пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
20 січня 2026 року Справа № 903/920/25
За заявою фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Суддя Шум Микола
Секретар с/з Сосновська Юлія
Учасники справи: н/з
Встановив: ухвалою суду від 02.10.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) призначено арбітражного керуючого Мотальову-Кравець Валерію Юріївну (Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1907 від 03.04.2019, адреса: вул. Пушкінська, будинок, 57, офіс 10, місто Харків). Призначено попереднє судове засідання на 18.11.2025 на 10:00 год.
08.10.2025 оприлюднено на офіційному веб-сайті Верховного Суду оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) (публікація № НОМЕР_2 ).
Ухвалою суду від 18.11.2025 за результатами попереднього засідання суду постановлено:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» від 04.11.2025 про визнання кредитором у справі про неплатоспроможністю ОСОБА_1 на суму 44 273, 00 грн боргу та 4 844, 80 грн. судового збору задовольнити частково.
1.1. Визнати вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у розмірі
4 844, 80 грн. - позачергово, до задоволення вимог кредиторів (судовий збір);
26 783,00 грн - друга черга задоволення.
1.2. У визнанні заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 17 500 грн. неустойки та пені відмовити.
2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» від 06.11.2025 про визнання кредитором у справі про неплатоспроможністю ОСОБА_1 на суму 63 491, 75 грн боргу та 4 844, 80 грн. судового збору задовольнити частково.
2.1. Визнати вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» у розмірі
4 844, 80 грн. - позачергово, до задоволення вимог кредиторів (судовий збір);
44 991,75 грн - друга черга задоволення.
2.2. У визнанні заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» 18 500 грн. штрафу відмовити.
3. Зобов'язати керуючого реструктуризацією Мотальову-Кравець Валерію Юріївну включити визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
4. Керуючому реструктуризацією Мотальовій-Кравець В. Ю. провести збори кредиторів в порядку п. 4 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства.
5. Засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначити на 16 грудня 2025 року на 10:30 год.
Через Електронний Суд 04.12.2025 (зареєстровано судом 05.12.2025) надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» від про визнання кредитором у справі про неплатоспроможністю ОСОБА_1 на суму 39 984, 00 грн.
Ухвалою суду від 08.12.2025 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» від 04.12.2025 про визнання кредитором у справі про неплатоспроможністю ОСОБА_1 на суму 39 984, 00 грн до розгляду. Розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 16.12.2025 на 10:15 год. Зобов'язано керуючого реструктуризацією Мотальову-Кравець В. Ю.: повідомити заявника та суд про результати розгляду відповідної заяви з грошовими вимогами до боржника. Запропоновано боржнику подати суду: пояснення щодо заяви з грошовими вимогами.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Керуюча реструктуризацією боргів боржника в заяві від 15.12.2025 повідомляє суд про те, що розглянувши заяву кредитора ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» про грошові вимоги відповідно
до ст. 45, 64 КУзПБ в сумі 29 139,20 грн., правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. та суму судового збору за подання заяви із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство в розмірі 4 844,80 грн., вивчивши додатки до заяви, грошові вимоги ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (код ЄДРПОУ 41240530) на загальну суму 39 984,00 грн. до ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) визнані частково, підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у сумі:
основний борг в розмірі 16 777,50 грн. (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят сім гривень 50 коп.) - друга черга задоволення;
4 844,80 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 коп.) - судовий збір за подання заяви із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство - позачергово, задоволення вимог кредиторів, як такі, що не забезпечені заставою.
В заяві від 14.12.2025 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» просить суд розгляд справи проводити без участі представника товариства.
Ухвалою суду від 16.12.2025 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» від про визнання кредитором у справі про неплатоспроможністю ОСОБА_1 на суму 39 984, 00 грн відкладено на 20.01.2026. Запропоновано ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» подати суду: пояснення щодо заяви з грошовими вимогами з врахуванням позиції керуючого реструктуризацією ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 16.12.2025 засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі відкладено на 27.01.2026. Керуючому реструктуризацією боргів ОСОБА_2 до 27.01.2026 запропоновано подати до суду пояснення/пропозиції з підтверджуючими документами щодо подальшої процедури неплатоспроможності фізичної особи ОСОБА_1 . Кредиторам боржника - до 27.01.2026 подати до суду при наявності пояснення щодо подальшої процедури неплатоспроможності фізичної особи ОСОБА_1 .
В заяві від 18.01.2026 представник ТОВ «Авентус Україна» просить суд судове засідання проводити без його участі.
В заяві від 17.12.2025 представник заявника ТОВ «Фінансова компанія Ел.Ен.Груп.» щодо позиції керуючого реструктуризацією боржника про часткове визнання заявлених грошових вимог зазначає, що арбітражний керуючий, обмежуючи грошові вимоги Кредитора, виходить із хибного припущення про те, що розмір процентів за користування кредитом має бути обмежений «загальною вартістю кредиту» або іншими інформаційними показниками.
Такий підхід не ґрунтується ані на умовах договору, ані на нормах цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 3.4.2 договору, сторонами прямо погоджено диференційовану процентну ставку - 1,35 % на день протягом пільгового періоду та 1,59 % на день протягом стандартного періоду. Проценти за користування кредитом є платою за користування грошовими коштами та нараховуються за кожен день фактичного користування кредитом у межах строку кредитування.
Посилання арбітражного керуючого на загальну вартість кредиту як підставу для зменшення грошових вимог є юридично помилковим, оскільки зазначений показник має виключно інформаційний характер і не підміняє погоджений сторонами механізм нарахування процентів. Проценти за користування кредитом не є тотожними денній процентній ставці як способу розрахунку, а є самостійним грошовим зобов'язанням Боржника відповідно до статей 1048, 526, 629 Цивільного кодексу України.
Поданий Кредитором розрахунок лише підтверджує дотримання умов договору та факт нарахування процентів виключно в межах строку кредитування, без застосування штрафних санкцій або будь-яких додаткових платежів.
За таких обставин підстави для обмеження або зменшення грошових вимог Кредитора відсутні, а вимоги за договором фінансового кредиту № 9673573 від 12.05.2025 підлягають визнанню у повному обсязі та включенню до реєстру вимог кредиторів.
Щодо грошових вимог за договором фінансового кредиту №2388392 від 04.06.2025 року (ТОВ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ») та правової природи комісії
Зазначена комісія є складовою загальної вартості кредиту, її розмір, порядок нарахування та сплати чітко визначені договором, графіком платежів та враховані при розрахунку реальної річної процентної ставки.
Таким чином, комісія є прозорою, погодженою сторонами та доведеною до відома Позичальника на момент укладення договору.
У договорі про споживчий кредит № 2388392 від 04.06.2025, укладеному з Боржником ОСОБА_1 , а також у паспорті споживчого кредиту, чітко та прозоро визначена економічна модель кредитного продукту: розкрито всі платежі, що формують повну вартість кредиту, визначено процентний періодичний платіж, наведено обов'язкові для споживача суми та розрахункові показники. Така структура повністю відповідає вимогам статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», яка прямо допускає встановлення кредитодавцем інших платежів як елементів вартості кредиту за умови їх належного розкриття.
Зазначені договором платежі не є платою за інформаційні чи адміністративні дії, які законом віднесені до обов'язків кредитодавця, а становлять частину узгодженого сторонами механізму формування та погашення вартості фінансової послуги. Відповідно, комісія не є «супутньою послугою», а входить до вартості споживчого кредиту як складова ціни договору.
Арбітражний керуючий, посилаючись на окремі висновки судової практики, фактично вириває їх із контексту та застосовує розширювальне тлумачення. Судова практика, на яку посилається арбітражний керуючий, стосується випадків, коли комісії мали ознаки прихованої плати за інформаційні або формальні дії та коли суди не могли встановити їх економічний зміст.
Натомість у даному випадку економічний характер комісії прямо визначений договором та паспортом кредиту, її розмір і механіка розрахунку розкриті, а Позичальник був належним чином поінформований про повну вартість кредиту до укладення договору. За таких обставин наведена арбітражним керуючим судова практика не може бути застосована до спірних правовідносин і не свідчить про нікчемність умов договору.
Відсутність окремого «переліку додаткових послуг» сама по собі не є підставою для визнання умов договору нікчемними, оскільки закон не вимагає прив'язки кожного елементу вартості кредиту до конкретної послуги. Комісія є фінансовим елементом розрахунку вартості кредиту, а не оплатою інформаційних послуг, що арбітражним керуючим помилково ототожнюється.
Слід також врахувати, що за умовами кредитного договору проценти за користування кредитом як самостійний платіж не передбачені, а економічна модель договору ґрунтується саме на застосуванні комісії як складової вартості кредиту.
Виключення комісії фактично позбавляє договір ознак кредитного та зводить його до безвідсоткової позики, що суперечить природі фінансової послуги та підприємницькій діяльності первісного кредитодавця. При цьому розмір комісії не перевищує граничну денну процентну ставку за користування кредитом, встановлену законодавством, та відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства справи про неплатоспроможність розглядаються господарськими судами за правилами Господарського процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ. За таких умов суд не наділений повноваженнями вибірково застосовувати приписи ГПК України залежно від характеру заявлених вимог, а повинен застосовувати їх у повному обсязі за відсутності прямої законодавчої заборони.
Господарський процесуальний кодекс України прямо відносить витрати на професійну правничу допомогу до складу судових витрат, а Кодекс України з процедур банкрутства не містить жодної норми, яка б забороняла включення таких витрат до складу грошових вимог кредитора. Стаття 133 КУзПБ має імперативний характер виключно в частині визначення черговості задоволення вимог і не встановлює вичерпного переліку грошових вимог.
За таких обставин витрати на професійну правничу допомогу є реальними, документально підтвердженими та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.
Висновки арбітражного керуючого щодо часткового визнання грошових вимог ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, вибірковому тлумаченні умов договорів.
Грошові вимоги Кредитора є належно підтвердженими, такими, що виникли до відкриття провадження у справі, та підлягають визнанню судом у повному обсязі з включенням до реєстру вимог кредиторів.
В додаткових поясненнях арбітражного керуючого від 19.01.2026 по суті заявлених ТОВ «Фінансова компанія Ел.Ен.Груп.» грошових вимог зазначено:
Арбітражний керуючий вважає необґрунтованим нарахування штрафу по кредитному договору, визнає грошові вимоги в загальному розмірі 44 991,75 грн., а саме:
1. за договором № 9673573 від 12.05.2025 року укладеного з ТОВ «ФК «КІФ» арбітражний керуючий визнає розмір заборгованості Боржника в розмірі 11 762,50 грн. серед яких: 6 250,00 грн. - за тілом кредиту, 5 512,50 грн. - за відсотками.
Згідно договору, загальна вартість кредиту визначена як договором так і графіком платежів та складає 11 762,50 грн.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнений частинами четвертою-п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 Закону денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:
ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t?100%, де
ДПС - денна процентна ставка;
ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;
ЗРК - загальний розмір кредиту;
t - строк кредитування у днях.
Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Закон України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.
Згідно з частиною 5статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону.
При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Частина 5ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою вказана стаття доповнена згідно із ЗУ № 3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», передбачає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, вказана норма набрала законної сили 24.12.2023, тобто станом на час укладення договору про споживчий кредит з Відповідачем вже діяла.
Відповідно до ч. 5ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (abinitio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipsoiure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (ergaomnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (exofficio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).
Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.
Таким чином, фіксована відсоткова ставка має бути незмінною протягом дії кредитного договору.
Боржник, як пересічний споживач послуг, орієнтується на умови кредитного договору, загальну вартість кредиту та ГРАФІК платежів. Таким чином, сума боргу не може перевищувати суму, що визначена відповідно до ч. ч. 4, 5 Закону, причому денні процентна ставка розраховується у процентах за формулою, що визначена даним Законом.
2. за договором № 2388392 від 04.06.2025 року укладеного з ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» арбітражний керуючий визнає розмір заборгованості Боржника в розмірі 5 015,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - за тілом кредиту, 15,00 грн. - комісія за надання кредиту.
Згідно договору відсоткова ставка по кредиту - 0,0010 %, комісія за обслуговування (п.1.5.2) - 16 060,00 грн. Загальна вартість кредиту - 21 075,00 грн.
Вимога Кредитора складає 14 395,00 грн., з яких:
5 000,00 грн. за тілом кредиту,
15,00 грн. за комісією за надання кредиту,
4 380,00 грн. за комісією за обслуговування кредиту,
5 000,00 грн. за неустойкою.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Дана позиція також узгоджується з висновками, викладеними у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року у справі №204/224/21.
Враховуючи вищевикладене, положення оспорюваного кредитного договору №2388392 від 04.06.2025 року щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості про споживчий кредит та недотримання Кредитором вимог Закону України «Про захист прав споживачів», «Про банки та банківську діяльність» та «Про споживче кредитування», а також включення в кредитну угоду несправедливих і дискримінаційних умов кредитування, які істотно порушують права позичальника, а саме пункту 1.5.2 кредитного договору, згідно зі ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання вказаного пункту оспорюваного кредитного договору недійсним у зв'язку з недотриманням вимог закону щодо істотних умов необхідних для його укладення.
Враховуючи, що кредитор не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до ч. 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, є підстави визнати пункт 1.5.2 кредитного договору в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту нікчемним.
Отже, загальна сума заборгованості Боржника перед Кредитором беручи до уваги вищенаведене має становити: 11 762,50 грн. (за договором № 9673573 від 12.05.2025 року укладеного з ТОВ «ФК «КІФ») + 5 015,00 грн. (за договором № 2388392 від 04.06.2025 року укладеного з ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ»), а разом 16 777,50 грн.
Розглянувши у засіданні матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» про визнання кредитором у справі про неплатоспроможністю ОСОБА_1 на суму 39 984, 00 грн, суд встановив:
Така заява подана до суду з пропуском строку, встановленого п. 1 ст. 45 КУзПБ.
1. Кредитор заявляє до Боржника грошові вимоги на підставі Договору про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту № 9673573 від 12.05.2025.
Право вимоги за яким перейшло до Кредитора від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КІФ» на підставі договору факторингу №14082025 від 14.08.2025.
12.05.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КІФ» (далі - первісний кредитор) укладено договір про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту № 9673573, відповідно до якого первісний кредитор надав Боржнику кредит у розмірі 6250,00 гривень терміном на 90 днів під відсотки відповідно Договору.
В подальшому на підставі Договору факторингу №14082025 від 14.08.2025 право вимоги до Боржника було передано первісним кредитором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП».
Відповідно до п. 3.1. договору за цим договором Товариство надає Клієнту Кредит у гривні, а Клієнт зобов'язується одержати та повернути Кредит, сплатити передбачені цим Договором проценти та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Пункт 3.2. договору передбачає, що сума Кредиту складає - 6250 гривень. Тип Кредиту - Кредит."
Відповідно до п. 3.4.2. Договору встановлюється пільговий період 30 днів з процентною ставкою 1,35% в день та стандартний період 60 днів з процентною ставкою 1,59% в день від суми кредиту.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості Боржника перед Кредитором за Договором про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту №9673573 від 12.05.2025 становить 14 744, 20 грн.
В свою чергу, арбітражний керуючий за договором №9673573 від 12.05.2025 укладеного з ТОВ «ФК «КІФ» визнає розмір заборгованості Боржника в розмірі 11 762,50 грн. серед яких: 6 250,00 грн. - за тілом кредиту, 5 512,50 грн. - за відсотками.
Згідно договору, загальна вартість кредиту визначена як договором так і графіком платежів та складає 11 762,50 грн.
Закон України № 3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», передбачає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Вказана норма набрала законної сили 24.12.2023, тобто станом на час укладення договору про споживчий кредит з Боржницею вже діяла.
Відповідно до ч. 5ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Заявник - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» вважає посилання арбітражного керуючого на загальну вартість кредиту як підставу для зменшення грошових вимог юридично помилковим, оскільки зазначений показник має виключно інформаційний характер і не підміняє погоджений сторонами механізм нарахування процентів. Проценти за користування кредитом не є тотожними денній процентній ставці як способу розрахунку, а є самостійним грошовим зобов'язанням Боржника відповідно до статей 1048, 526, 629 Цивільного кодексу України.
Поданий Кредитором розрахунок лише підтверджує дотримання умов договору та факт нарахування процентів виключно в межах строку кредитування, без застосування штрафних санкцій або будь-яких додаткових платежів.
За таких обставин підстави для обмеження або зменшення грошових вимог Кредитора відсутні, а вимоги за договором фінансового кредиту № 9673573 від 12.05.2025 підлягають визнанню у повному обсязі та включенню до реєстру вимог кредиторів.
Однак, суд вважає, що така позиція суперечить положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті (формула для розрахунку денної процентної ставки), не може перевищувати 1 %.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Неправомірність зробленого заявником нарахування процентів за ставкою, вищою 1% також витікає з положень статей 6 та 627 Цивільного кодексу.
Так, частина 3 статті 6 ЦКУ наголошує, що Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
А стаття 627 ЦКУ (Свобода договору) передбачає:
1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
2. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Таким чином, денна ставка за споживчими кредитними договорами не може перевищувати 1 %.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 88 своїй постанови від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 зазначила: « Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду».
Відтак, суд вважає підставними грошові вимоги за договором про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту № 9673573 від 12.05.2025, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КІФ» (право вимоги за цим договором перейшло до Заявника від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КІФ» на підставі договору факторингу №14082025 від 14.08.2025) в розмірі в розмірі 11 762,50 грн. серед яких: 6 250,00 грн. - за тілом кредиту, 5 512,50 грн. - за відсотками. Грошові вимоги на суму 2 981, 70 грн суд відмовляє.
2. Кредитор заявляє до Боржника грошові вимоги на підставі Договору про споживчий кредит №2388392 від 04.06.2025. Право вимоги за таким договором перейшло до Кредитора від ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» на підставі договору факторингу №19092025 від 19.09.2025.
04.06.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» укладено Договір про споживчий кредит №2388392, відповідно до якого первісний кредитор надав Боржнику кредит у розмірі 5000,00 гривень терміном на 360 днів під відсотки відповідно.
В подальшому на підставі Договору факторингу №19092025 від 19.09.2025 право вимоги до Боржника було передано первісним кредитором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП».
Відповідно до п. 1.1. Договору кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору у кредит, а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом.
Пункт 1.2. Договору-2 передбачає, що сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн.
Відповідно до п. 1.5. Договору передбачено витрати по кредиту та відсотки за користування кредитом: загальні витрати Позичальника за кредитом складають 16 075, 00 грн. Денна процентна ставка складає: (16075.00 грн./5000.00 грн.) / 360 днів * 100% = 0.89%.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості Боржника перед Кредитором за Договором про споживчий кредит №2388392 від 04.06.2025 становить 14 395,00 гривень.
Вимога Кредитора складає 14 395,00 грн., з яких:
5 000,00 грн. за тілом кредиту,
15,00 грн. за комісією за надання кредиту,
4 380,00 грн. за комісією за обслуговування кредиту,
5 000,00 грн. за неустойкою.
Арбітражний керуючий щодо відповідних вимог зазначає, що положення оспорюваного кредитного договору №2388392 від 04.06.2025 щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості про споживчий кредит та недотримання Кредитором вимог Закону України «Про захист прав споживачів», «Про банки та банківську діяльність» та «Про споживче кредитування», а також включення в кредитну угоду несправедливих і дискримінаційних умов кредитування, які істотно порушують права позичальника, а саме пункту 1.5.2 кредитного договору, згідно зі ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання вказаного пункту оспорюваного кредитного договору недійсним у зв'язку з недотриманням вимог закону щодо істотних умов необхідних для його укладення.
Враховуючи, що кредитор не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до ч. 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, є підстави визнати пункт 1.5.2 кредитного договору в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту нікчемним.
Відтак, керуючий реструктуризацією боргів боржника визнає за цим договором вимоги в сумі 5 015,00 грн, а саме 5 000,00 грн. за тілом кредиту, 15,00 грн. за комісією за надання кредиту. Арбітражний керуючий не визнає 4 380,00 грн. за комісією за обслуговування кредиту, 5 000,00 грн. за неустойкою.
Заявник, в свою чергу, стверджує, що зазначена комісія є складовою загальної вартості кредиту, її розмір, порядок нарахування та сплати чітко визначені договором, графіком платежів та враховані при розрахунку реальної річної процентної ставки.
Таким чином, комісія є прозорою, погодженою сторонами та доведеною до відома Позичальника на момент укладення договору.
Зазначені договором платежі не є платою за інформаційні чи адміністративні дії, які законом віднесені до обов'язків кредитодавця, а становлять частину узгодженого сторонами механізму формування та погашення вартості фінансової послуги. Відповідно, комісія не є «супутньою послугою», а входить до вартості споживчого кредиту як складова ціни договору.
Кредитор також зазначає, що умовами кредитного договору проценти за користування кредитом як самостійний платіж не передбачені, а економічна модель договору ґрунтується саме на застосуванні комісії як складової вартості кредиту.
Виключення комісії фактично позбавляє договір ознак кредитного та зводить його до безвідсоткової позики, що суперечить природі фінансової послуги та підприємницькій діяльності первісного кредитодавця. При цьому розмір комісії не перевищує граничну денну процентну ставку за користування кредитом, встановлену законодавством, та відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Суд в даному випадку зазначає про те, що у відповідності до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно ч.1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчогокредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15-ц висловив такий висновок про застосування норми права: «Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі №755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
Крім того, суд зазначає, що розділ Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022, відповідно до якого:
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Суд погоджується з позицією арбітражного керуючого про те, що кредитор не зазначив та не надав доказів наявності та переліку таких послуг як комісія за обслуговування кредиту. Заявником не доведено допустимими та належними доказами заявлена до стягнення складова суму заборгованості в розмірі 4 380,00 грн. за комісією за обслуговування кредиту та 5 000,00 грн. за неустойки, а відтак суд відмовляє у визнанні таких вимог.
3. Також Кредитор заявляє про понесені ним судові витрати у розмірі 10844,80 гривень, які складаються зі сплати судового збору 4844,80 гривень та витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень, відповідно до підтверджуючих документів.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат належать судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України, судовий збір є обов'язковим платежем, що сплачується за подання до суду позовних заяв, скарг та інших процесуальних документів у випадках, передбачених законом.
Частина 3 ст. 129 ГПК України відносить до витрат, пов'язаних із розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, понесені стороною у зв'язку з представництвом її інтересів адвокатом.
Такі витрати є складовою судових витрат та підлягають розподілу між сторонами за правилами ст. 129- 130 ГПК України з урахуванням обґрунтованості, документального підтвердження та співмірності обсягу наданої допомоги
Суд визнає та включає до реєстру вимог кредиторів сплачений ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» судовий збір в сумі 4 844, 80 грн.
Заявлені кредитором витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень суд відхиляє з огляду на таке:
З точки зору правничої допомоги справи позовного провадження (які розглядаються в межах справи про банкрутство в порядку ст. 7 КУзПБ) та справи про банкрутство мають свою специфіку і відмінності, які інколи досить суттєво позначаються на очікуваннях учасників процесу та правників.
За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитором, серед іншого, є юридична, яка має вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ.
На відміну від позовного провадження, розгляд та процесуальні дії учасників якого урегульовані положеннями ГПК України, правове регулювання процесуальних дій учасників провадження у справі про банкрутство має свої особливості.
Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, складом учасників таких правовідносин, специфічністю цілей і завдань, тривалістю судового провадження тощо.
Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 2 КУзПБ за якою провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. КУзПБ за своєю правовою природою є специфічним комплексним нормативно-правовим актом, який за ознакою предметної сфери регулювання об'єднує значну кількість норм різної галузевої належності, включаючи в собі як норми процесуального права (зокрема норми щодо порядку здійснення провадження у справах про банкрутство, вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень) так і норми матеріального права.
Така специфіка КУзПБ як нормативно-правового акту під час застосування закріплених в ньому норм зумовлює необхідність урахування особливостей регулювання розгляду тих чи інших питань, що виникають в межах такої справи.
Отже у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, адже розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства, та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбачених КУзПБ.
Тобто норми ГПК України є загальними по відношенню до норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, які є спеціальними й мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.
Верховний Суд неодноразово у своїй практиці під час вирішення питання співвідношення загальної та спеціальної норми звертав увагу на необхідності застосування спеціального закону перед загальним, зазначаючи, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.
Таким чином, положення ГПК України про доречність правничої допомоги стосуються розгляду справ позовного провадження, де витрати на правничу допомогу можуть бути розподілені на сторони справи, а під час розгляду справ про банкрутство щодо вирішення питань, які виникають у цій справі підлягають застосуванню положення КУзПБ, які є спеціальними стосовно норм ГПК України.
Положення КУзПБ не містить норми, що включає компенсацію понесених Кредитором витрат саме на правничу допомогу. Тим паче, Арбітражний керуючий розглядає вимоги кредиторів та визнає чи не визнає ці вимоги, на відміну від справ, що регулюються ГПК України, коли як Позивач так і Відповідач можуть заявити про компенсацію та розподіл витрат, пов'язаних з розглядом справи по суті.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові №908/2948/23 від 07.11.2025 звертає увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Враховуючи викладене, суд задовольняє заяву з грошовими вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» частково та включає заборгованість ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів в такій черговості відповідно до ст. 133 КУПБ: 16 777, 50 грн - вимоги другої черги та 4 844, 80 грн. позачергово, до задоволення вимог кредиторів (судовий збір).
Суд відмовляє у визнанні 18 361, 70 грн з яких 6 000 витрат на правничу допомогу.
Участь кредиторів у зборах кредиторів, визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу та учасників зборів кредиторів з правом дорадчого голосу здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є: 1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; 2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; 3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Керуючись ст. ст. 2, 122, 123 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 233-235 ГПК України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» від 04.12.2025 про визнання кредитором у справі про неплатоспроможністю ОСОБА_1 на суму 39 984, 00 грн задовольнити частково.
1.1. Визнати вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» у розмірі
4 844, 80 грн. - позачергово, до задоволення вимог кредиторів (судовий збір);
16 777, 50 грн - друга черга задоволення.
2. В задоволенні грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» в розмірі 18 361, 70 грн з яких 6 000 витрат на правничу допомогу відмовити.
3. Зобов'язати керуючого реструктуризацією Мотальову-Кравець Валерію Юріївну включити визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвала господарського суду набирає законної негайно з моменту її прийняття відповідно до ч.4 ст. 9 КУзПБ.
Повний текст ухвали підписано 26.01.2026
Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.9 КУзПБ, ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя Микола ШУМ