ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.01.2026Справа № 910/12629/25
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-Груп" (Україна, 04209, м. Київ, вул. Лебединська, буд. 2, літ. А; ідентифікаційний код: 39907319)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбуд" (Україна, 01013, м. Київ, вул. Камишинська, буд. 4-А; ідентифікаційний код: 38374729)
про стягнення 245 436,66 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "УБМ-Груп" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбуд" (далі - відповідач) про стягнення 245436,66 грн, з яких 243000,00 грн заборгованості та 2436,66 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором № 11/21 на виконання робіт баштовим краном на об'єкті: «Будівництво житлових будинків з об'єктами соціального призначення та паркінгами на вул. Бориспільська, 30 а та вул. Бориспільська, 40 (діл. 15, діл. 16 на території в/м 147) в Дарницькому районі м. Києва ІІІ черга будівництва» від 25.03.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
11.12.2025 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про стягнення витрат на правову допомогу, яка 11.12.2025 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Частиною п'ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана сторонам до їхніх електронних кабінетів 15.10.2025. Відповідно до повідомлення про доставлення процесуальних документів до електронного кабінету особи, 15.10.2025 судом отримано інформацію про доставку ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет відповідача.
Пунктом 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
25.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Горбуд" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" (далі - виконавець) було укладено Договір № 11/21 на виконання робіт баштовим краном на об'єкті: "Будівництво житлових будинків з об'єктами соціального призначення та паркінгами на вул. Бориспільська, 30а та вул. Бориспільська, 40 (діл. 15, діл. 16 на території в/м 147) в Дарницькому районі м. Києва. ІІІ черга будівництва" (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов'язується виконувати роботи баштовими кранами модифікації Jaso-110 N, зав. №0217, інв. № 14, 2007 року виготовлення та Jaso-110 N, зав. №0287, інв. № 22, 2008 року виготовлення на об'єкті: "Будівництво житлових будинків з об'єктами соціального призначення та паркінгами на вул. Бориспільська, 30а та вул. Бориспільська, 40 (діл. 15, діл. 16 на території в/м 147) в Дарницькому районі м. Києва. ІІІ черга будівництва".
Згідно з п. 2.1 Договору замовник зобов'язується проводити оплату виконаних виконавцем робіт відповідно до умов даного договору.
Умовами п. 3.1 Договору передбачено, що виконавець зобов'язується забезпечити будівельний об'єкт баштовим краном, згідно з погодженим з замовником ПВР (проектом виконання робіт).
У п. 4.1 Договору сторони визначили, що оплату виконаних виконавцем робіт замовник проводить по діючих цінах, які на період укладення договору становлять:
- вартість 1 машино-години експлуатації Баштового крану модифікації Jaso-110 N в робочі дні, вихідні та святкові дні - 550 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 91 грн 67 коп.;
- вартість монтажу одного Баштового крану модифікації Jaso-110 N - 283500,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 47250,00 грн;
- вартість демонтажу одного Баштового крану модифікації Jaso-110 N - 121500,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 20250,00 грн;
До вартості монтажу-демонтажу Баштового крану включена вартість доставки та вивозу Баштового крану на об'єкт/з об'єкту та вартість роботи автокрану.
- вартість монтажу одного підрощування башти Баштового крану модифікації Jaso-110 N - 54000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 9000,00 грн;
- вартість постачання однієї анкерної секції для Баштового крану модифікації Jaso-110 N - 199000,00, в т.ч. ПДВ 20% - 33166 грн 67 коп.
Відповідно до п. 4.4 Договору оплата робіт виконавця проводиться на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг), оформлених виконавцем по цінах, згідно п. 4.1 даного договору.
Згідно з п. 4.5 Договору замовник щомісячно після отримання Актів виконаних робіт протягом п'ятнадцяти календарних днів проводить оплату виконаних робіт за попередній місяць.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що термін його дії встановлюється з дати підписання і діє до 30.09.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.
Сторонами було укладено Додаткові угоди № 1 від 30.09.2022, № 2 від 29.06.2023, № 3 від 20.12.2023, якими продовжено термін дії Договору. Додатковою угодою № 3 від 20.12.2023 сторони продовжили термін дії Договору до 31.12.2025.
У квітні 2021 року на будівельному об'єкті відповідача позивачем було змонтовано (встановлено) баштовий кран Jaso-110 N, інв. №14, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 312 від 30.04.2021.
У червні 2021 року на будівельному об'єкті відповідача позивачем було змонтовано (встановлено) другий баштовий кран Jaso-110 N, інв. №22, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 439 від 30.06.2021.
31.05.2025 позивачем проведено демонтаж баштового крану Jaso-110 N, інв. №14, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 145 на суму 121500,00 грн, та баштового крану Jaso-110 N, інв. № 22, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 199 на суму 121500,00 грн.
З огляду на те, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 243000,00 грн та 3% річних у розмірі 2436,66 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною другою вказаної статті визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
На підтвердження надання послуг за Договором загальною вартістю 243000,00 грн позивачем надано перелічені вище Акти здачі-приймання робіт № 145 та №199 від 31.05.2025.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи встановлений в пункті 4.5 Договору порядок оплати, відповідач повинен був перераховувати на рахунок позивача грошові кошти протягом 15-ти днів з моменту отримання Актів здачі-приймання робіт.
Враховуючи, що Акти здачі-приймання робіт № 145 та №199 підписані сторонами 31.05.2025, кінцевим днем оплати наданих послуг є 16.06.2025, оскільки 15.06.2025 є вихідним днем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано, доказів сплати заборгованості не надано.
З огляду на викладене, оскільки відсутність оплати наданих послуг за Договором підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 243 000,00 грн визнається судом обґрунтованою.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на порушення відповідачем строків оплати за Договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування 3% річних на суму заборгованості за весь час прострочення.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних не є арифметично вірним, оскільки позивач невірно визначив момент початку прострочення оплати за Договором, не врахувавши, що 16.06.2025 є кінцевим днем строку на оплату, зважаючи на приписи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.
Окрім того, позивачем безпідставно нараховано 3% річних за період 10.10.2025 - 15.10.2025, оскільки позовну заяву було подано 09.10.2025, а відтак право позивача в цій частині ще не було порушене станом на момент звернення до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок 3% річних та дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення відсотків у розмірі 2 296,85 грн.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
Враховуючи викладене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 243 000,00 грн та 3% річних у розмірі 2 296,85 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 945,24 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 943,56 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 1,68 грн залишається за позивачем.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 9000,00 грн суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правової допомоги №030225 від 03.02.2025 та Акту приймання-передачі наданих послуг від 10.11.2025 на суму 9 000,00 грн.
У пункті 4.2 Договору про надання правової допомоги сторони погодили вартість послуг.
Відповідно до п. 4.5 Договору про надання правової допомоги приймання-передача наданих послуг оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який готується адвокатом та надається клієнту на погодження.
Зі змісту Акту приймання-передачі наданих послуг від 10.11.2025 вбачається, що адвокатом Онопрієнком О.П. надано, а позивачем прийнято послуги загальною вартістю 9000,00 грн, а саме: юридичний аналіз документів (2000,00 грн), підготовка та подача до суду позовної заяви (6000,00 грн), підготовка та подача до суду заяви про стягнення витрат на правову допомогу (1000,00 грн).
Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що докази на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката було надіслано до електронного кабінету відповідача.
Втім, відповідач у встановленому процесуальним законом порядку клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подав.
Суд зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обставин необґрунтованості (неспівмірності зі складністю справи, затраченим часом, ціною позову тощо) заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, в рішенні у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Суд вважає відсутніми підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат в частині юридичного аналізу документів, необхідних для ведення претензійно-позовної роботи по Договору, з огляду на їх необґрунтованість.
У постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі №824/152/21 викладено висновок про те, що такий вид робіт, як: аналіз документів, наданих замовником; розробка та узгодження стратегії захисту прав та інтересів замовника, аналіз мотивів судових рішень, є складовою роботи з підготовки позовної заяви / відзиву на апеляційну / касаційну скаргу.
Водночас суд враховує, що колегія суддів об'єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 відступила від висновків, викладених у постанові від 21.10.2022 у справі №910/13595/20, у зв'язку з чим заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Беручи до уваги викладене, оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, ціною позову та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, враховуючи незначний рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини принципи та виходячи із засад розумності та справедливості, зважаючи на те, що позов було задоволено частково, суд дійшов висновку, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації позивачеві за надану правову допомогу є 6000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 996,58 грн. Інша частина витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 3 003,42 грн покладається на позивача.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбуд" (Україна, 01013, м. Київ, вул. Камишинська, буд. 4-А; ідентифікаційний код: 38374729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-Груп" (Україна, 04209, м. Київ, вул. Лебединська, буд. 2, літ. А; ідентифікаційний код: 39907319) заборгованість у розмірі 243000 (двісті сорок три тисячі) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 2296 (дві тисячі двісті дев'яносто шість) грн 85 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2943 (дві тисячі дев'ятсот сорок три) грн 56 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5996 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн 58 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1,68 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3003,42 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 26.01.2026.
Суддя О.В. Нечай