ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.01.2026Справа № 910/7120/25
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Б.К. Девелопмент"
про стягнення 462 287,89 грн,
У червні 2025 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач, Укртрансгаз) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Б.К. Девелопмент" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення коштів у розмірі 462 287,89 грн, яка складається з 162 831,19 грн пені, нарахованої відповідно до п. 8.3 Договору, 113 670,72 грн - пені та 185 785,98 грн штрафу, нарахованих відповідно до п 8.4 Договору, а також судових витрат, які складаються зі сплаченого судового збору у сумі 5 547,46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору № 2308000009 про закупівлю робіт від 02.08.2023 в частині своєчасного виконання робіт.
Ухвалою суду від 05.06.2025 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням наступного.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Частиною 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Так, відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Тобто Господарський процесуальний кодекс України фактично передбачає два способи належного вручення судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", в тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС в випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Оскільки з матеріалів справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "І.Б.К. Девелопмент" має зареєстрований "Електронний кабінет" у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, судом було направлено саме до такого "Електронного кабінету" копію ухвали про відкриття провадження в справі від 05.06.2025.
Із наявного в матеріалах справи повідомлення про доставлення процесуального документа вбачається, що ухвала про відкриття провадження в справі від 05.06.2025 була доставлена до електронного кабінету 05.06.2025 о 21:39.
Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Аналогічний підхід у визначенні часу надсилання (як часу доставки) судового рішення до електронного кабінету одержувача у розумінні приписів частини шостої статті 242 ГПК України є сталим та послідовним, і застосований Верховним Судом у низці ухвал, зокрема, в ухвалах від 18.12.2023 зі справи № 926/244/23, від 12.01.2024 зі справи № 907/773/21, від 25.01.20214 зі справи № 38/5005/6636/2012, від 26.01.2024 зі справи № 904/3823/19, від 01.02.2024 зі справи № 910/10792/22, від 05.02.2024 зі справи № 917/282/23 та ін.
Відповідно до частини 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, датою вручення ухвали суду від 05.06.2025 вважається 06.06.2025.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.06.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
02.08.2023 між Акціонерним товариством «Укртрансгаз», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «І.Б.К. ДЕВЕЛОПМЕНТ», як підрядником, був укладений договір про закупівлю робіт №2308000009 (далі - договір). Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по 30.09.2024, в частині гарантійних зобов'язань - до закінчення зазначених у розділі 6 гарантійних строків, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань (пункт 13.1 договору).
Відповідно до пункту 1.1. договору Підрядник зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик виконати відповідно до умов цього договору роботи, зазначені в пункті 1.2. (далі - роботи), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Найменування робіт: «Інші завершальні будівельні роботи (Ремонт побутово-виробничого корпусу Угерського ВВіРСП)», код ЄЗС ДК 021-2015:45450000-6 (пункт 1.2. договору).
Згідно з пунктом 1.3. договору зміст робіт, вимоги до робіт, обсяги робіт, назва та місцезнаходження об'єктів Замовника (далі - об'єкти), на яких Підрядник зобов'язаний виконати роботи, технічні вимоги та якісні характеристики робіт, інші вимоги зазначені в технічному завданні, які наведені у додатку № 1 до договору.
Пунктом 1.4. договору передбачено, що строки виконання робіт зазначені у графіку виконання робіт, який наведений у додатку №2 до договору. Відповідно до графіку виконання робіт (додаток №2 до договору) строк виконання робіт після отримання від Замовника допуску на об'єкт складає 330 (триста тридцять) календарних днів.
Згідно з пунктом 3.1. договору ціна цього договору становить 4 652 319,64 грн, в тому числі ПДВ - 775 386,61 грн.
Відповідно до пункту 5.1. договору встановлено, що Підрядник зобов'язується виконати роботи протягом строку, зазначеного у графіку виконання робіт, після отримання від Замовника допуску до виконання робіт на об'єктах Замовника (далі - допуск на об'єкт).
Підпунктом 5.5.1. пункту 5.5. договору визначено, що для виконання встановлених цим договором робіт Замовник надає підряднику допуск на об'єкт, відповідно до вимог Інструкції з безпечного виконання сторонніми (підрядними) організаціями робіт, завдань та надання послуг на об'єктах підприємств Групи Нафтогаз, затвердженої рішенням акціонера від 14.04.2020 №379, рішенням правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 10.04.2020, протокол №168.
Відповідно до підпункту 7.1.1. пункту 7.1. договору Замовник зобов'язаний надати Підряднику допуск на об'єкт для виконання робіт на умовах цього договору.
Згідно з підпунктом 7.3.3. пункту 7.3. договору Підрядник зобов'язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з дати укладення цього договору надати документи, передбачені чинним законодавством України та умовами цього договору, для отримання від Замовника допуску на об'єкт.
Листом від 20.09.2023 №1040 Підрядник надав документи передбачені підпунктом 7.3.3. пункту 7.3. договору. Вказаний лист був отриманий АТ «Укртрансгаз» 21.09.2023 за вхідним реєстраційним номером №1001ВХ-23-10819 від 21.09.2023.
Замовник наказом №576 від 30.10.2023 «Про допуск до виконання робіт сторонньої організації ТОВ «І.Б.К. ДЕВЕЛОПМЕНТ» допустив з 30.10.2023 до виконання робіт передбачених договором працівників Підрядника і 30.10.2023 надав Підряднику Акт-допуск від 30.10.2023 на виконання робіт на території діючого підприємства (цеху, служби, дільниці) по договору, який отриманий нарочно представником Підрядника 30.10.2023, про що свідчить підпис відповідального представника Підрядника в зазначеному вище Акті-допуску.
Відповідно до пункту 7.3. договору Підрядник зобов'язався виконати роботи якісно та у встановлені графіком виконання робіт строки відповідно до вимог державних стандартів, норм і правил, технічного завдання, умов договору, додатків до договору; передати Замовнику завершені роботи у порядку встановленому чинним законодавством та цим договором.
Згідно з підпунктом 5.9.1. пункту 5.9. договору приймання виконаних робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3). Роботи вважаються прийнятими Замовником в повному обсязі шляхом підписання Замовником та Підрядником без зауважень останнього акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим договором (пунктом 5.11. договору).
Роботи, передбачені договором, були виконані Підрядником та прийняті Замовником про що свідчать підписані сторонами договору:
- акти (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 1 (за січень 2024 року) від 31.01.2024 на суму 386 620,98 грн, № 2 (за січень 2024 року) від 31.01.2024 на суму 140 917,09 грн та довідка (КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за січень 2024 року) від 31.01.2024;
- акт (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 3 (за березень 2024 року) від 29.03.2024 на суму 55 908,24 грн та довідка (КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за березень 2024 року) від 29.03.2024;
- акт (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 4 (за травень 2024 року) від 31.05.2024 на суму 62 308,99 грн та довідка (КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за травень 2024 року) від 31.05.2024;
- акти (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 5 від 23.08.2024 на суму 105 771,65 грн, № 6 (за серпень 2024 року) від 23.08.2024 на суму 261 608,26 грн та довідка (КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за серпень 2024 року) від 23.08.2024;
- акти (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 7 (за вересень 2024 року) від 30.09.2024 на суму 668 116,27 грн (з додатком - акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт №7-0 від 30.09.2024 на суму 65 165,58 грн), № 8 (за вересень 2024 року) від 30.09.2024 на суму 154 756,27 грн та довідки (КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за вересень 2024 року) від 30.09.2024;
- акти (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 9 (за жовтень 2024 року) від 31.10.2024 на суму 457 327,87 грн (з додатком - акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт №9/0 від 31.10.2024 на суму 9 715,34 грн), № 10 (за жовтень 2024 року) від 31.10.2024 на суму 1 749 274,99 грн (з додатком - акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт №10/0 від 31.10.2024 на суму 46 811,95 грн) та довідки (КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за жовтень 2024 року) від 31.10.2024;
- акт (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 11 (за грудень 2024 року) від 05.12.2024 на суму 390 955,54 грн та довідки (КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за грудень 2024 року) від 05.12.2024.
Укртрансгаз стверджує, що Товариство допустило порушення умов укладеного договору, яке полягає в недотриманні строку звернення за допуском на виконання робіт та несвоєчасному виконанні частини робіт.
Посилаючись на наведені обставини, позивач здійснив нарахування штрафних санкцій, передбачених договором, а саме пеню в розмірі 162 831,19 грн (пункт 8.3 договору), 113 670,72 грн пеню та 185 785,98 грн штраф (пункт 8.4 договору).
З метою досудового врегулювання спору Укртрансгаз скерував на адресу відповідача претензію № 1 від 08.04.2025 вих №1001ВИХ-25-2110 про сплату неустойки (пені, штрафу), яка залишена Товариством без виконання.
Наведені обставини стали підставою звернення із позовом до суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Судом врахований той факт, що 28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність, водночас, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на вказане, беручи до уваги, що спір між сторонами виник до 28.08.2025, суд дійшов висновку про регламентування спірних правовідносин приписами Господарського кодексу України.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Дослідивши умови укладеного договору про закупівлю робіт №2308000009 від 02.08.2023, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою цей договір є договором підряду.
За приписами статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторін. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що роботи загальною вартістю 4 555 259,02 грн за договором виконані. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Спір між сторонами виник через порушення відповідачем строків виконання робіт.
За змістом статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до умов пункту 7.3 договору Підрядник зобов'язаний був надати документи передбачені чинним законодавством України для отримання від Замовника допуску на об'єкт до 16.08.2023 (включно).
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що Підрядник в порушення строку визначеного договором надав документи 21.09.2023, що підтверджується відповідним листом Товариства №1040 від 20.09.2023.
Крім того, відповідно до пунктів 1.4, 5.1. договору і графіку виконання робіт (додаток №2 до договору) Підрядник зобов'язаний був виконати в повному обсязі роботи передбачені договором до 24.09.2024 (включно).
З представлених суду документів вбачається, що частина робіт за спірним договором виконана відповідачем з порушенням строку, передбаченого договору, а саме роботи загальною вартістю 3 542 123,81 грн за: актами (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 7 (за вересень 2024 року) від 30.09.2024 на суму 668 116,27 грн (з додатком - акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт №7-0 від 30.09.2024 на суму 65 165,58 грн), № 8 (за вересень 2024 року) від 30.09.2024 на суму 154 756,27 грн та довідки (КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за вересень 2024 року) від 30.09.2024, актами (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 9 (за жовтень 2024 року) від 31.10.2024 на суму 457 327,87 грн (з додатком - акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт №9/0 від 31.10.2024 на суму 9 715,34 грн), № 10 (за жовтень 2024 року) від 31.10.2024 на суму 1 749 274,99 грн (з додатком - акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт №10/0 від 31.10.2024 на суму 46 811,95 грн) та довідки (КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за жовтень 2024 року) від 31.10.2024, за актом (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 11 (за грудень 2024 року) від 05.12.2024 на суму 390 955,54 грн та довідки (КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за грудень 2024 року) від 05.12.2024.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
За приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0, 1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Водночас, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.
Згідно з пунктом 8.3. договору визначено, що у випадку несвоєчасного надання документів, передбачених п.п.7.3.3 п.7.3 цього договору Підрядник сплачує на користь Замовника пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одного десятого) відсотка від ціни договору за кожен день прострочення виконання.
Крім того, пунктом 8.4. договору визначено, що за порушення строків виконання робіт, Підрядник сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка вартості робіт, за якими допущено прострочення виконання, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів Підрядник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості робіт.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд зазначає, що він є арифметично вірним, відповідає положенню чинного законодавства та умовам договору, а тому вимога про стягнення пені у розмірі 162 831,19 грн (пункт 8.3 договору), пені у розмірі 113 670,72 грн та 185 785,98 грн штрафу (пункт 8.4 договору) є обґрунтованою.
При цьому, суд відзначає, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, суд дійшов висновку про задоволення позову Акціонерного товариства «Уктрансгаз» про стягнення пені у розмірі 162 831,19 грн (пункт 8.3 договору), пені у розмірі 113 670,72 грн та 185 785,98 грн штрафу (пункт 8.4 договору).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 462 287,89 грн задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Б.К. Девелопмент" (Україна, 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 7-Б / літера А /, офіс 157, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38831585) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Україна, 01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30019801) пеню в розмірі 162 831,19 грн (сто шістдесят дві тисячі вісімсот тридцять одну гривню 19 копійок), пеню у розмірі 113 670,72 грн (сто тринадцять тисяч шістсот сімдесят гривень 72 копійки), 185 785,98 грн (сто вісімдесят п'ять тисяч сімсот вісімдесят п'ять гривень 98 копійок) штрафу та 5 547,46 грн (п'ять тисяч п'ятсот сорок сім 46 копійок) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.