79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
14.01.2026 Справа № 914/2485/25
місто Львів
за позовом: Львівської міської ради, м.Львів
до відповідача: Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, м.Львів
про зняття арешту з майна
Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА
Секретар с/з Надія ВАШКЕВИЧ
Представники сторін:
від позивача: Шевченко М.І. - представник
від відповідача: не з'явився
1. ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
2. Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк ЛЗТА» про зняття арешту з об'єкту нерухомого майна - приміщення в будівлі літ. «А-2» площею 284,6 кв. м за адресою: м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Ясна, 1 (реєстраційний номер майна 27671694, реєстраційний номер обтяження 4662969).
3. Ухвалою від 18.08.2025 прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10.09.2025 та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
4. 28.08.2025 через систему «Електронний Суд» від «Технопарк ЛЗТА» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №22546/25), у якому останній зазначив, що ТзОВ «Технопарк ЛЗТА» не було стягувачем за наказом Господарського суду Львівської області від 07.11.2005, а код їхнього ЄДРПОУ 32326890 у цьому наказі та рішенні Господарського суду Львівської області від 27.10.2005 зазначено помилково. Жодного відношення до судової справи №1/906-11/339 у ТОВ «Технопарк ЛЗТА» немає і не може бути, оскільки на момент укладення договору оренди від 01.09.2001, на підставі якого відбулося стягнення коштів за рішенням суду, ні ТОВ «Технопарк ЛЗТА», ні його попередник ЗАТ «Технопарк ЛЗТА» не були зареєстровані у встановленому законом порядку як юридичні особи. Отже, товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк ЛЗТА» є неналежним відповідачем у справі.
5. Ухвалою суду від 10.09.2025 відкладено підготовче засідання на 15.10.2025.
6. Ухвало суду від 10.09.2025 відкладено підготовче засідання на 05.11.2025.
7. 29.10.2025 через систему «Електронний Суд» від позивача поступило клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем (вх.№4572/25).
8. Ухвалою суду від 05.11.2025 клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем (вх.№4572/25) задоволено, замінено первісного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопарк ЛЗТА (код ЄДРПОУ 32326890) на належного відповідача - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул.Котлярська,6 м.Львів, 79007, код ЄДРПОУ 35009321), змінивши процесуальний статус учасника справи. Розгляд справи почати спочатку та відкладено підготовче засідання на 26.11.2025. Запропоновано відповідачу у 15 денний строк подати відзив на позовну заяву.
9. Ухвалою суду від 26.11.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2025.
10. Ухвалою суду від 17.12.2025 відкладено розгляд справи на 14.01.2026, у зв'язку з клопотання представника позивача.
11. В судове засідання 14.01.2026 з'явився позивач, підтримав позовні вимоги.
12. Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання 14.01.2026 не забезпечив.
13. Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
14. Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
15. В судовому засіданні 14.01.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
16. АРГУМЕНТИ СТОРІН
17. Аргументи позивача.
18. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Шулежка О. С. б/н від 13.03.2007, стягувачем за виконавчим документом є ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури». Як вбачається з відомостей з ЄДРПОУ, ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» припинено 04.12.2015 у зв'язку із визнанням його банкрутом.
19. Незважаючи на те, що стягувач за виконавчим документом ліквідований без правонаступників, діючих виконавчих проваджень з примусового виконання наказу №1/906-11/339, виданого 07.11.2005 Господарським судом Львівської області про стягнення з виконавчого комітету Брюховицької селищної ради 120588,94 грн. в користь ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» немає, таке виконавче провадження знищене, а, отже, завершене, - арешт на майно і надалі зберігає чинність.
20. У відповідь на заяви Львівської міської ради про зняття арешту з приміщення в будівлі під літ: "А-2" площею 284,6 кв. м в смт Брюховичі, вул. Ясна, 1, Шевченківський відділ ДВС відмовив у знятті арешту та запропонував звернутися до суду з позовом про зняття арешту з майна.
21. Позивач вважає, що збереження понад 18 років арешту майна, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном власником - Львівською міською радою. Отже, відсутність відкритого виконавчого провадження свідчить про відсутність правових підстав для продовження дії арешту на майно, а тому є підставою для зняття цього арешту
22. Аргументи відповідача.
23. Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відзиву на позовну заяву не подав.
24. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
25. Із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Львівській міській раді стало відомо про реєстрацію 20.03.2007 в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна обтяження - арешту на приміщення в будівлі під літ: "А-2" площею 284,6 кв. м в смт Брюховичі, вул. Ясна, 1.
26. Підставою для накладення арешту була постанова державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Шулежка О. С. б/н від 13.03.2007.
27. Як вбачається із цієї постанови, така винесена при примусовому виконанні наказу №1/906-11/339, виданого 07.11.2005 Господарським судом Львівської області про стягнення з виконавчого комітету Брюховицької селищної ради 120588,94 грн. в користь ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури».
28. У резолютивній частині рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2005 у справі №1/906-11/339, як і в наказі суду від 07.11.2005, зазначено стягувачем відкрите акціонерне товариство «Львівський завод телеграфної апаратури» із кодом ЄДРПОУ 32326890.
29. За кодом ЄДРПОУ 32326890 зареєстрована юридична особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Технопарк ЛЗТА», а у ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» код ЄДРПОУ - 14308397, і таке припинено 04.12.2015у зв'язку із визнанням його банкрутом.
30. Як вбачається з пояснень ТзОВ «Технопарк ЛЗТА», воно не було стягувачем за наказом Господарського суду Львівської області від 07.11.2005, а код їхнього ЄДРПОУ 32326890 у цьому наказі та рішенні Господарського суду Львівської області від 27.10.2005 зазначено помилково. Жодного відношення до судової справи №1/906-11/339 у ТОВ «Технопарк ЛЗТА» немає, оскільки на момент укладення договору оренди від 01.09.2001, на підставі якого відбулося стягнення коштів за рішенням суду, ні ТОВ «Технопарк ЛЗТА», ні його попередник ЗАТ «Технопарк ЛЗТА» не були зареєстровані у встановленому законом порядку як юридичні особи.
31. Боржником за цим рішенням був виконавчий комітет Брюховицької селищної ради.
32. Брюховецька селищна рада 19.11.2021 припинена у зв'язку із реорганізацією. Правонаступником всього майна, прав та обов'язків Брюховецької селищної ради є Львівська міська рада.
33. Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 718-р. було визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Львівської області згідно з додатком. Додаток до вищезазначеної постанови передбачає утворення Львівської територіальної громади до складу якої увійшли території Львівської, Брюховицької, Винниківської, Грибовицької, Грядівської, Дублянської, Зашківської, Лисиничівської, Малехівської, Рудненської, Рясне-Руської територіальних громад. Адміністративним центром новоствореної територіальної громади визначено місто Львів.
34. 6 грудня 2020 року набув чинності прийнятий 17.11.2020 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій» № 1009-IX.
35. Цим Законом внесені зміни до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні». Зокрема, передбачено у розділі V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доповнити пунктом 6-1 такого змісту: до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень:
- у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади);
- сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту;
- не пізніше завершення другої сесії новообраної ради у порядку, визначеному цим пунктом, починається реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами та розміщених поза адміністративним центром сформованої територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі сформованої територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні сільські, селищні, міські ради припиняються як юридичні особи з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом;
- юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.
36. Також, Львівською міською радою були прийнята ухвала №6 від 29.12.2020 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» якою визначено Львівську міську територіальну громаду правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, територія яких включена до території Львівської міської територіальної громади, у тому числі Брюховицької територіальної громади.
37. Юридичний департамент Львівської міської ради звернувся до Шевченківського відділу держаної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою від 22.06.2025 №2901-вих-90442 про зняття арешту на нежитлові приміщення на вул. Ясній, 1 в смт. Брюховичі, накладеного постановою державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Шулежко О. С. при примусовому виконанні наказу №1/906-11/339, виданого 07.11.2005 Господарським судом Львівської області.
38. У листі від 14.07.2025 №В-2/60320 (зареєстрований у Львівській міській раді 18.07.2025 за №1.4-21377-29) Шевченківський відділ ДВС повідомив , що відповідно до відомостей, які містяться в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні будь-які провадження з примусового виконання наказу №1/906-11/339 виданого 07.11.2005 Господарським судом Львівської області про стягнення з виконавчого комітету Брюховицької селищної ради 120588,94 грн. в користь ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури.
39. Відповідно до номенклатури справ Шевченківського відділу ДВС завершені виконавчі провадження зберігаються в архіві протягом 3-х років з подальшим їх знищенням, а відомості до системи почали заноситися лише з 2007 року.
40. Станом на 14.07.2025 докази сплати виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради 120588,94 грн. в користь ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури», або ж скасування вищезазначеного виконавчого документа відсутні.
41. У результаті, Шевченківський відділ ДВС відмовив у знятті арешту та запропонував звернутися до суду з позовом про зняття арешту з майна боржника.
42. Наявність арешту унеможливлює для позивача розпоряджатися зазначеним майном, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.
43. ОЦІНКА СУДУ.
44. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
45. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
46. Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
47. У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
48. Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
49. Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
50. Згідно з частиною першою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
51. Захист права - це використання передбачених законом способів (можливостей, інструментів) для поновлення свого порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права. При цьому право на захист особа здійснює на свій розсуд (стаття 20 ЦК України).
52. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
53. Позивач, посилаючись на те, що він як власник приміщення в будівлі під літ: "А-2" площею 284,6 кв. м в смт Брюховичі, вул. Ясна, 1, позбавлений можливості вільно користуватися, розпоряджатися цим нерухомим майном, у зв'язку із наявністю накладеного арешту на майно відповідно до постанови державного постанова державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Шулежка О. С. б/н від 13.03.2007, де боржником зазначено Виконавчий комітет Брюховицької селищної ради (правонаступником якого є Львівська міська рада), а стягувачем зазначено відкрите акціонерне товариство «Львівський завод телеграфної апаратури».
54. Судом враховується, що порядок примусового виконання рішень визначений Законами України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, що був чинний на момент прийняття державним виконавцем постанови про накладення арешту на нерухоме майно (далі Закон №606-XIV) та від 02.06.2016 №1404-VІІІ з наступними змінами і доповненнями (далі - Закон №1404-VІІІ).
55. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
56. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
57. Гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні визначала стаття 6 Закону № 606-XIV, відповідно до частини першої якої державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
58. Згідно до покладених на державного виконавця обов'язків, передбачених частиною першою статті 11 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
59. Аналогічна норма міститься і в Законі №1404-VІІІ, частиною першою статті 18 якого закріплено обов'язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
60. Виходячи зі змісту статті 25 Закону України № 606-ХІV, за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
61. Відповідно до ст. 57 Закону України №606-ХІV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт накладається державним виконавцем зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. Аналогічні положення відображені і в ст. 56 Закону №1404-VІІІ.
62. У статті 49 Закону України № 606-ХІV визначені випадки закінчення виконавчого провадження, зокрема виконавче провадження підлягає закінченню у разі, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва (п.3); визнання боржника банкрутом (п.7).
63. Згідно ст. 50 Закону України № 606-ХІV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
64. У ст. 40 Закону№1404-VІІІ зазначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
65. Згідно зі ст. 39 Закону№1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника (п. 3).
66. Як вбачається з матеріалів справи (інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна) наявне обтяження - арешт приміщення в будівлі під літ: "А-2" площею 284,6 кв. м в смт Брюховичі, вул. Ясна, 1, а саме накладено арешт згідно постанови державного постанова державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Шулежка О. С. б/н від 13.03.2007.
67. При цьому відповідно до наявних в матеріалах справи листів відповідача, відповідно до номенклатури справ Шевченківського відділу ДВС, завершені виконавчі провадження зберігаються в архіві протягом 3-х років з подальшим їх знищенням . В автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні будь-які провадження з примусового виконання наказу №1/906-11/339, виданого 07.11.2005 Господарським судом Львівської області про стягнення з виконавчого комітету Брюховицької селищної ради 120588,94 грн. в користь ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури. З цього вбачається, що діючих виконавчих проваджень з примусового виконання наказу №1/906-11/339, виданого 07.11.2005 Господарським судом Львівської області про стягнення з виконавчого комітету Брюховицької селищної ради 120588,94 грн. в користь ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» немає, таке виконавче провадження знищене, а, отже, завершене.
68. Так, судом звертається увага на те, що ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» код ЄДРПОУ - 14308397, припинено 04.12.2015у зв'язку із визнанням його банкрутом..
69. Тобто, відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягало закінченню, а арешт відповідно зняттю.
70. Водночас, судом з'ясовано Львівська міська рада як правонаступник виконавчого комітету Брюховицької селищної ради звернулася до Шевченківського відділу ДВС із заявою від 22.06.2025 про зняття арешту з приміщення в будівлі під літ: "А-2" площею 284,6 кв. м в смт Брюховичі, вул. Ясна, 1, накладений згідно постанови державного постанова державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Шулежка О. С. б/н від 13.03.2007.
71. Однак, у відповідь відповідач повідомив про неможливість вчинення дій щодо зняття арешту з нерухомого майна.
72. Положеннями ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ визначено порядок і підстави зняття арешту.
73. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту ( ч.1 ст. 59 Закону України №1404-VІІІ).
74. У ч. 4 ст. 59 Закону України №1404-VІІІ викладено перелік підстав, який надає державному виконавцю самостійно знімати арешт (ч. 4 ст. 59): отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта осподарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
75. Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
76. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 59 Закону України №1404-VІІІ).
77. Суд зазначає, що статтею 41 Конституції України визначено право кожного вільно володіти користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
78. Положенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
79. Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України визначено поняття права власності. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
80. Згідно із частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
81. Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
82. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша та друга статті 321 ЦК України).
83. Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
84. Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов'язані із позбавленням володіння, для усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов'язаних з порушенням володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
85. Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 2-3392/11, від 15.05. 2019 у справі № 372/2904/17-ц, від 21.07.2019 у справі №911/1247/18, від 08.10.2019 у справі № 643/3614/17).
86. Станом на час судового розгляду справи арешт, накладений на приміщення в будівлі під літ: "А-2" площею 284,6 кв. м в смт Брюховичі, вул. Ясна, 1, що є власністю позивача не знятий. Доказів протилежного суду не подано.
87. Відповідно до п.1 ч.5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
88. За наведених вище обставин, не зняття арешту з майна є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
89. Суд також зауважує, що застосування арешту майна як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.
90. Відповідно до частини другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
91. Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
92. Таким чином, суд дійшов до висновку, що наявність не скасованого обтяження у вигляді арешту на приміщення в будівлі під літ: "А-2" площею 284,6 кв. м в смт Брюховичі, вул. Ясна, 1, перешкоджає здійсненню прав власника, то наявні підстави для задоволення вимоги щодо зняття арешту з цього майна.
93. Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
94. Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
95. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
96. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.
97. СУДОВІ ВИТРАТИ
98. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір в розмірі 2 422,40 грн покладається на відповідача в повному обсязі.
99. Водночас суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Тобто позивач при поданні позову мав сплатити 2422,40 грн, а не 3028,00 грн. Відповідно, враховуючи приписи п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивач має право на подання клопотання про повернення з Державного бюджету внесений судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом
Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зняти арешт з об'єкта нерухомого майна - приміщення в будівлі літ. «А-2» площею 284,6 кв. м за адресою: м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Ясна, 1 (реєстраційний номер майна 27671694, реєстраційний номер обтяження 4662969).
3. Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (79007, м.Львів, вул..Котлярська, будинок 6, код ЄДРПОУ 35009321) на користь Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл..Ринок 1, код ЄДРПОУ 04055896) 2422,40 грн судового збору.
4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 23.01.2026.
Суддя Щигельська О.І.