповноважений у сфері реклами звертатися до юридичних і фізичних осіб з вимогами про усунення виявлених порушень у визначений у вимогах термін.
Недотримання відповідачем встановленого порядку на отримання дозволу (не отримання) дозволу свідчить про протиправність його дій.
Судом встановлено, що відповідач самовільно, без отримання дозволу на розміщення реклами, встановив спеціальні конструкції зовнішньої реклами на площі Кропивницького,5 та малих архітектурних форм (вивісок) на вулиці Зубрівська, 36 та вулиці І.Мазепи,24 у місті Львові.
Вказані обставини простежуються зі змісту наявних у матеріалах справи документів, а саме вимоги №23/Р-17-2639 від 26.07.2019, наказу №83 від 13.08.2019, вимоги № 23/Р-18-2061 від 20.07.2021, наказу№134 від 02.08.2021, вимоги №23/Р-11-5021 від 23.12.2021, наказу №11-Д від 14.01.2022.
Відповідач стверджує, що одна із вимог, зокрема вимога Департаменту містобудування №23/Р-17-2639 від 26.07.2019, не була скерована на його актуальну юридичну адресу. Однак, це твердження спростовується наявним у матеріалах справи списком рекомендованих листів на адресу вулиця Городоцька, будинок 286 Б у місті Львові, з якого вбачається, що така була скерована за юридичною адресою відповідача. Долучений позивачем список рекомендованих листів від 26.07.2019 про скерування поштової кореспонденції Товариству з обмеженою відповідальністю "Овація" на вулицю Мучна, будинок 56, квартира 3, не стосується даного спору. Доказів отримання від уповноважених органів дозволу (згоди) для встановлення спірних об'єктів відповідач не надав. Також відповідач не демонтував ці об'єкти у добровільному порядку у строк, запропонований позивачем.
Безпідставним є твердження відповідача про порушення позивачем порядку проведення монтажу з огляду на відсутність доказів отримання відповідачем цієї вимоги. Законодавство не покладає на позивача обов'язку пересвідчуватись у фактичному отриманні адресатом кореспонденції. Відповідно до пункту 6.5 Порядку № 1025 від 11.11.2016 достатнім є скерування її рекомендованим листом власнику на адресу за місцем реєстрації суб'єкта господарювання.
Покликання відповідача на те, що він не здійснював господарської діяльності за адресою вулицею Мазепи, 24 (26) у місті Львові, не мають значення для вирішення спору, оскільки визначальним для кваліфікацій протиправності поведінки є не те, на чиїй саме будівлі було розміщено спірні об'єкти, а хто їх встановив.
На адресу відповідача було скеровано вимогу Департаменту містобудування від 07.07.2021 №23/Р-18-2061 та наказ Департаменту містобудування №134 від 02.08.2021. Відповідач з 2019 року не заявляв, що не є власником чи установником цих конструкцій, і не скористався правом оскарження наказу у встановленому порядку.
Суд також не погоджується із запереченнями відповідача про відсутність обов'язку отримувати будь-які погодження для розміщення спірних об'єктів
Як убачається з вимог та наказів, позивач здійснив демонтаж малих архітектурних форм (вивісок) у зв'язку з порушенням Порядку №1025 від 11.11.2016, а також демонтував спеціальну конструкцію зовнішньої реклами (рекламоносій на фасаді будинку) через порушення вимог частини 1 статті 16 Закону України "Про рекламу".
Отже, демонтовані об'єкти належали до різних категорій та мали різні правові розміщення: вивіски підлягали встановленню винятково за наявності паспорта малої архітектурної форми та підтвердження їх відповідності вимогам Порядку, тоді як спеціальна конструкція зовнішньої реклами могла бути розміщена лише за умови отримання дозволу в порядку, визначеному статтею 16 Закону України "Про рекламу".
Відносини, пов'язані з установленням у місті Львові малих архітектурних форм (вивісок), порядок їх розміщення та взаємодія між органами місцевого самоврядування і фізичними чи юридичними особами, що виникали під час їх розташування, а також загальні вимоги до таких об'єктів на момент здійснення демонтажу спірних конструкцій, регулювалися Порядком №1025 від 11.11.2016. Цей документ установлює такі правила:
Вивіска - мала архітектурна форма, елемент декоративного оздоблення фасаду будинку, будівлі або споруди, яка містить інформацію про зареєстроване найменування особи (включаючи герби, емблеми, знаки для товарів та послуг, які належать цій особі, комерційне (фірмове) найменування, якщо таке є; час роботи) (абзац 1 пункту 1.7).
Місце розташування вивіски - передбачена паспортом малої архітектурної форми (вивіски) зовнішня поверхня фасаду першого поверху будинку біля входу, де юридична або фізична особа займає приміщення; внутрішня поверхня (вхідні двері) власного чи орендованого особою приміщення; внутрішня поверхня на поверсі біля входу у приміщення, власником або орендарем якого є особа; між віконними отворами першого поверху, між віконними отворами першого та другого поверхів, але не вище нижнього краю вікон другого поверху дво- чи багатоповерхового будинку або споруди (абзац 5 пункту 1.7).
Паспорт малої архітектурної форми (вивіски) - проектна документація, яка є підставою для встановлення МАФ (вивіски) (абзац 16 пункту 1.7).
Самовільно встановлена мала архітектурна форма (вивіска) - елемент декоративного оздоблення фасаду будинку, який розміщується з порушенням вимог Порядку (абзац 12 пункту 1.7).Таким чином, згідно з установленим у місті Львові порядком розміщення вивісок вивіска може бути встановлена лише за наявності паспорта малої архітектурної форми та з дотриманням визначених вимог щодо її змісту та місця розташування.
Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Щодо демонтованої Комунальним підприємством “Адміністративно-технічне управління» (позивачем) конструкції зовнішньої реклами (із написом "Чарка до свята"), суд зазначає наступне:.
Зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. Реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару (стаття 1 Закону України "Про рекламу".
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про рекламу" реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.
Положеннями частини 6 статті 9 Закону України "Про рекламу" встановлено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
При цьому відповідно до абзацу 8 пункту 2 Типових правил № 2067 вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що ключовим критерієм для розмежування вивіски та зовнішньої реклами є зміст розміщеної інформації. Якщо така інформація спрямована виключно на ідентифікацію суб'єкта господарювання чи його місця діяльності, вона набуває ознак вивіски. Натомість будь-яке повідомлення, що зацікавлює невизначене коло осіб товарами чи послугами, вважається рекламою.
У цьому контексті суд звертає увагу, що демонтований позивачем об'єкт із написом "Чарка до свята" не містять інформації, притаманної вивісці в розумінні частини 6 статті 9 Закону України "Про рекламу" та пункту 2 Типових правил № 2067. Зокрема, на них відсутні обов'язкові елементи, які дозволяють ідентифікувати суб'єкта господарювання або його місце діяльності: зареєстроване найменування юридичної особи, вид діяльності, час роботи чи інші дані інформаційного характеру.
Зміст цього напису спрямований на привернення уваги необмеженої кількості осіб до окремих категорій товарів (алкогольної продукції). Він спрямований на формування у споживача інтересу до відповідних товарів і має очевидну комерційну мету, що відповідає характерним ознакам реклами у розумінні статті 1 Закону України "Про рекламу". Крім того, у справі відсутні докази реєстрації відповідачем цього знака для товарів і послуг.
Таким чином, розміщений відповідачем об'єкт на площі Кропивницького, 5 у місті Львові є зовнішньою рекламою та підлягає розміщенню лише за наявності відповідного дозволу. Його відсутність свідчить про їх самовільне встановлення.
Суд бере до уваги також те, що вимоги та накази про демонтаж були видані і виконані у 2019-2022 роках. Відповідач, вважаючи демонтаж безпідставним або переконаний, що розміщені ним об'єкти не потребують дозволів, мав можливість оскаржити відповідні акти в судовому порядку, однак цього не зробив. Стверджувати про незаконність демонтажу відповідач почав лише після пред'явлення позивачем вимог про відшкодування витрат.
Таким чином, суд приходить до висновку, про наявність у діях відповідача ознак протиправності.
Відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, законом встановлено презумпцію вини заподіювача шкоди. Суду не було подано доказів відсутності вини у вчиненні правопорушення у сфері розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, а тому наявним є такий елемент складу цивільного правопорушення, як вина.
Розміщення відповідачем спеціальних конструкцій зовнішньої реклами з порушенням встановлених правил призвело до необхідності вчинення позивачем дій спрямованих на демонтаж цих спеціальних конструкцій зовнішньої реклами. А тому, суд встановив наступний елемент складу правопорушення - причинний зв'язок.
Підпунктом 7 пункту “а» абзацу 1 статті 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження з організації благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Згідно п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (надалі - Типові правила) виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Відповідно до пунктів 1 та 4 статті 20 Закону України “Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Рішення місцевих органів виконавчої, влади та органів, місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Відповідно до п. 4.2.10. Правил, підставою для розміщення, конструкцій зовнішньої реклами є у встановленому порядку виданий дозвіл.
У межах своєї компетенції Робочий орган (Департамент економічного розвитку Львівської міської ради) забезпечує контроль за виконанням вимог Закону України “Про рекламу», Типових Правил розміщення зовнішньої реклами, Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові усіма особами незалежно від форм власності та відомчої належності. Робочий орган уповноважений у сфері реклами звертатися до юридичних і фізичних осіб з вимогами про усунення виявлених порушень у визначений у вимогах термін.
Згідно з пунктом 2.2.5 Статуту Комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління» підприємство створено з метою виконання функцій визначених окремими ухвалами Львівської міської ради; рішеннями виконавчого комітету; розпорядженнями міського голови, наказами та дорученнями Уповноваженого органу, департаменту економічного розвитку.
Зі змісту наказу №83 від 13.08.2019 вбачається, що Комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління» визначене уповноваженою особою на проведення демонтажу самовільно встановлені вивіски, розміщені, зокрема, за адресою: місто Львів, вулиця Зубрівська, 36.
Судом встановлено, що позивач забезпечив демонтаж шляхом укладення із Фізичною особою-підприємцем Алєкєєвою Мирославою Михайлівною договору №02/04/19 про надання послуг від 02.04.2019.
Зі змісту наказу №134 від 02.08.2021 вбачається, що Комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління» визначене уповноваженою особою на проведення демонтажу самовільно встановлені вивіски, розміщені, зокрема, за адресою: місто Львів, вулиця Мазепи, 24.
Крім того, судом встановлено, що позивач забезпечив демонтаж шляхом залучення Фізичної особи-підприємця Флиса Тараса Івановича.
Зі змісту наказу №11-Д від 14.01.2022 вбачається, що Комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління» визначене уповноваженою особою на проведення демонтажу самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами, розміщені, зокрема, за адресою: місто Львів, площа Кропивницького, 5.
Також судом встановлено, що позивач забезпечив демонтаж шляхом залучення Фізичної особи-підприємця Кухарського Олександра Вікторовича.
Демонтаж спеціальних конструкцій підтверджується наявними в матеріалах справи актом проведення демонтажу №6 від 04.09.2019 на вулиці Зубрівській, 36. Вартість наданих послуг становить 400,00 грн, що підтверджується рахунком №75 від 04.09.2019 і актом наданих послуг №75 від 04.09.2019. Оплату вказаних робіт позивач підтвердив платіжною інструкцією №513 від 16.09.2019. Демонтовані конструкції передано на склад Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" комірнику Лісеню Ю.М., про що свідчить накладна №102 від 04.09.2019.
Демонтаж спеціальних конструкцій підтверджується наявними в матеріалах справи актом проведення демонтажу №6 від 20.08.2021, -по вулиці Мазепи, 24 у місті Львові. Вартість наданих послуг становить 460,00 грн, що підтверджується рахунком №2008 від 20.08.2021 і актом наданих послуг №2008 від 20.08.2021. Позивач відповідно до платіжної інструкції №2668 від 02.09.2021 оплатив надані послуги. Демонтовані конструкції передано на склад Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" - Крижанівському І. Ф., про що свідчить накладна №58 від 20.08.2021.
Демонтаж спеціальних конструкцій підтверджується наявними в матеріалах справи актом проведення демонтажу №6 від 04.02.2022 -по площі Кропивницького, 5 у місті Львові.
Вартість наданих послуг становить 1 580,00 грн, що підтверджується рахунком №0402 від 04.02.2022 і актом наданих послуг №0402 від 04.02.2022. Позивач оплатив ці послуги платіжною інструкцією №3221 від 10.02.2022. Демонтовані конструкції передано на склад Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" - Крижанівському І. Ф., про що свідчить накладна №10 від 04.02.2022.
Позивач поніс витрати на демонтаж у розмірі 21 038,00 грн без ПДВ. Вказана сума визначена, виходячи з того, що
- по акту №6 від 04.09.2019: 6 605,00 грн (демонтаж та транспортування - 400,00 грн, зберігання -6 205,00 грн);
- по акту №6 від 20.08.2021:6 665 ,00 грн (демонтаж та транспортування 460,00 грн, зберігання - 6 205,00 грн).
- по акту №6 від 04.02.2022:6 665 ,00 грн (демонтаж та транспортування 1580,00 грн, зберігання - 7 768,00 грн).
Зважаючи на те, що позивач оплатив вартість демонтажу та зберігання рекламних конструкцій з ПДВ всього на загальну суму 21 038,00 грн він просить стягнути з відповідача:
- по акту №6 - 7 926,00 грн завданих збитків, з яких 6 605,00 грн вартість демонтажу без ПДВ, 1321,00 грн податок на додану вартість;
- по акту №6 - 7998,00 грн завданих збитків, з яких 6 665,00 грн вартість демонтажу без ПДВ, 1 333,00 грн податок на додану вартість.
- по акту №6 - 9 321,60 грн завданих збитків, з яких 7 768,00 грн вартість демонтажу без ПДВ, 1 553,60 грн податок на додану вартість.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Оскільки Комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління» провело демонтаж тимчасової споруди, зазнавши при цьому витрат в розмірі 21 038,00 грн, то вказана сума грошових коштів і є реальною вартістю втраченого майна (грошей).
Зважаючи на викладене вище, позивачем доведено розмір заподіяної йому шкоди.
Оскільки доказів повної чи часткової сплати вказаної вище суми відповідачем до суду подано не було, суд приходить до висновку про те, що позовна вимога про стягнення 21 038,00 грн є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Що стосується вимоги про стягнення суми ПДВ у розмірі 4 207,60 грн, то суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 14.1.178 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Пунктом 180.1 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100266158 віл 04.02.2010 про реєстрацію платника податку на додану вартість. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (пункт 185.1 Податкового кодексу України).
З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку (пункт 14.1.185 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).
У листі Державної фіскальної служби України №23363/6/99-99-15-03-02-15 від 28.10.2016 зазначено, що якщо кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, в тому числі які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об'єктом оподаткування, то на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку платник зобов'язаний визначити податкові зобов'язання виходячи з вартості таких товарів/послуг.
Отже, нарахування Комунальному підприємству “Адміністративно-технічне управління» податку на додану вартість у розмірі 20 % відповідає вимогам законодавства. При цьому, оскільки на момент звернення з позовом відповідач не оплатив понесених позивачем витрат з демонтажу самовільно встановленої споруди у сумі 4 207,60 грн (1321,00 грн+1333,00 грн+1553,60 грн), то позивач не міг нарахувати на вказану суму ПДВ та сплатити його.
Оскільки, відповідачем у добровільному порядку не були демонтовані самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами та вивіски, а позивач здійснив їх примусовий демонтаж, транспортування та зберігання на складі із залученням підрядника, підставними є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача понесених витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу, транспортуванням та зберіганням рекламних конструкцій у сумі 25 245,60 грн.
Станом на день прийняття рішення суду, докази на спростування вищенаведених обставин не поступали, докази оплати заявленої до стягнення суми не подані.
Щодо клопотання позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності, викладеного в прохальній частині позовної заяви, то суд зазначає, що строк позовної давності не сплив, з огляду на положення пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів» на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розподіл судових витрат.
У відповідності до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3699 від 25.09.2025.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позову майнового характеру, встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», з 1 січня 2025 року для працездатних осіб встановлено прожитковий мінімум на рівні 3 028,00 грн.
Враховуючи вищевказане, позивач при зверненні до суду з позовом в загальному порядку мав би сплатити 3028,00 грн судового збору.
Водночас позовна заява Комунальним підприємством “Адміністративно-технічне управління» подана до Господарського суду Львівської області через підсистему «Електронний суд» 08.10.2025 (документ сформований в системі 08.10.2025).
Так, згідно із Законом № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до Закону України «Про судовий збір» було включено частину третю статті 4 та визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт «б» підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).
Враховуючи вищенаведене, позивач мав би сплатити судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження ставки розміру судового збору, тобто 2 422,40 грн (3028,00 х 0,8), переплата становить 650,60 грн.
Згідно з положеннями пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, 605,60 грн судового збору підлягатимуть поверненню позивачу з підстави внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом у випадку подання позивачем до суду відповідного клопотання про повернення судового збору.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у даній справі позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд приходить до висновку, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління» у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Овація» (79040, Львівська область, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 286 Б, ідентифікаційний код юридичної особи 22392394) на користь Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління» (79005, Львівська область, місто Львів, площа Міцкевича, 6/7, 4 поверх; ідентифікаційний код юридичної особи 13804591) 25 245,60 грн витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу та зберіганням рекламної конструкції та 2 422,40 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повний текст рішення
складено 26.01.2026.
Суддя Сухович Ю.О.