вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" січня 2026 р. Справа№ 910/2272/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Литвененко М.В. - адвокат;
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2025 (повний текст - 20.10.2025)
у справі № 910/2272/25 (суддя - Підченко Ю.О.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ ТОРГ ЛТД"
про стягнення 613 423,04 грн.
1. Короткий зміст поданої позовної заяви та рух справи
Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі також - позивач АТ «Укрзалізниця») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Торг ЛТД» (далі також - відповідач, ТОВ «Київ Торг ЛТД») про стягнення пені в розмірі 613 423,04 грн.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2025 у задоволенні позову Акціонерному товариству "Українська залізниця" відмовлено.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що позивач не довів прострочення відповідачем поставки товару за рознарядкою від 10.06.2024, оскільки з наданих доказів неможливо встановити дату отримання рознарядки відповідачем та початок перебігу передбаченого договором строку для поставки товару. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
Не погодившись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" 11.11.2025 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив поновити строк для апеляційного оскарження рішення з підстав невручення позивачу повного тексту рішення. Прийняти апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2025 по справі № 910/2272/25 повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження. Поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2025 у справі №910/2272/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2025 у справі № 910/2272/25. Призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2025 у справі № 910/2272/25. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2025 у справі № 910/2272/25 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2026, у зв'язку з тим, що суддя Майданевич А.Г. перебував на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М. Вказана судова колегія ухвалою від 20.01.2026 прийняла до провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2025 у справі № 910/2272/25, розглянула по суті та ухвалила постанову у даній справі.
В судове засідання 20.01.2026 з'явився лише представник відповідача. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення. Представник позивача в судове засідання 20.01.2026 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах довідка про доставку ухвали суду від 14.01.2026. Водночас, з урахуванням подання стороною відповіді на відзив, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності скаржника належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
Акціонерне товариство «Українська залізниця» не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та за неповного з'ясування обставин справи. Так, сторона вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність прострочення поставки товару, необґрунтовано зазначивши, що неможливо встановити дату отримання відповідачем рознарядки від 10.06.2024 та, відповідно, початок перебігу строку поставки.
Також сторона вважає, що суд не врахував положення пункту 4.5 договору, яким сторони прямо погодили можливість направлення рознарядки, зокрема, шляхом її відправлення на електронну адресу постачальника, Разом з цим, документ вважається отриманим з дати такого направлення. Спірна рознарядка була належним чином сформована та підписана уповноваженими посадовими особами АТ «Укрзалізниця» із застосуванням кваліфікованих електронних підписів у системі електронного документообігу «Megapolis.Doc.Net», що підтверджується наявністю реєстраційного QR-коду, який містить відомості про підписантів, час накладення електронних підписів та інші обов'язкові реквізити. Особливістю цієї системи є те, що QR-код формується виключно у разі фактичного відправлення документа, а відсутній у невідправлених документах, що беззаперечно підтверджує факт направлення рознарядки відповідачу саме 10.06.2024.
Окрім цього, апелянт вважає, що суд першої інстанції також не надав належної оцінки електронним доказам, всупереч приписам статті 96 ГПК України та нормам законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», які прямо передбачають юридичну силу електронних документів, підписаних кваліфікованим електронним підписом, та забороняють відмову в їх допустимості виключно з підстав електронної форми. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, і презюмується дійсним, а тому підстави для ігнорування зазначених доказів у суду були відсутні.
Крім того, суд безпідставно взяв до уваги скріншот електронної пошти, що стосувався іншого договору, та водночас залишив поза увагою альтернативний доказ направлення відповідачу спірної рознарядки - скріншот доставки електронного листа на електронну адресу відповідача 10.06.2024 о 16:40, що призвело до викривлення фактичних обставин справи.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є необґрунтованими, рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги АТ «Українська залізниця» - задоволенню у повному обсязі.
Також 30.12.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, суть якої фактично зводяться до неврахування судом першої інстанції обставин наявності КЕП підписів уповноважених представників позивачів на рознарядці.
5. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та наведених у ньому доводів
Відповідач у поданому відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає її необґрунтованою.
Так, за доводами сторони, доводи апеляційної скарги є безпідставними та зводяться до спроби переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку. Суд обґрунтовано встановив, що позивач не довів факту отримання відповідачем рознарядки від 10.06.2024, а отже - не довів настання строку виконання зобов'язання з поставки товару. Подані позивачем матеріали не підтверджують ані факту направлення відповідного документа, ані його доставки чи отримання відповідачем, як того вимагають положення договору та норми процесуального закону.
Посилання апелянта на наявність QR-коду та використання системи електронного документообігу не доводять факту направлення документа контрагенту, оскільки такі обставини лише свідчать про створення та підписання файлу, але не підтверджують його відправлення чи отримання. Жодна норма законодавства не ототожнює технічний факт формування електронного документа або наявність QR-коду з належним доказом надсилання електронного повідомлення.
Надані позивачем зображення екрана електронної пошти не є електронними доказами у розумінні статті 96 ГПК України, оскільки не містять електронних метаданих, не дають можливості перевірити походження, зміст, час створення, факт відправлення та доставку документа. Такі матеріали є неперевірюваними зображеннями, що не відповідають вимогам допустимості доказів, а тому правомірно були відхилені судом першої інстанції.
Крім того, позивач допустив змішування матеріалів з різних договорів, що свідчить про неналежну організацію доказової бази та підриває достовірність поданих ним доказів. Апелянт не спростував висновків суду щодо їх неналежності та недопустимості, обмежившись повторенням раніше заявлених у суді першої інстанції доводів.
А тому відповідач вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив обставини справи, дотримався принципів змагальності, належності та допустимості доказів, а апеляційна скарга не містить нових обставин чи доказів, які б спростовували законні та обґрунтовані висновки суду. У зв'язку з цим рішення Господарського суду міста Києва підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за результатом проведеної закупівлі № UA-2024-03-05-004976-a, 26.04.2024 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Торг Лтд» (як постачальником) укладено договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ПК/МТЗ/24207/Ю (далі також - договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації № 1 (додаток 1), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. договору, найменування товару (ПК-24Т 076 ВО) код ДК 021:2015 - 31210000-1 Електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл (вироби електроустановочні).
Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації № 1 (додаток № 1) до цього договору (п. 1.3. договору).
У розділі 4 договору сторони погодили, що постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (поставка з оплатою мита) відповідно до «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та Правилами «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року, умови цього договору матимуть перевагу. Поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 10 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.
Відповідно до п. 4.5. договору сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів:
- на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення повідомленням про вручення);
- вручається уповноваженому представнику під розпис;
- шляхом відправлення на електронну адресу постачальника, зазначену в цьому договорі, скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу.
Згідно з п. 4.6. договору, датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.
Відповідно до положень розділу 6 договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації № 1 (додаток 1) до цього договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов'язані з виконанням цього договору. Загальна ціна договору становить 2 465 720,00 грн та ПДВ 20 % в розмірі 493 144,00 грн, а всього 2 958 864,00 грн.
У пункті 7.2. договору передбачено, що оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 45 календарний день з дати поставки товару за умови реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до вимог законодавства України, відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, при наявності документів, зазначених у п. 5.4. цього договору.
Строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2024 (п. 16.1. договору).
Як стверджує позивач, 10.06.2024 постачальнику була направлена рознарядка від 10.06.2024 за №ПК-07/1229 на поставку товару у кількості 5853 шт. на загальну суму 2528496,00грн. відповідно до п.4.2 договору. Рознарядка відправлена 10.06.2024. Граничним строком поставки товару є дата 20.06.2024.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач (на думку позивача) поставив товар з порушенням передбачених у договорі строків. У зв'язку з простроченням строків поставки товару позивач нарахував до стягнення з відповідача штрафні санкції на загальну суму 613 423,04 грн.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
В даному випадку спір між сторонами виник у зв'язку з різним тлумаченням обставин підписання та отримання відповідачем рознарядки від 10.06.2024 з метою встановлення або спростування обставин прострочення виконання зобов'язань за договором.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає зміст (предмет) і підставу позову. Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача (відповідачів), стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки. Поряд із цим, підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача (відповідачів). Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача (відповідачів) на захист проти позову.
При цьому, як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову у даній справі є стягнення пені за договором № ПК/МТЗ/24207/Ю від 26.04.2024. Як у тексті позовної заяви, так і в додатках до нього позивач посилається саме на договір № ПК/МТЗ/24207/Ю.
Так, в матеріалах справи наявна договірна рознарядка від 10.06.2024, яку було підписано заступником директора філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" Литвиновим В.О. та заступником директора філії "Пасажирська компанія" АТ «Укрзалізниця» Плескачем І.О. шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису в системі електронного документообігу "Megapolis.Doc.Net", про що свідчить, реєстраційний QR-код, де міститься інформація про АЦСК, підписантів, мітки часу ЕП, мітки часу даних, технологічні підписи даних в QR-code (optional) підписантів, що відповідає п. 4.3. укладеного договору. Так, судом першої інстанції правомірно було встановлено, що QR-code, який міститься в рознарядці (при переході за відповідним посиланням) наявна інформація про КЕП Литвинова В.О. та Плескач І.О. від 10.06.2024.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції відхиляючи доводи апеляційної скарги та відповіді на відзив зазначає, що судом першої інстанції було встановлено обставини підписання заступником директора філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" Литвиновим В.О. та заступником директора філії "Пасажирська компанія" АТ «Укрзалізниця» Плескачем І.О. шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису в системі електронного документообігу - вказана обставина підтверджується матеріалами справи та не була зазначена судом як підстава для відмови в позові.
Проте, як правомірно зазначив відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, позивачем не було надано жодного належного доказу на підтвердження того, яким саме чином та коли була направлена відповідачу рознарядка саме за договором №ПК/МТЗ/24207/Ю від 26.04.2024 року.
Як зазначалось раніше, відповідно до п. 4.5. договору сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів: на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення повідомленням про вручення); вручається уповноваженому представнику під розпис; шляхом відправлення на електронну адресу постачальника, зазначену в цьому договорі, скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу.
Разом з цим, на підтвердження факту надіслання рознарядки відповідачу, позивач (подаючи клопотання про долучення доказів від 06.05.2025) долучив скріншот (знімок екрану) з електронної пошти (а.с. 100). Згідно відомості на знімку наданого позивачем, скріншот підтверджує відправку рознарядки за договором № ПК/МТЗ/24172/Ю від 27.03.2024, яка не має відношення до договору № ПК/МТЗ/24207/Ю від 26.04.2024 (який є предметом дослідження у даній справі). В цій частині суд апеляційної інстанції частково враховує доводи відповідача про наявність декількох аналогічних договорів між сторонами. Таким чином перший раз позивачем було подано докази, які не мають відношення до договору № ПК/МТЗ/24207/Ю від 26.04.2024. Доказів того, що вказане є технічною опискою позивачем не доведено.
В подальшому позивачем 16.07.2025 було подане клопотання про поважність причин неподання доказів, в якому зазначив, що додатковим доказом отримання рознарядки є: screnshot відправлення відповідачу рознарядки на поставку продукції, що була надіслана 10.06.2024 року в альтернативний спосіб на електронну адресу відповідача: kievtorgltd@gmail.com працівником філії «Пасажирська компанія» Сороквним С.С. з електронної адреси Sorokin.s.s@uz.gov.ua; screnshot сканованого QR-коду, розміщеного в лівому нижньому куті першої сторінки аркушу рознарядки на поставку продукції від 10.06.2024, звіт про відправлення рознарядки на електронну адресу відповідача kievtorgltd@gmail.com працівником філії «Пасажирська компанія» Сороквним С.С. з електронної адреси Sorokin.s.s@uz.gov.ua.
При цьому позивач долучив повторно скріншот відправки рознарядки за договором № ПК/МТЗ/24172/Ю від 27.03.2024 (а.с. 146), тоді як вже зазначалось спір у даній справі виник за договором № ПК/МТЗ/24207/Ю від 26.04.2024. Тобто, знову за іншим договором.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В даному випадку подання доказів направлення рознарядки за іншим договором (№ ПК/МТЗ/24172/Ю від 27.03.2024), який не входить до предмету дослідження у даній справі, - не може бути враховано судом для встановлення обставин порушення відповідачем умов договору № ПК/МТЗ/24207/Ю від 26.04.2024. А тому обставини, на які посилається позивач в позові не підтверджуються матеріалами справи та є недоведеними в розумінні ст. 2, 4, 7, 13, 77 ГПК України.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Близький за змістом висновок щодо застосування норм процесуального права, який має загальний (універсальний) характер викладений у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20, від 16.06.2022 у справі № 910/366/21.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що враховує доводи відповідача, що відповідно до п. 4.2 договору: строк поставки (10 днів) починається з дати отримання рознарядки постачальником. Подаючи двічі докази відправлення відповідачу спірної рознарядки, позивач двічі подав докази, які не стосуються предмету договору у даній справі, а стосуються іншого договору. Таким чином, оскільки факт відправки позивачем спірної рознарядки не доведено - строк поставки вважається таким, що не настав. А тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій та задоволення позову у даній справі.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 613 423,04 грн - правомірно відхилені судом першої інстанції. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права. В цій частині доводи скаржника відхиляються як необґрунтовані.
З урахуванням наведеного, доводи апелянта в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції через необґрунтованість в розумінні ст. 74, 76, 80, 86, 269 ГПК України. Інші доводи скаржника фактично направлені на переоцінку правильно встановлених обставин справи, а тому відхиляються через безпідставність. Підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційних скарг - суд апеляційної інстанції в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України не встановив.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість заявлених до стягнення позовних вимог. Судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права.
Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 75, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарг, понесений скаржником судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на них в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, ст. 275, 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2025 у справі № 910/2272/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2025 у справі №910/2272/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Поновити дію рішення, зупиненого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025.
5.Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.01.2026.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк