номер провадження справи 26/120/25
Іменем України
13.01.2026 Справа № 908/2641/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева Олексія Олексійовича, розглянувши матеріали справи
кредитори - 1/ Приватне підприємство “УКРІМПЕКС», код ЄДРПОУ 32197045 (49000 Україна, м. Дніпро, вул. Фурманова, буд. 15, офіс 107)
2/ ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ел. пошта 04001@dp.pfu.gov.ua, адреса: Україна, 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНА ПЕРЕМОГИ, будинок 26, ЄДРПОУ 21910427)
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕЛІЯ», код ЄДРПОУ 00308904 (69035 Україна, м. Запоріжжя, вул. Жаботинського Леоніда, буд. 53)
про банкрутство
Представники сторін:
від кредитора-1 - Лихопьок Д.П.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.09.2025р. відкрито провадження у справі № 908/2641/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛІЯ»; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Шевцова Євгена Вікторовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 108 від 04.02.2013; попереднє засідання суду призначено на 20.11.2025.
На офіційному веб-порталі судової влади України здійснено публікацію повідомлення за № 77308 від 02.10.2025р.
Ухвалою від 20.11.2025 віднесено кредиторські вимоги ініціюючого кредитора ПП “УКРІМПЕКС» у розмірі 3 682 548,30 грн основного боргу до четвертої черги задоволення, 30 280,00 грн судового збору за подання до суду заяви та 72 000,00 грн - авансування винагороди арбітражного керуючого - до першої черги задоволення; визнано кредиторські вимоги до боржника ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ на суму 4 161,25 грн основного боргу з другою чергою задоволення та 4 844,80 грн судового збору з першою чергою задоволення; підсумкове засідання призначено на 13.01.2026.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що всіх учасників даного судового засідання повідомлено про дату, час та місце розгляду справи належним чином та учасниками у справі про банкрутство подані всі необхідні документи, суд дійшов висновку про те, що матеріалів справи достатньо для вирішення питання про перехід до наступної процедури у справі про банкрутство.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
До суду надійшла заява розпорядника майна боржника Шевцова Є.В. про припинення процедури розпорядження майном ТОВ «ЕЛІЯ»; визнання боржника банкрутом; відкриття ліквідаційної процедури; призначення ліквідатором арбітражного керуючого Шевцова Є.В.; протокол зборів кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛІЯ» від 26.11.2025р.; звіт розпорядника майна про проведену роботу із долученням відповідних документальних доказів, а також аналіз фінансово-господарської діяльності Боржника.
Як вбачається із матеріалів справи кредиторами прийнято рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Ліквідатором вирішено призначити арбітражного керуючого Шевцова Є.В., який надав відповідну згоду.
Вивчивши подані документи та наявні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання боржника банкрутом та переходу до ліквідаційної процедури, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.
За змістом частини першої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.
За приписами ч.1 статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства (далі-КУзПБ) у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.
Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що ТОВ «ЕЛІЯ» має всі ознаки стійкої фінансової неплатоспроможності. Виконання зобов'язань перед кредиторами фактично неможливе без застосування процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства в частині проведення ліквідаційної процедури.
За наслідками проведеної інвентаризації, встановлено відсутність у Боржника будь-якого майна та активів достатніх для задоволення кредиторських вимог. Боржник підприємницьку діяльність не здійснює, пропозицій від інвесторів для участі у санації ТОВ «ЕЛІЯ» не надходило.
Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ “ЕЛІЯ» показав, що підприємство не має можливості відновити свою платоспроможність.
Стосовно ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства на підприємстві відповідно до «Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства», затверджені наказом Міністерства економіки України № 14 від 19.01.2006 р. (у редакції наказу Міністерства економіки України № 1361 від 26.10.2010 р.) та Наказу Міністерства юстиції України від 10.09.2020 р. № 3105/5 "Про затвердження порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб'єктів господарювання щодо наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства" було установлено наступне:
- підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів встановити не можливо;
- необгрунтованої виплати грошових коштів, необгрунтованої передачі третім особам майна встановити не можливо;
- зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства; майно, що реалізовувалось визначено за початковою балансовою вартістю, нараховано знос відповідно до вимог законодавства. Іншої оцінки підприємство не проводило за відсутності попиту встановити не можливо;
- штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості встановити не можливо;
- продаж задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів (особлива увага приділяється договорам відчуження майна або оренди майна, зокрема перевіряється відповідність ціни реалізації ринковій та наявність дозволу на вказані операції органу, уповноваженого управляти майном) встановити не можливо;
- продаж товарів (робіт, послуг), які виготовляє підприємство, за ціною, нижчою за собівартість, без належних економічних підстав (наприклад, регульована ціна реалізації, яка корегується за рахунок коштів державної підтримки; продаж за передоплатою; тимчасове зниження ціни в рекламних цілях; продаж морально застарілої продукції; продаж продукції, що не користується попитом; продаж товарних залишків готової продукції для перелрофілювання або запуску нового виробництва; продаж товарних залишків (сезонної продукції) у зв'язку із закінченням сезону тощо) встановити не можливо;
- продаж товарів (робіт, послуг), які виготовляє підприємство, за ціною, нижчою за собівартість, без належних економічних підстав (наприклад, регульована ціна реалізації, яка корегується за рахунок коштів державної підтримки; продаж за передоплатою; тимчасове зниження ціни в рекламних цілях; продаж морально застарілої продукції; продаж продукції, що не користується попитом; продаж товарних залишків готової продукції для перепрофілювання або запуску нового виробництва; продаж товарних залишків (сезонної продукції) у зв'язку із закінченням сезону тощо) встановити не можливо;
- у разі збиткової діяльності підприємства спрямування отримуваних грошових засобів та інвестицій на закупівлю товарів, робіт, послуг, безпосередньо не задіяних у виробничо - господарській діяльності встановити не можливо.
Отже, під час проведення фінансового аналізу було встановлено, що не існує ознак приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства. Таким чином, не було виявлено ознак злочину згідно зі статтею 219 Кримінального кодексу. Доведення до банкрутства передбачає навмисні дії громадянина-засновника (учасника) або службової особи суб'єкта господарської діяльності, з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб, які призводять до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності і завдають значної матеріальної шкоди державі або кредитору. Однак, в даному випадку такі ознаки не були підтверджені.
Викладене дає підстави стверджувати про те, що до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛІЯ» неможливо застосувати відновлювальні процедури з огляду на недостатність реальних активів, за рахунок яких можливо здійснювати господарську діяльність, а також самої господарської діяльності. Ліквідаційна процедура - єдина процедура, яку можливо застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛІЯ».
Отже, у боржника виявлена недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до статті 1 КУзПБ під банкрутством розуміється визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Кодексу України з процедур банкрутства у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строком на дванадцять місяців.
Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов'язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців.
Відповідно до ч. 5 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства до компетенції кредиторів належить прийняття рішення про: звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство; частиною 8 ст. 48 встановлено, що до компетенції комітету кредиторів належить рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого.
Виходячи з положень ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства рішення зборів кредиторів чи комітету кредиторів є способом волевиявлення кредиторів.
26.11.2025р. відбулися збори кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛІЯ» на яких прийнято рішення клопотатись перед господарським судом про припинення процедури розпорядження майном боржника, визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Мірошника І.В.
Згідно із ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. Господарський суд вважає за необхідне, скасувати арешти, накладені на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника.
Відповідно до ч. 3 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, слід здійснити офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України.
Частинами 1, 2 ст.30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого санацією встановлюється зборами кредиторів під час схвалення плану санації і не може бути меншим за чотири розміри мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реалізацією становить три розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Відповідно до ч. 6 ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.
Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.
Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, звіт арбітражного керуючого Шевцова Є.В. є обґрунтованим, визначена сума документально підтверджена і відповідає вимогам ст. 30 Кодексу, звіт арбітражного керуючого затверджений зборами кредиторів Боржника (протокол від 26.11.2025).
Враховуючи наведене, слід затвердити звіт арбітражного керуючого Шевцова Є.В. про нарахування і виплату основної грошової винагороди за період з 25.09.2025 по грудень 2025 на суму 76 800,00 грн.
Керуючись статтями 2, 30, 58, 59, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 12, 234, 235, 243 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Припинити процедуру розпорядження майном Боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛІЯ», код ЄДРПОУ 00308904 (69035 Україна, м. Запоріжжя, вул. Жаботинського Леоніда, буд. 53) та припинити повноваження арбітражного керуючого Шевцова Є.В. як розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛІЯ».
2. Визнати банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕЛІЯ», код ЄДРПОУ 00308904 (69035 Україна, м. Запоріжжя, вул. Жаботинського Леоніда, буд. 53) та відкрити відносно нього ліквідаційну процедуру на строк, що не може перевищувати 12 місяців.
3. Господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛІЯ», код ЄДРПОУ 00308904 (69035 Україна, м. Запоріжжя, вул. Жаботинського Леоніда, буд. 53) завершити.
4. Строк виконання всіх грошових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛІЯ», код ЄДРПОУ 00308904 (69035 Україна, м. Запоріжжя, вул. Жаботинського Леоніда, буд. 53) вважати такими, що настав 13.01.2026р.
5. Призначити ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛІЯ», код ЄДРПОУ 00308904 (69035 Україна, м. Запоріжжя, вул. Жаботинського Леоніда, буд. 53) арбітражного керуючого Шевцова Євгена Вікторовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 108 від 04.02.2013; адреса: 49069, м. Дніпро, а/с 3925).
6. Оприлюднити у встановленому ч. 3, 4 ст. 59 КУзПБ порядку повідомлення про визнання боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛІЯ», код ЄДРПОУ 00308904 (69035 Україна, м. Запоріжжя, вул. Жаботинського Леоніда, буд. 53) банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, текст якого додається.
7. Припинити повноваження органів управління Банкрута щодо управління Банкрутом та розпорядження його майном.
8. Скасувати арешти, накладені на майно Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛІЯ», код ЄДРПОУ 00308904 (69035 Україна, м. Запоріжжя, вул. Жаботинського Леоніда, буд. 53).
9. Затвердити звіт арбітражного керуючого Шевцова Є.В. про нарахування і виплату основної грошової винагороди за період з 25.09.2025 по грудень 2025 на суму 76 800,00 грн.
10. Протягом 15-ти днів з дня призначення ліквідатора посадові особи Банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію Банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності Банкрута ліквідатору.
11. Ліквідатору до завершення ліквідаційної процедури забезпечити виконання дій та заходів, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства та за результатами роботи по ліквідації підприємства-банкрута надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс Банкрута.
12. Копію постанови надіслати: учасникам у справі про банкрутство, Департаменту адміністративних послуг ЗМР.
Постанова набирає законної сили у день її підписання - 26.01.2026р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 256-259 ГПК України.
Суддя О.О. Юлдашев