вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
26.01.2026м. ДніпроСправа № 904/7423/25
За заявою Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (ідентифікаційний код: 00186520; вул. Електрометалургів, будинок 310, м. Нікополь, Дніпропетровська область)
про вжиття заходів до забезпечення позову
У справі
За позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (ідентифікаційний код: 00186520; вул. Електрометалургів, будинок 310, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварцит ДМ" (ідентифікаційний код: 30155197; Балка Лабзунова,1, селище міського типу Васильківка, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52600)
про стягнення 17 271 408,14грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварцит ДМ" заборгованості у розмірі 17 271 408,14грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №1905621 від 27.09.2019 в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025 справу №904/7512/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою господарського суду від 05.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.02.2026.
Від Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" 23.01.2025 до господарського суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Кварцит ДМ" вчиняти певні дії, а саме відчуження, передачу чи реалізацію майна, що належить ТОВ "Кварцит ДМ", та передано ним на відповідальне зберігання Акціонерному товариству "Нікопольський завод феросплавів" відповідно до Актів приймання-передачі майна на відповідальне зберігання на підставі Договору відповідального зберігання № 2502412 від 30.08.2025, на загальну суму 5 371 267,74 грн. з ПДВ, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 904/7423/25.
В обґрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову зазначає, що:
- у період 2019-2021 років Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" у повному обсязі були виконані роботи та поставлене обладнання відповідно до умов Договору генерального підряду №1905621 від 27.09.2019, які були прийняті Замовником, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт та актами приймання-передачі обладнання, на підставі яких АТ НЗФ виставило рахунки, що підтверджують узгоджену сторонами вартість виконаних робіт і поставленого обладнання;
- у зв'язку зі значним ускладненням безпекової ситуації, спричиненим розташуванням виробничих потужностей ТОВ "Кварцит ДМ" у безпосередній близькості до лінії бойових дій та реальною загрозою втрати або пошкодження обладнання, Сторони дійшли згоди про тимчасове переміщення зазначеного технологічного обладнання на відповідальне зберігання до АТ НЗФ. З цією метою, 30.08.2025, між ТОВ "Кварцит ДМ" (поклажодавець) та АТ "Нікопольський завод феросплавів" (Зберігач) укладено Договір відповідального зберігання № 2502412, предметом якого є передача на відповідальне зберігання технологічного обладнання, поставленого АТ "Нікопольський завод феросплавів" у межах виконання Договору генерального підряду. Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Договору зберігання, 30.08.2025 Сторонами було підписано Акт № 1 приймання-передачі майна на відповідальне зберігання за Договором відповідального зберігання № 2504212 від 30.08.2025, відповідно до якого Поклажодавецем було передано, а Зберігачем прийнято на зберігання 23 позиції майна на загальну суму 4 913 895,74 грн. з ПДВ;
- у листопаді 2025 року Сторонами укладено додаткову угоду №1/2600064 від 10.11.2025 до Договору зберігання, якою погоджено подальшу передачу майна на відповідальне зберігання, та підписано Акт № 2 приймання-передачі майна на відповідальне зберігання, відповідно до якого передано ще 13 позицій майна на загальну суму 457 372,00 грн. з ПДВ. Таким чином, станом на дату подання заяви про забезпечення позову до суду у АТ "Нікопольський завод феросплавів" на відповідальному зберіганні перебуває майно (технологічне обладнання), поставлене в межах виконання спірного Договору генерального підряду № 1905621 від 27.09.2019, право власності на яке належить ТОВ "Кварцит ДМ", на загальну суму 5 371 267,74 грн. з ПДВ;
- вартість майна, що перебуває на відповідальному зберіганні у АТ "Нікопольський завод феросплавів" у сумі 5 371 267,74 грн з ПДВ, є частиною грошових вимог, заявлених до стягнення у межах основного позову. Водночас зазначене технологічне обладнання зберігається на підставі Договору відповідального зберігання та відповідних актів приймання-передачі, при цьому право власності на нього залишається за ТОВ "Кварцит ДМ", що створює ризик ініціювання повернення майна зі зберігання та його подальшого відчуження, у тому числі на користь третіх осіб. За таких обставин невжиття заходів забезпечення позову створює реальний ризик вибуття спірного майна зі зберігання та його подальшого відчуження, що може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Обраний захід забезпечення позову є обґрунтованим, співмірним заявленим вимогам та необхідним для забезпечення ефективного судового захисту;
- Позивач звертає увагу суду на те, що фінансовий стан ТОВ "Кварцит ДМ" у 2024- 2025 роках свідчить про підвищення ризику неплатоспроможності, зростання збитковості. Згідно з даними відкритих реєстрів фінансової звітності (зокрема, Opendatabot, LIGA360), протягом останніх років у Відповідача спостерігається суттєве скорочення доходів: з понад 31 млн грн у 2021 році до близько 10 млн. грн. у 2024 році. При цьому підприємство є збитковим - у 2024 році зафіксовано збиток у розмірі понад 8 млн. грн., а за три квартали 2025 року - понад 5 млн. грн. Крім того, кількість працівників Відповідача скоротилась більш ніж удвічі, що свідчить про зменшення обсягів господарської діяльності та вимушену оптимізацію витрат у зв'язку з фінансовими труднощами. Фінансові показники Відповідача свідчать про критично низький рівень ліквідності та високу залежність від позикових коштів. Так, коефіцієнт поточної ліквідності є істотно нижчим за нормативні значення, а структура балансу характеризується значним переважанням зобов'язань над власним капіталом.
Сукупність цих обставин вказує на відсутність у Відповідача достатніх ліквідних активів для виконання значних грошових зобов'язань. Ще одним вагомим фактором є наявність санкційних обмежень щодо обох КБВ: на ОСОБА_1 накладено санкції відповідно до Указу Президента України №81/2025 від 12 лютого 2025 року, а на ОСОБА_2 - згідно з Указом Президента України №?843/2025 від 13 листопада 2025 року. Санкції передбачають обмеження фінансових операцій та заборону на розпорядження активами, що значно підвищує ризик ухилення відповідача від виконання зобов'язань перед Кредитором. Усі зазначені обставини, у поєднанні з фінансовою нестабільністю та зниженням платоспроможності Відповідача, створюють реальний та обґрунтований ризик того, що без застосування заходів забезпечення позову виконання майбутнього судового рішення може стати неможливим. У зв'язку з наведеним, з метою гарантування реального та ефективного виконання майбутнього судового рішення існує обґрунтована необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Саме з метою запобігання таким ризикам застосування зазначеного заходу забезпечення позову відповідає вимогам ГПК України, принципам верховенства права та практиці Європейського суду з прав людини. Вжиття такого заходу є необхідним, співмірним і обґрунтованим, оскільки воно спрямоване на запобігання утрудненню чи унеможливленню виконання судового рішення та забезпечує реальний і ефективний захист прав та законних інтересів Позивача.
Позивач вважає, що виконання судового рішення в цій справі (у разі задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач майно чи необхідну суму грошових коштів. В умовах вільного володіння своїми коштами відповідач має достатні можливості для розпорядження ними, що зробить неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а саме - стягнення грошових коштів.
До заяви про забезпечення позову позивачем долучені такі докази: Договір відповідального зберігання № 2504212 від 30.08.2025; Додаткова угода №1/2600064 від 10.11.2025 до договору відповідального зберігання; Акт № 1 приймання-передачі майна на відповідальне зберігання за Договором відповідального зберігання № 2504212 від 30.08.2025 на загальну суму 4 913 895,74 грн. з ПДВ; Акт № 2 приймання-передачі майна на відповідальне зберігання на загальну суму 457 372,00 грн. з ПДВ; Фінансова звітність ТОВ "Кварцит ДМ" за 2023р. (Форма № 2); Фінансова звітність ТОВ "Кварцит ДМ" за 9 м.2025 року (Форма № 2); інформація щодо кінцевого бенефіціарного власника товариства - ОСОБА_1 .
Розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вбачає підстави для її задоволення з огляду на таке.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності з частиною 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії (п.2).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( частини 3 ст. 13 ГПК України ).
Верховний Суд звертав увагу, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки така заборона вчиняти дії щодо майна, яке перебуває у власності відповідача та знаходиться на відповідальному зберіганні позивача, обмежується лише можливістю розпоряджатися ним.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем.
Частиною 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Суд враховує, що обраний заявником вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно фактично залишиться у володінні відповідача, а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що з урахуванням того, що предметом позову є майнова вимога про стягнення грошових коштів у сумі 17 271 408,14грн, заявлені заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
За таких обставин, з метою забезпечення реального захисту порушених прав та інтересів позивач, заява позивача підлягає задоволенню.
При цьому, суд зазначає, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
У частині 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання можливого рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.
Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені позивачем заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними та співмірними із позовними вимогами та такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Кварцит ДМ" (ідентифікаційний код: 30155197; Балка Лабзунова,1, селище міського типу Васильківка, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52600) вчиняти певні дії, а саме відчуження, передачу чи реалізацію майна, що належить ТОВ "Кварцит ДМ" (ідентифікаційний код: 30155197; Балка Лабзунова,1, селище міського типу Васильківка, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52600) та передано ним на відповідальне зберігання Акціонерному товариству "Нікопольський завод феросплавів" (ідентифікаційний код: 00186520; вул. Електрометалургів, будинок 310, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200) відповідно до Актів приймання-передачі майна на відповідальне зберігання на підставі Договору відповідального зберігання № 2502412 від 30.08.2025, на загальну суму 5 371 267,74 грн. з ПДВ, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 904/7423/25.
Стягувачем за цією ухвалою є: Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (ідентифікаційний код: 00186520; вул. Електрометалургів, будинок 310, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200)
Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кварцит ДМ" (ідентифікаційний код: 30155197; Балка Лабзунова,1, селище міського типу Васильківка, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52600)
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Дата набрання ухвалою законної сили - 26.01.2026.
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки - до 27.01.2029.
Учасники судового процесу мають право звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.М. Євстигнеєва