вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
за результатами вимог кредиторів
"22" січня 2026 р. Справа № 907/1198/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Лучка Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
розглянувши заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» від 04.12.2025
про грошові вимоги кредитора до боржника
у справі № 907/1198/25
за заявою ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи
керуючий реструктуризацією боргів боржника: арбітражний керуючий Медведева Ксенія Олегівна
За участю представників:
кредитора - Коваленко К.В., довіреність №024593/25 від 30.07.2025 (в режимі ВКЗ);
боржника - Бондаренко А.С., адвокат, ордер серії АЕ №1441633 від 05.11.2025 (в режимі ВКЗ);
арбітражний керуючий - не з'явився.
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Закарпатської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Обґрунтовуючи заяву зазначає, що у неї відсутні фінансові можливості погашати вимоги кредиторів, які виникли на підставі та на умовах укладених кредитних договорів.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/1198/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 жовтня 2025 року.
Ухвалою від 22 жовтня 2025 року суд прийняв до розгляду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , призначив підготовче засідання на 11 листопада 2025 року.
У підготовчому засіданні 11 листопада 2025 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі №907/1198/25 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; введення процедури реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 .
Також ухвалою від 11 листопада 2025 року суд постановив:
- заборонити ОСОБА_1 відчужувати належне їй майно;
- ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника;
- призначити керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Медведеву Ксенію Олегівну;
- офіційно оприлюднити повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ;
- зобов'язати контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України, надати керуючому реструктуризацією Медведевій К.О. та суду інформацію про доходи ОСОБА_1 та членів її сім'ї, а також про майно, задеклароване такими особами при перетині кордону;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України надати керуючому реструктуризацією Медведевій К.О. та суду інформацію про перетинання боржником та членами її сім'ї державного кордону за останні три роки;
- зобов'язати банківські установи, в яких відкрито рахунки боржника надати керуючому реструктуризацією та суду інформацію про залишок коштів на рахунках ОСОБА_1 ;
- призначити попереднє засідання суду у справі на 13 січня 2026 р. на 10:00 год.
Окрім вказаного, в пунктах 6, 7 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження у справі №907/1198/25 про неплатоспроможність суд зобов'язав керуючого реструктуризацією боргів боржника:
- надати суду не пізніше 11 грудня 2025 року відомості про результати розгляду вимог кредиторів та реєстр вимог кредиторів боржника;
- додатково особисто письмово повідомити кредиторів про відкриття провадження у цій справі та подати суду відповідні докази повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду у цій справі;
- не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання суду, направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларацій боржника.
11 листопада 2025 року суд офіційно оприлюднив оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. У вказаному оголошенні, серед іншого, зазначено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника - протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
04 грудня 2025 року в електронній формі через систему «Електронний суд» до Господарського суду Закарпатської області надійшла заява Акціонерного товариства «Сенс Банк» без номера від 04.12.2025 про визнання конкурсним кредитором у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
За змістом означеної заяви банк-кредитор просить визнати грошові вимоги конкурсного кредитора Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 в розмірі 95 477,70 гривень заборгованості за угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття кредитної лінії №632773200 від 31.08.2023, що є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб, що складається з: 7104,18 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 84 354,67 грн - заборгованість за тілом кредиту, 446,88 грн заборгованості за відсоткам, 3571,97 грн - овердрафт. А також судовий збір сплачений за подання заяви кредитора у розмірі 4844,80 грн. Кредитор просить суд включити вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою від 08 грудня 2025 року суд прийняв до розгляду заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» від 04.12.2025 про визнання грошових вимоги до ОСОБА_1 , як конкурсного кредитора на суму 95 477,70 грн; призначив розгляд заяви на 13 січня 2026 року; зобов'язав керуючого реструктуризацією боргів арбітражного керуючого Медведеву Ксенію Олегівну розглянути вказану заяву з грошовими вимогами до боржника, надати суду докази їх визнання або ж відхилення у встановленому порядку та повідомити кредитора про наслідки розгляду заяви, докази чого надати суду.
Попереднє засідання 13.01.2026 відкладалося судом до 22.01.2026 у зв'язку з технічною несправністю в роботі підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
12 січня 2026 року керуючим реструктуризацією боргів боржника ОСОБА_2 подано суду відомості про результати розгляду вимог кредитора АТ «Сенс Банк», за змістом яких заявлені кредитором вимоги арбітражним керуючим визнаються частково в розмірі 84 801,55 грн, у зв'язку з невизначенням умовами укладеного між кредитором та боржником договору таких термінів, як прострочене тіло кредиту та овердрафт.
Кредитор відповідно до заперечень від 14.01.2026 на повідомлення арбітражного керуючого про результати розгляду його грошових вимог зазначає, що прострочене тіло кредиту - це сума грошових коштів за тілом кредиту, яку позичальник з тих чи інших причин не сплатити вчасно відповідно до встановлених у договорі умов.
Звертає увагу, що овердрафтом є короткостроковий банківський кредит, який дозволяє позичальнику розраховуватися навіть тоді, коли на рахунку закінчилися власні /кредитні кошти, у зв'язку з чим Позичальник має змогу, витрачати дещо більше ніж має в межах погодженого кредитного ліміту і саме ця сума, яку позичальник використовує поза межами кредитного ліміту (що є тілом кредиту) і є овердрафтом, та простими словами це перевищення кредитного ліміту.
Пояснює, що позичальником під час використання кредитних коштів за вище вказаними кредитними договорами було здійснено перевищення кредитного ліміту саме за рахунок овердрафту - але в межах погодженого максимального кредитного ліміту, тобто в межах 200 000 гривень, а тому, кредитор вважає що у нього наявні нормативно правові обставини та підстави для нарахування та стягнення заборгованості по овердрафту.
Представник боржника в попередньому засіданні 22.01.2026 при розгляді вимог кредитора покладається на розсуд суду та підтримує позицію арбітражного керуючого.
В попередньому засіданні 22.01.2021 кредитор підтримав заявлені до суду вимоги, просив їх визнати в повному обсязі.
Керуючий реструктуризацією боргів боржника в попереднє засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.
Розглянувши подану кредитором заяву про визнання грошових вимог, судом встановлено наступне.
31 серпня 2023 року між Акціонерним товариством «Сенс Банк», як Банком та ОСОБА_1 , як Клієнтом укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (надалі - Кредитний договір). Кредитний договір укладено шляхом підписання Клієнтом оферти на його укладення засобами дистанційної комунікації, а саме платіжного застосунку «Sense SuperApp».
Згідно зі змістом підписаних сторонами Кредитного договору оферти на укладання Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії від 31.08.2023 погоджено встановлення Банком Клієнту відновлювальної кредитної лінії (найменування продукту «Red 2.0») для особистих потреб, випуск міжнародної платіжної картки Мaster Card Debit World строком на п'ять років з моменту її випуску зі встановленим максимальним лімітом кредиту 200 000,00 грн, процентною ставкою в розмірі 45% річних при вчиненні торгових операцій та 45% річних при знятті коштів готівкою; тип процентної ставки - фіксована (п.п. 1-3 Кредитного договору).
Відповідно до п. 4 Кредитного договору розмір обов'язкового мінімального платежу складає 5% від загальної суми заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50,00 грн. Дата його сплати відповідно до Додатку №4.
Обов'язковий мінімальний платіж - сума коштів, розрахована у відсотках від суми Загальної заборгованості (але не менше фіксованого значення), яку Клієнт зобов'язаний сплатити в термін не пізніше останнього дня Платіжного періоду встановленого для останнього Розрахункового періоду.
Платіжний період - встановлений Банком період, що починається з дня наступного за останнім днем попереднього Розрахункового періоду і закінчується в день закінчення Пільгового періоду, впродовж якого Клієнт зобов'язаний здійснити платіж з метою сплати загальної суми заборгованості за кредитом/Відновлювальною кредитною лінією, але не менше суми Обов'язкового мінімального платежу.
При цьому, відповідно до підписаного сторонами паспорту споживчого кредиту Розрахунковий період дорівнює одному місяцю. Датою початку першого Розрахункового періоду і закінчення всіх Розрахункових періодів є дата відкриття Банком рахунку (активації рахунку). Датою початку всіх наступних Розрахункових періодів є дата, яка слідує за датою відкриття рахунку.
Пільговий період - період часу (від дати початку Розрахункового періоду) протягом якого, за умови повного повернення Клієнтом суми загальної заборгованості за Відновлювальною кредитною лінією, що існувала на кінець останнього дня Розрахункового періоду, Процентна ставка за користування Відновлювальною кредитною лінією, що використана для розрахунків за товари (роботи, послуги) в торгово-сервісних підприємствах та/або сплати суми комісій / процентів чи інших платежів, сплата яких передбачена умовами цього Договору, які Клієнт сплачує за здійснення операцій по Рахунку СПЗ, встановлюється у розмірі 0,01% від суми операцій з розрахунків за товари (роботи, послуги) в торгово-сервісних підприємствах. У випадку настання обставин, що зумовлюють застосування до відносин Клієнта та Банка, що регулюються умовами цього Договору, умов відповідної Програми, до частини коштів кредитної лінії, що використана Клієнтом для придбання товару/послуги в мережі Партнерів, що вказані в Додатку № 4 до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, умови надання Пільгового періоду не застосовуються.
Пільговий період: для картки «RED», «Connect», «ЕКО-Максимум», «ФОКС КЛУБ», «Travel», «Кредитна картка «ВИГОДА» - для операцій зняття готівки - відсутній, для торгівельних операцій - до 62 днів; для картки «RED Cash», «ВСЕ Просто», «Гроші плюс» - не передбачено.
Судом встановлено, що на виконання акцептованих боржником умов Кредитного договору від кредитором відкрито боржнику Відновлювальну кредитну лінію зі встановленим в межах максимального ліміту кредитної лінії - 20 000,00 грн. Наведена обставина підтверджується випискою по рахунку боржника за період з 31.08.2023 по 10.11.2025 та не заперечується учасниками справи.
При цьому, відомості означено банківської виписки свідчать, що під час дії Кредитного договору встановлений боржнику ліміт кредитної лінії неодноразово змінювався Банком, востаннє - 28.02.2025 - до суми 88 400,00 грн.
За позицією кредитора, боржник неналежним чином виконував умови Кредитного договору щодо виконання взятих на себе зобов'язань з повернення отриманого кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим станом на 11.11.2025 за ним обліковується заборгованість в сумі 95 477,70 грн, в тому числі 7104,18 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 84 354,67 грн - заборгованість за тілом кредиту, 446,88 грн заборгованості за відсоткам, 3571,97 грн - овердрафт, з вимогами про визнання якої кредитором подану заяву в межах цієї справи про неплатоспроможність Позичальника - ОСОБА_1 .
На підтвердження заявленої суми кредитором надано суду розрахунок заборгованості станом на 11.11.2025, виписку по рахунку боржника за період з 31.08.2023 по 10.11.2025, виписку про фінансові транзакції боржника за Кредитним договором за період з 31.08.2023 по 10.11.2025.
При вирішенні питання щодо підставності заявлених кредитором вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.
Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.
Згідно абз. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
У разі якщо зазначені у частині першій цієї статті договори укладаються щодо фінансових послуг, такі договори укладаються відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв'язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.
Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За змістом ч. 1, ч. 3, ч. 4, ч. 6. ч. 7, ч. 12, ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частиною 1 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до ст. 643 ЦК України, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (стаття 345 Господарського кодексу України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).
Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у справі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Матеріали справи, а саме: розрахунок заборгованості станом на 11.11.2025, виписка по рахунку боржника за період з 31.08.2023 по 10.11.2025, виписка про фінансові транзакції боржника за Кредитним договором за період з 31.08.2023 по 10.11.2025 свідчать про неналежне виконання боржником положень укладеного ним Кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості за отриманим кредитом, сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим станом на 11.11.2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Сенс Банк» становить 95 030,82 грн по тілу кредиту та 446,88 грн - по процентах за користування кредитом, які згідно з наданими суду розрахунками та банківськими виписками нараховані кредитором до дати відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Означені вимоги не заперечено боржником у встановленому законом порядку та є такими, що підлягають до задоволення судом.
Оцінюючи заперечення арбітражного керуючого, що викладені у відомостях про результати розгляду вимог кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенс Банк» від 12.01.2026 та пов'язуються з невизначенням умовами укладеного між кредитором та боржником договору таких термінів, як прострочене тіло кредиту та овердрафт, суд враховує, що відповідно до наданих суду первинних документів обліку заборгованості боржника за відкритою йому Банком кредитною лінією підтверджується заявлений кредитором загальний розмір заборгованості по тілу кредиту (95 030,82 грн), а ідентифікація банком складових боргу як строкове тіло кредиту, прострочене тіло кредиту та овердрафт за програмою «Розстрочка на карту» не може ставити під сумнів вимоги кредитора, позаяк в цьому разі йдеться про одну і ту ж суму заборгованості, облік складових якої Банком ведеться окремо.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Книга третя Кодексу України з процедур банкрутства містить положення щодо банкрутства юридичних осіб; книга четверта - положення щодо відновлення платоспроможності фізичної особи.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Частиною 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно з абз. 10 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Відповідно до ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Частинами 1, 2 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно з ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Частиною 4 статті 133 КУзПБ передбачено порядок задоволення вимог кредиторів при розгляді справи про банкрутство фізичної особи, а саме: вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Визначальною датою для розподілу конкурсних та поточних вимог кредиторів є 11.11.2025 (дата відкриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ) та офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за 11.11.2025 року.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів (абз. 4 ч. 6 ст. 45 КУзПБ).
Таким чином, враховуючи, що грошові вимоги кредитора до боржника у визнаній судом частині виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (до 11.11.2025), є конкурсними вимогами, документально підтверджені та обґрунтовані, визнані керуючим реструктуризацією та боржником, суд визнає грошові вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до боржника ОСОБА_1 в розмірі 95 030,82 грн - заборгованість по тілу кредиту (в тому числі по простроченому тілу кредиту та овердрафту) та 446,88 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом з віднесенням їх до другої черги задоволення.
У відповідності до приписів ч. 2 ст. 133 КУзПБ витрати, пов'язані, зокрема, з провадженням у справі про неплатоспроможність оплатою судового збору, відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
З урахуванням викладеного, витрати кредитора на сплату судового збору за розгляд заяви про визнання кредитором в даній справі в сумі 4844,80 грн підлягають позачерговому задоволенню.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (абз. 4, 5 ч. 6 ст. 45 КУзПБ).
Керуючись статтями 1, 45, 113, 122, ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 ГПК України, суд
1. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714) до боржника ОСОБА_1 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в загальному розмірі 100 322,50 грн, з яких 95 477,70 грн заборгованості за угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття кредитної лінії із задоволенням вказаних вимог у другу чергу та 4844,80 грн витрат зі сплати судового збору за подачу заяви з кредиторськими вимогами до боржника із задоволенням вказаних вимог позачергово.
2. Ухвала є підставою для внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів у відповідності до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч.1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 26 січня 2026 року.
Суддя Р.М. Лучко