79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
20.01.2026 Справа № 914/3240/25
За позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача: Приватного підприємства «Мундир», м.Львів,
про повернення об'єкта оренди та стягнення 168'857,58 грн заборгованості.
Суддя Б. Яворський,
при секретарі О. Муравець.
представники сторін:
від позивача: І. Чижович,
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Приватного підприємства «Мундир» про повернення об'єкта оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень заг. площею 92,2 кв.м. за адресою: пр-т Т.Шевченка, 18 у м.Львові та стягнення 168'857,58 грн заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №Г-12386-21(БАП) від 03.06.2021, зі змінами.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 20.10.2023 року справу № 914/3240/25 передано на розгляд судді Б. Яворському
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав. Подальший рух справи викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань. Ухвала про відкриття провадження у справі та подальші ухвали були надіслані позивачу електронним судом, а відповідачу за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців. Ухвала про відкриття провадження та призначення підготовчого засідання відповідач отримав 03.11.2025. Також відповідач отримував і наступні ухвали про виклик у підготовчі засідання, докази про що знаходяться в матеріалах справи.
Ухвалою від 22.12.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.01.2026, відомості про що внесено до протоколу судового засідання. Ухвала суду була надіслана на адресу відповідача, проте повернулася відправнику, докази про що знаходяться в матеріалах справи. Отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення відповідача та на нього як на особу, яка здійснює підприємницьку діяльність, покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійсненням ним такої діяльності. Відтак, в розумінні ст.242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати у розмірі 168'857,58 грн. За неналежне виконання договірних зобов'язань позивач просить суд виселити відповідача з орендованих ним приміщень та стягнути існуючу заборгованість.
Аргументи відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, з заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.
Представник позивача у судове засідання 20.01.2026 з'явився, вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач у судове засідання не з'явився, правом на подання відзиву не скористався.
Суд відзначає, що в силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч.2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження та подальші засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
У судовому засіданні 20.01.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
03 червня 2021 року Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (орендодавець) та Приватним підприємством «Мундир» (орендар) та ЛКП “Агенція ресурсів ЛМР» (балансоутримувач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №Г-12386-21(БАП), згідно умов якого орендодавець і балансоутримувач передали, а орендар прийняв у строкове платне користування майно: нежитлові приміщення заг. площею 92,2 кв.м., а саме: приміщення першого поверху під індексами 9а-1, 9а-2, 9а-3, 9а-4, 9а-5, 9а -6, 9а-8 площею 79,5 кв.м. та мезоніну під індексом 9а -7 площею 12,7кв.м за адресою: м. Львів, просп. Т. Шевченка,18.
Цей договір є договором типу (Г) - продовження без проведення аукціону попереднього договору оренди від 14.11.2017 №Г-10660-17 (п.5.1.1 договору).
03.06.2021 сторони підписали акт приймання-передавання нерухомого майна.
09.08.2023 та 28.01.2025 сторони підписали додаткові угоди до договору оренди.
У розділі 3 договору сторони визначили орендну плату та порядок розрахунків. Так, орендар сплачує орендну плату на рахунок орендодавця та балансоутримувача у співвідношенні визначеному у п.16 Умов, а саме сплачує 90% від суми орендної плати орендодавцю та 10% - балансоутримувачу щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати (п.3.4 та п.3.5).
Цільове призначення будівлі для майстерні з пошиття та ремонту форменого одягу (п.7.1 договору.
Відповідно до п.9.1 договору місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону складає 8 620,29 грн без ПДВ.
Відповідно до п.10.1 умов розмір авансового орендного платежу становить 2 місячні орендні плати, які сплачується у співвідношенні 90% - 18 619,83 грн з ПДВ - орендодавцю та 10% - 2 068,87 грн з ПДВ - балансоутримувачу. Сума орендної плати, сплаченої авансом відповідно до п 3.6 договору, підлягає зарахуванню в рахунок сплати орендної плати за перший/перші та останній місяці оренди (п.3.11).
Співвідношення розподілу орендної плати, станом на дату укладення договору визначено, як: балансоутримувачу 10 відсотків від суми орендної плати, орендодавцю 90 відсотків від суми орендної плати (п.16).
Пунктом 12.1 договору сторони встановили, що цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні (з 03.06.2021 до 02.06..2024 та був продовжений у відповідності до п.13.1 ухвали Львівської міської ради №2239 від 18.08.2022 «Про окремі питання управління комунальним майном у зв'язку із введенням воєнного стану» на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці (12.7.1 договору).
Згідно із п.12.8 договору про наявність однієї з підстав для дострокового припинення цього договору з ініціативи орендодавця, передбачених пунктом 12.7 цього договору, орендодавець або балансоутримувач повідомляє орендареві та іншій стороні договору листом із зазначенням опису порушення і вимогу про його усунення в строк не менш як 15 та не більш як 30 робочих днів з дати надсилання листа (у строк 5 робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні орендодавцем або балансоутримувачем контролю за використанням майна).
Відповідно до абз.2 п.12.8 договору, якщо протягом встановленого у приписі часу орендар не усунув порушення, орендодавець надсилає орендарю лист, у якому повідомляє орендареві про дострокове припинення договору на вимогу орендодавця. У листі зазначається підстава припинення договору, посилання на вимогу про усунення порушення, а також посилання на обставини, які свідчать про те, що порушення триває після закінчення строку, відведеного для його усунення.
У разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний звільнити протягом 3-х робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна у такому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід'ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом (п.4.1 договору).
За умовами п.4.3 договору майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.
Пунктом 4.4 договору передбачено, що якщо орендар не повертає майно після отримання від балансоутримувача примірників акта повернення з оренди орендованого майна, орендар сплачує на рахунок орендодавця та балансоутримувача (згідно з розподілом, встановленим п.16 Умов) неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору.
01.05.2025 позивачем на адресу відповідача було надіслано припис №2302-вих-63612 про усунення порушень договору оренди в частині сплати орендної плати, докази про що знаходяться в матеріалах справи. Упродовж встановленого строку ПП «Мундир» не усунуло порушень договору оренди, тому управлінням було надіслало повідомлення №4-2302-49586 від 05.09.2025 про дострокове припинення договору оренди № Г-12386-21(БАП) від 03.06.2021 зі змінами.
Позивач стверджує, що договір оренди згідно його умов припинено 12.09.2025. Із листа балансоутримувача №4-230201-54966 від 01.10.2025 вбачається, що орендар у встановлений термін акти повернення орендованого майна не підписав, дані акти балансоутримувачу не повернув, заборгованості не погасив.
Відтак, позивач на підставі п.3.12 договору просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість та нараховану з 18.09.2025 неустойку, у зв'язку з простроченням повернення майна з оренди, розірвати договір оренди та виселити відповідача з орендованих приміщень. Довідка про заборгованість №4-2302-12228 від 11.10.2025 долучена до матеріалів справи.
Докази оплати існуючої заборгованості станом на момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні, вимоги позивача не спростовані.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №Г-12386-21(БАП) та додатковими угодами до нього. У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.
Вказані правовідносини врегульовано відповідним договором між сторонами, нормами Глави 58 ЦК України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (ст. 759 ЦК України).
Статтею 761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. Згідно з ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України визначено, що передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору орендодавець передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення заг. площею 92,2 кв.м., а саме: приміщення першого поверху під індексами 9а-1, 9а-2, 9а-3, 9а-4, 9а-5, 9а -6, 9а-8 площею 79,5 кв.м. та мезоніну під індексом 9а -7 площею 12,7кв.м за адресою: м. Львів, просп. Т. Шевченка,18, що перебувають на балансі ЛКП “Агенція ресурсів ЛМР».
Згідно ч.1 та ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 4 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності.
Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями п.9.1 та п.16 договору сторони погодили, що місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону складає 8 620,29 грн без ПДВ., 10% якої орендар сплачує на рахунок блансоутримувача та 90% на рахунок орендодавця .
З довідки про заборгованість з орендної плати №4-2302-12228 від 11.10.2025 вбачається, що станом на 08.10.2025, відповідачем допущено заборгованість на загальну суму 168856,23 грн., яка складається з: орендної плати в розмірі 155605,15 грн (за період з 01.07.2021 по 17.09.2025) та неустойки в розмірі 13251,08 грн (за період з 18.09.2025). Авансовий внесок, який був сплачений орендарем зарахований в рахунок сплати орендної плати за червень 2021 року та вересень 2025 року.
За статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обов'язок сплати орендних платежів у орендаря наставав щомісяця.
Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо вчасної сплати орендної плати, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 155605,15 грн підлягає задоволенню.
Відповідач доводів позовної заяви не спростував, проти наявності заборгованості не заперечив.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Відповідно до абз.3 п.12.8 незмінюваних умов договору, договір вважається припиненим на п'ятий робочий день після надіслання орендодавцем або балансоутримувачем орендарю листа про дострокове припинення договору.
05.09.2025 Управлінням було надіслало відповідачу повідомлення №4-2302-49586 від 05.09.2025 про дострокове припинення договору оренди № Г-12386-21(БАП) від 03.06.2021. Також відповідач був поінформований про обов'язок протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути об'єкт оренди балансоутримувачу за актом повернення, сплатити заборгованість, нараховану до дати повернення об'єкта оренди та виконати інші обов'язки у зв'язку із поверненням майна, передбачені розділом 4 незмінюваних умов договору.
Отже, зважаючи на абз.3 п.12.8 незмінюваних умов договору, договір оренди припинено 12.09.2025.
Водночас, як встановлено судом, відповідач не повернув об'єкт оренди за актом повернення.
Розділом 4 договору оренди врегульовано порядок повернення майна з оренди. У разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний звільнити протягом 3-х робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна у такому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід'ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом (п.4.1 договору).
Також, відповідно до умов вказаного пункту договору, у разі припинення договору, орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди.
Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна (п.4.3 договору).
Пунктом 4.4 договору передбачено, що якщо орендар не повертає майно після отримання від балансоутримувача примірників акта повернення з оренди орендованого майна, орендар сплачує на рахунок орендодавця та балансоутримувача (згідно з розподілом, встановленим п.16 Умов) неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору.
Відповідно до ст.25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»: у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
За обставинами цієї справи, балансоутримувач вчинив дії, спрямовані на повернення з оренди майна, які передбачені розділом 4 договору: склав акти повернення з оренди орендованого майна, які 15.09.2025 надіслав на адресу орендаря для ознайомлення та підписання.
Відтак, процедура, передбачена п.4.2 розділу 4 договору оренди була дотримана.
На момент розгляду справи, приміщення не повернуті відповідачем, підписаного акта про повернення майна в матеріалах справи немає.
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Позивач просить суд стягнути 13251,08 грн неустойки.
Відповідно до частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Отже, договір найму (оренди) є підставою для в.иникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору найму (оренди) невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, тобто є неправомірним користуванням майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному - сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Неустойка, за частиною другою статті 785 ЦК України, має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Суд звертає увагу, що обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Неустойка стягнення, якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.
Як встановлено судом та не заперечено сторонами спору, відповідач свого обов'язку по своєчасному поверненню орендованого майна не виконав.
Частиною 1 та 2 ст. 785 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до зазначеної норми, однією із основних умов застосування положень ст. 785 Цивільного кодексу України як щодо зобов'язання повернути майно, так і щодо сплати неустойки є встановлення факту припинення дії договору та користування річчю поза межами дії договору без наявності на те правових підстав.
Відповідач проти наявності заборгованості не заперечив, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду. Відповідач також не дотримався свого обов'язку щодо повернення об'єкта оренди та продовжував ним користуватися навіть після припинення договору.
Тому, суд вважає, що за обставин нездійснення дій відповідачем щодо повернення майна із оренди, порушено права позивача в цій справі, що відповідно є підставою для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості та неустойки, а також повернення майна шляхом виселення.
Перевіривши поданий розрахунок, підстави та правильність нарахування суми неустойки, судом встановлено, що вимога про стягнення з відповідача 13251,08 грн неустойки підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №158 від 16.10.2025 на суму 4'844,80 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позов повністю, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 12, 13, 73-80, 123, 129, 221, 232-233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Приватне підприємство «Мундир» (ЄДРПОУ 37030952) повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень заг. площею 92,2 кв.м., а саме: з приміщень першого поверху під індексами 9а-1, 9а-2, 9а-3, 9а-4, 9а-5, 9а -6, 9а-8 площею 79,5 кв.м. та мезоніну під індексом 9а -7 площею 12,7кв.м за адресою: м. Львів, просп. Т. Шевченка,18.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Мундир» (79035, м. Львів, вул.Липова Алея, 11/25; ідентифікаційний код 37030952) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, Львівська область, місто Львів, площа Галицька, будинок 15; ідентифікаційний код 25558625) 168856,23 грн заборгованості та 4'844,80 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 26.01.2026.
Суддя Яворський Б.І.