ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.01.2026Справа № 910/12909/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального некомерційного підприємства «Центр Первинної медико-
санітарної допомоги» Бібрської міської ради Львівського району Львівської
області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маджоріста»
про стягнення 33.701,40 грн
Представники сторін: не викликались
16.10.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Комунального некомерційного підприємства «Центр Первинної медико-санітарної допомоги» Бібрської міської ради Львівського району Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маджоріста» про стягнення 33.701,40 грн, з яких 27.705,60 грн основного боргу, 5.995,80 грн пені.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 01/12 від 05.12.2023 відповідач передав позивачу за видатковою накладною № 2207 від 12.12.2023 скретч-картки на бензин марки А-95 для отримання товару в обсязі 3300 літрів на загальну суму 175.824,00 грн, вартість яких була сплачена позивачем у повному обсязі. Однак відповідач не здійснив отоварення скретч-карток на суму 27.705,60 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12909/25 від 23.10.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
30.10.2025 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 відкрито провадження у справі № 910/12909/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою відповідачу встановлено строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі № 910/12909/25 від 06.11.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 11.11.2025 о 15:46 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 26.11.2025 включно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12909/25 від 06.11.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 2.422,40 грн.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду у справі № 910/12909/25 від 06.11.2025 було надіслано позивачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 11.11.2025 о 15:40 та о 15:46 год., що підтверджується наявними у справі повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
13.11.2025 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12909/25 від 19.11.2025 продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 06.11.2025 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дане рішення постановлено з перевищенням строку, встановленого наведеною нормою, проте у розумний строк, у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
05.12.2023 між Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Бібрської міської ради Львівського району Львівської області (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Синергія Систем», яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Маджоріста» (постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 01/12 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Згідно з п. 1.2 договору найменування товару: Бензин А-95.
Відповідно до п. 1.3 договору одиниця вимірювання: літр.
Згідно з п. 1.4 договору кількість: згідно накладних на товар.
Відповідно до п. 1.5 договору відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Згідно з п. 3.2 договору загальна сума договору: 175.824,60 грн, у т.ч. ПДВ (20%) 29.304,00 грн.
Відповідно до п. 4.1 договору умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх вилиски.
Згідно з п. 5.1 договору строк поставки товарів до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч - картки).
Відповідно до пунктів 10.1 та 10.2 договору даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони) і діє до 31.12.2024.
Отже, відповідач зобов'язався до закінчення терміну дії договору (31.12.2024), поставити бензин А-95 на загальну суму 175.824,00 грн. Відпуск бензину здійснювався за скретч-картками на АЗС відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 14.12.2023 сплатив відповідачу вартість товару у розмірі 175.824,00 грн, шляхом перерахування коштів на його рахунок, що підтверджується платіжною інструкцією № 506 від 14.12.2023.
На виконання умов договору відповідач відповідно до видаткової накладної № 2207 від 12.12.2023 передав скретч-картки на бензин марки А-95 на видачу товару об'ємом 3 300 літрів вартістю 175.824,00 грн.
Відповідач умови договору не виконав та не отоварив скретч-картки на отримання бензину на загальну суму 37.296,00 грн.
В подальшому, протягом січня 2025 року відповідач передав позивачу паливо ще на суму 9.590,40 грн.
Спір виник внаслідок того, що у позивача відсутня фактична можливість отримати бензин загальним об'ємом 520 літрів вартістю 27.705,60 грн за невикористаними талонами (скретч-картками).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до приписів статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Суд зазначає, що за умовами договору предметом поставки фактично є бензин, відпуск якого здійснюється на АЗС.
Так, відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України № 281/171/578/155 від 20.05.2008, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери.
Відповідно до п. 5.2 договору місце поставки (передачі) товарів:
5.2.1. Передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки.
5.2.2. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
5.3. Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі. Зобов1язання постачальника з поставки кожної окремої' партії товару вважається виконаним з моменту підписання сторонами видаткової накладної.
Враховуючи наведене, талон не підтверджує право власності на придбане пальне, а містить лише інформацію про вид і об'єм нафтопродуктів, попередньо оплачених позивачем. У той же час, фактичне отримання пального відбувається лише на АЗС.
За таких обставин, позивач вважається таким, що фактично отримав товар лише після отоварення скретч-карток (талонів) на АЗС (отримання відповідних паливно-мастильних матеріалів на підставі цих талонів).
Проте, всупереч умовам укладеного між сторонами договору відповідач у повному обсязі не виконав покладеного на нього обов'язку з передачі товару на сплачену позивачем суму коштів у розмірі 175.824,00 грн у позивача невикористаними залишились скретч-картки на 520 літрів бензину А-95, загальною вартістю 27.705,60 грн (копії скетч-карток наявні в матеріалах справи).
Докази зворотного в матеріалах справи відсутні. Відповідачем не було надано й доказів на спростування того, що у спірний період відповідач був позбавлений можливості здійснити заправку транспорту на АЗС, або докази отоварення позивачем спірних талонів.
Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
При цьому зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) виникає у відповідача (постачальника) у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця).
Таким чином у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто в розмірі 27.705,60 грн з 01.01.2025.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 27.705,60 грн перерахованої позивачем попередньої оплати, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, а також доказів поставки товару на цю суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення зазначеної суми боргу.
Позивачем пред'явлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 5.995,80 грн пені, нарахованої на суму боргу 27.705,60 грн за період з 01.02.2025 по 15.10.2025 із застосування подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.2 договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язань за договором, проте не передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.
У зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання з поставки товару відповідач не виконав та кошти не повернув, він повинен сплатити позивачу пеню розмір якої, за розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) становить 4.125,48 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4.125,48 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню, та в іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки нарахована з перевищенням шестимісячного періоду.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства «Центр Первинної медико- санітарної допомоги» Бібрської міської ради Львівського району Львівської області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маджоріста» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 44876120) на користь Комунального некомерційного підприємства «Центр Первинної медико-санітарної допомоги» Бібрської міської ради Львівського району Львівської області (81220, Львівська обл., Львівський р-н, м. Бібрка, вул. Галицька, 144, код ЄДРПОУ 42877452) 27.705 (двадцять сім тисяч сімсот п'ять) грн 60 коп. основного боргу, 4.125 (чотири тисячі сто двадцять п'ять) грн 48 коп. пені та 2.287 (дві тисячі двісті вісімдесят сім) грн 96 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В.Сівакова