15 січня 2026 року м. Харків Справа № 922/2381/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Лакіза В.В.
за участю секретаря судового засідання Андерс О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації (вх.№2535Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 31.10.2025 у справі №922/2381/25 (повний текст рішення складено та підписано 10.11.2025 суддею Ємельяновою О.О. у приміщенні Господарського суду Харківської області)
за позовом Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації, Донецька обл., м. Краматорськ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архбудтехнолоджи", м. Харків,
про визнання угоди укладеною,-
Департамент екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суд Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архбудтехнолоджи" про визнання додаткову угоду № 6 до договору на здійснення технічного нагляду від 30.09.2020 року № 67 укладеною у редакції викладеної у прохальній частині позовної заяви, відповідно до якої строк дії Договору встановлено до 31.12.205 року, але у будь-якому разі до припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.
Позов обґрунтовано наявністю визначених статтями 651, 652 Цивільного кодексу України підстав для внесення за рішенням суду змін до умов спірного Договору шляхом визнання додаткової угоди № 6 до договору на здійснення технічного нагляду від 30.09.2020 № 67 укладеною у редакції, викладеної у прохальній частині позовної заяви, відповідно до якої строк дії Договору встановлено до 31.12.205 року, але у будь-якому разі до припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, враховуючи те, що:
- на даний час військовий стан у зв'язку з військовою агресією рф проти України продовжено і зазначені обставини, з урахуванням знаходження об'єкта будівництва щодо реконструкції якого за спірним договором відповідачем, як виконавцем, має здійснюватися технічний нагляд - набережної в Лівобережному районі, м. Маріуполь на тимчасово окупованій території відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 року № 376, є форс-мажорними, що також підтверджено листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, яким, за твердженнями позивача, Торгово-промислова палата України офіційно засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і при цьому неодноразові ракетні обстріли території Донецької області, тимчасова окупація міста Маріуполь Донецької області є загальновідомими обставинами, у зв'язку з чим не підлягають окремому доведенню;
-спірний договір укладено за результатами публічної закупівлі, в той час як за змістом частини 4 пункту 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" чинне законодавство дозволяє вносити зміни в договір про закупівлю за умови наявності документального підтвердження об'єктивних обставин, та не виключає реалізацію цієї можливості як в добровільному порядку за взаємною згодою сторін, так і за рішенням суду відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України;
- пунктом 2.5 Договору визначено, що термін виконання робіт може бути продовжено у разі виникнення документально підтверджених обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі відповідно до вимог частини 4 пункту 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", з урахуванням чого, враховуючи форс-мажорні обставини введення воєнного стану, з метою раціонального та ефективного використання коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища, додатковою угодою від 13.05.2022 №3 сторони дійшли згоди призупинити виконання робіт з технічного нагляду по об'єкту "Заходи з озеленення міста, а саме: реконструкція набережної в Лівобережному районі, м. Маріуполь. І черги (коригування)" на час до скасування правового режиму воєнного стану, а додатковими угодами від 20.12.2021 № 2, від 30.12.2022 № 4 та від 11.12.2023 № 5 сторони продовжили строк дії Договору відповідно на 2022-2024 роки;
- з огляду на необхідність подальшого продовження строку договору до усунення відповідних форс-мажорних обставин та протягом 90 днів після їх усунення позивач надіслав відповідачу проект спірної додактової угоди з пропозицією її підписання, проте останній відмовив у її підписанні та запропонував розірвати Договір з огляду на те, що станом на грудень 2024 року він вживає заходи щодо припинення своєї господарської діяльності та не має у штаті кваліфікованих інженерів з технічного нагляду, що унеможливлює належне виконання товариством своїх зобов'язань за договором, а на повторно направлені позивачем пропозицію та претензію щодо підписання відповідної додаткової угоди відповідач не відповів, що свідчить про його недобросовісну поведінку з уникнення досягнення згоди на продовження договору, що з рахуванням необхідності подальшого продовження сроку Договору на строк дії форс-мажорних обставин та протягом 90 днів після їх усунення порушує право позивача як сторони замовника за договором та зумовлює необхідність їх захисту в судовому порядку шляхом звернення до суду з даним позовом про визнання укладеною додаткової угоди про продовження строку дії Договору на відповідний строк.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.10.2025 у справі №922/2381/25 в позові відмовлено повністю.
В обґрунтування висновку про відмову в позові суд послався на необґрунтованість позовних вимог через те, що:
- згідно з частиною 4 статті 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина четверта) проте відповідач не довів наявності форс-мажорних обставин як підстави для внесення змін до спірного Договору в частині продовження його строку, оскільки лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, на який він посилається на підтвердження відповідних обставин не є доказом їх наявності з огляду на те, що відповідно до частини 1 статті 14- 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю, з чого слідує, що виключно сертифікатом (а не листом) відповідної торгово-промислової палати можуть бути підтверджені форс-мажорні обставини щодо факту неможливості виконання конкретного зобов'язання, і згідно з висновками Верховного Суду, наведених у постанові від 25.01.2022 року у справі №905/3886/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання господарського зобов'язання, що позивачем суду не доведено, а відповідний сертифікат не надано та, окрім цього, відповідач заперечував проти продовження строку дії договору та просив розглянути питання дострокового розірвання договору за згодою сторін, пославшись у листі від 13.12.2024 № 25-12/24 на вжиття заходів щодо припинення своєї господарської діяльності, відсутність у штаті кваліфікованих інженерів з технічного нагляду, що унеможливлює належне виконання товариством своїх зобов'язань за договором та зазначивши, що роботи за договором фактично не здійснюються більш ніж два роки, у зв'язку з чим запропонував розглянути можливість дострокового розірвання договору за згодою сторін шляхом підписання відповідної додаткової угоди;
- згідно з ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України підставами для внесення змін до договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін визначено випадки, встановлені договором або законом, у той час як вторгнення російської федерації не визначено законом або Договором підставою для обов'язкового продовження строку його дії;
- встановлений п. 7.1. Договору строк в редакції додаткової угоди № 5 від 11.12.2023 закінчився 31.12.2024, а тому, на час подання 10.07.2025 позову про внесення відповідних змін до нього, договір є припиненим, що унеможливлює внесення до нього будь-яких змін.
Позивач - Департамент екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається, зокрема, на необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для внесення змін до спірного Договору в частині продовження його строку на час дії воєнного стану та протягом 90 днів після його припинення(скасування), з посиланням на недоведеність наявності форс-мажорних обставин, які спричиняють необхідність такого продовження, через те, що вони мають підтверджуватись виключно сертифікатом торгово-промислової палати України, а ні її листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який послався позивач, оскільки позивачем в позовній заяві не зазначено те, що відповідні обставини підтверджуються виключно цим листом, в той час як за матеріалами справи сторони додатковими угодами №№ 3,4, 5 дійшли згоди призупинити роботи за Договором до скасування правового режиму воєнного стану та продовжували строк його дій саме у зв'язку з обставинами проведення бойових дій на території знаходження об'єкта будівництва, здійснення технічного нагляду за реконструкцією якого є предметом спірного Договору, з урахуванням п. 2.5 Договору, який надає право сторонам продовжити термін виконання робіт у разі виникнення документально підтверджених обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, тим самим визнавши відповідні обставини форс-мажорними щодо спірних договірних правовідносин сторін.
Також позивач зазначає про необґрунтованість посилання суду в обґрунтування підстав відмови в позові на те, що відповідач заперечував проти продовження строку дії Договору та просив розглянути питання дострокового розірвання договору за згодою сторін, пославшись у листі від 13.12.2024 № 25-12/24 на вжиття заходів щодо припинення своєї господарської діяльності, відсутність у штаті кваліфікованих інженерів з технічного нагляду, що унеможливлює належне виконання товариством своїх зобов'язань за договором, оскільки у матеріалах справи відсутні докази та відповідачем не надано документального підтвердження щодо вжиття ним заходів з припинення господарської діяльності та відсутність у штаті кваліфікованих інженерів з технічного нагляду , у той час як з відкритих джерел https://opendatabot.ua/с/38914550 вбачається, що з 12.02.2025 відбулися зміни у реєстраційних даних відповідача, що суперечить інформації, зазначеній відповідачем у вищезазначеному листі:
- змінено назву ТОВ «Інжинірингова компанія «Стратегія» код ЄДРПОУ 38914550 на ТОВ «Архбудтехнолоджі», код ЄДРПОУ 38914550;
- змінено керівника з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_2 »;
- змінено юридичну адресу з «м. Київ, вул. Солонцева Миколи, 2 офіс 38, 01014» на «Харківська область, проспект Героїв Харкова, б. 259, 61044;
- додано засновника та кінцевого бенефіціарного власника -« ОСОБА_2 ».
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2025 для розгляду справи сформовано склад суду: головуючий суддя-доповідач Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача - Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації (вх.№2535Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 31.10.2025 у справі №922/2381/25 та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 15.01.2026 о 15:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.
Відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, представника для участі в ньому не направив, про причини неявки суд не повідомив, що відповідно до ч.1, п. 1 ч. 3 статті 202, ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за його відсутності.
Також відповідач не скористався передбаченим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відсутність якого відповідно до ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
З огляду на наведене справа розглядається за відсутності представника відповідача.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з урахуванням наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2020 між Департаментом екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжирингова компанія "Стратегія" (відповідач, виконавець) було укладено договір № 67 на здійснення технічного нагляду.
Пунктом 1.1. Договору сторони погодили, що виконавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, на свій ризик, виконати: Технічний нагляд по об'єкту: "Заходи з озеленення місця, а саме: реконструкція набережної в Лівобережному районі, м. Маріуполь, І черга (коригування)" (далі - об'єкт) ДК 021:2015: 712400002 - Архітектурні, інженерні та планувальні послуги (а саме здійснення технічного нагляду) (далі по тексту - роботи), а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.
Згідно пункту 2.1. Договору виконання робіт виконавцем здійснюється з моменту виконання замовником зобов'язань щодо надання доступу до будівельного майданчику та/або передачі проектної документації та копії договору підряду і завершується 31.12.2021 , але у будь - якому разі не раніше виконання підрядником договору підряду у повному обсязі. Замовник може, у разі необхідності, прийняти рішення про уповільнення темпу виконання робіт, їх зупинення або прискорення, а виконавець зобов'язаний виконати такі рішення замовника.
Пунктом 7.1 Договору визначено, що даний Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2021 року.
Внесення змін до договору чи його розірвання допускається за згодою сторін, за рішенням замовника, за рішенням суду. Якщо судовим рішенням у договір внесені зміни або його розірвано, він вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності відповідним рішенням, якщо інше не встановлено рішенням суду (пункт 7.3. договору).
Також між сторонами було укладеного додаткову угоду № 1 від 28.04.2021 та додаткову угоду № 2 від 20.12.2021.
Пунктом 1 додаткової угоди 2 сторони, зокрема, дійшли згоди продовжити строк дії Договору на здійснення технічного нагляду від 30.09.2020 № 67, з урахуванням виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, за умови, що таке продовження не призводить до збільшення вартості робіт з технічного нагляду (частина 4 пункту 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі") та викласти пункт 7.1. Договору в наступній редакції:
" 7.1. викладено у наступній редакції: " 7.1. Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2022 року".
Додатковою угодою від 13.05.2022 № 3 сторони зокрема у пункті 1.2. визначили, що, враховуючи проведення бойових дій на території області через збройну агресію Російської Федерації та їх ескалацією, з метою раціонального та ефективного використання коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища у 2022 році, взявши до уваги пункт 2.5. договору, лист Торгово - промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 сторони дійшли згоди доповнити розділ 2 договору пунктом 2.6. наступного змісту:
" 2.6. Призупинити виконання робіт з технічного нагляду по об'єкту "Заходи з озеленення міста, а саме: реконструкція набережної в Лівобережному районі, м. Маріуполь, І черги (коригування)" на час до скасування правового режиму воєнного стану.".
Додатковою угодою від 30.12.2022 № 4 до договору пунктом 1 сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору з урахуванням виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, за умови, що таке продовження не призводить до збільшення вартості робіт з технічного нагляду відповідно до частини 4 пункту 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та викласти пункт 7.1. Договору в наступній редакції: " 7.1. Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023 року.".
Додатковою угодою від 11.12.2023 № 5 до договору пунктом 2 сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору з урахуванням виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, за умови, що таке продовження не призводить до збільшення вартості робіт з технічного нагляду відповідно до частини 4 пункту 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та викласти пункт 7.1. Договору в наступній редакції: " 7.1. Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2024 року."
Позивачем на адресу відповідача було направлено лист від 12.12.2024 № 08-24/2873/90-24 про надання проекту додаткової угоди, у якій позивач просив розглянути даний проект додаткової угоди, підписати, скріпити печаткою та повернути до департаменту у найкоротший термін.
У відповідь на вказану пропозицію позивача, відповідач листом від 13.12.2024 № 25-12/24 , зокрема, зазначив, що станом на грудень 2024 року, останній вживає заходи щодо припинення своєї господарської діяльності та наразі товариство не має у штаті кваліфікованих інженерів з технічного нагляду, що унеможливлює належне виконання товариством своїх зобов'язань за договором, а також зазначив, що роботи за договором фактично не здійснюються більш ніж два роки, у зв'язку з чим пропонує розглянути можливість дострокового розірвання договору за згодою сторін, шляхом підписання відповідної додаткової угоди.
Листом від 26.12.2024 № 08-24/3017/90-24 позивач повторно направив на адресу відповідача проект Додаткової угоди до Договору про продовження строку його дії до 31.12.2025 та просив її підписати, скріпити печаткою товариства у двох примірниках та повернути на адресу департаменту.
06.02.2025 за № 11-16/279/90-25 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію щодо підписання додаткової угоди.
Докази відповіді на вказану повторну пропозицію та претензію позивача щодо підписання Додаткової угоди матеріали справи не містять.
Також з відкритих джерел https://opendatabot.ua/c/38914550 вбачається, що з 12 лютого 2025 року відбулися зміни у реєстраційних даних Відповідача: змінено назву Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Стратегія" ЄДРПОУ 38914550 на Товариство з обмеженою відповідальністю "АРХБУДТЕХНОЛОДЖИ" код ЄДРПОУ 38914550, змінено керівника підприємства, юридичну адресу, додано засновника та кінцевого бенефіціарного власника.
Зазначені обставини позивач вважає такими, що відповідно до положень статей 651, 652 Цивільного кодексу України надають право на внесення на його вимогу за рішенням суду змін до умов спірного Договору шляхом визнання додаткової угоди № 6 до договору на здійснення технічного нагляду від 30.09.2020 № 67 укладеною у редакції, викладеної у прохальній частині позовної заяви, відповідно до якої строк дії Договору встановлено до 31.12.205 року, але у будь-якому разі до припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування з огляду на те, що збройна агресія рф проти України та введення через це воєнного стану за своїм характером є форс-мажорними обставинами стосовно спірних договірних правовідносин сторін , які протягом їх дії унеможливлюють виконання відповідачем як виконавцем за спірним Договором технічного нагляду за реконтрукцією об'єкта будівництва, у зв'язку із його знаходженням на тимчасово окупованій території відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 року № 376, що у свою чергу зумовлює необхідність у продовженні строку дії Договору на час дії цих обставин та протягом 90 днів після їх припинення.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відутність правових підстав для задоволення позову з наступних мотивів.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У статті 631 Цивільного кодексу України зазначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, за умовами п. 2 додаткової угоди № 5 від 11.12.2023 до Договору сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору з урахуванням вникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, за умови, що таке продовження не призводить до збільшення вартості робіт з технічного нагляду відповідно до частини 4 пункту 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та викласти пункт 7.1. Договору в наступній редакції: "7.1. Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2024 року", а тому Договір припинився 31.12.2024 , у той час як з даним позовом про внесення змін до цього Договору позивач звернувся 30.07.2025 - через сім місяців після закінчення строку дії Договору, що з урахуванням вищенаведених норм унеможливлює внесення до відповідного припиненого на час подання позову правочину будь-яких змін.
Крім того, що позивач просить внести зміни до договору, який на час позову є припиненим правочином, колегія суддів також зазначає про те, що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позову, навіть за чинності Договору на час подання позову, не можуть бути підставами для внесення змін до нього, з огляду на наступне.
Загальні підстави для зміни договору визначені у статті 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Про зміну або розірвання договору в порядку частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Разом із тим законодавством передбачено випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Так, за частиною 2 статті 651 Цивільнго кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин, а тому наведені положення закону щодо права заінтересованої сторони передати спір на вирішення суду, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору, не означають, що суд має право визнати укладеним додаткову угоду щодо зміни договору без передбаченого договором або законом обов'язку іншої сторони на укладення такої угоди.
Законодавець у певних правовідносинах може передбачити порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору.
Водночас те, що сторона договору не скористалася процедурою позасудового врегулювання питання зміни чи розірвання договору, навіть коли порядок здійснення такої процедури врегульовано законодавчо, не позбавляє таку сторону можливості належним чином реалізувати своє суб'єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 Цивільного кодексу України.
Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідаєстатті 16 Цивільного кодексу України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) для захисту права, та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.
Вказана правова позиція щодо правових підстав для внесення змін у договір судом на вимогу однієї із сторін є сталою та викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/478/19 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 922/2743/18 .
Одним із випадків, що встановлений законом для внесення змін до договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, статтею 652 Цивільного кодексу України визначено істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору за наявності умов, визначених ч. 2 цієї статті, у той час як позивач позовні вимоги обґрунтовує необхідністю внесення змін до спірного договору на здійснення технічного нагляду від 30.09.2020 № 67 шляхом визнання додаткової угоди № 6 до договору укладеною у редакції, викладеної у прохальній частині позовної заяви, відповідно до якої строк дії Договору встановлено до 31.12.2025 року, але у будь-якому разі до припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, зазначає збройну агресію рф проти України та введення у зв'язку з цим воєнного стану, що за своїм характером є форс-мажорними обставинами, які протягом їх дії унеможливлюють виконання відповідачем, як виконавцем за спірним Договором, технічного нагляду за реконтрукцією об'єкта будівництва, у зв'язку із знаходженням такого об'єкта будівництва на тимчасово окупованій території відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 року № 376, що у свою чергу зумовлює необхідність у продовженні строку дії договору на час дії цих обставин та протягом 90 днів після їх припинення».
Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо недоведеності вказаних обставин, як форс-мажорних, саме для спірних правовідносин з огляду на наступне.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною другої статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами).
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за конкретних умов господарської діяльності.
Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (пункт 6.9 постанови ВП ВС від 08.05.2018 у справі N 910/7495/16).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
28 лютого 2022 року ТПП повідомила, що на підставі ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР та інших документів вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05:30 ранку 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності.
Згідно зі сталою практикою Верховного Суду, зокрема, викладеною в постановах від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20, від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, сама по собі обставина непереборної сили (форс-мажору), навіть підтверджена сертифікатом ТПП, не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки за змістом наведених положень законодавства не має преюдиціального характеру (заздалегідь встановленого) та для її застосування в якості підстави для такого звільнення має бути наявним причинно-наслідковий зв'язок між відповідною непереборною обставиною (подією) і неможливістю виконання зобов'язання у спірних правовідносинах, тобто, що дана обставина безпосередньо вплинула на можливість своєчасного виконання певних зобов'язань.
При цьому колегія суддів наголошує, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що відповідна обставина унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99), постанова Великої палати Верховного Суду від 10.11.2022 № 990/115/22.
Зважаючи на це, колегія суддів зауважує, що вказана обставина введення воєнного стану сама по собі, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору, оскільки не має преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру, а необхідною умовою їх застосування є наявність причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили.
Натомість в постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 наведено висновок, що існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов'язань, які виникли внаслідок укладення договору оренди між резидентами України, може доводитися будь-якими доказами, а не лише сертифікатом ТПП України.
Як правильно зазначив скаржник в апеляційній скарзі, сторони додатковими угодами №№ 3,4,5 дійшли згоди призупинити роботи за Договором до скасування правового режиму воєнного стану та продовжували строк його дій саме у зв'язку з обставинами проведення бойових дій на території знаходження об'єкта будівництва, здійснення технічного нагляду за реконструкцією якого відповідачем як виконавцем є предметом спірного Договору, з урахуванням п. 2.5 Договору, який надає право сторонам продовжити термін виконання робіт у разі виникнення документально підтверджених обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, тим самим визнавши відповідні обставини форс-мажорними щодо спірних договірних правовідносин сторін та причинний зв'язок між цими обставинами та неможливістю виконання протягом їх дії відповідачем як виконавцем за спірним Договором технічного нагляду за реконструкцією об'єкта будівництва, вбачається із загальновідомих обставин знаходженням зазначеного об'єкта будівництва на тимчасово окупованій території відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 року № 376.
Разом з цим Верховний Суд неодноразово наголошував на відмінності за своєю суттю форс-мажорних обставин та встановлених статтею 652 Цивільного кодексу України підстав для зміни та розірвання договору у зв'язку із істотною зміною зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Так, частинами першою, другою статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зі змісту статті 652 Цивільного кодексу України випливає, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. однак в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.
Аналіз наведеної норми вказує на те, що закон пов'язує можливість внесення змін до договору та/або розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 17.05.2023 у справі № 914/865/22.
Стаття 652 Цивільного кодексу України містить приписи для ситуацій, коли сторона об'єктивно може виконати зобов'язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. В цьому разі виникає потреба зміни умов зобов'язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20.
Застосування статті 652 Цивільного кодексу України є відображенням дії у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 звертав увагу на те, що внесення змін до договору за рішенням суду є виключною мірою, яка пов'язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин.
Істотна зміна обставин є оціночною категорією, водночас вона полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання і норма статті 652 ЦК України є універсальною, а її правозастосування - сталим та послідовним у судовій практиці.
Натомість, на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання такого зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.
На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов'язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін. Відтак, як наголосив Верховний Суд в постанові від 23.09.2023 у справі №910/2266/23 форс-мажор (стаття 617 ЦК України) та істотна зміна обставин (стаття 652 ЦК України) є різними правовими ситуаціями, стаття 652 ЦК України може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договору за рішенням суду.
У рекомендаціях Міжнародної ТПП щодо застосування форс-мажорних застережень та застережень про істотну зміну обставин (hardship) 2020 року (ICC Force Majeure and Hardship Clauses 2020), у яких враховано специфіку відносин у період пандемії, також звертається увага на різне визначення та різні правові наслідки форс-мажору та істотної зміни обставин. Розрізняються ці поняття і у Принципах УНІДРУА та Принципах Європейського договірного права.
Подібна позиція щодо суті істотної зміни обставин була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17 та від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21.
З урахуванням наведеного та положень ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, форс-мажорні обставини можуть бути підставою для продовження строку дії договору або виконання зобов'язань лише, якщо про це прямо зазначено в договорі або в разі укладення сторонами додаткової угоди про це. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21.
Водночас, як зазначено вище, підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин, а тому наведені положення закону щодо права заінтересованої сторони передати спір на вирішення суду, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору, не означають, що суд має право визнати укладеним договір без передбаченого договором або законом обов'язку іншої сторони на укладення такого договору.
Проте, як правомірно зазначив суд першої інстанції, обставини пов'язані із введенням воєнного стану, у тому числі знаходження об'єкта будівництва на тимчасово окупованій території, не визначено законом або Договором підставою для обов'язкового продовження строку його дії.
Особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов'язань у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (постанови Верховного Суду від 05.09.2018 року у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 року у справі № 910/21100/21).
Отже, під час дії договору сторони могли змінити таку істотну умову, як строк виконання зобов'язань (строк виконання робіт) шляхом його продовження, однак виключно за взаємною згодою та лише за наявності виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 907/811/21).
Разом з цим, пунктом 2.5 Договору визначено, що термін виконання робіт може бути продовжено у разі виникнення документально підтверджених обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі відповідно до вимог частини 4 пункту 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Пунктом 7.7. договору визначено, що строк дії договору та виконання зобов'язань щодо виконання робіт може бути продовжено у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.
За змістом наведених положень законодавства та умов договору ними передбачена саме можливість, а не обов'язковість внесення змін до договору у разі виникнення документально підтверджених обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили за результатами досягнення сторонами відповідної домовленості і не передбачено, що недосягнення відповідної домовленості є підставою для внесення таких змін за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.
Крім цього колегія суддів зазначає, що, укладаючи договір на здійснення технічного нагляду від 30.09.2020 № 67 на певний строк, у даному випадку до 31.12.2024, відповідач розраховував на необхідність для виконання своїх обов'язків сторони-виконавця забезпечення наявності у штаті кваліфікованих інженерів з технічного нагляду у сфері будівництва саме на такий строк, але після звернення до нього позивача із пропозицією з підписання додаткової угоди до цього Договору № 6 , яка передбачає продовження строку дії Договору до 31.12.2025 , але у будь-якому разі до припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, й відповідно, необхідність забезпечення з метою виконання Договору наявності у штаті відповідача відповідних кваліфікованих працівників поза межами встановленого Договором строку, відмовив у її підписанні, пославшись у листі від 13.12.2024 № 25-12/24 на вжиття заходів щодо припинення своєї господарської діяльності та відсутність у штаті кваліфікованих інженерів з технічного нагляду, що унеможливлює належне виконання товариством своїх зобов'язань за договором, зазначивши, що роботи за Договором фактично не здійснюються більш ніж два роки та висловив у зв'язку з цим намір не продовжувати відповідні договірні відносини, з чого вбачається те, що запропоновані у спірній додатковій угоді зміни передбачають втручання суду не тільки у свободу договору ( п. 3 ч. 1 ст. 3, 6, 27 ЦК України), але й у свободу господарської діяльності відповідача ( п. 4 ч. 1 ст. 3 ЦК України) шляхом спонукання останнього протягом невизначеного строку, тобто за межами встановленого сторонами у Договорі строку його дії, здійснювати з метою виконання його умов господарську діяльність за певним профілем із забезпеченням наявності у штаті відповідних кваліфікованих працівників.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а оскаржуване рішення ухвалено при дотриманні норм матеріального та процесуального права, при повному з"ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Господарського суду Харківської області від 31.10.2025 у справі №922/2381/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 26.01.2026.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза