вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" січня 2026 р. Справа№ 911/2306/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Коротун О.М.
Майданевича А.Г.
без виклику представників сторін
розглядаючи матеріали апеляційної скарги Комунального некомерційного підприємства «Старобільська багатопрофільна лікарня» Старобільської міської ради Луганської області
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 року
у справі №911/2306/25 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Комунального некомерційного підприємства «Старобільська багатопрофільна лікарня» Старобільської міської ради Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц Систем»
про стягнення грошових коштів,
Комунальне некомерційне підприємство «Старобільська багатопрофільна лікарня» Старобільскої міської ради Луганської області (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц Систем» (далі - відповідач) про стягнення 142 624, 90 грн з яких 112 480, 20 грн основного боргу, 22 271, 08 грн пені та 7 873, 62 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконано зобов'язання за договором №120 від 15.08.2024 року в частині передачі товару у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.07.2025 року позовну заяву передано на розгляд Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 року у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Комунальне некомерційне підприємство «Старобільська багатопрофільна лікарня» Старобільської міської ради Луганської області у встановлений процесуальний строк звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 року та ухвалити нове рішення, яким позові вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, за твердженням представника скаржника, матеріалами справи підтверджується передача відповідачем позивачу згідно накладної №1240 від 15.08.2024 року до договору №120 від 15.08.2024 року Бензин А-95 в скретч-картках 3000 л на суму 161100,00 грн та дизельне паливо в скретч-картках 1800 л на суму 93096,00 грн, на загальну суму 254196,00 грн. (у т.ч. ПДВ 42366,00 грн).
Разом з цим, представник скаржника наголосив, що факт підписання сторонами видаткової накладної від №1240 від 15.08.2024 року не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості
товару у майбутньому.
Отже, за твердженням скаржника, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною талонів на пальне позивачу останній набув право на отримання дизпалива та бензину в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній. Передача талонів на пальне, які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар.
При цьому, представник скаржника вказав, що позивач надав докази у підтвердження неможливості отримання палива за талонами (скретч-картки) номіналом 20 (двадцять) літрів на отримання дизельного палива в кількості 960 л та талони (скретч-картки) номіналом 15 (п'ятнадцять) літрів на отримання бензину А-95 в кількості 1170 л на автозаправних станціях зазначених у додатку № 2 до договору. Та наявності не отоварених талонів у позивача, отриманих саме від відповідача на виконання умов договору.
Крім того, за твердженням скаржника, відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, отже не заперечував щодо контррозрахунку ціни позову, та не спростовано як кількість невикористаних позивачем талонів, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації тощо.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Старобільська багатопрофільна лікарня» Старобільської міської ради Луганської області на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 року у справі №911/2306/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2024 між Комунальним некомерційним підприємством «Старобільська багатопрофільна лікарня» Старобільської міської ради Луганської області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц Систем» (постачальник) було укладено договір №120 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у встановлений договором строк передати замовнику товар в асортименті, кількості та за цінами, відповідно до специфікації (додаток 1), яка є невід'ємною частиною цього договору в обумовлені строки та на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник - прийняти і оплатити такий товар.
Згідно ч. 1.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024 року включно але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов'язань по цьому договору.
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником, після пред'явлення постачальником, видаткової на оплату товару протягом 10 банківських днів з дати пред'явлення.
Згідно п. 4.2 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються згідно наданих постачальником видаткових накладних та рахункую.
Відповідно до п. 5.1 договору строк передачі товару до 15 діб з моменту підписання Договору.
Строк дії активованих талонів (скретч-карток) до 31.12.2024, але, до повного їх використання та обслуговування (приймання) у мережах на власних АЗС та АЗС партнерів (згідно з додатком 2).
Згідно п. 5.2 договору у разі завершення дії талонів, має відбуватися їх заміна, або продовження терміну дії до повного використання палива замовником.
Відповідно до п. 5.4 договору право власності на товар переходить за видатковою накладною, підписаною представниками сторін, з обов'язковим наданням постачальнику довіреності на отримання товару оформленої замовником у порядку, встановленому діючим законодавством України. Відповідно до ст. 667 Цивільного кодексу України постачальник зобов'язується зберігати товар до отримання його замовником.
З метою доступу до товару разом з видатковою накладною постачальник передає замовнику талони (скретч-картки) номіналом 20 літрів на отримання товару (п. 5.5 договору).
Відповідно до п. 5.6 договору товар зберігається на АЗС постачальника. Доступ до товару здійснюється згідно з талонами (кретч-карками).
Постачальник зобов'язується підготувати для передачі товар, за умови виконання замовником своїх обов'язків по цьому Договору, що зазначені в розділі ІV Договору (порядок здійснення оплати), сторони на виконання умов даного розділу Договору підписують видаткову накладну на погоджену кількість товару. Наявність у замовника талонів (скретч-карток) надає право замовнику отримати лише ті кількість товару, що зазначена на талоні (скретч-картці), і відповідно постачальник повинен відпустити цей товар (пункт 5.7 договору).
Відпуск товару здійснюється на АЗС, перелік яких є невід'ємною частиною цього договору та визначений додатку 2 до цього договору. Відпуск товару замовнику здійснюється за умови пред'явлення та передачі замовником талонів (скретч-карток) оператору на АЗС, які є активними.
Відповідно до видаткової накладної №1240 від 15.08.2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц Систем» було передано Комунальному некомерційному підприємству «Старобільська багатопрофільна лікарня» Старобільської міської ради Луганської області товар на загальну суму 254 196,00 грн: бензин А-95 (скретч-картки номіналом 20 л) - 3 000 л; дизельне паливо (скретч-картки номіналом 20 л) - 1 800 л.
Відповідно до звітів про використання талонів ПММ на бензин А95 та актів списання за період з серпня по грудень 2024 року позивачем використано 122 скретч-картки номіналом 15 л для отримання 1 830 л бензину.
Відповідно до звітів про використання талонів ПММ на дизельне паливо та актів списання за період з серпня по грудень 2024 року позивачем використано 42 скретч-картки номіналом 20 л для отримання 840 л дизельного палива.
Так, за твердження позивача, частина скретч-карт залишається невикористаною позивачем, що стало наслідком невиконання відповідачем зобов'язань за договором, а саме відсутність пального на АЗС. Через це позивач був позбавлений можливості повноцінно скористатися придбаним товаром.
20.05.2025 року позивачем було сформовано претензію №476 з вимогою повернути кошти за невикористані талони (скретч-карти) на пальне та укласти додаткову угоду до договору про зменшення вартості за договором.
Відповідач в свою чергу відповіді на вищевказану претензію не надав, кошти не повернув, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Так, дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1-2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 року затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на
підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції, талон (скретч-картка), придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Так, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
При цьому, виходячи зі змісту спірних правовідносинах та умов договору вбачається, що право власності на бензин А-95 у кількості 3 000 л та дизельне паливо у кількості 1 800 л переходить після підписання видаткової накладної сторонами, а вже фактичне отримання товару відбувається за зверненням позивача з пред'явленням відповідних талонів (скретч-карток).
Тобто, товаром, який підлягав передачі відповідачем позивачу, є саме паливо, тоді як талони (скетч-карти), які були передані відповідачем позивачу, є довірчими документами, на підставі яких здійснюється видача відповідного товару, розрахунок за який у відповідності до умов розділу ІV договору замовник повинен був провести, після пред'явлення постачальником видаткової накладної на оплату товару протягом 10 банківських днів.
Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи останні не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції жодних належних та допустимих в розумінні статей 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів здійснення оплати відповідно до розділу ІV Договору (платіжна інструкція тощо), що не заперечується скаржником.
Крім того, матеріали справи також не містять доказів підтвердження обставини неможливості отримання товару на АЗС, а також доказів підтвердження обставини звернення позивачем за отриманням товару та відмови у видачі товару за таким зверненням (акти фіксації відсутності пального на АЗС / неможливості отримання пального за талонами на АЗС «АВІАС», якими засвідчив відсутність можливості отримання пального за талонами на АЗС «АВІАС», оскільки ці АЗС не працюють, відвантаження та відпуск пального не здійснюється, працівники АЗС на місці відсутні тощо).
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що позивач надав докази у підтвердження неможливості отримання палива за талонами (скретч-картки) номіналом 20 (двадцять) літрів на отримання дизельного палива в кількості 960 л та талони (скретч-картки) номіналом 15 (п'ятнадцять) літрів на отримання бензину А-95 в кількості 1170 л на автозаправних станціях зазначених у додатку № 2 до договору. Та наявності не отоварених талонів у позивача, отриманих саме від відповідача на виконання умов договору.
Твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, отже не заперечував щодо контррозрахунку ціни позову, та не спростовано як кількість невикористаних позивачем талонів, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації тощо, колегія суддів не визнає переконливими доводами, як безпідставне та таке, що не спростовує вищевикладених висновків суду.
З огляду на викладене та враховуючи, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами попередню оплату товару, порушення відповідачем обов'язку щодо своєчасної передачі товару, відмови відповідача від здійснення своїх обов'язків, а отже не довів наявність підстав для повернення попередньої оплати, що свідчить про відсутність у позивача порушеного права на момент звернення до суду із вимогами щодо стягнення попередньої оплати, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовна вимога про стягнення 112 480,20 грн є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Крім того, вимоги про стягнення штрафних санкцій (22 271,08 грн пені та 7 873,62 грн штрафу) за неналежне виконання зобов'язань також є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, як похідні.
При цьому, колегія суддів відзначає, що укладений між сторонами договір не розірваний або визнаний недійсним. У свою чергу позивач не позбавлений права на звернення до відповідача за отриманням товару, який у нього зберігається, або обмін закуплених, але невикористаних талонів (скретч-карток), строк дії яких закінчився, на аналогічні талони (скретч-картки) нового зразка (з відповідним строком дії) або пролонгації існуючих талонів (сретч-карток) зі збереженням номіналу та ціни.
Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що враховуючи приписи ст. 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, розгляд даної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Комунального некомерційного підприємства «Старобільська багатопрофільна лікарня» Старобільської міської ради Луганської області фактично зводяться до мотивів викладених у позовній заяві, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 140, 234, 235, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Старобільська багатопрофільна лікарня» Старобільської міської ради Луганської області на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 року у справі №911/2306/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 року у справі №911/2306/25 залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи № 911/2306/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Коротун
А.Г. Майданевич