ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
м. Київ
26.01.2026Справа №910/15509/25
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендлес Енерджі" про забезпечення позову у справі №910/15509/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендлес Енерджі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтел Вольт" про стягнення заборгованості у розмірі 12 331 010,89 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ендлес Енерджі" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтел Вольт" про стягнення заборгованості у розмірі 11 744 774,24 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Ендлес Енерджі" вказує на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтел Вольт" не було належним чином виконано взяті на себе згідно договору №РДД-0625-64601 про купівлю-продаж електричної енергії від 06.06.2025 грошові зобов'язання по оплаті придбаної електричної енергії, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 11 481 302,64 грн, а тому наявні правові підстави для її стягнення в судовому порядку. Крім того, посилаючись на порушення грошових зобов'язань Товариство з обмеженою відповідальністю "Ендлес Енерджі" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтел Вольт" пені у розмірі 234 029,14 грн, 3% річних у розмірі 22 648,05 грн та інфляційні втрати у розмірі 6 794,41 грн, нарахованих за прострочення виконання відповідного грошового зобов'язання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/15509/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам у справі строки для подання заяв по суті; призначено підготовче засідання на 22.01.2026.
Разом з поданим позовом також було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтел Вольт", в рамках ціни позову - 11 744 774,24 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендлес Енерджі" відмовлено.
29.12.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтел Вольт" в системі "Електронний суд" було сформовано відзив на позовну заяву, за змістом якого вказувало на необґрунтованість позовних вимог, оскільки між сторонами ніколи не укладалось договору №РРД-1221-4008 від 14.12.2021, на який позивач посилається в поданому позові.
29.12.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ендлес Енерджі" в системі "Електронний суд" було сформовано відповідь на відзив, в якій вказувало на те, що згадка в поданому позові на договір №РРД-1221-4008 від 14.12.2021 зумовлена технічною помилкою і була здійснена лише раз, в той час як по всьому тексту було визначено, що спірні правовідносини між сторонами виникли саме за договором №РРД-0625-64601 про купівлю-продаж електричної енергії від 06.06.2025, що підтверджується в т.ч. доданими до позову документами.
22.01.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ендлес Енерджі" в системі "Електронний суд" було сформовано заяву про збільшення позовних вимог, у відповідності до якої позивач вказував на донарахування сум заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат станом на 22.01.2026, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача заборгованість за договором №РРД-0625-64601 про купівлю-продаж електричної енергії від 06.06.2025 у розмірі 12 331 000,89 грн, що складається з заборгованості за невиконаним відповідачем основним зобов'язанням за договором - 11 481 302,64 грн, неустойки (пені), що становить 711 840,76 грн, №% річних, що становить 68 887,82 грн та інфляційних втрат, що становить 68 979,67 грн.
Протокольними ухвалами суд від 22.01.2026 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендлес Енерджі" про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням такої заяви; встановлено відповідачу строку для надання відзиву на позов з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог - 10 днів з моменту отримання ухвали суду; відкладено підготовче засідання на 10.02.2026.
Також, 22.01.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ендлес Енерджі" в системі "Електронний суд" було сформовано заяву про забезпечення позову, за змістом якої просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтел Вольт", в рамках ціни позову - 12 331 010,89 грн.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, дослідивши додані до неї та наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для їх розгляду, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Приписами ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2022 у справі №916/307/22.
Крім того, суд відзначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що в попередній заяві про забезпечення позову ним зверталась увага на сумнівну репутацію одноосібного власника та директора відповідача, а також зазначалось, що в особистій бесіді останній погрожував тим, що для нього є звичною практика ухилення від виконання зобов'язання шляхом припинення господарської діяльності від імені однієї юридичної особи, та переведення усіх контрагентів на новостворену юридичну особу, що дає підстави стверджувати про існування ризику, що відповідач може вдатись до переведення діяльності з контрагентами на іншу створену ним юридичну особу, та зробити таким чином неможливим виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог, через відсутність у відповідача будь-якого майна.
Такі доводи суд визнав недостатніми для висновку про реальне існування ризиків неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим ухвалою від 19.12.2025 відмовив в задоволенні первісної заяви.
Разом з тим, позивач вказує, що в поданому в подальшому відзиві на позов відповідач послався виключно на те, що ним не укладався договір №РРД-1221-4008 від 14.12.2021, на який в одному місці позовної заяви зроблено помилкове посилання, хоча як текст позовної заяви, так і додані до неї матеріали в повній мірі підтверджують виникнення спірних правовідносин саме за договором №РДД-0625-64601 від 06.06.2025. Наведене, на переконання позивача, викликане бажанням ухилитись від належного виконання зобов'язань за договором та відсутністю у відповідача будь-яких інших доводів, аргументів та/або доказів, які б могли бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, і є намаганням ввести суд в оману. Позивач вказує, що така позиція відповідача є додатковим підтвердженням його недобросовісної поведінки.
Окремо, позивач звертає увагу на те, що згідно відомостей реєстру переддефолту і дефолту НЕК "Укренерго" (https://wservice.ua.energy/entsoe/getdefault), з 15.01.2026 Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтел Вольт" було присвоєно статус "переддефолтний", а з 17.01.2026, у зв'язку із не усуненням порушень, останнє набуло статусу "дефолтний", що означає неможливість ним здійснення діяльності з купівлі-продажу електричної енергії, що фактично призводить до припинення комерційної діяльності суб'єкта, ризику порушення виконання договорів з іншими контрагентами та, як наслідок, неможливість належного виконання грошових зобов'язань перед позивачем.
Також, позивач зазначає, що за відомостями з відкритих джерел фінансовий стан відповідача також свідчить про неможливість належного виконання ним своїх зобов'язань перед контрагентами та, зокрема, позивачем, оскільки відповідно до фінансових показників за 2024 рік він зазнав збитків у розмірі 18 525 800,00 грн., а за 2025 рік збиток вже склав 25 251 800,00 грн, при тому, що розмір зобов'язань становить 102 229 100,00 грн, а розмір активів майже у 2 рази менше - 58 539 000,00 грн.
Як вказує позивач, така неможливість ТОВ "Інтер Вольт" продовжувати свою основну діяльність на ринку електричної енергії та незадовільний фінансовий стан жодним чином не обмежує відповідача у можливості вільно розпоряджатися наявними на його рахунках грошовими коштами, виводити їх на інші рахунки третіх сторін з метою унеможливлення виконання рішення суду.
Тому позивач впевнений, що відповідач може умисно вивести наявні у нього активи чи іншим чином їх обтяжити задля унеможливлення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а відтак, такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно та кошти відповідача у межах ціни позову забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Перевіривши викладену позивачем інформацію у відкритих джерелах в Інтернеті (https://wservice.ua.energy/entsoe/getdefault; https://opendatabot.ua/c/45126460) дійсним підтверджується, що з 17.01.2026 ТОВ "Інтер Вольт" перебуває в статусі "дефолт", а відтак, позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність згідно свого основного виду діяльності: "35.14 Торгівля електроенергією". До того ж, з початку створення (05.07.2023), попри значний дохід (314 966 000 грн - за 2024 рік; 321 385 700 грн - за ІІІ квартали 2025 року), не має прибутку (- 18 525 800 грн - за 2024 рік; - 25 251 800 грн - за ІІІ квартали 2025 року) і обростає зобов'язаннями, які перевищують активи (54 328 200 грн при вартості активів у сумі 35 889 800 - за 2024 рік; 102 229 100 грн при вартості активів у сумі 58 539 000 грн - за ІІІ квартали 2025 року).
Із наведеного очевидною є збиткова діяльність відповідача, що на сьогодні в рамках її основного виду припинена, а у відповідності до положень Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307, встановлення ТОВ "Інтер Вольт" як учаснику ринку електричної енергії статусу "дефолтний" є наслідком невиконання ним своїх зобов'язань та не усунення виявлених порушень.
В аспекті наведеного суд вважає за доречне звернення уваги позивача на поведінку відповідача в межах розгляду даної справи, яка полягає у подані відзиву, обґрунтованому виключно допущеною в позові технічною помилкою, при відсутності будь-яких інших доводів відносно долучених до позову доказів, в т.ч. за підписом директора відповідача, щодо визнання суми основної заборгованості, невиконання обов'язку з оплати якої у визначені строки зумовило звернення з даним позовом. Така поведінка в сукупності з не направленням представника в підготовче засідання за відсутності будь-яких повідомлень щодо неможливості прибуття може містити ознаки недобросовісної, що створює умови по іншому оцінювати викладену позивачем інформацію відносно ділової репутації керівника відповідача. Наведене, в свою чергу, нівелює (змінює) покладені в основу первісної відмови у вжитті заходів забезпечення позову мотиви суду.
При цьому, суд з прикрістю констатує, що в Україні є досить поширеною практика, коли з метою невиконання зобов'язань юридичною особою (в тому числі, судових рішень), керівництво / власники такої юридичної особи виводять з підприємства всі активи та залишають його, при цьому не здійснюючи жодних дій для припинення юридичної особи у передбаченому законодавством порядку та внесення відповідного запису у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Наведені обставини у їх сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що має місце існування обставин, а не виключно припущень заявника, щодо можливого ухилення відповідачем від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, в тому числі шляхом виведення з підприємства всіх активів, що у випадку вчинення таких дій фактично нівелює можливість захисту прав і інтересів позивача.
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Вказаний висновок викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22.
При зверненні із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22 та від 14.12.2022 у справі №922/1369/22.
Враховуючи наявну можливість здійснити Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтел Вольт" розпорядчі дії щодо коштів на користь третіх осіб, оскільки сума позову є досить значною, є підстави вважати, що при невжитті заходів забезпечення позову виконання рішення буде ускладнено.
Згідно із ст. 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Проте, в даному випадку суд не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідач понесе збитки, у зв'язку із заявою позивача про забезпечення позову.
Окрім того, у пункті 24 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, Верховним Судом зроблено висновок, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Таким чином, при вирішенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову судом враховується те, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Оскільки із фінансової звітності відповідача за 2024 рік та три квартали 2025 року вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтел Вольт" має збиткову діяльність, основний вид якої наразі припинено, то суд вбачає за можливе задовольнити заяву позивача і в частині накладення арешту на майно.
Як п. 1) ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, так і ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачають право накладення арешту на кошти боржника, що містяться на його рахунках у банківських установах.
У позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.08.2019 у справі №915/538/19 та від 06.11.2018 у справі №923/560/17.
Крім того, судом враховано положення Закону України "Про виконавче провадження" щодо порядку виконання ухвал господарських судів про вжиття заходів забезпечення позову, який не потребує визначення конкретного банківського рахунку боржника.
Відтак, суд вбачає наявність зв'язку між зазначеними заходами забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти) і предметом спору, співмірність заходів із заявленими позивачем вимогами. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.
З огляду на наведене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендлес Енерджі" про забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом накладення арешту на майно та кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтел Вольт" у межах ціни позову - 12 331 010,89 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 13, 74, 136, 137, 138, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендлес Енерджі" про забезпечення позову задовольнити повністю.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтел Вольт" (ідентифікаційний код 45126460), які знаходяться на всіх виявлених виконавцем рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтел Вольт" (ідентифікаційний код 45126460) в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтел Вольт" (ідентифікаційний код 45126460), у межах ціни позову в розмірі 12 331 010 (дванадцять мільйонів триста тридцять одна тисяча десять) грн 89 коп.
3. Дана ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років, тобто до 26.01.2029.
4. Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ендлес Енерджі" (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 73; ідентифікаційний код 44924190).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтел Вольт" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77, офіс 17; ідентифікаційний код 45126460).
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскарження протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Роман Володимирович Бойко