ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
20.01.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1297/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндера П. А. , секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС ОЙЛ ЛОГІСТИК"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західдорбуд"
про стягнення заборгованості в сумі 13047090 грн 56 коп.
за участю:
від позивача: Рибак А.Ю.
від відповідача: не з'явились
встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕС ОЙЛ ЛОГІСТИК" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західдорбуд" про стягнення заборгованості в сумі 13047090грн 56 коп., з яких 3690424,20 грн основного боргу, 3473552,86 грн пені, 1204178,04 грн нарахованого індексу інфляції, 20 % річних у розмірі 2436330,29 грн та 2242605,17 грн штрафу.
Ухвалою від 10.11.25 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 02.12.2025, встановити процесуальні строки сторонам для подання заяв по суті справи.
Підготовче засідання, призначене на 02.12.2025, не відбулося у зв'язку з несправністю системи відеоконференцзв'язку, відтак ухвалою від 02.12.25 підготовче засідання відкладено на 16.12.2025.
За наслідками підготовчого засідання ухвалою від 16.12.25, зазначеною у відповідному протоколі судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.01.26.
12.01.26 за вх.№458/26 від позивача, а 19.01.26 за вх.№ 870/26 - від відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі.
В судове засідання 20.01.26 відповідач не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлений, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (документ в електронному вигляді "Ухвала виклик-повідомлення" від 16.12.25 у справі №909/1297/25 надісланий одержувачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Західдорбуд" в його електронний кабінет; документ доставлений до електронного кабінету: 16.12.25 15:38). Участь в судовому засіданні відповідача не визнавалася судом обов'язковою.
Згідно з ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Як передбачено в ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
Відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Поряд з цим, одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є розумність строків розгляду справи судом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку; розумним вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи по суті та вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.
Позиція позивача.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕС ОЙЛ ЛОГІСТИК" та Приватним підприємством "СиплайнЗахід" укладено договір поставки № С-14-36 від 02.05.23. Зокрема, позивачем поставлено Товару на загальну суму 33309931,40 грн, проте ПП "СиплайнЗахід", прийнявши даний Товар та підписавши усі первинні документи без зауважень, всупереч умовам Договору та нормам чинного законодавства України, не своєчасно здійснював оплату Товару, внаслідок чого у ПП "СиплайнЗахід" перед позивачем виникла основна заборгованість за даним Договором, яка станом на 03.06.2024 р. склала 5709931,40 грн. В подальшому, 03 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕС ОЙЛ ЛОГІСТИК", як Кредитором, Приватним підприємством "СиплайнЗахід", як Первісним боржником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західдорбуд", як Новим боржником, укладено Договір переведення боргу №03-06/24-1.У відповідності до п. 1.1. Розділу 1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний боржник переводить свій борг (обов'язки) за Договором поставки №С-14-36 від 02.05.2023 року в сумі 5709931,40 грн., надалі іменується "Основний Договір", укладений між Первісним боржником та Кредитором (Позивачем) та зобов'язується сплатити Новому боржникові (Відповідачу) за прийняття боргу визначену цим Договором плату, а Новий боржник (Відповідач) замінює Первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із зазначеного вище Основного Договору, і приймає на себе обов'язки Первісного боржника за Основним договором. Позивач вказує на те, що згідно з п.1.2. Розділу 1 Договору право вимоги на суму фінансових, штрафних санкцій та збитків, яке виникло на день переведення боргу за невиконання чи неналежне виконання Первісним боржником зобов'язань за Основним договором, переводиться за цим договором. Зазначає, що позивач прийняті на себе договірні зобов'язання виконав належним чином та у встановлені в договорі строки, однак відповідач порушив строки виконання прийнятих на себе зобов'язань, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу 3473552,86 грн пені, 1204178,04 грн інфляційних втрат, 2436330,29 грн 20 % річних та 2242605,17 грн штрафу. Позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості не підтримує, оскільки відповідачем її сплачено в процесі розгляду судом даної справи. Свою позицію позивач обґрунтовує приписами статей 179, 188, 229, 265, 266, 267 Господарського (чинного на момент виникнення відносин з договору поставки) та 525, 526, 549, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 629, 651 631, 638 Цивільного кодексів України.
Позиція відповідача.
Відзиву на позов не подав.
Відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Водночас, 19.01.26 за вх.№ 870/26 від відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі, у яких відповідач вказав, що не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в Основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони Договір №№03-06/24-1, надав свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Однак, на думку відповідача, з аналізу умов вищезазначеного Договору не вбачається, що сторони погодили конкретну календарну дату (строк), до настання якої має бути виконано зобов'язання за договором поставки та порушення якої тягне за собою застосування до відповідача наслідків відповідальності, відтак оскільки умовами договору поставки строк не визначений, це унеможливлює стягнення з відповідача сум нарахованих пені, штрафу та інфляційних втрат. При цьому відповідач посилається на приписи ст.251-253, 530, 610, 611, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України та постанову Верховного Суду від 09.12.25 у справі №904/4870/24. Таким чином, відповідач вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 1204178,04 грн пені, 2436330,29 грн 20 % річних та 2242605,17 грн штрафу не підлягають задоволенню. Водночас, подав суду контррозрахунок штрафних санкцій. Відповідач також заперечує щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, оскільки вважає їх неспівмірними зі складністю справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів.
При встановленні фактичних обставин справи суд виходить з того, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення (частина друга статті 76 ГПК України).
У даній справі предмет доказування становлять обставини виконання сторонами умов договору переведення боргу №03-06/24-1 від 03.06.24.
За змістом ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
На підтвердження своїх вимог та заперечень позивач подав суду копії письмових доказів, які зазначені як додатки до позовної заяви. Відповідач на підтвердження своїх вимог та заперечень докази не подавав. Заяви в порядку ч. 11 статті 80 ГПК України про те, що якісь із письмових доказів викликають сумнів з приводу їх достовірності або є підробленими, відповідачем також не подано, щодо вірогідності, належності, допустимості, законності доказів, наданих позивачем, не заперечив.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів, суд визнає встановленими такі обставини, що є предметом доказування.
03 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕС ОЙЛ ЛОГІСТИК", як Кредитором, Приватним підприємством "СиплайнЗахід", як Первісним боржником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західдорбуд", як Новим боржником (далі - Відповідач), укладено Договір переведення боргу №03-06/24-1.
У відповідності до п. 1.1. Розділу 1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний боржник переводить свій борг (обов'язки) за Договором поставки №С-14-36 від 02.05.2023 року в сумі 5709931,40 грн, надалі іменується "Основний Договір", укладений між Первісним боржником та Кредитором (Позивачем) та зобов'язується сплатити Новому боржникові (Відповідач) за прийняття боргу визначену цим Договором плату, а Новий боржник (Відповідач) замінює Первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із зазначеного вище Основного Договору, і приймає на себе обов'язки Первісного боржника за Основним договором.
Згідно з п. 1.2. Розділу 1 Договору право вимоги на суму фінансових, штрафних санкцій та збитків, яке виникло на день переведення боргу за невиконання чи неналежне виконання Первісним боржником зобов'язань за Основним договором переводиться за цим договором.
Доказів сплати Первісним Боржником Новому боржникові (Відповідачу) за прийняття боргу визначеної цим Договором плати матеріали справи не містять, у договорі розмір цієї плати не визначено, як і не визначено суми фінансових, штрафних санкцій та збитків, яка виникла на день переведення боргу.
Пунктом 1.3. Розділу 1 Договору сторони погодили, що Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в Основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
У відповідності з п. 2.1. Розділу 2 Договору, строк виконання грошового зобов'язання Новим боржником (Відповідачем) протягом одного календарного місяця з моменту підписання даного Договору. Борг може бути погашений Новим боржником достроково.
Обставини наявності у відповідача боргу за Договором про переведення боргу у розмірі 5709931,40 грн визнаються учасниками справи.
Відповідачем 19.12.2024 р. здійснено оплату за поставлений товар на суму 92147,20 грн.
Відповідно до Акту-звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2024 року по 31.03.2025 року, кінцеве сальдо станом на 31.03.2025 р. складає 5617784,20грн на користь ТОВ "ТЕС ОЙЛ ЛОГІСТИК".
Після підписання Акту звірки, Новим боржником (Відповідачем) здійснено оплату за посталений товар на загальну суму 1927360,00 грн, а саме: 18.06.2025р. - на суму 427360,00 грн, 18.07.2025 р. - на суму 500000,00 грн, 29.07.2025 р. - на суму 500000,00 грн. та 12.09.2025 р. - на суму 500000,00 грн.
Таким чином, станом на 29.09.25 заборгованість відповідача склала 3690424,20 грн.
Позивачем за вих. №29/09/2025-1 від 29 вересня 2025 року направлено Претензію Відповідачу про сплату суми боргу протягом 5 днів з моменту отримання претензії. Відповіді на зазначену претензію матеріали справи не містять.
Після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено заборгованість в сумі 3690424,40 гривень, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено інформаційне повідомлення №3766 від 31.12.25.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання прийнятих на себе зобов'язань позивачем нараховано відповідачу 3473552,86 грн пені, 1204178,04 грн інфляційних втрат, 2436330,29 грн 20 % річних та 2242605,17 грн штрафу.
При цьому, вказані нарахування здійснено позивачем на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕС ОЙЛ ЛОГІСТИК" (далі по тексту - Постачальник/Позивач) та Приватним підприємством "СиплайнЗахід" (далі по тексту - Покупець) Договору поставки № С-14-36 від 02 травня 2023 року (Основний договір).
Так, відповідно до вимог п. 5.7. Розділу 5 Основного Договору Покупець за порушення строків оплати поставленого товару сплачує на користь Постачальника (Позивача) суму боргу з урахуванням індексу інфляції, 20 (двадцяти) процентів річних за користування чужими грошовими коштами, також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми неоплаченої вартості Товару за кожен день прострочення виконання зобов'язання по оплаті, а за прострочення понад 30 тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченої заборгованості.
На підставі п. 5.10. Розділу 5 Договору при доведенні спору до розгляду в суді, Покупець, окрім неустойки, встановленої в пункті 5.7. даного Договору, відшкодовує понесені Постачальником (Позивачем) збитки: розмір інфляції; в разі прострочки оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику (Позивачу) 20% (двадцять) відсотків річних від суми поставленого, але не оплаченого Товару, за весь період користування чужими грошовими коштами; упущену вигоду та витрати по оплаті юридичних послуг (правничу допомогу).
Відповідно до п. 5.11. Розділу 5 Договору у випадку неотримання від Покупця (Відповідача) підписаних первинних документів або письмової мотивованої відмови від їх підписання протягом строку, визначеного п. 4.10 Договору, Покупець за вимогою Постачальника (Позивача) сплачує штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від вартості Товару, визначеної у таких первинних документах.
Згідно з п. 5.12. Розділу 5 Договору сторони погоджуються, що неустойки/штрафи за цим Договором стягуються за весь період прострочення, без урахування норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України стосовно обмеження такого строку шістьма місяцями. Строк спеціальної позовної давності за цим Договором стосовно стягнення неустойки/штрафу становить 3 (три) роки.
Так, на виконання прийнятих на себе договірних зобов'язань Постачальником (Позивачем) здійснено ряд поставок товару, на кожну поставку надані первинні документи, які підписані Покупцем, що підтверджують здійснення поставки. Усі первинні документи (видаткові накладні, акти приймання-передачі продукції (товарів), додаткові угоди, ТТН), які містяться в матеріалах справи, Покупцем підписано без жодних зауважень та претензій.
ПП "СиплайнЗахід", прийнявши поставлений позивачем Товар та підписавши усі первинні документи без зауважень, всупереч умовам Договору та нормам чинного законодавства України, несвоєчасно здійснював оплату Товару, внаслідок чого у ПП "СиплайнЗахід" перед Позивачем виникла основна заборгованість за даним Договором, яка станом на 03.06.2024 р. склала 5709931,40 грн. та стала предметом договору переведення боргу №03-06/24-1 від 03.06.24.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Зі змісту ст.11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Укладаючи договір переведення боргу №03-06/24-1 від 03.06.24, сторони погодили всі його істотні умови.
Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Стаття 520 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Судом встановлено, що у ПП "Сиплайнзахід" за Договором поставки № С-14-36 від 02.05.23 виникла заборгованість перед позивачем за поставлену останнім продукцію на загальну суму 5709931,40 гривень. При цьому, на підставі Договору про переведення боргу №03-06/24-1 від 03.06.24 на ТОВ "ЗАХІДДОРБУД" переведено вищевказане зобов'язання щодо оплати на користь позивача заборгованості за поставлену продукцію в сумі 5709931,40 грн.
У додаткових поясненнях вх.№870/26 від 19.01.26 відповідач визнав факт укладення між сторонами Договору про переведення боргу та переведення на ТОВ "ЗАХІДДОРБУД" боргу ПП "Сиплайнзахід" за Договором поставки №С-14-36 від 02.05.23 в розмірі 5709931,40 гривень.
Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Обставини наявності у ТОВ "ЗАХІДДОРБУД" боргу за Договором про переведення боргу №03-06/24-1 від 03.06.24 в розмірі 5709931,40 гривень визнаються учасниками справи, відтак в силу приписів частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають доказуванню, оскільки суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.
Після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено заборгованість в сумі 3690424,40 гривень, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено інформаційне повідомлення №3766 від 31.12.25.
При цьому, у додаткових поясненнях від 12.01.26 вх.№458/26 та в судовому засіданні представник позивача зазначив, що не підтримує позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 3690424,40 гривень.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відтак, приймаючи до уваги оплату відповідачем основного боргу в повному обсязі, суд висновує про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України в частині стягнення основного боргу в сумі 3690424,40 гривень у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3473552,86 грн пені, 1204178,04 грн інфляційних втрат, 2436330,29 грн 20 % річних, 2242605,17 грн штрафу суд констатує таке.
У даній справі позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням первісним боржником обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару в межах договору поставки №С-14-36 від 02.05.23.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом частин першої та другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно з частиною першою статті 509 та частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статей 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами частини першої статті 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (частини перша статті 521 ЦК України).
Судом встановлено, що при укладанні договору про переведення боргу, сторонами дотримано вимог положень статей 513, 520 ЦК України. Як встановлено судом, договір про переведення боргу укладено між позивачем (кредитором), ПП "СиплайнЗахід" (первісний боржник) та відповідачем (новий боржник), тобто заміна боржника у зобов'язанні відбулась за згодою кредитора (позивача) і сторонами дотримано вимог щодо укладання цього правочину у простій письмовій формі, що відповідає формі основного договору (договору поставки).
Предметом вказаного договору є заміна у зобов'язанні первісного боржника на нового боржника, в порядку та на умовах, визначених даним договором.
Суд зазначає, що предметом договору є необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони. У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.
Судом встановлено, що договір про переведення боргу направлено на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу заміни у зобов'язанні первісного боржника на нового боржника (переведення боргу). Відповідно до положень пункту 1.1 договору борг (грошові зобов'язання) первісного боржника перед кредитором за основним договором, що переводиться на нового боржника за цим договором, становить 5709931,40грн.
При цьому, первісний кредитор зобов'язується сплатити новому боржникові за прийняття боргу визначену цим договором плату.
Доказів такої сплати матеріали справи не містять.
Згідно з п.1.2 договору про переведення боргу право вимоги на суми фінансових, штрафних санкцій та збитків, яке виникло на день переведення боргу за не виконання чи неналежне виконання первісним боржником зобов'язань за основним договором переводиться за цим договором.
Зі змісту вищенаведеного пункту договору та пояснень представниці позивача в судовому засіданні не вбачається можливим встановити суми фінансових, штрафних санкцій та збитків.
Як зазначено вище, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).
Суд наголошує, що на підставі договору виникають права та обов'язки, які в частині зобов'язань мають бути виконані сторонами цього договору, якщо інше не встановлено самим договором або актами цивільного законодавства.
Відтак, з'ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 908/3027/20).
Дослідивши умови договору та надавши оцінку його положенням суд встановив, що за умовами договору переведення боргу новий боржник (відповідач) зобов'язався виконати зобов'язання первісного боржника перед кредитором на умовах основного договору в сумі, визначеній в пункті 1.1 цього договору (5709931,40грн) та в строк, обумовлений пунктом 2.1 цього договору (протягом одного календарного місяця з моменту підписання даного договору).
Суд констатує, що до загальних засад цивільного законодавства належить справедливість, добросовісність та розумність, які встановлюють певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Отже, зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Надавши оцінку положенням договору про переведення боргу, суд встановив відсутність у вказаному договорі будь-яких умов, що наслідком несвоєчасної оплати відповідачем зазначеної суми заборгованості матиме місце покладення на останнього обов'язку також зі сплати пені, 20 % річних та штрафу, розмір яких встановлено умовами договору поставки №С-14-36 від 02.05.23, стороною якого відповідач не є.
Відтак, встановивши вказані фактичні обставини справи, з огляду на відсутність у договорі №03-06/24-1 будь-яких умов щодо настання правових наслідків для відповідача у разі порушення строку виконання його зобов'язання, визначеного у пункті 2.1 договору, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку зі сплати пені, 20 % річних та штрафу, розмір яких встановлено умовами договору поставки №С-14-36 від 02.05.23.
Водночас, статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею).
Приписами ст. ст. 549, 551, 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Оскільки відповідачем прострочено сплату зобов'язання первісного боржника перед кредитором на умовах договору про переведення боргу в сумі, визначеній в пункті 1.1 цього договору (5709931,40грн) та в строк, обумовлений пунктом 2.1 цього договору (протягом одного календарного місяця з моменту підписання даного договору, тобто до 03.07.24), суд погоджується з доводами відповідача про нарахування 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст.625 ЦК України від суми основного зобов'язання за період прострочення, які складають 882051,89 грн інфляційних втрат та 228180,97 грн 3% річних.
Висновок суду.
За змістом ч. 1, 3ст. 74 ГК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому, відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.77 ГПК допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. ст2 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
В контексті наведеного, суд констатує, що позовні вимоги слід задовольнити частково, у розмірі 882051,89 грн інфляційних втрат та 228180,97 грн 3% річних. В частині стягнення 3473552,86 грн пені, 322126,15 грн інфляційних втрат, 2208180,97 грн річних та 2208149,32 грн штрафу в позові відмовити.
Судові витрати.
Пунктом 2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 156565,10 грн.
Враховуючи той факт, що позов задоволено частково, а позовну заяву позивачем подано через підсистему "Електронний суд", у відповідності до ч.3ст.4 Закону України "Про судовий збір" витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 13322,80 грн суд покладає на відповідача. Щодо повернення судового збору в розмірі 44285,10 грн у зв'язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення 3690424,40грн. основного боргу суд констатує, що позивач всупереч приписам ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" із відповідною заявою до суду не звертався, відтак у суду відсутні правові підстави для вчинення відповідної процесуальної дії. Решту судового збору в розмірі 98984,2 грн залишити за позивачем у зв'язку з відмовою в позові в частині стягнення 7883851,5 грн.
Керуючись ст. 2, 13, 73, 74, 75, 80, 86, 129, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд
частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС ОЙЛ ЛОГІСТИК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західдорбуд" про стягнення заборгованості в сумі 13047090 грн 56 коп.
Закрити провадження у справі в частині стягнення 3690424,40грн. основного боргу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДДОРБУД" (78405, ІваноФранківська область, Надвірнянський район, м.Надвірна, вул.Майданська, буд.2, код ЄДРПОУ 42836751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС ОЙЛ ЛОГІСТИК" (02100,м.Київ, Б. Верховної Ради, буд.7, приміщення 5, код ЄДРПОУ 44907923) 882051(вісімсот вісімдесят дві тисячі п'ятдесят одну гривню) 89 коп. інфляційних втрат, 228180(двісті двадцять вісім тисяч сто вісімдесят гривень) 97 коп. 3% річних та 13322(тринадцять тисяч триста двадцять дві гривні) 80 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.01.2026
Суддя П. А. Шкіндер