номер провадження справи 19/196/25
19.01.2026 Справа № 908/3405/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Давиденко І.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/3405/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецькі енергетичні послуги» (49001, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4 Д, ідентифікаційний код 42086719)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОБУД» (69033, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд.11, ідентифікаційний код 32716462)
про стягнення 87012,92 грн
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (сформована у системі “Електронний суд» 10.11.2025, зареєстрована в канцелярії суду за вх. №3741/08-07/25 від 31.10.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецькі енергетичні послуги» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОБУД» заборгованості у розмірі 87012,92 грн, які складаються з: 67592,13 грн основного боргу за договором про постачання електричної енергії споживачу №111400 від 01.01.2019, 4396,54 грн 3% річних та 15024,25 грн інфляційних втрат (з урахуванням прийнятої судом заяви про уточнення позовних вимог).
Позовні вимоги вмотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №111400 від 01.01.2019, укладеним сторонами на умовах Публічної комерційної пропозиції постачальника електричної енергії споживачу, щодо оплати вартості отриманої електроенергії за період січень, березень 2022 року. Відповідно до інформації, наданої ТОВ «ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ МЕРЕЖІ» постачання електричної енергії відбувалось до об'єкту за адресою: 85670, м. Вугледар, вул. 30-річчя Перемоги 24-а. За твердженням позивача, на виконання умов Договору ним поставлено відповідачу електричну енергію за січень 2022 року в обсязі 15412 кВт*год на суму 103982,54 грн та за березень 2022 року в обсязі 1676 кВт*год на суму 9690,23 грн. Наведене підтверджується, зокрема, інформацією, яка надавалась оператором системи розподілу (виконує функції адміністратора комерційного обліку), ТОВ «ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ МЕРЕЖІ» (далі - ОСР) у листі № 08-24/1371 від 16.10.2024. Рахунки у спірному періоді за фактично відпущену електричну енергію надавались через «Особовий кабінет». Додатково, 26.06.2023 акти приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) та рахунки за розрахунковий період січень, березень 2022 року було скеровано на юридичну адресу відповідача (69033, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11). Відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання зі сплати вартості спожитої електричної енергії. Посилаючись на ст.ст. 509, 525, 526, 549 Цивільного кодексу України та Закон України «Про ринок електричної енергії», позивач просив позов задовольнити.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 10.11.2025, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3405/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 87012,92 грн, вказана сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, тому суд ухвалив розглядати справу у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою суду від 17.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3405/25; присвоєно справі номер провадження 19/196/25, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Оскільки у ТОВ “ЕНЕРГОБУД» електронний кабінет не зареєстрований, ухвала про відкриття провадження у справі направлена на його юридичну адресу.
Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 17.11.2025 повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв'язку “адресат відсутній».
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.
Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з'ясовано, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОБУД» є: 69033, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, і саме на вказану адресу направлялась ухвала суду.
Статтею 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що якщо документи та відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду викладений у постанові від 25.06.18 у справі № 904/9904/17).
Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою із зазначенням відповідальною особою територіального відділення поштового зв'язку у вигляді: “адресат відсутній», ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу.
Нормами Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).
У постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що не отримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її (ухвали) до суду з відповідною відміткою відповідального працівника відділення поштового зв'язку є наслідком дій /бездіяльності відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (в т.ч. внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що забезпечує вручення офіційної кореспонденції та обізнаність з її змістом).
Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/3405/25 та розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини (викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України» від 03.04.08), сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» від 22.12.05 за № 3262-IV є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій сплив, вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 17.11.2025 у справі № 908/3405/25 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.
Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/3405/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на знаходження судді-доповідача у справі у відпустці з 26.12.2025 по 16.01.2026, рішення прийнято без його проголошення - 19.01.2026.
Разом з тим, з урахуванням ст. 233, ч. 5 ст. 240 ГПК України, датою ухвалення рішення є дата складання повного рішення - 22.01.2026.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
З 01.01.2019 ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" на підставі отриманої ліцензії та відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" здійснює діяльність з постачання електричної енергії споживачам як постачальник універсальних послуг.
Правове регулювання правовідносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії регулюються зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII та "Правилами роздрібного ринку електричної енергії", затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018р (далі - ПРРЕЕ).
Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу Постачальником та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до цього Договору, згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком до цього Договору.
Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.
Згідно із п. 3.1.9 ПРРЕЕ споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Відповідно до п. 3.2.6 ПРРЕЕ, укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції (Додаток до Договору).
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Донецькі енергетичні послуги» (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОБУД» (Споживач, відповідач у справі) 01.01.2019 було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 111400 (далі - Договір) на умовах Публічної комерційної пропозиції постачальника електричної енергії ТОВ “Донецькі енергетичні послуги» споживачу (далі - Комерційна пропозиція).
Для проведення розрахунків Постачальником було відкрито відповідачу особовий рахунок № 111400.
Відповідно до інформації, наданої ТОВ «ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ МЕРЕЖІ» (лист від 25.08.2025 № 08-29/1046), постачання електричної енергії відбувалось до об'єкту за адресою: 85670, м. Вугледар, вул. 30-річчя Перемоги 24 а.
Договірні документи (Заява-приєднання, Комерційні пропозиції, Договори) є публічними і розміщенні на офіційному сайти Постачальника https://dn.yasno.com.ua/, Споживач має доступ до документів на постійній основі.
Як зазначає позивач, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, оригінали договірної документації було втрачено.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (надалі - Наказ № 376): Маріупольський район, до складу якого входить м. Маріуполь, є тимчасово окупованою російською федерацією територією України з 05.03.2022 (попереднє місце реєстрації Позивача).
З метою відновлення договірної документації, позивачем 15.08.2025 на юридичну адресу Боржника (69033, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11) направлявся лист з дублікатами договірних документів для їх подальшого підписання. Вказаний лист залишився без відповіді.
Водночас, надані до позовної заяви копії банківських виписок підтверджують здійснення відповідачем оплат на рахунки позивача за постачання електричної енергії.
Враховуючи положення ст. 79 ГПК України, сукупність доказів, долучених до позовної заяви, дозволяють зробити висновок про виникнення (наявність) договірних відносин з відповідачем щодо постачання електричної енергії споживачу на умовах доданої до позовної заяви Комерційної пропозиції.
Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
У відповідності до п. 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього Договору.
Відповідно до пункту 5.5 Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Підпунктом 1 п. 6.2 Договору встановлено, що Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 4.1 ПРРЕЕ розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
У відповідності до п.п. 1, 2, п. 5.5.5 ПРРЕЕ Споживач електричної енергії зобов'язаний: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів) та сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно із п. 4.8 ПРРЕЕ, форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
За визначенням п. 5.7 Договору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.
Відповідно до пункту 5.2 Комерційної пропозиції, рахунок за фактично відпущену електричну енергію формується Споживачем самостійно в сервісі «Особовий кабінет» з моменту реєстрації Споживача в сервісі не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. Рахунок за фактично відпущену електричну енергію, надається постачальником споживачу не пізніше п'ятого дня з дати завершення розрахункового періоду у відповідному центрі обслуговування, якщо клієнт не є користувачем сервісу «Особовий кабінет». У разі неотримання рахунку споживачем в центрі обслуговування або у сервісі «Особовий кабінет», Постачальник не пізніше ніж на шостий робочий день після закінчення розрахункового періоду направляє рахунок клієнту на ел.адресу Споживача, зазначену в заяві-приєднання (в такому випадку датою отримання рахунку вважається дата направлення Постачальником ел.листа). У разі відсутності інформації про ел.адресу Споживача, постачальник направляє рахунок Споживачу рекомендованим листом поштою (в такому випадку датою отримання рахунку Споживачем вважається третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач). Надані постачальником рахунки за фактично відпущену електричну енергію підлягають оплаті споживачем, протягом п'яти робочих днів з дати отримання.
Згідно із п. 5.3 Комерційної пропозиції, остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Підпунктом 11 п. 7.1 Договору передбачено, що Постачальник має право повідомляти Споживача щодо змін до Договору та іншу інформацію, яка стосується взаємовідносин Сторін або може бути корисною для Споживача, шляхом направлення відповідної інформації:
- через Особистий кабінет на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет,
- засобами електронного зв'язку на електронну адресу вказану у заяві-приєднання до умов договору,
- СМС-повідомленням на номер, зазначений у заяві-приєднання до умов договору,
- в центрах обслуговування споживачів,
- засобами поштового зв'язку,
- в рахунках на оплату електричної енергії,
- через Колл-центр,
- іншими способами.
Пунктом 4.12 ПРРЕЕ визначено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку (надалі - АКО), (функції якого виконує ОСР) в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку АКО в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії.
Відповідно до п. 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії виконує відповідний оператор системи розподілу (далі - ОСР).
У відповідності до п. 9.14.1 ККОЕЕ адміністратор комерційного обліку (далі - АКО) має передавати адміністратору розрахунків та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.
Згідно із ч. 3 п. 3.1.6 ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу здійснюється лише за умови, якщо споживач є стороною діючого договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.
З урахуванням зазначеного, відповідно до договірних відносин щодо розподілу (передачі) електричної енергії між ОСР та Споживачем, ОСР здійснює облік спожитої відповідачем електричної енергії.
Пунктом 8.6.15 ККОЕЕ встановлено, що дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж виміряні дані з контрольних лічильників або дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО.
При здійсненні нарахувань позивач використовує інформацію про спожиті відповідачем обсяги електричної енергії, яку надає ОСР, дані від якого є пріоритетними згідно галузевого законодавства.
Згідно із п. 9.1.2 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, обсяг, формат та порядок обміну (передачі/отримання) даних комерційного обліку визначається регламентами та протоколами інформаційного обміну АКО, а також укладеними договорами між відповідними сторонами інформаційного обміну.
Виходячи з вищевикладеного, обсяги спожитої електричної енергії визначає виключно ОСР на підставі власного переліку точок обліку (далі - ТКО) відповідача, на що позивач жодним чином не може впливати.
На виконання своїх зобов'язань за Договором позивач поставив відповідачу електричну енергію в період: січень 2022 року в обсязі 15412 кВт*год, березень 2022 року в обсязі 1676 кВт*год, що підтверджується, зокрема, інформацією, яка надавалась оператором системи розподілу (виконує функції адміністратора комерційного обліку), ТОВ «ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ МЕРЕЖІ» (далі - ОСР) у листі № 08-24/1371 від 16.10.2024, у відповідності до вимог п. 4.3, 4.12, пп. 34 п. 5.1.2 ПРРЕЕ, та глави 9.14 Розділу IХ, глави п.12.4 Розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311.
На підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електричної енергії позивачем сформовано та виставлено рахунки:
- за січень 2022 року на суму 103982,54 грн;
- за березень 2022 року на суму 9690,23 грн.
Додатково, 26.06.2023 акти приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) та рахунки за розрахунковий період січень та березень 2022 року було направлено на юридичну адресу відповідача.
Відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання зі сплати вартості спожитої електричної енергії.
Разом з тим, відповідно до абз. 2 п. 4.24 ПРРЕЕ у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
За розрахунковий період січень 2022 року відповідачем проведено дві оплати: 13.01.2022 у розмірі 28196,69 грн, та 21.02.2022 у розмірі 15000,00 грн, залишок заборгованості - 60785,85 грн.
За розрахунковий період березень 2022 року відповідачем 09.02.2022 сплачено 20334,00 грн як попередню сплату за лютий 2022 року (період, що не увійшов до спірного) та після погашення зазначеного періоду залишок (переплату) у розмірі 2883,95 грн було зараховано у розрахунковий період - березень 2022 року, залишок заборгованості за цей період - 6806,28 грн.
За твердженням позивача, станом на дату подачі позовної заяви заборгованість за Договором становить 67592,13 грн.
27.01.2023 позивачем направлено на адресу відповідача направлено претензію/вимогу від 19.01.2023 № 24/252 про сплату заборгованості за спожиту електричну енергію.
Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Невиконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих позивачем послуг стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (тут і надалі - в редакції до 28.08.2025, чинній на момент спірних правовідносин), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:
- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
- внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
- внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір умовами якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних їх формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбаченні договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 3 ст. 58 Закону України “Про ринок електричної енергії» передбачено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
З урахуванням вимог ст. 638 ЦК України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання Договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання умов договору в силу певних об'єктивних обставин.
Отже, між позивачем та відповідачем відбулось укладення договору про постачання електричної енергії споживачу № 111400 на умовах Публічної комерційної пропозиції.
Судом встановлено, що відповідно до п. 4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Спожитий обсяг електричної енергії відповідачем за період - січень, березень 2022 року підтверджується повідомленням/листом № 08-24/1371 від 16.10.2024 з додатком адміністратора комерційного обліку, функції якого виконує ТОВ «ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ МЕРЕЖІ» (ОСР), щодо фактичного обсягу спожитої електричної енергії з щомісячною розбивкою за ЕІС - кодом точки комерційного обліку.
Даним повідомленням Оператор системи розподілу (ОСР) надає постачальнику електричної енергії дані про фактичний обсяг, період споживання за ЕІС-кодами точками розподілу Споживача з щомісячною розбивкою.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були отримані послуги за постачання електричної енергії Постачальником універсальних послуг за період - січень, березень 2022 року, у відповідності до яких обсяг використаної електричної енергії відповідачем складав 15412 кВт*год та 1676 кВт*год, відповідно, на загальну суму 113672,77 грн.
Як встановлено вище, відповідач не здійснив оплату за спожиту електричну енергію в розмірі 67592,13 грн: 60785,85 грн - за січень 2022 року та 6806,28 грн - за березень 2022 року.
Відповідачем зворотного не доведено, доказів повної оплати заборгованості за отриману електричну енергію не надано.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд визнав, що позивачем доведено правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу, які підлягають задоволенню в розмірі 67592,13 грн.
У зв'язку із невиконанням відповідачем умов Договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних у розмірі 4396,54 грн, нарахованих за період з 17.07.2023 по 01.09.2025 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по сплаті електроенергії за період січень, березень 2022 року, та суму інфляційних втрат у розмірі 15024,25 грн, нарахованих за період з 01.09.2023 по 30.06.2025 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електроенергії, спожитої у січні та березні 2022 року.
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Судом перевірено розрахунок 3% річних за заявлений позивачем загальний період з 17.07.2023 (відповідно до п.п. 5.2, 5.3 Комерційної пропозиції) по 01.09.2025 та визнано правильним. До стягнення підлягає сума 4396,54 грн 3% річних, як і заявлено позивачем.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Не виконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.20 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем загальний період з 01.09.2023 по 30.06.2025, суд визнав його правильним. До стягнення підлягає сума 15024,25 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В даному випадку, позивачем доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання по оплаті заборгованості за спожиту електричну енергію, або підстав для звільнення від такого обов'язку, не надав.
На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОБУД» (69033, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, ідентифікаційний код 32716462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецькі енергетичні послуги» (49001, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4 Д, ідентифікаційний код 42086719) - 67592 (шістдесят сім тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн 13 коп. основного боргу за спожиту електричну енергію, 4396 (чотири тисячі триста дев'яносто шість) грн 54 коп. 3% річних, 15024 (п'ятнадцять тисяч двадцять чотири) грн 25 коп. інфляційних втрат та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 26.01.2026.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.