вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" січня 2026 р. Справа№ 910/4642/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Ткаченка Б.О.
Коротун О.М.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України»
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025
у справі №910/4642/25 (суддя Котков О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколіс»
до Державного спеціалізованого господарського підприємства «ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України»
про стягнення грошових коштів
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколіс" (далі - ТОВ "Еколіс", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - ДП "Ліси України", відповідач) про стягнення пені у сумі 19 359,91 грн, у зв'язку з неналежним виконанням договору купівлі-продажу необробленої деревини № UEEX-8713-10 від 04.09.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови вказаного договору в частині поставки товару (необробленої сировини), у зв'язку з чим відповідачу була нарахована пеня у сумі 19 359,91 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/4642/25 позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс" пеню у сумі 19 359,91 грн, судовий збір у сумі 3 028,00 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що за змістом п. 7.5 договору у випадку порушення продавцем строків передачі партії товару більше, ніж на 10 робочих днів, продавець сплачує на користь покупця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданої в строки партії товару за кожен день такого прострочення.
Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату неустойки (пені) є правомірними.
Перевіривши розрахунок заявлених позивачем штрафних санкцій відповідно до наведених умов договору, суд встановив правильність їх нарахування, у зв'язку з чим стягнув з відповідача пеню у заявленій сумі 19 359,91 грн.
Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про покладення на відповідача судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/4642/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи неодноразово порушував процесуальні норми, що призвело до незаконного винесення рішення всупереч встановлених процесуальних норм та чинного законодавства, а також рекомендацій стосовно уникнення надлишкового формалізму під час розгляду справи.
Апелянт зазначає, що порушення умов договору виникло не з його вини, а внаслідок дій позивача, оскільки останній неодноразово порушував умови договору, зокрема, несвоєчасно сплачував рахунки, не надавав транспорт і вимагав інший товар, відмінний від придбаного на аукціоні.
Також вказує, що позивач на виконання п. 3.5 договору, не надав підтвердження про прибуття свого представника для відбору партії товару.
Крім того, апелянт звертає увагу, що на час виконання своїх зобов'язань за договором № UEEX-8713-10 від 04.09.2024 він здійснював виконання іншого, термінового замовлення Міністерства оборони України.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді: Ткаченко Б.О., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/4642/25 залишено без руху.
11.11.2025 від Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн (платіжна інструкція №27697 від 30.10.2025).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 поновлено Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/4342/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/4642/25 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, а також те, що головуючий суддя Майданевич А.Г. знаходився на лікарняному з 12.01.2026 по 23.01.2026, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/4642/25 розглядалась протягом розумного строку.
Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
04.09.2024 між ТОВ "Еколіс" (покупець) та ДП "Ліси України" (продавець), за результатами аукціону з продажу необробленої деревини заготівлі IV кварталу 2024 року, який відбувся 04.09.2024, організатор - ТОВ УЕБ», був укладений договір купівлі-продажу необробленої деревини № UEEX-8713-10 (далі - договір).
Відповідно до умов цього договору за результатами аукціону продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти необроблену деревину, що реалізована під час аукціону, яка відповідає умовам договору, і сплатити за неї ціну, що визначена у розділі 4 договору - загальною вартістю 1 558 200,00 грн. (п. 1.1 договору).
Право власності на товар за цим договором переходить до покупця з моменту виконання умов поставки відповідно до цього договору (п. 1.3 договору).
Згідно із п. 3.1, п. 3.2 договору поставки термін поставки з 01.10.2024 до 31.12.2024 включно. Поставка товару за даним договором здійснюється окремими частинами (партіями товару) згідно з графіком поставки, який є невід'ємною частиною даного договору, на умовах FCA (нижній/проміжний склад відокремленого підрозділу (філії) продавця) / EXW (верхній склад відокремленого підрозділу (філії) продавця).
Пунктом 4.1 договору поставки передбачено, що загальна вартість товару, що є предметом цього договору, встановлена в гривні відповідно до умов біржового (аукціонного) свідоцтва про результати аукціону та складає 1 558 200,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 4.5 договору покупець зобов'язаний протягом 5 робочих днів після отримання рахунку на оплату партії товару здійснити оплату (на умовах 100 % передоплати) вартості кожної партії товару виключно у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця у розмірі, визначеному продавцем в рахунку з урахуванням умов, встановлених п. 4.3 договору, якщо інше не обумовлено сторонами згідно п. 4.7 договору.
Згідно з п. 5.3 договору датою передачі партії товару продавцем та приймання партії товару покупцем (датою поставки) вважається дата виконання продавцем своїх зобов'язань по поставці згідно погоджених сторонами умов поставки.
Відповідно до п. 6.2.1 договору продавець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі, відповідно до інформації, зазначеної у біржовому (аукціонному) свідоцтві, умов цього договору, графіку поставки та інших додатків до договору, передати покупцеві партію товару.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами в електронній торговій системі біржі шляхом використання електронних підписів представників сторін. Даний договір діє до 31.12.2024 (п. 10.1, 10.2 договору).
У додатку № 1 до договору сторони погодили строки поставки товару, а саме - 09.11.2024, 19.11.2024, 29.11.2024, 09.12.2024, 19.12.2024, 25.12.2024, 27.12.2024, 28.12.2024, 29.12.2024, 31.12.2024; обсяг партії товару та вартість кожної партії товару - 155 820,00 грн.
Додатковою угодою № 1 від 23.12.2024 до договору сторони змінили найменування товару, склад продавця та вартість товару за 1 куб.м.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання своїх зобов'язань, ТОВ «УЕБ» (біржа) перерахувало відповідачу суму гарантійного внеску ТОВ "Еколіс" у розмірі 65 444,40 грн, в рахунок часткової оплати за придбаний на аукціоні товар.
Також встановлено, що у період з 07.11.2024 по 18.12.2024 ТОВ "Еколіс" перерахувало відповідачу суму попередньої оплати за товар у загальному розмірі 1 060 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 474 від 07.11.2024, № 485 від 13.11.2024, № 5555 від 09.12.2024, № 568 від 18.12.2024.
Отже, ТОВ "Еколіс" сплатило всього попередню оплату за договором у сумі 1 125 444,40 грн.
Разом з тим, встановлено, що відповідач поставку обумовленого товару виконав неналежним чином, а саме, здійснив поставку товару частково у сумі 866 726,76 грн та з порушенням строку, що підтверджується видатковими накладними від 06.12.2024, від 13.12.2024, від 16.12.2024, від 21.12.2024, від 27.12.2024, а також ТТН від 08.11.2024, від 18.11.2024, від 26.11.2024, від 16.12.2024.
Таким чином, непоставленим залишився товар на суму 691 473,24 грн (1 558 200,00 грн - 866 726,76 грн). При цьому, сума передоплати 227 847,90 грн, як вказував позивач, проти цього не заперечував відповідач, була зарахована в рахунок оплати за товар за іншими договорами.
Звертаючись з даним позовом, ТОВ "Еколіс" вказує, що відповідачем допущено прострочення зобов'язання з поставки товару, а тому позивачем була нарахована пеня у сумі 19 359,91 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України (у редакції, яка діяла на момент здійснення правовідносин) в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (у редакції, яка діяла на момент здійснення правовідносин) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (у редакції, яка діяла на момент здійснення правовідносин) визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України (у редакції, яка діяла на момент здійснення правовідносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом першої інстанції, на виконання своїх зобов'язань, ТОВ «УЕБ» (біржа) перерахувало відповідачу суму гарантійного внеску ТОВ "Еколіс" у розмірі 65 444,40 грн, в рахунок часткової оплати за придбаний на аукціоні товар.
Також встановлено, що у період з 07.11.2024 по 18.12.2024 ТОВ "Еколіс" перерахувало відповідачу суму попередньої оплати за товар у загальній сумі 1 060 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 474 від 07.11.2024, № 485 від 13.11.2024, № 5555 від 09.12.2024, № 568 від 18.12.2024.
Загальну суму попередньої оплати за договором ТОВ "Еколіс" сплатило у розмірі 1 125 444,40 грн.
Разом з тим, встановлено, що відповідач поставку обумовленого товару виконав неналежним чином, а саме, здійснив поставку товару частково у сумі 866 726,76 грн та з порушенням строку, що підтверджується видатковими накладними від 06.12.2024, від 13.12.2024, від 16.12.2024, від 21.2.2024, від 27.2.2024, а також ТТН від 08.11.2024, від 18.11.2024, від 26.11.2024, від 16.12.2024.
Таким чином, непоставленим залишився товар на суму 691 473,24 грн (1 558 200,00 грн - 866 726,76 грн). При цьому, сума передоплати 227 847,90 грн, як вказав позивач, і не заперечував відповідач, була зарахована в рахунок оплати за товар за іншими договорами.
У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 19 359,91 грн.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою (частина 1 статті 546 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, за змістом п. 7.5 договору у випадку порушення продавцем строків передачі партії товару більше, ніж на 10 робочих днів, продавець сплачує на користь покупця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданої в строки партії товару за кожен день такого прострочення.
Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання, суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про сплату неустойки (пені) є правомірними.
Перевіривши розрахунок заявлених позивачем штрафних санкцій відповідно до наведених умов договору, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про правильність їх нарахування, у зв'язку з чим підлягає стягненню з відповідача пеня у сумі 19 359,91 грн.
Доводи відповідача про відсутність його вини у порушенні строків поставки товару, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачем належними доказами не доведено несвоєчасне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, що є підставою даного спору (№ UEEX-8713-10 від 04.09.2024), а неналежне виконання позивачем обов'язків за іншими правочинами, про що вказує відповідач, не впливає на обов'язок відповідача своєчасно здійснити поставку товару за договором № UEEX-8713-10 від 04.09.2024, та не є підставою для звільнення учасника спірних відносин від господарської (цивільної) відповідальності. При цьому, направлення позивачем підтвердження про прибуття свого представника для прийняття товару, залежить виключно від направлення продавцем повідомлення про готовність товару, якого (повідомлення), та доказів його направлення позивачу, у матеріалах справи немає.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Еколіс" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/4642/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/4642/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/4642/25 слід залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/4642/25 залишити без задзоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/4642/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянт.
4. Матеріали справи №910/4642/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді Б.О. Ткаченко
О.М. Коротун