вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" листопада 2025 р. Справа№ 920/1214/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання : Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Константинова Г.В., Литвин О.В.;
від відповідача: Тимошенко С.А.;
за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Калюх О.М.»
на рішення Господарського суду Сумської області від 05.06.2025 (повний текст складено 13.06.2025)
у справі № 920/1214/24 (суддя Вдовенко Д.В.)
за позовом Фермерського господарства «Сугак В.В.»
до відповідача Фермерського господарства «Калюх О.М.»
про зобов'язання виконати умови договору
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд зобов'язати відповідача виконати умови договору поставки зерна майбутнього урожаю № 08/01-1 від 08.01.2024 та поставити позивачу товар, визначений в п. 1.1 договору поставки зерна майбутнього урожаю № 08/01-1 від 08.01.2024. Позивач також просить суд стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.06.2025 у справі № 920/1214/24 позов задоволено частково. Зобов'язано Фермерське господарство «Калюх О.М.» виконати умови договору поставки зерна майбутнього урожаю № 08/01-1 від 08.01.2024 та поставити Фермерському господарству «Сугак В.В.» товар, визначений у п. 1.1 договору поставки зерна майбутнього урожаю № 08/01-1 від 08.01.2024 (пшениця 3 класу), у кількості 602,46 т. Стягнуто з Фермерського господарства «Калюх О.М.» на користь Фермерського господарства «Сугак В.В.» 28 920 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись з рішеннями, Фермерське господарство «Калюх О.М.» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю Рішення Господарського суду Сумської області від 05.06.2025 у справі № 920/1214/24; Ухвалити нове рішення у справі № 920/1214/24 яким повністю відмовити Фермерському господарству "Сугак В.В." у задоволенні позовних вимог. Стягнути на користь Фермерського господарства "Калюх О.М." судові витрати.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.
Скаржник вказує на те, місцевим судом відмовлено у поновленні строків на подання та витребування доказів, відмовлено у поверненні суду до розгляду справи в підготовчому засіданні, а тому не взяв до уваги товарно-транспортні накладні, щодо часткової поставки Товару у розмірі 187,74 тон.
На думку скаржника, задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд помилково застосував ч. 2 ст. 693 ЦК України, в частині обрання позивачем альтернативного способу захисту про зобов'язання відповідача поставити товар на суму попередньої оплати, оскільки за складених обставин та поведінки позивача останній мав би захистити порушене право шляхом стягнення попередньо сплачених коштів і така помилкова позиція суду допущена, оскільки не надано належної оцінки умові, викладеної за змістом п. 7.6. договору, а відповідно - й поведінці позивача. За таких умов місцевий суд не повно встановив обставини справи, а тому не встановив недобросовісної поведінки позивача та факт зловживання останнім своїми правами на момент звернення з позовом та на час прийняття рішення. Відповідно місцевим судом не застосовано вимоги п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 5 ст. 12, ст. 13 та ч. 3 ст. 16 ЦК України.
Скаржник вважає, що з огляду на недобросовісність позивача, що полягають у приховуванні доказів (категорична поведінка позивача у запереченні факту поставки йому 187,74 т пшениці), що стало його позицією у справі, а також з урахуванням не прийняття місцевим судом товарно-транспортних накладних про поставку відповідачем 187,74 т товару, то спірні правовідносини мають бути вирішеними в інший спосіб захисту прав. Тобто з урахуванням обставин відсутності здійснення відповідачем поставки товару. Включно за таких обставин має значення умова, викладена за змістом п. 7.6. договору, як розумна та логічна послідовність дій позивача, внаслідок чого можливо дійти висновку щодо зловживання позивачем правами і наведене має суттєвий вплив на застосування норм матеріального права, які місцевим судом не застосовано.
Також скаржник вважає, що є логічним, розумним та справедливим, у разі непостачання товару, позивач мав об'єктивну можливість відмовитись від договору, оскільки відсутній інтерес його виконання за відсутності товару, окрім як інтересу та намірів зловживати правами. Також є логічним повернути попередню оплату та на його розсуд, як законний засіб впливу, застосувати визначену умовами відповідальність. Саме така поведінка є логічною та розумною, враховуючи позицію позивача щодо не постачання повністю товару. Маючи повний доступ та контроль до вирощуваного товару, складських приміщень, позивач був обізнаним про невиконання відповідачем зобов'язань, а відповідно позивач мав був вжити заходів, включно на підставі п. 7.6. договору про зменшення значних наслідків для сторін.
Скаржник зазначає про те, що станом на час прийняття місцевим судом рішення, ринкова вартість пшениці 3 класу складає 11 000,00 грн за 1 тону. Тобто зобов'язання поставити позивачу пшеницю якої у відповідача не має означає про підставу зміни способу виконання рішення суду шляхом стягнення її вартості, ймовірно за ціною ринкової вартості, а не договірною. Таким чином, ймовірно матиме місце стягнення з відповідача замість 2 410 000,00 грн попередньої оплати, 6 627 060,00 грн (602,46 т. х 11 000,00 грн). Окрім того, позивач не позбавлений прав щодо застосування відповідальності до відповідача, передбаченою умовами договору.
Скаржник вказує на те, що позивач не надав докази щодо наявності у відповідача пшениці 3 класу, як гарантована умова реального виконання судового рішення. Натомість на переконання відповідача посилання місцевого суду на те, що відповідач не надав доказів відсутності у нього товару, є безпідставне перекладання обов'язків позивача на відповідача, оскільки ч. 2 ст. 164 ГПК України саме на позивача покладає обов'язок подати докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Скаржник вважає, що прийняте місцевим судом рішення не є ефективним, оскільки воно не може бути виконаним в частині поставки товару який відсутній у відповідача. При цьому його закупівля відповідачем для виконання судового рішення призведе до аналогічних негативних наслідків для відповідача, а зловживання правом та недобросовісна поведінка позивача в такому разі будуть протиправно спростованими судом. За таких обставин матиме місце необхідність у новому зверненні до суду під час виконання судового рішення для вжиття додаткових засобів захисту.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що предметом спору є саме виконання спірного договору, тому позивач доводив саме факт невиконання його умов відповідачем. Факт неможливості такого виконання, якщо він мав місце, мав доводити сам відповідач, обираючи таку позицію.
Позивач зазначає, що підставою для виникнення у позивача легітимного очікування щодо поставки товару було саме укладення договору.
На думку позивача, посилання відповідача на невірне обрання способу захисту порушеного права, є нікчемним, оскільки позивач має можливість обирати: чи вимагати поставку товару, чи вимагати відшкодування та повернення сплаченого авансу. Це є виключно правом покупця, тому продавець не може нав'язувати свій варіант. А оскільки позивач мав легітимні очікування щодо отримання товару за договором, маємо підстави вимагати саме його поставку, а не повернення коштів.
Позивач зазначає про те, що зазначаючи про відсутність товару в наявності, відповідач не бере до уваги, що сам договір за своєю суттю мав на меті поставку майбутнього урожаю. Тобто на момент укладення такого договору, товар і не мав бути в наявності.
Позивач вказує на те, що ні в досудовому порядку, ні під час розгляду справи в суді, відповідач не навів доказів, які б свідчили про неможливість виконання ним договору, зокрема форс-мажорних обставин, непереборної сили, тощо. А сам факт відсутності товару у відповідача, як він це зазначає, не є підставою для уникнення зобов'язань, а навпаки - свідчать про їх порушення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу передачі судової справи між суддями справу № 920/1214/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі № 920/1214/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Калюх О.М.» на рішення Господарського суду Сумської області від 05.06.2025 у справі № 920/1214/24. Призначено справу № 920/1214/24 до розгляду у судовому засіданні 02.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 задоволено заяву Фермерського господарства «Калюх О.М.» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
02.09.2025 о 09:20 по 13:00 в багатьох областях України, в тому числі на території міста Київ було оголошено повітряну тривогу, у зв'язку з чим судове засідання не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 призначено розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства «Калюх О.М.» на рішення Господарського суду Сумської області від 05.06.2025 у справі № 920/1214/24 на 07.10.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 задоволено заяву «Сугак В.В.» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 задоволено заяву Фермерського господарства «Калюх О.М.» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судове засідання 07.10.2025 представник Фермерського господарства «Сугак В.В.» не з'явились, до відеоконференції не підключився.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 відмовлено у задоволенні Фермерського господарства «Калюх О.М.» про зупинення провадження у справі № 920/1214/24.
На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 відкладено розгляд справи № 920/1214/24 за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Калюх О.М.» на рішення Господарського суду Сумської області від 05.06.2025 на 11.11.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 задоволено заяву Фермерського господарства «Сугак В.В.» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
10.11.2025 та 11.11.2025 від позивача та відповідача до суду надійшли клопотання про відкладення розгляду справи № 920/1214/24 на іншу дату та надати 2-х тижневий строк для подачі заяви про затвердження мирової угоди.
Представник позивача у судовому засіданні 11.11.2025 не підтримав подане 10.11.2025 клопотання про відкладення розгляду справи № 920/1214/24.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи № 920/1214/24 на іншу дату та надати 2-х тижневий строк для подачі заяви про затвердження мирової угоди, враховуючи відсутність підтримки представника позивача свого клопотання, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що укладення вирової угоди можливе і на стадії виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 920/1214/24 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників справи та позиції учасників справи
Представники позивача у судовому засіданні 11.11.2025 заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду Сумської області від 05.06.2025 у справі № 920/1214/24 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Представник відповідача у судовому засіданні 11.11.2025 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Сумської області від 05.06.2025 у справі № 920/1214/24 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 08.01.2024 між сторонами укладений договір № 08/01-1 поставки зерна майбутнього врожаю, відповідно до п. 1.1. якого відповідач, за договором постачальник, у визначений сторонами строк (термін), поставляє позивачу, за договором покупцю, сільськогосподарську продукцію (найменування товару - пшениця 3 класу; одиниця виміру товару - тонна; кількість товару - 1000 (одна тисяча) тон +/- 10%), а позивач зобов'язується прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його.
Відповідно до п. 1.2. договору загальна кількість товару, поставленого за договором визначається як сумарна кількість товару, переданого відповідачем у власність позивачу згідно з накладними.
Згідно з п. 2.1. договору загальний стан та якість товару мають відповідати ДСТУ 3768:2019, з урахуванням положень п.2.2. договору.
У п. 2.2. договору сторони визначили характеристику товару: культура - пшениця 3 класу, вологість не більше 14%, сміттєва домішка макс. 2%, зернова домішка макс. 8%, масова частка білка у перерахунку на суху речовину не менше ніж 11%, число падіння с, не менше ніж 180.
Відповідно до п. 2.3., 2.4. договору відповідач зобов'язався поставити товар (зерно) у здоровому вигляді, не зіпріле, без самозігрівання і теплового пошкодження під час сушки, мати нормальний колір. Відповідач зобов'язався надати позивачу документи, що підтверджують якість товару, разом з іншими документами за вимогою позивача.
Ціна товару становить 3509,00 гривень за 1 тону без ПДВ, ПДВ 14% - 491,26 гривень. Загальна вартість товару, що постачається становить 4 000 260,00 гривень (чотири мільйони двісті шістдесят гривень 00 копійок) (у тому числі ПДВ) +/- 10% (п. 3.1., 3.2. договору).
За умовами п. 4.1. договору позивач здійснює оплату не менше 50% вартості товару на розрахунковий рахунок відповідача на підставі рахунку відповідача - в термін до 29.02.2024. Позивач здійснює оплату 50% вартості товару в термін - 20 банківських днів з дня отримання всієї кількості товару.
Відповідно до п. 5.1. договору відповідач передає товар позивачу у власність на умовах цього договору в повному обсязі в термін до 1 вересня 2024 року. Умови поставки - DDP (склад покупця) - Сумська область, Охтирський район, с. Веселий Гай, вул. Вишнева, 19 згідно з «Інкотермс» у редакції 2010 року.
Перехід до позивача права власності на товар ризики загибелі або пошкодження товару переходять від відповідача до позивача в момент поставки його продавцем на склад покупця, оплати товару і засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної (п. 5.3. договору).
Строк дії договору: з дати набуття чинності у відповідності до п. 8.2. договору - до моменту повного та належного виконання зобов'язань за цим договором (п. 10.6. договору).
Відповідно до платіжних інструкцій № 86, 87 від 13.02.2024 позивач перерахував відповідачу 2 410 000 грн 00 коп. в рахунок оплати товару за договором на підставі рахунку № 1 від 09.01.2024.
Позивач вказує на те, що відповідачем не виконано договірних зобов'язань щодо поставки товару у погоджені у договорі строки, не поставлено товар, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача виконати умови договору поставки зерна майбутнього урожаю № 08/01-1 від 08.01.2024 та поставити позивачу товар, визначений у п. 1.1 договору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Положеннями ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За приписами ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно зі ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, позивачем виконано умови договору щодо попередньої оплати товару в сумі 2 410 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями № 86, 87 від 13.02.2024.
Натомість відповідачем не здійснено поставки позивачу товару відповідно до умов договору, ні у строк встановлений договором, ні після звернення позивача з претензією від 04.09.2024, що надіслана відповідачу (опис вкладення, фіскальний чек, поштова накладна від 05.09.2024, відправлення вручене 07.09.2024), ні після звернення позивача з позовом до суду.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази розірвання договору чи припинення його дії, внесення до договору змін, докази поставки частини товару на умовах поставки, визначених договором (склад покупця), повідомлення відповідачем про неможливість виконання договору, тощо.
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача в частині зобов'язання останнього виконати умови договору поставки зерна майбутнього урожаю № 08/01-1 від 08.01.2024 та поставити позивачу товар, визначений у п. 1.1 договору поставки зерна майбутнього урожаю № 08/01-1 від 08.01.2024 у кількості 602,46 т - та кількість, яка оплачена позивачем (2 410 000 грн попередня оплата, 4000 грн 26 коп. - ціна з ПДВ за тонну).
Колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що право вимагати передання оплаченого товару не обумовлене обставиною його фактичної наявності у постачальника, при цьому, відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний поставити пшеницю 3 класу, яка є річчю визначеною родовими ознаками, оскільки має ознаки, властиві усім речам того ж роду, вимірюється числом, вагою, мірою, і є замінною річчю.
Водночас відповідачем не надано доказів, які вказують на індивідуальні ознаки пшениці, що призначалась для позивача, не надано доказів того, що у розпорядженні відповідача відсутня пшениця 3 класу.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання передати товар, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення таких вимог, оскільки товар в цій частині не був оплачений позивачем, натомість, приписи статті 693 ЦК України визначають право покупця вимагати передачі саме оплаченого товару.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість вимог позивача в частині зобов'язання відповідача виконати умови договору поставки зерна майбутнього урожаю № 08/01-1 від 08.01.2024 та поставити позивачу товар, визначений у п. 1.1 договору поставки зерна майбутнього урожаю № 08/01-1 від 08.01.2024 (пшениця 3 класу) у кількості 602,46 т, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Сумської області від 05.06.2025 у справі № 920/1214/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Доводи скаржника про зловживання позивачем правом та неможливість виконання рішення суду про задоволення позову через відсутність у відповідача товару є безпідставними, оскільки способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі, а право покупця визначене альтернативно, тобто, останній на свій розсуд може вимагати або повернення попередньої оплати, або передання оплаченого товару, відповідно, зобов'язання відповідача передати (поставити) оплачену позивачем частину товару, що є ефективним способом захисту та таким, що поновить порушене право позивача.
Також безпідставними є доводи скаржника про те, що позивачем не надано доказів щодо наявності у відповідача пшениці 3 класу, оскільки предметом спору є саме виконання спірного договору.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Сумської області від 05.06.2025 у справі № 920/1214/24, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Сумської області від 05.06.2025 у справі № 920/1214/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Фермерського господарства «Калюх О.М.» на рішення Господарського суду Сумської області від 05.06.2025 у справі № 920/1214/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Сумської області від 05.06.2025 у справі № 920/1214/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Калюх О.М.» на рішення Господарського суду Сумської області від 05.06.2025 у справі № 920/1214/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 05.06.2025 у справі № 920/1214/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи № 920/1214/24 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Текст постанови підписано 26.01.2026, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Ткаченка Б.О., перебуванням колегії суддів у відпустках та подальшою тимчасовою непрацездатністю судді Майданевича А.Г.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич