ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.01.2026Справа № 911/1980/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Поінт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС Трейд"
про стягнення 222 195,08 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілк Поінт" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС Трейд" про стягнення за договором поставки від 11.12.2024 № 47 основного боргу в розмірі 212398,56 грн., пені в розмірі 7576,52 грн., трьох процентів річних у розмірі 733,21 грн., інфляційних втрат у розмірі 1486,79 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2025 матеріали справи № 911/1980/25 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2025 матеріали справи № 911/1980/25 передано на розгляд судді Поляковій К.В.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Дана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу на юридичну адресу, вручення якої підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням із відміткою про вручення. Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
11.12.2024 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 47, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар.
Відповідно до пункту 2.1. договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товари в період дії цього Договору у строки, що погоджені сторонами.
Загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру визначається Сторонами у Специфікації та накладних, що є невід'ємними частинами до цього Договору. У випадку, якщо сторонами не підписали специфікацію, то кількість, найменування і ціна товару визначаються згідно накладних , по яких товар поставлений та прийнятий Покупцем (пункт 2.5 договору).
У пункті 2.6. договору погоджено, що відвантаження товару здійснюється із складу в м. Дніпро. Доставка товару здійснюється транспортом Постачальника в місце яке вказує Покупець в межах м. Дніпро та Дніпропетровської області, інша територія та населений пункти узгоджуються додатково а за погодженням Сторін - транспортом Покупця.
Сторони визнають, що здійснена поставка Постачальника всього товару по накладних та прийняття його Покупцем є належною поставкою по цьому Договору, навіть коли в накладній не має посилання на сам Договір (пункт 2.8. договору).
Згідно з пунктом 4.3 договору Покупець зобов'язаний здійснити розрахунок у розмірі 20% (двадцять відсотків) попередньої оплати, за замовлену партію товару в безготівковому порядку згідно рахунку не менше ніж за три дні до настання дати відвантаження товару або по факту завантаження товарної партії товару, шляхом переказу Покупцем грошових коштів на поточний розрахунок Постачальника, що визначений у цьому Договорі. Та 80 % (вісімдесят відсотків) суми за партію товару після його отримання, згідно накладної, на протязі 7 (семи) календарних днів, шляхом переказу Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що визначений у цьому договорі. Днем оплати рахується день зарахування коштів на рахунку Постачальника.
Відповідно до пункту 9.1. договору останній вважається укладений і набирає чинності після підписання з дати, зазначеній в правому верхньому куті першої сторінки цього Договору та його скріплення відповідними печатками (у разі наявності) Сторін на останній сторінці Договору.
Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1. цього Договору, та закінчується 31 грудня 2025 року, але у будь якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором (пункт 9.2. договору).
Із матеріалів справи слідує, що позивачем поставлено за видатковою накладною № 27 від 07.04.2025 відповідачу товар на загальну суму 265 198,56 грн.
У свою чергу, відповідач 08.04.2025 здійснив оплату в розмірі 20% у сумі 52 800,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку АТ КБ «Приватбанк» від 08.04.2025 року.
Також, позивачем зареєстровано 30.04.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 07.04.2025 на суму 220998,80 грн., ПДВ 44199,76 грн., що підтверджується квитанцією № 1.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на суму 265 198,56 грн. згідно з видатковою накладною від 07.04.2025 № 27.
Водночас, відповідач 08.04.2025 здійснив оплату товару частково, на суму 52 800,00 грн., у зв'язку з чим за ним утворився борг у розмірі 212398,56 грн.
При цьому, позивачем зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 07.04.2025 на суму 220998,80 грн., ПДВ 44199,76 грн., що підтверджується квитанцією від 30.04.2025 № 1.
За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача становить 220998,80 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем нараховано пеню в розмірі 7576,52 грн., три проценти річних у розмірі 733,21 грн., інфляційні втрати в розмірі 1486,79 грн.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 №904/4156/18 указано, що розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Оскільки сторонами в договорі не передбачено умови щодо нарахування пені за порушення покупцем (відповідачем) грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, та такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання законом до спірних правовідносин також не визначений, вимоги позивача про стягнення 7576,52 грн. пені задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
За арифметичним перерахунком суду, з відповідача підлягає стягненню за період із 15.04.2025 до 26.05.2025 три проценти річних у розмірі 733,21 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1486,79 грн.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Поінт" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС Трейд" (04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 14, оф. 16/39; ідентифікаційний код 40370849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Поінт" (49000, м. Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 107 Г, оф. 320; ідентифікаційний код 45237982) 212398 (двісті дванадцять тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 56 коп. основного боргу, 733 (сімсот тридцять три) грн. 21 коп. трьох процентів річних, 1486 (одну тисячу чотириста вісімдесят шість) грн. 79 коп. інфляційних втрат, а також 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн. 27 коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Полякова