26.01.2026 м.Дніпро Справа № 908/315/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Мартинюка С.В. (доповідач у справі)
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.01.2026 у справі №908/315/25 (суддя Лєскіна І.Є.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ,
до відповідача Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», м. Запоріжжя
про стягнення коштів
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.01.2026 у справі №908/315/25 зустрічну позовну заяву АТ «ДТЕК Дніпроенерго» (ідентифікаційний код 00130872) до ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ідентифікаційний код 00100227) про визнання права не сплачувати на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго» інфляційні витрати в розмірі 47 801 511, 12 грн та 3% річних в розмірі 10 491 567, 36 грн. повернуто заявнику.
Не погодившись з ухвалою суду, АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Господарського суду Запорізької області від 05.01.2026 у справі №908/315/25 та справу направити для продовження розгляду в цій частині.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Мартинюка С.В. (доповідач), судді - Джепи Ю.В., Фещенко Ю.В.
Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, суддя-доповідач вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на наступне.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені форма і зміст апеляційної скарги, зокрема, п. 2 ч. 3 цієї статті передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно до ч .2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Стаття 4 Закону України “Про судовий збір» встановлює розміри ставок судового збору. Судовий збір справляється у відповідному розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 8 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання апеляційної скарги на ухвалу суду судовий збір становить - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 1 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 328,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Сума судового збору, що підлягає сплаті за розгляд апеляційної скарги у даній справі становить 2 662, 40 грн.
В свою чергу, апелянт не надав доказу сплати судового збору у встановленому законом обсязі.
Натомість у подані скарзі скаржник просить суд відстрочити оплату судового збору до прийняття рішення за результатами розгляду даної скарги.
За змістом ст. 8 ЗУ "Про судовий збір" вбачається, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Насамперед варто зауважити, що Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.".
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (п.45 постанови ВП ВС від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що приписи пункту 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" поширюються на окремі категорії позивачів, які є фізичними особами, та не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.
Подібна за змістом правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 05.03.2021 у справі №910/9741/20, від 06.01.2021 у справі №927/579/19, від 20.08.2020 у справі № 910/6421/19, від 18.05.2020 у справі №910/704/19, від 24.01.2020 у справі №915/923/15.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Отже, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником наведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тому відсутні підстави для відстрочення сплати судового збору.
Враховуючи викладене, суд відмовляє АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" у відстрочені сплати судового збору.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені; суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов'язувати скаржника усувати вказані недоліки.
Відповідно до ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 258 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.
У разі, якщо скаржник не усуне недоліки апеляційної скарги в строк, установлений судом, заява вважається неподаною та повертається скаржнику (ч.4 ст. 174, ч.8 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст. 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд-
У клопотанні АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 05.01.2026 у справі №908/315/25 залишити без руху.
Апелянту протягом 10 днів з дати отримання даної ухвали усунути недолік апеляційної скарги, а саме надати:
- докази сплати судового збору у розмірі 2 662, 40 грн.
У разі не усунення недоліків у зазначений судом строк настають наслідки, передбачені ч. 4 ст. 174, ч.8 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В. Мартинюк