ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.01.2026Справа № 910/14165/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Рябокінь Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Петлюри Симона, 25, ідентифікаційний код 00100227)
до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, ідентифікаційний код 32402870)
про стягнення 3 936 574, 97 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Салівон В.І.
від відповідача: Олійник І.В.
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - позивач) з позовом до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про стягнення 3 936 574, 97 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 №0537-03041-ПД (в подальшій редакції затверджений наказами №344 від 07.06.2024 та №627 від 06.08.2025) в частині оплати послуг, наданих у серпні - вересні 2025 року на суму 3 928 381, 06 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Крім того позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 8 193, 91 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2025 залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
20.11.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14165/25, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.12.2025.
12.12.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» (надалі - ДП «РЕМ») провадить свою діяльність на території Волинської, Львівської, Донецької, Дніпропетровської та Луганської областей в межах розташування об'єктів системи розподілу електричної енергії, що є виключно державною власністю та перебуває у господарському відданні ДП «РЕМ», та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата.
Основна частина електричних мереж ДП «РЕМ», як вказує відповідач, розміщені в Донецькій та Луганській областях на територіях, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Загальний обсяг розподіленої вугільним підприємствам мережами ДП «РЕМ» електричної енергії становить 94,6 %, з яких майже 67,3 % - вугільним підприємствам державної форми власності.
Сума боргу державних вугледобувних підприємств перед ДП «РЕМ» за послуги розподілу електроенергії станом на листопад 2025 становить 883 094,7 тис. грн.
Станом на 01.12.2025 заборгованість державних вугільних підприємств за активну електричну енергію, спожиту до 31.12.2018, складає 13,1 млрд гривень.
Вугільні підприємства відносяться до суб'єктів господарювання державного сектору економіки, які є або в державній власності або мають вирішальну державну частку у статутному капіталі, основна діяльність яких пов'язана з природною монополією такою як видобуток вугілля на шахтах. Цілісність та безпека відповідних вугледобувних підприємств повністю залежить від стабільного розподілу електричної енергії ДП «РЕМ».
ДП «РЕМ» здійснює діяльність з урахуванням обмежень викликаних введенням воєнного стану, тяжким фінансовим становищем, не маючи дієвих заходів впливу на боржників - державних вугледобувних підприємств та стягнення з останніх заборгованості.
Наведені обставини скрутного фінансового становища виникли не з вини (умислу чи необережності) ДП «РЕМ», адже не є наслідком господарської діяльності підприємства, власного комерційного розрахунку та ризику, а виникли в силу об'єктивних та незалежних від Підприємства обставин.
За доводами відповідача, вимога про стягнення 3% річних є несправедливою щодо відповідача, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар таких виплат може унеможливити виконання ДП «РЕМ» певних зобов'язань, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар є невиправдано обтяжливим та навіть непосильним для підприємства, вважаємо, що вимога про стягнення 3% річних, як і вимога про стягнення основного боргу задоволенню не підлягає.
У судовому засіданні 17.12.2025 судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 910/14165/25 та призначення її до судового розгляду по суті у судовому засіданні 21.01.2026.
У судовому засіданні 21.01.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в свою чергу представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволені.
У судовому засіданні 21.01.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - НЕК «Укренерго», позивач, ОСП, виконавець) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство».
НЕК «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ДП «НЕК «Укренерго») відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 №802, п. 3.2 Статуту НЕК "Укренерго".
НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
За умовами п.10. ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, зокрема про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" ОСП надає послуги з передачі електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до вимог, встановлених цим Законом та кодексом системи передачі, з дотриманням встановлених показників якості надання послуг.
Оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором.
Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі (ч. 4 ст. 33 Закону "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 гл. 1 р. XI Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП "Про затвердження Кодексу системи передачі" від 14.03.2018 №309 (далі - КСП) послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються ОСП на недискримінаційних засадах відповідно до вимог, установлених законодавством та цим Кодексом. Послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються на договірних засадах на основі типових договорів згідно з порядком, визначеним цим Кодексом. Типові форми договорів про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та про надання послуг з передачі електричної енергії наведені в додатках 5 та 6 до цього Кодексу відповідно.
Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як вбачається із матеріалів справи, Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» (далі - користувач, відповідач) 17.10.2023 подало повідомлення про приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, ідентифікатор договору № 0537-03041ПД. Дата акцептування 01.01.2024.
Позивач підтвердив акцептування заяви і приєднання відповідача до договору.
Отже, між сторонами укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 з ідентифікатором № 0537-03041-ПД, в подальшій редакції затвердженій наказом № 627 від 06.08.2025 (далі - договір).
Відповідно до п. 2.1. договору за цим договором ОСП (позивач) безперервно надає послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга).
Згідно з п. 2.2. договору користувач (відповідач) зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору.
Умовами п. 3 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Пунктом 3.2. договору визначено, що оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НKPEKП відповідно до затвердженою ним методики (порядку) та оприлюднюється OCП на офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.
Оплата послуг з передачі електричної енергії та послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління здійснюється за тарифами, які визначаються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики (ч. 5 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі (п. 3.3. договору).
Відповідно до п. 3.4. договору планова та/або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
За умовами п. 3.5. договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Пунктом 3.6. договору передбачено, що плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну декаду розрахункового періоду.
Згідно з п. 3.7. договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість фактично наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості фактично наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком», що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості послуги, після коригування обсягів, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно), або акт надання послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги у відповідному розрахунковому періоді виконавець OCП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта надання послуги та/або акта коригування до актів надання послуг в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Згідно з умовами п. 3.8. договору користувач здійснює підписання актів надання послуги та актів коригування до актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня ix отримання Користувачем.
У разі виникнення розбіжностей за отриманим від OCП за попередній розрахунковий період актом надання послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті надання послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення OCП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим договором термін. Якщо користувач не надає OCП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
У разі підтвердження розбіжностей ППКО користувача надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжносте й здійснюється в терміни та відповідно до вимог додатка 10 до Правил ринку та відображаються в акті коригування.
За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (за цим договором). При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату пені та штрафних санкцій, за наявності письмової згоди користувача (п. 3.9. договору).
Відповідно до п. 4.2.1. договору користувач бере на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за цим договором.
Згідно з п. 11.1. договору OCП щокварталу оформлює акт звірки розрахунків наданої послуги відповідно до форми, наведеної в додатку 5 до цього договору, та в строк до 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надсилає його користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (за допомогою Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноруч ним підписом уповноваженою особи зі своєї сторони. Користувач протягом 3 робочих днів з дня отримання акта звірки розрахунків наданої послуги заповнює його зі своєї сторони, підписує його та повертає один примірник OCП. За окремим запитом користувача оформлюються відповідний акт звірки розрахунків наданої послуги.
У разі виникнення розбіжностей в акті звірки розрахунків наданої послуги користувач має право протягом 3 робочих днів з дня отримання такого акта відобразити такі розбіжності із відповідним обґрунтуванням в отриманому акті звірки, підписати та повернути його OCП. Якщо сторони не дійшли згоди, розбіжності та суперечки вирішуються у порядку, встановленому главою 12 цього договору (п. 11.2. договору).
Відповідно до п. 11.3. договору акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, рахунки, будь-які повідомлення за цим договором повинні направлятися однією стороною іншій за допомогою Сервісу, електронною поштою, а також можуть бути підтверджені рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням a6o доставлені кур'єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі.
Відповідно до п. 13.1. цей договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення.
За доводами позивача, на виконання умов договору, протягом серпня - вересня 2025 року, позивач надав, а відповідач отримав послугу на загальну суму 3 928 381,06 грн, що підтверджується актами надання послуг, зокрема: № ДУА-0018849 за серпень 2025 року на суму 2 059 093,06 грн та № ДУА-0019659 за вересень 2025 року на суму 1 869 288,00 грн.
Однак, відповідач свої зобов'язання перед позивачем прострочив, послуги за період серпень - вересень 2025 року не оплатив, внаслідок чого у відповідача за вказаний період виникла заборгованість на суму 3 928 381,06 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Крім того позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 8 193, 91 грн 3% річних.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач повідомив, що ДП "РЕМ" здійснює діяльність з урахуванням обмежень, викликаних введенням воєнного стану, тяжким фінансовим становищем, не маючи дієвих заходів впливу на боржників - державних вугледобувних підприємств та стягнення з останніх заборгованості. Зазначав, що вимога про стягнення 3% річних є несправедливою щодо відповідача, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар таких виплат може унеможливити виконання ДП "РЕМ" певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар є невиправдано обтяжливим та навіть непосильним для підприємства, у зв'язку із чим вимога про стягнення 3% річних, як і вимога про стягнення основного боргу, задоволенню не підлягають.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У п. 3.7. договору визначено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно з Актами наданих послуг за серпень-вересень 2025 року, підписаних між позивачем та відповідачем, позивачем надано відповідачу послуги за договором на загальну суму 3 928 381,06 грн, які відповідач не оплатив, в наслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість у вказаній сумі. Доказів на спростування вказаної заборгованості відповідача перед позивачем матеріали справи не містять.
Враховуючи, що строк оплати за надані послуги настав, відсутність в матеріалах справи доказів оплати, вимога позивача про стягнення заборгованості з відповідача у розмірі 3 928 381,06 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.
Щодо заперечень відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, суд їх відхиляє, з тих підстав, що заборгованість контрагентів відповідача перед ним не звільняє останнього від обов'язку належним чином виконувати свої зобов'язання за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0537-03041-ПД від 01.01.2024 та вчасно оплачувати отримані від позивача послуги.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на свою користь 3 % річних у розмірі 8 193,91 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за договором.
За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Перевіривши надані позивачем розрахунки сум 3% річних, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8 193,91 грн підлягають задоволенню повністю.
Посилання відповідача на неможливість належного виконання грошового зобов'язання за спірним договором внаслідок його скрутного фінансового становища, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України не дають підстав для звільнення його від виконання частини грошового зобов'язання за цим договором, тому є необґрунтованими.
Ризик є однією із ознак підприємницької діяльності. Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності. Тому, в даному випадку відсутні правові підстави перекладати комерційний ризик відповідача на позивача шляхом звільнення його від виконання частини прийнятих зобов'язань.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне виконання свого обов'язку чи відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, ідентифікаційний код 32402870) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Петлюри Симона, 25, ідентифікаційний код 00100227) основну заборгованість у розмірі 3 928 381 грн 06 коп., 3 % річних у розмірі 8 193 грн 91 коп. та витрати зі сплати судового збору розмірі 47 238 грн 90 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 26.01.2026
Суддя Л. Г. Пукшин