ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.01.2026Справа № 910/15504/25
За позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ"
про стягнення 48 779,20 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Мороз
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГО" (далі - позивач, АТ "СК "ІНГО") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" (далі - відповідач, ПРАТ "СК "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ") про стягнення страхового відшкодування у розмірі 48 779,20 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 позовну заяву АТ "СК "ІНГО" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15504/25, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/15504/25.
19.12.2025 до суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 9-03/31757 від 18.12.2025 у відповідь на запит суду з інформацією про страхове покриття за полісом № ЕР/211761653.
02.01.2026 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач підтверджує факт звернення позивача до відповідача з претензією про виплату страхового відшкодування у розмірі 48 779,20т грн, однак разом з вказаною претензією позивачем було надіслано копію Договору страхування № 720564336.22 від 11.10.2022 без підписів сторін. Про дані обставини відповідач повідомляв позивача електронними листами, проте вимога відповідача про усунення недоліків виконана не була.
Відтак на думку відповідача, позивач при укладенні Договору страхування № 720564336.22 від 11.10.2022 не дотримався письмової форми правочину, що і стало підставною для відмови у виплаті страхового відшкодування позивачу.
Крім того, безпосередньо у додаткових поясненнях у справі, відповідач заявив клопотання про виключення Договору страхування № 720564336.22 від 11.10.2022 з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів, а також клопотання про витребування у АТ "СК "ІНГО" оригіналів, заяви на страхування, що є невід'ємною частиною Договору та Акту огляду транспортного засобу при прийнятті на страхування.
08.01.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечував проти доводів відповідача та зазначив, що Договір страхування № 720564336.22 від 11.10.2022 на час спірної дорожньо-транспортної пригоди був чинний.
Щодо клопотання відповідача про виключення Договору страхування № 720564336.22 від 11.10.2022 з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.
Судом встановлено, що копію Договору страхування № 720564336.22 від 11.10.2022 подано до суду позивачем разом з позовною заявою, а не відповідачем, з огляду на це суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про виключення Договору страхування № 720564336.22 від 11.10.2022 з числа доказів.
Щодо клопотання відповідача про витребування у АТ "СК "ІНГО" оригіналів заяви на страхування, що є невід'ємною частиною Договору та Акту огляду транспортного засобу при прийнятті на страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Судом встановлено, що матеріали справи містять копію Договору страхування №720564336.22 від 11.10.2022, укладеного Акціонерним товариством "Страхова компанія "ІНГО" та ОСОБА_1 , підписано ОСОБА_1 та представником страховика Пономаренко Ю.І.
Отже, суду надані належні та допустимі докази, а саме: укладений Договір страхування №720564336.22 від 11.10.2022, що підтверджує існування договірних відносин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані учасниками справи заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу свої заперечень та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
11.10.2022 між Акціонерним товариством "Страхова компанія "ІНГО" та ОСОБА_1 був укладений Договір страхування №720564336.22 (далі - Договір).
Згідно з Договором у позивача був застрахований автомобіль "TOYOTA LAND CRUISER", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії Договору страхування визначений з 12.10.2022 до 11.10.2023.
Відповідно до п. 5.2 Договору страхування № 720564336.22 від 11.10.2022, Договір страхування набирає чинності з 00:00 годин дати початку дії Договору, яка вказана в п. 5.1 Договору, але не раніше дня, наступного за днем надходження страхової премії (першої частини страхової премії, якщо п. 6.4 передбачається сплата частинами) в обсязі, визначеному п. 6.4 Договору, на поточний рахунок чи до каси страховика.
Судом встановлено, що відповідно до платіжної інструкції №@2PL486649 від 11.10.2022 на суму 27 855,00 грн та платіжної інструкції №@2PL485118 від 11.10.2022 на суму 27 000,00 грн, ОСОБА_1 сплатив на рахунок АТ "СК "ІНГО" страхову премію за Договором страхування №720564336.22 від 11.10.2022.
За таких обставин, Договір страхування №720564336.22 від 11.10.2022 був чинним і вступив в силу 12.10.2022 та діяв на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30.12.2022.
30.12.2022 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "ЗАЗ Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "TOYOTA LAND CRUISER", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Європротокол) від 30.12.2022.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "TOYOTA LAND CRUISER", реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахований позивачем - Акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГО".
З метою визначення вартості відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу, 30.12.2022 проведено його огляд, відповідно до якого складено Протокол огляду транспортного засобу.
ТОВ "АРТСІТІ" було складено Рахунок на оплату № 10 від 03.01.2023, відповідно до якого вартість відновлювальних робіт з ПДВ складає 48 779,20 грн.
Судом встановлено, що ТОВ "АРТСІТІ" було проведено відновлюваний ремонт, пошкодженого у спірній дорожньо-транспортній пригоді, автомобіля "TOYOTA LAND CRUISER", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується Актом виконаних робіт № СІ-001209 від 02.02.2023.
АТ "СК "ІНГО було складено Страховий акт № 5390446 від 03.01.2023 про відшкодування 48 779,20 грн власнику пошкодженого автомобіля "TOYOTA LAND CRUISER", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийняв рішення про виплату страхового відшкодування та сплатив власнику пошкодженого автомобіля "TOYOTA LAND CRUISER", реєстраційний номер НОМЕР_1 суму страхового відшкодування у розмірі 48 779,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1227 від 18.01.2023.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, за правилами та у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (транспортний засіб).
Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року в справі № 910/171/17 відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до примітки до ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Європротокол - це спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками дорожньо-транспортної пригоди на місці аварії, потім надається страховику для підтвердження дорожньо-транспортної пригоди. Європротоколом можна скористатися при умовах, коли відсутні травмовані (загиблі) люди, водії-учасники дорожньо-транспортної пригоди мають поліси автоцивільної відповідальності, наявна згода водіїв транспортних засобів - учасників дорожньо-транспортної пригоди щодо її обставин, у водіїв відсутні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються суду сторонами та іншими учасниками справи.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, суд вважає за необхідне вказати про те, що в ході розгляду даного спору було встановлено, та підтверджено матеріалами справи те, що водії учасники дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 30.12.2022, погодилися на складання Європротоколу, потерпілий своєчасно звернувся до позивача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.
Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 ЗУ "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Судом встановлено, що відповідно до полісу № ЕР/211761653, транспортний засіб "ЗАЗ Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким спричинено дорожньо-транспортну пригоду, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування ПРАТ "СК "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" (відповідачем).
Відповідно до листа № 9-03/18.12.2025 від 18.12.2025 Моторного (транспортного) страхового бюро України ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 160 000,00 грн, а розмір франшизи - 0,00 грн. Станом на дату спірної дорожньо-транспортної пригоди (30.12.2022) поліс № ЕР/211761653 був чинним.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з претензією № 5384002 від 20.03.2023, в якій просив відповідача сплатити на рахунок позивача суму страхового відшкодування у розмірі 48 779,20 грн.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позову подав до суду додаткові пояснення, в яких наголосив, що до претензії надісланої позивачем було долучено Договір страхування № 720564336.22 від 11.10.2022 без підписів сторін. Відповідач повідомляв про дані обставини позивача електронними листами, проте вимога відповідача про усунення недоліків виконана позивачем не була.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що Договір страхування № 720564336.22 від 11.10.2022 був чинним на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30.12.2022, а страхова премія була сплачена страхувальником.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У пунктах 8.15 - 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке:
"8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
8.16. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
8.17. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
8.18. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
8.19. До того ж Верховний Суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
8.20. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатність доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
8.21. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
8.22. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Враховуючи наведені сторонами докази та встановлені на їх підставі обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що подані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог докази є більш вірогідними, ніж докази подані відповідачем на їх спростування.
З огляду на зазначене, суд відхиляє як безпідставні твердження відповідача про те, що позивачем не дотримано письму форму правочину.
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.
Внаслідок виплати страхового відшкодування страхувальнику пошкодженого транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER", реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду (відповідача) у розмірі 48 779,20 грн.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у дорожньо-транспортній пригоді, що підтверджуються вищезазначеними доказами, а саме: Протоколом огляду транспортного засобу від 30.12.2022, Рахунком на оплату №10 від 03.01.2023, Актом виконаних робіт № СІ-001209 від 02.02.2023, Страховим актом №5390446 від 03.01.2023 та платіжною інструкцією № 1227 від 18.01.2023.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, позовні вимоги Акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГО" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" 48 779,20 грн страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, отже розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8.
В той же час, позивач за звернення до Господарського суду міста Києва з позовом сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 28441 від 09.12.2025.
Тобто позивачем при зверненні до суду із позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн за подання позовної заяви.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.
3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 422,40 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. 13, 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" (Україна, 01011, місто Київ, ВУЛИЦЯ РИБАЛЬСЬКА, будинок 22; ідентифікаційний код: 30968986) на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" (Україна, 01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 33; ідентифікаційний код: 16285602) 48 779,20 грн (сорок вісім тисяч сімсот сімдесят дев'ять гривні 20 коп.) страхового відшкодування та 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 26.01.2026.
Суддя Оксана ГУМЕГА