ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.01.2026Справа № 910/10132/25
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангардком"
про стягнення штрафу у розмірі 194 160,00 грн,
У серпні 2025 року Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - позивач, ВЧ НОМЕР_1 ) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангардком" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 194 160,00 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані недотриманням відповідачем умов договору на поставку товару № 174/ВОЗ-2025 від 25.04.2025 щодо якості поставленого товару.
Ухвалою суду від 21.08.2025 прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10132/25. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.08.2025 була доставлена в електронні кабінети позивача та відповідача 22.08.2025.
11.09.2025 через систему "Електронний суд" представником відповідача було подано відзив на позовну заяву в якому зазначив, що, з метою контролю якості консерви, яку постачатиме відповідач позивачу відповідно до заявки, ТОВ «АВАНГАРДКОМ» було ініційовано лабораторні дослідження продукції. Відповідно до експертних висновків Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Полтавській області від 01.05.2025 та від 09.05.2025 консерви овочеві «Ікра з баклажанів» відповідають нормативним документам.
Відповідач зазначив, що ним було відвантажено позивачу товар у загальній кількості 10 000,00 кг вартістю 970 800,00 грн. Відповідач погоджується з тим, що із вказаного товару в присутності представника відповідача відібрані зразки для експертного дослідження. В подальшому, за клопотанням відповідача було проведено повторний відбір зразків проб з тієї самої партії товару. За результатами проведених первинних досліджень зразків Товару та їх повторних досліджень, уповноваженою комісією позивача був складений Акт приймального контролю № 110 від 17.07.2025, в якому було зазначено, що комісією було прийнято рішення не приймати неякісний Товар у кількості 210 000 кг на продовольчі склади Позивача.
Відповідач просить суд у разі задоволення позовних вимог про стягнення штрафу по договору на поставку товару № 174/ВОЗ-2025 від 25.04.2025, вирішити питання про зменшення розміру неустойки, з огляду на наявність експертних висновків, які підтверджують якість поставленого товару, а також відсутність обґрунтування розміру збитків позивача.
15.09.2025 через систему "Електронний суд" представником позивача було подано відповідь на відзив на позовну заяву в якій позивач зазначив, що відповідач поставив позивачу товар, що не відповідає вимогам ДСТУ 3797-98. Протокол випробувань харчової продукції від 30.06.2025 № 4754/25-х є остаточним згідно умов Договору, оскільки повторні дослідження проводились за зверненням відповідача.
Позивач посилається, що оскільки пунктом 8.4. розділу 8 Договору сторони чітко узгодили між собою, що у разі поставки неякісного (некомплектного товару або поставки товару з порушенням вимог щодо безпечності або придатності або порушенням розділу 2 Договору) відповідач сплачує позивачеві штраф у розмірі 20% вартості цього Товару, позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.
Одночасно позивач наголошує, що у зв'язку з військовою агресією Російської федерації проти України на підрозділи Національної гвардії України суттєво збільшилося навантаження щодо виконання заходів за призначенням, що зумовило додаткові витрати бюджету, тоді як зменшення судом розміру належних до стягнення з Відповідача штрафних санкцій може призвести до негативних наслідків, що позначаться на належному та своєчасному виконання позивачем його основних функцій під час дії режиму воєнного стану.
Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРДКОМ» (далі відповідач, постачальник) укладено договір від 25.04.2025 № 174/ВОЗ-2025 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. розділу 1. договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю якісні товари, зазначені у Специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору, а позивач - прийняти і оплатити такі Товари.
Пунктом 1.2. розділу 1 договору визначено, що найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в Додатку № 1 до договору. Код ДК 021:2015:15330000-0 Оброблені фрукти та овочі.
Відповідно до додатку № 1 до договору (Специфікації) передбачено, що найменування товару (асортимент): консерви овочеві «Ікра з баклажанів» (далі - Товар).
Пунктом 2.1. розділу 2 договору було визначено, що якість товару, який поставляється Постачальником повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів, ДСТУ 3797-98 та Технічному опису (додаток №2 до договору).
Товар, який Постачальник зобов'язується передати Замовнику, має відповідати вимогам до його якості на момент його передачі Замовнику, а також протягом строку його придатності. Разом з товаром Постачальник повинен передати Замовнику документи, які визначені пунктом 6.5. Договору.
Пунктами 3.1. та 3.2. розділу 3 договору визначено, що контроль за станом виконання договірних зобов'язань Постачальником здійснюють Замовник, представники Замовника (відповідні посадові особи військової частини, які уповноважені на вчинення дій визначених цим Договором).
Під час поставки кожної партії товару. Замовник протягом 2 (двох) робочих днів, проводить обов'язкову перевірку окремих показників якості та безпечності Товару, що постачається Постачальником (далі - контрольні заходи).
Контрольні заходи, включають в себе перевірку безпечності, а саме радіологічними показниками та окремих показників якості - органолептичними та окремими фізико- хімічними показниками, відповідність маркування (етикетування, пакування, тощо) товару, що постачаються відповідно до умов цього Договору, відповідність транспортних засобів, що використовуються для транспортування Товару за цим договором, вимогам статті 44 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 № 771/97-ВР (п. 3.3. Договору).
За змістом пункту 3.3.1. договору контрольні заходи здійснюються в обов'язковій присутності представника Постачальника (який діє на підставі довіреності чи іншого належного документа, що посвідчує повноваження цієї особи, у тому числі на право участі у відборі зразків (проб) щодо відповідної партії товару), а у разі його відсутності - не розпочинаються.
Відсутність в представника Постачальника документів, які підтверджують його повноваження на складання документів від імені Постачальника, має наслідки неявки представника Постачальника.
Результати проведення контрольних заходів оформляються актом приймального контролю у 2-ох примірниках, які підписуються представниками Замовника (товаро- одержувача), що здійснювали перевірку та представником Постачальника.
Згідно з пункту 3.3.2. договору якщо під час проведення контрольних заходів за оцінкою Замовника (товароодержувача) існує обґрунтована підозра (тобто існують факти або інформація, які можуть переконати Замовника (товароодержувача), що товар може не відповідати вимогам якості та безпечності за зовнішнім виглядом, іншими органолептичними показниками, невідповідністю маркування або пакування) або встановлено факт, що Товар є небезпечним чи непридатним до споживання, зразок такого товару шляхом комісійного відбору зразків (проб), відбирається у відповідності до умов цього договору (пункт 3.9 - пункт 3.14), та направляється до уповноваженої лабораторії, яка може проводити лабораторні дослідження (випробовування) для цілей державного контролю (далі уповноважена лабораторія), яку визначає Замовник, для проведення лабораторних досліджень.
Такими уповноваженими лабораторіями можуть бути лише ті, У яких місцезнаходження зареєстроване в м. Києві.
За змістом пункту 3.4. розділу 3 договору результати лабораторних досліджень поширюються на всю партію товару, а результати повторних досліджень є остаточними, але виключно якщо вони проводились за зверненням відповідача.
Пунктом 3.9. договору визнаечно, що про відбір зразків (проб) складається акт, який підписується представниками Замовника (товароодержувача), Постачальником або представником Постачальника та іншими незацікавленими або компетентними особами (у разі їхнього залучення), які приймають участь у відборі.
Відповідно до пункту 4.1 договору визначено, що ціна договору складає 970 800,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 161 800,00 грн.
Згідно зі Специфікацією до договору кількість товару за договором становить 10 000 кг, за ціною 97,08 грн з ПДВ за кг.
Пунктом 6.1. розділу 6 договору сторони узгодили, що дата та місце поставки Товару зазначається у письмовій заявці Покупця, яка вручається під особистий підпис Постачальнику. У заявці зазначається найменування Товару, місце поставки Товару, кількість Товару та інша необхідна інформація для поставки Товару.
Відповідно до умов договору, 25.04.2025 уповноважений представник Постачальника отримав наручно заявку від 01.05.2025 № 78/1/10-1699-2025 про необхідність поставки Товару в загальній кількості 10 000 кг, у відповідні строки та відповідні місця постачання. Отримання вказаної заявки визнається відповідачем у відзиві на позов.
Відповідно до видаткової накладної № АД_000049\3078 від 12.05.2025, відповідачем було поставлено Товар на склад позивача, у кількості 5 000 кг та загальною вартістю 485 400,00 грн з ПДВ.
Відповідно до видаткової накладної № АД_000050\3078 від 12.05.2025, відповідачем було поставлено Товар на склад позивача, у кількості 5 000 кг та загальною вартістю 485 400,00 грн з ПДВ.
Згідно умов пунктів 3.2 та 3.3. розділу 3 Договору 14.05.2025 уповноваженою комісією Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України у присутності уповноваженого представника ТОВ «АВАНГАРДКОМ» згідно з актом відбору зразків (проб) для проведення досліджень від 14.05.2025 № 71 було відібрано зразки для експертного дослідження.
Відібрані зразки були направлені до лабораторії, яка уповноважена проводити лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю, - ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ».
За результатом проведених досліджень видано протокол випробувань харчової продукції від 26.05.2025 № 3736/25-х складений ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ», в якому зазначено, що Товар за органолептичними показниками (зовнішній вигляд, консистенція) та фізико-хімічним показником (масова частка солодкого перцю від маси нетто консервів, зазначеної на етикетці) не відповідає вимогам ДСТУ 3797-98.
У подальшому, керуючись підпунктом 3.3.2. пункту 3.3. та пункту 3.4. розділу 3 договору ТОВ «АВАНГАРДКОМ», скориставшись правом, визначеним умовами договору, клопотав про проведення повторного відбору зразків проб з тієї самої партії у подвійній кількості.
Згідно з умовами пунктів 3.2 та 3.3. розділу 3 договору 16.06.2025 уповноваженою комісією позивача у присутності уповноваженого представника ТОВ «АВАНГАРДКОМ» було повторно відібрано зразки Товару у подвійній кількості, про що було складено акт відбору зразків (проб) для проведення досліджень № 118 від 16.06.2025.
Відібрані зразки Товару у подвійній кількості були направлені на дослідження до лабораторії, яка уповноважена проводити лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю, ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» за адресою м. Київ вул. Метрологічна, 4, для перевірки на відповідність Товару вимогам ДСТУ 3797-98.
За результатом проведених повторних досліджень видано протокол випробувань харчової продукції від 30.06.2025 № 4754/25-х, складений ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ», в якому зазначено, що Товар за органолептичними показниками (зовнішній вигляд, консистенція) та фізико-хімічним показником (масова частка розчинних сухих речовин в томатній заливці, сторонні домішки) не відповідає вимогам ДСТУ 3797-98.
За результатами проведених первинних досліджень зразків Товару та їх повторних досліджень, уповноваженою комісією Позивача був складений Акт приймального контролю № 110 від 17.07.2025, в якому було зазначено, що комісією було прийнято рішення не приймати неякісний Товар у кількості 10 000 кг на продовольчі склади позивача.
Отже, поставлений відповідачем товар позивач фактично не прийняв та не оплатив в зв'язку з невідповідністю вимогам ДСТУ 3797-98.
У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань в частині поставки товару належної якості, позивачем був здійснений розрахунок штрафу у розмірі 20% вартості недоброякісного товару відповідно до приписів пункту 8.4. договору та направлено відповідачу претензію від 24.07.2025 з вимогою щодо сплати штрафу, на яку відповідач належним чином не відреагував.
Вказані обставини стали підставою звернення із позовом до суду про стягнення 194 160,00 грн штрафу.
Товариство заперечувало проти задоволення позовних вимог та вказувало у своєму відзиві щодо зменшення штрафних санкцій на підставі статті 551 Цивільного кодексу України.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Господарський суд міста Києва дійшов наступного висновку.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір № 174/ВОЗ-2025 від 25.04.2025 за своєю правовою природою є договором поставки.
Судом врахований той факт, що 28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність, водночас, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на вказане, беручи до уваги, що спір між сторонами виник до 28.08.2025, суд дійшов висновку про регламентування спірних правовідносин приписами Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписи вказаної статті кореспондуються із нормами статті 712 Цивільного кодексу України. Частиною 2 якої передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1, 3 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.
Статтею 687 Цивільного кодексу України встановлено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.
За приписами частини 1 статті 672 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Приписами статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтею 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що наявними в матеріалах справи протоколами випробувань харчової продукції від 26.05.2025 № 3733/25-х (первинний) та від 30.06.2025 № 4754/25-х (повторний), складені ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» засвідчений факт невідповідності поставленого відповідачем Товару вимогам ДСТУ 3797-98.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання (ч.астина1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
За приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов?язання.
Згідно з пунктом 8.4. договору сторони узгодили між собою, що у разі поставки неякісного (некомплектного товару або поставки товару з порушенням вимог щодо безпечності або придатності або порушенням розділу 2 договору) Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% вартості цього Товару. Факт поставки недоброякісного товару підтверджується актом приймального контролю, складеним Замовником (товароодержувачем) та/або протоколами випробувань та/або експертними висновками, виданими уповноваженою лабораторією. Зазначений товар не зараховується Постачальнику у виконання поставки і підлягає заміні в строк 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання Постачальником вказаного акту. У разі заміни товаром з порушенням вимог щодо безпечності або придатності або з порушенням вимог розділу 2 цього Договору Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20 % вартості такого товару за кожен такий випадок, зафіксований Замовником (товароодержувачем). Факт заміни товаром з порушенням вимог щодо безпечності або придатності або з порушенням вимог розділу 2 цього Договору підтверджується актом приймального контролю, складеним Замовником (товароодержувачем). Сплата штрафу не звільняє Постачальника від виконання зобов'язань за цим Договором.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в розмірі 194 160,00 грн, суд зазначає, що він є арифметично вірним, відповідає положенню чинного законодавства та умовам договору, а тому вимога про стягнення штрафу є обґрунтованою.
Посилання відповідача, як на обставину, що доводить належну якість товару, а саме ініціювання перед поставкою товару позивачу з метою якості контролю продукції лабораторне дослідження, за наслідками якого складені експертні висновки про відповідність продукції нормативним документам відхиляються судом, оскільки, дослідження проводилось не в м. Києві, як того передбачає пункт 3.4. договору; зразки для аналізу відбиралися без участі представника позивача (пункт 3.2, 3.3. договору); одночасно суд враховує, що результати випробувань продукції після поставки як первинне так і повторне (ініційований відповідачем) дали протилежні висновки тим, що зроблені відповідачем перед поставкою товару. Також суд врахував, що результати лабораторних досліджень, проведених ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ», зразки для якого відібрані за участю обох сторін, поширюються на всю партію товару, а результати повторних досліджень є остаточними, оскільки вони проводились за зверненням відповідача (пункт 3.3.2. та 3.4. договору).
Одночасно, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.
Суд зазначає, що порядок стягнення неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, правила застосування та умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом зазначеної норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тобто, частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов'язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц, тощо).
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України.
Однією із функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц).
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.
Ухвалюючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Суд зазначає, що цивільне законодавство поряд із засадою свободи договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена в постанові об'єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).
Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов'язань; причин неналежного невиконання зобов'язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов'язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
У постанові Верховного Суду від 09.05.2024 у справі № 923/77/22, зазначено: «реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав».
Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду в постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20)).
Цієї позиції притримується і Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, зазначивши, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись наведеним вище, суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав зменшення суми штрафу.
Враховуючи зазначене, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу не підлягає задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 194 160,00 грн штрафу.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангардком" про стягнення штрафу у розмірі 194 160,00 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангардком" (Україна, 37511, Полтавська область, Лубенський район, село Окіп, вулиця Польова, будинок 11; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 45358873) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 194 160,00 грн (сто дев'яносто чотири тисячі сто шістдесят гривень 00 копійок) штрафу та 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.