ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.01.2026Справа № 910/12456/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Їжак Провайдер»
про стягнення 127 413,97 грн,
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Віста» (далі - позивач, ТОВ «Віста») звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Їжак Провайдер» (далі - відповідач, ТОВ «Їжак Провайдер») 127 413,97 грн, з яких: 85 601,15 грн основного боргу, 10 108,24 грн пені та 17 923,84 грн штрафу, 737,85 грн інфляційних втрат та 13 042,89 грн 40% річних.
Прохальна частина позову містить клопотання позивача про зазначення у рішенні суду органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, здійснювати нарахування 40% річних на суму боргу в розмірі 127 413,97 грн до моменту виконання рішення суду у цій справі за формулою: С х 3% х Д : К: 100, де: С - сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Договором поставки № 12 від 08.05.2023 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару у встановлений цим правочином строк.
Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/12456/25 та справу передано на розгляд судді Смирнової Ю.М.
Ухвалою суду від 10.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Також вказаною ухвалою суду попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною п'ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною одинадцятою ст. 242 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Відповідно до п. 2 частини шостої ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з повідомленням суду про доставлення процесуального документу до електронного кабінету особи, документ в електронному вигляді «ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін)» від 10.10.2025 по справі № 910/12456/25 була доставлена відповідачу через електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) 13.10.2025 о 16:30, у зв'язку з чим, приймаючи до уваги вимоги положення частини шостої ст. 242 ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) від 10.10.2025 вважається врученою відповідачу 13.10.2025.
Крім того, згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 10.10.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.
За приписами частини п'ятої ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до частини п'ятої ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
08.05.2023 між ТОВ «Віста» (далі - Постачальник) та ТОВ «Їжак Провайдер» (далі - Покупець) було укладено Договір поставки № 12 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є товар, зазначений у видатковій накладній (п. 1.2. Договору).
Згідно з п. 2.1. Договору, поставка товарів здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2010р.), місце поставки - склад Покупця, розташований за адресою: м. Київ, вул. О. Терьохіна, 12. Право власності на поставлені товари переходить до Покупця у момент отримання товару від Постачальника за видатковою накладною (п. 2.4. Договору).
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття Покупцем товару за видатковою накладною, виданою Постачальником, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 4.4. Договору, якщо Сторонами не обумовлено інше місце поставки, Товар приймається на складі Покупця за кількістю та якістю пакування представником Покупця, на підставі товаросупровідних документів.
Постачальник, не залежно від базису поставки, разом з товаром зобов'язаний надати супровідну документацію: рахунок на оплату, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну. Представник Покупця зобов'язаний проставити на товаросупровідних документах посаду, прізвище та особистий підпис особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та передати Постачальнику довіреність на отримання товару (пп. 4.4.1. п. 4.1. Договору).
Умовами п. 4.7. Договору передбачено, що у випадку, якщо Сторонами під час прийому-передачі товару не складено акту приймання товару, що засвідчує невідповідність кількості/асортименту поставленого товару умовам договору, Сторони вважають, що Покупцеві передано товар належної кількості/асортименту, а претензії до Постачальника, пов'язані з кількістю/асортиментом товару не приймаються і вважаються Сторонами безпідставними.
Сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених Постачальником на протязі строку дії цього договору (п. 6.4. Договору).
Згідно з п. 7.1. Договору, Покупець повинен сплатити кошти за поставлений товар не пізніше 21 (двадцяти одного) дня від дня поставки товару Постачальником, шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника вказаний у реквізитах цього договору.
Пунктом 8.2. Договору передбачено, що за прострочення в оплаті Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент сплати пені, за кожен день прострочення, а у випадку прострочення більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.
Сторони домовились про незастосування будь-яких строкових обмежень, в тому числі п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, до строку нарахування пені (п. 8.4. Договору).
Умовами п. 8.5. Договору Сторони обумовили, що за невиконання грошових зобов'язань за даним договором винна сторона, яка порушила своє зобов'язання, за вимогою іншої сторони сплачуватиме їй 40% річних від простроченої суми.
Згідно з п. 11.1. Договору, Договір поставки вступає в дію з дати його укладання (підписання) та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині розрахунків сторін - до повного розрахунку. Якщо жодна Сторона за 30 днів до закінчення цього договору не заявить про намір його розірвати, термін дії договору кожного разу пролонгується на 1 (один) рік на тих же самих умовах, без обмеження кількості таких пролонгацій (п. 11.2. Договору).
На виконання умов Договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 89 619,90 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень до кількості і якості товару та скріпленими їх печатками видатковими накладними № 1326 від 18.03.2025 на суму 5 935,50 грн (замовлення покупця № 1288 від 17.03.2025), № 1412 від 21.03.2025 на суму 6 044,40 грн (замовлення покупця № 1363 від 20.03.2025), № 1723 від 08.04.2025 на суму 9 892,95 грн (замовлення покупця № 1666 від 07.04.2025), № 1740 від 11.04.2025 на суму 338,40 грн (замовлення покупця № 1675 від 08.04.2025), № 1793 від 11.04.2025 на суму 5 353,50 грн (замовлення покупця № 1731 від 10.04.2025), № 1969 від 22.04.2025 на суму 4 827,15 грн (замовлення покупця № 1907 від 21.04.2025), № 2035 від 25.04.2025 на суму 7 470,00 грн (замовлення покупця № 1965 від 24.04.2025), № 2181 від 02.05.2025 на суму 10 563,75 грн (замовлення покупця № 2105 від 01.05.2025), № 2225 від 06.05.2025 на суму 6 968,70 грн (замовлення покупця № 2157 від 05.05.2025), № 2300 від 09.05.2025 на суму 7 557,45 грн (замовлення покупця № 2224 від 08.05.2025), № 2371 від 13.05.2025 на суму 10 155,00 грн (замовлення покупця № 2299 від 12.05.2025), № 2446 від 16.05.2025 на суму 5 635,80 грн (замовлення покупця № 2370 від 15.05.2025), № 2634 від 27.05.2025 на суму 8 877,30 грн (замовлення покупця № 2549 від 26.05.2025) та товарно-транспортними накладними (форма № 1-ТН) № Р1326 від 18.03.2025 на суму 5 935,50 грн, № Р1412 від 21.03.2025 на суму 6 044,40 грн, № P1723 від 11.04.2025 на суму 9 892,95 грн, № P1740 від 11.04.2025 на суму 338,40 грн, № P1793 від 11.04.2025 на суму 5 353,50 грн, № P1969 від 22.04.2025 на суму 4 827,15 грн, № P2035 від 25.04.2025 на суму 7 470,00 грн, № P2181 від 02.05.2025 на суму 10 563,75 грн, № P2225 від 06.05.2025 на суму 6 968,70 грн, № P2300 від 09.05.2025 на суму 7 557,45 грн, № P2371 від 13.05.2025 на суму 10 155,00 грн, № P2446 від 16.05.2025 на суму 5 635,80 грн, № P2634 від 27.05.2025 на суму 8 877,30 грн, копії яких долучено до матеріалів справи.
Проте, як зазначає позивач, відповідачем 12.05.2025 було здійснено лише часткову оплату отриманого від позивача товару, з якої у рахунок оплати за видатковою накладною № 1326 від 18.03.2025 на суму 5 935,50 грн зараховано 4 018,75 грн, отже залишок заборгованості за цією накладною становить 5 935,50 грн - 4 018,75 грн = 1 916,75 грн. Розмір заборгованість відповідача перед позивачем з оплати товару за спірний період загалом становить 85 601,15 грн (89 619,90 грн - 4 018,75 грн).
Оскільки, як стверджує позивач, заборгованість за отриманий товар відповідачем в добровільному порядку сплачена не була, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки № 12 від 08.05.2023.
Частиною першою ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга ст. 712 ЦК України).
Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перші ст. 691 ЦК України).
В силу вимог частини першої ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною першою ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність (частина друга ст. 530 ЦК України).
Згідно з п. 7.1. Договору Покупець повинен сплатити кошти за поставлений товар не пізніше 21 (двадцяти одного) дня від дня поставки товару Постачальником, шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника вказаний у реквізитах цього договору.
Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Як встановлено судом, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 89 619,90 грн з ПДВ, що підтверджується наявними в справі видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.
Претензій щодо кількості та якості товару відповідач не висловив.
Враховуючи погоджені сторонами строки оплати товару, строк зобов'язання з оплати за вказаними видатковими накладними є таким, що настав.
Проте, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, останнім 12.05.2025 було здійснено оплату за Договором, з якої у рахунок оплати за видатковою накладною № 1326 від 18.03.2025 на суму 5 935,50 грн, було зараховано суму 4 018,75 грн, отже залишок заборгованості за цією накладною становить 5 935,50 грн - 4 018,75 грн = 1 916,75 грн, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого товару становить 85 601,15 грн (89 619,90 грн - 4 018,75 грн).
Слід зазначити, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18
Відповідно до частини першої ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша ст. 77 ГПК України).
Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймачі до уваги вищевикладене, наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар на суму 85 601,15 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 10 108,24 грн пені та 17 923,84 грн штрафу.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Пунктом 8.2. Договору передбачено, що за прострочення в оплаті Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент сплати пені, за кожен день прострочення, а у випадку прострочення більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.
Сторони домовились про незастосування будь-яких строкових обмежень, в тому числі п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, до строку нарахування пені (п. 8.4. Договору).
Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення неустойки та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19
Перевіривши наданий розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем за видатковою накладною № 1326 від 18.03.2025 помилково нараховано пеню на повну суму заборгованості в день оплати, тоді як в день оплати пеня нараховується на суму заборгованості за мінусом оплати, а також за видатковою накладною № 2181 від 02.05.2025 помилково враховано 23.05.2025 як перший день прострочення оплати, тоді як 23.05.2025 є останнім днем строку оплати, передбаченого п. 7.1. Договору. У зв'язку з цим судом здійснено власний розрахунок пені, згідно з яким позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 10 040,51 грн.
Суд також перевірив наданий позивачем розрахунок штрафу та встановив, що розрахунок здійснено арифметично правильно, що має наслідком задоволення цих вимог у заявленому розмірі 17 923,84 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 737,85 грн інфляційних втрат та 13042,89 грн 40% річних.
Згідно з частиною першою ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга ст. 625 ЦК України).
Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.
Умовами п. 8.5. Договору Сторони обумовили, що за невиконання грошових зобов'язань за даним договором винна сторона, яка порушила своє зобов'язання, за вимогою іншої сторони сплачуватиме їй 40% річних від простроченої суми.
Таким чином, п. 8.5. Договору, встановлено збільшення розміру процентів до 40% у зв'язку з простроченням сплати боргу, яке слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до положень частини другої ст. 625 ЦК України.
Перевіривши надані розрахунки 40% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем за видатковою накладною № 1326 від 18.03.2025 помилково нараховано 40% річних та інфляційних втрат на повну суму заборгованості в день оплати, тоді як в день оплати пеня нараховується на суму заборгованості за мінусом оплати, а також за видатковою накладною № 2181 від 02.05.2025 помилково враховано 23.05.2025 як перший день прострочення оплати, тоді як 23.05.2025 є останнім днем строку оплати, передбаченого п. 7.1. Договору. Тому суд здійснив власні розрахунки 40% річних та інфляційних втрат, згідно з якими позовні вимоги про стягнення з відповідача 40% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 12 955,48 грн та інфляційних втрат - у розмірі 730,04 грн.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Також позивач просив суд зазначити у рішенні суду органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, здійснювати нарахування 40% річних на суму боргу в розмірі 127 413,97 грн до моменту виконання рішення суду у цій справі за формулою: С х 3% х Д : К: 100, де: С - сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Частиною десятою ст. 238 ГПК України встановлено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Згідно висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 (Провадження № 12-79гс23), положення наведеної норми може застосовуватись для донарахування будь-яких відсотків, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора.
За своєю природою відсотки, зазначені в частині десятій ст. 238 ГПК України, є заходами відповідальності, що застосовані судом за порушення боржником виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені норми не визначають якоїсь іншої чи особливої правової природи відсотків, про нарахування яких суд може зазначити у рішенні про стягнення до моменту його виконання.
Стягнення процентів річних, правове регулювання яких визначено частиною другою ст. 625 ЦК України, охоплюються положенням наведених норм. Підтвердженням цього висновку додатково свідчить сам зміст частини другої ст. 625 ЦК України, в якій прямо зазначено, що проценти річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) вказала, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.
Отже, нарахування інфляційних втрат і відсотків річних після ухвалення судового рішення є правомірним, якщо відповідач не виконав зобов'язання добровільно або в межах виконавчого провадження.
Нарахування на суму боргу річних відбувається незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Відповідно до частини одинадцятої ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.
До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку (частина дванадцята ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України, дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Разом з тим, з прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить здійснювати нарахування річних до моменту виконання рішення суду на суму боргу в розмірі 127 413,97 грн, яка складається з суми основної заборгованості за невиконання зобов'язання з оплати отриманого товару у розмірі 85 601,15 грн та сум пені, штрафу, 40% річних та інфляційних втрат, тоді як положення частини десятої ст. 238 ГПК України передбачають продовження нарахування відсотків на основну заборгованість до виконання відповідачем свого обов'язку з їх оплати.
Вказане пов'язане з тим, що системний аналіз наведених норм свідчить, що положення частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України закріплюють механізм, який позбавляє кредитора необхідності звернення до суду з позовом щодо нарахування та стягнення, зокрема, відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як був розглянутий по суті і задоволений його позов про стягнення боргу, відсотків за невиконання того самого зобов'язання між тими ж сторонами. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 (Провадження № 12-79гс23).
Застосування частини десятої ст. 238 ГПК України полягає у продовженні нарахування відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог.
Санкції у вигляді річних не можуть повторно нараховуватися на вже стягнуті суми пені, штрафу, річних чи інфляційних втрат, оскільки зазначені суми самі є мірою відповідальності боржника; їх подальше обчислення процентів на вже нараховані санкції означало б подвійне стягнення.
Подальше нарахування процентів річних на вже стягнуті суми інфляційних втрат та процентів річних (а не основну заборгованість), по суті, є нарахуванням компенсації на компенсацію, що не передбачено положеннями частини другої ст. 625 ЦК, яке визначає «легітимною» базою подібних нарахувань виключно суму заборгованості. Вимоги в цій частині не ґрунтуються на положеннях закону, а отже, у позивача відсутнє суб'єктивне право вимагати повторного нарахування таких сум.
Відтак правомірним є лише нарахування річних на суму основного боргу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, відсотків річних на суму основного боргу у розмірі 85 601,15 грн до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України.
Нарахування відсотків річних має здійснюватися за наступною формулою: С х 3% х Д : К: 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 85 601,15 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
У формулі суд застосовує річні на рівні 3%, оскільки саме такий їх розмір (попри визначений договором) зазначив позивач у своєму розрахунку.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, відсотки річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.
Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 21 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої ст. 123 ГПК України).
Частиною першою ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України).
У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 21 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами першою та другою ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма ст. 129 ГПК України).
Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядку.
Відповідно до п. 4 частини першої ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частиною першою ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано, зокрема, Договір № 87 про надання професійної правничої допомоги від 03.11.2021 (далі - Договір про надання професійної правничої допомоги), укладений між адвокатом Старовойтом В.П. (далі - адвокат) та ТОВ «Віста» (далі - клієнт), згідно з умовами п. 1.1. якого, адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правничу допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складання звернень (адвокатських запитів, заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів клієнта, зокрема, у судах всіх рівнів під час здійснення господарського судочинства.
Розділом 2 Договору про надання професійної правничої допомоги передбачені повноваження адвоката щодо представництва інтересів клієнта. Права і обов'язки клієнта передбачені розділом 3 вказаного Договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору про надання професійної правничої допомоги, розмір гонорару обраховується відповідно до ставок за надання правничої допомоги, викладених та узгоджених сторонами у додатку до договору. Розмір гонорару та його виплата не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом бажаного клієнтом результату. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4.2. вказаного Договору).
Пунктом 4.3. Договору про надання професійної правничої допомоги передбачено, що порядок та строки виплати гонорару за надану правничу допомогу визначаються сторонами у додатках до договору для кожної справи.
Договір вступає в дію від дня його підписання сторонами та діє десять років від дня укладення (п. 5.1. Договору про надання професійної правничої допомоги).
01.10.2025 між адвокатом та клієнтом був визначений Порядок обчислення та строки виплати гонорару на надану професійну правничу допомогу, що є Додатком № 1 до Договору про надання професійної правничої допомоги (далі - Порядок), згідно з умовами якого:
- за надання професійної правничої допомоги клієнт виплачує адвокатові винагороду (гонорар) (п. 1.1.);
- оплата гонорару здійснюється у формі фіксованої суми, визначеної розділом 2 цього додатку, яка окремо погодинними ставками не тарифікується та не змінюється у залежності від наданого обсягу послуг та витраченого адвокатом часу (п. 1.2.);
- цим додатком сторони обумовили розмір, порядок і строки виплати гонорару за надану професійну правничу допомогу адвокатом з представництва інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва у справі за позовом до ТОВ «Їжак провайдер» про стягнення заборгованості за договором поставки № 12 від 08.05.2023 (п. 1.3.);
- за правничу допомогу в суді першої інстанції, включаючи підготовку до судового розгляду справи, збір доказів, підготовку та подання до суду заяв по суті справи, а також заяв/клопотань з процесуальних питань, отримання копій судових рішень, участь в судових засіданнях (до 3-х судових засідань), клієнт сплачує фіксовану суму - 21 000,00 грн (п. 2.1.);
- за представництва інтересів клієнта в одному судовому засіданні, починаючи з четвертого судового засідання, клієнт сплачує фіксовану суму - 6 000,00 грн (п. 2.2.);
- суму гонорару, обумовлену сторонами в п. 2.1. цього додатку, клієнт сплачує упродовж 30 (тридцяти) днів від дня ухвалення рішення судом першої інстанції, незалежно від його оскарження в суді апеляційної інстанції (п. 2.3.);
- сторони погодили, що при визначенні розміру гонорару було враховано складність справи, кваліфікацію та досвід адвоката, фінансовий ста клієнта, виняткове значення справи для клієнта та вплив результату її вирішення на його репутацію та інші істотні обставини (п. 2.5.);
- оплата узгодженої сторонами суми гонорару здійснюється клієнтом у безготівковому порядку на поточний рахунок адвоката, реквізи якого зазначаються у рахунку на оплату, який надається клієнтові з актом приймання-передачі наданих послуг (п. 3.1.);
- адвокат здійснює облік правничої допомоги, що надається клієнтові, та відображає її у акті приймання-передачі наданих послуг (п. 5.1.).
Частиною третьою ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 06.10.2025, підписаним сторонами, адвокат надав, а клієнт прийняв послуги з професійної правничої допомоги по представництву клієнта у Господарському суді міста Києва у справі за позовом до ТОВ «Їжак провайдер» про стягнення заборгованості за договором поставки № 12 від 08.05.2023: 1. Первинна правова консультація клієнта: вивчення та аналіз наданих документів, роз'яснення можливих шляхів захисту порушених прав, оцінка судової перспективи справи - 1,5 годин; 2. Розробка тактики ведення судового процесу та погодження її з клієнтом - 0,5 години; 3. Пошук, підбір та аналіз нормативної бази та судової практики національних судів - 1 година; 4. Сканування та підготовка копій первинних документів для подачі до суду - 1 година; 5. Підготовка розрахунку штрафних санкцій за Договором поставки № 12 від 08.05.2023 - 2 години; 6. Підготовка позовної заяви - 6 годин; 7. Подання до суду позовної заяви (з доказами) - 1 година; 8. Періодичне інформування клієнта про хід виконання доручення та стан розгляду справи - 1 година; 9. Отримання рішення та надання його клієнту - година, всього на суму 21 000,00 грн. Підписанням цього акту клієнт підтверджує, що судом ухвалено позитивне для клієнта судове рішення, послуги з надання професійної правничої допомоги на суму 21 000,00 грн ним отримані, усі послуги надані якісно, в повному обсязі та в обумовлений строк, та заявляє про відсутність будь-яких претензій чи застережень щодо наданих послуг та їх вартості.
Також на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, надані копії рахунку на оплату № 2 від 06.10.2025 на суму 21 000,00 грн, ордеру на надання правничої допомоги серії АІ № 1682469 від 15.08.2025 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7353/10 від 01.03.2019.
Частинами четвертою та п'ятою ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Перевіривши подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), оцінивши необхідність поданих представником позивача документів в обґрунтування позовних вимог, з огляду на відсутність жодного заперечення зі сторони відповідача щодо розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає визначений позивачем розмір таких витрат у сумі 21 000,00 грн обґрунтованим.
Відповідно, зазначені витрат на професійну правничу допомогу, як і витрати позивача по сплаті судового збору, з огляду на висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, суд покладає на сторони на підставі п. 2 частини першої, п. 3 частини четвертої ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Їжак Провайдер» (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 37; ідентифікаційний код: 43142721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста» (08296, Київська обл., Бучаський район, смт Ворзель (з), вул. Кленова, буд. 31; ідентифікаційний код: 13734034) 127 251 (сто двадцять сім тисяч двісті п'ятдесят одна) грн 02 коп., з яких: 85 601 (вісімдесят п'ять тисяч шістсот одна) грн 15 коп. основного боргу, 10 040 (десять тисяч сорок) грн 51 коп. пені та 17 923 (сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять три) грн 84 коп. штрафу, 730 (сімсот тридцять) грн 04 коп. інфляційних втрат та 12 955 (дванадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн 48 коп. 40% річних та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 419 (дві тисячі чотириста дев'ятнадцять) грн 30 коп., а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 973 (двадцять тисяч дев'ятсот сімдесят три) грн 14 коп.
3. Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, здійснювати нарахування відсотків річних на суму непогашеної заборгованості за Договором поставки № 12 від 08.05.2023 у розмірі 85 601,15 грн до моменту виконання цього рішення за наступною формулою: С х 3% х Д : К: 100, де: С - несплачена сума основного боргу; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М. Смирнова