79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" січня 2026 р. Справа № 909/484/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сила Карпат"
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2025 (повне рішення складено 22.07.2025, суддя П.А. Шкіндер)
та на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2025 (повне додаткове рішення складено 05.08.2025, суддя П.А. Шкіндер)
у справі № 909/484/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сила Карпат"
до відповідача-1 Карпатського національного природного парку
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Агроресурссистеми"
про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання внести зміни у технічну документацію із землеустрою
За участю представників:
від позивача - Дашинич О.Б.
від відповідача 1 - Чаплінська О.В. (в режимі відеоконференції)
від відповідача 1 - Шипіцин О.В. (в режимі відеоконференції)
Господарський суд Івано-Франківської області в рішенні від 15.07.2025 у справі № 909/484/25 ухвалив: - відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Сила Карпат» до Карпатського національного природного парку та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Агроресурссистеми" про усунення перешкод в користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю "Сила Карпат" належною йому на праві власності земельною ділянкою площею 0,8842 га, кадастровий номер 2611000000:04:001:0347, за адресою: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, м. Яремче, вул. Петраша і зобов'язання Карпатського національного природного парку та Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Агроресурссистеми" внести зміни у технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для збереження і використання національних природніх парків Карпатського національного природного парку та зміни до Державного земельного кадастру з метою приведення їх у відповідність до первинної земельної документації Карпатського національного природного парку, а саме Технічного звіту по інвентаризації земельних ділянок з метою виготовлення Державного акту на право постійного користування Карпатського національного природного парку на території Яремчанської міської ради, виготовлений Карпатським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру Міністерства екології та природних ресурсів України в 2001 році, затвердженого рішенням Яремчанської міської ради від 27.12.2001 № 189-3/2001.
Господарський суд Івано-Франківської області в додатковому рішенні від 22.08.2025 ухвалив: - задоволити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Агроресурссистеми" про ухвалення додаткового рішення у справі; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сила Карпат" 35000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями місцевого господарського суду, позивач оскаржив їх в апеляційному порядку, подавши апеляційні скарги, в яких просить суд: - скасувати повністю рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2025 у справі № 909/484/25 і прийняти нове, яким задоволити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сила Карпат»; - скасувати повністю додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2025 у справі № 909/484/25.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2025, склад колегії з розгляду справи № 909/484/25 визначено: головуюча суддя Орищин Г. В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сила Карпат", поданою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2025 у справі № 909/484/25.
25.08.2025 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 909/484/25.
При ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд виходив з того, що позивач, заявляючи вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання внести зміни до технічної документації із землеустрою, не довів належними та допустимими доказами наявність у нього порушеного права, яке підлягає судовому захисту.
Суд зазначив, що право власності підлягає судовому захисту лише за умови підтвердження підстав його набуття, оскільки державна реєстрація прав є лише підтвердженням уже набутого права, а не самостійною підставою його виникнення. Водночас, договір купівлі-продажу від 10.02.2022, на який посилався позивач як на підставу набуття права власності на спірну земельну ділянку, до матеріалів справи не долучено, а обґрунтованих пояснень щодо його відсутності не надано.
Подані позивачем докази, зокрема матеріали землеустрою та правовстановлюючі документи попереднього землекористувача, не дали можливості встановити причинно-наслідковий зв'язок між такими документами та набуттям позивачем права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2611000000:04:001:0347.
Крім того, місцевий суд вказав, що наведені позивачем висновки експертів щодо можливих невідповідностей меж земельної ділянки Карпатського національного природного парку не є належним доказом допущення помилки у технічній документації та не підтверджують факту накладення саме на земельну ділянку, право власності на яку позивач належним чином не довів. Посилання на судове рішення в іншій справі також визнано необґрунтованим, оскільки в тій справі відповідні обставини не досліджувалися.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довів ані підстав набуття права власності на спірну земельну ділянку, ані факту порушення цього права чи наявності перешкод у користуванні нею, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
При ухваленні оскаржуваного додаткового рішення місцевий господарський суд виходив із того, що між ТзОВ НВП «Агроресурссистеми» та Адвокатським бюро «Олександра Шипіцина» укладено договір, умови якого передбачають надання професійної правничої допомоги у справі № 909/484/25 за фіксовану винагороду в розмірі 35 000,00 грн, що підтверджується відповідною додатковою угодою та актом приймання-передачі виконаних послуг.
Представник позивача заявив клопотання про зменшення таких витрат, однак не довів їх неспівмірності.
Оцінивши характер і складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, кількість поданих процесуальних документів та тривалість розгляду справи в порядку загального позовного провадження, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 35 000,00 грн є обґрунтованим, співмірним та таким, що відповідає вимогам процесуального закону.
З огляду на відмову в задоволенні позову, суд поклав на позивача обов'язок відшкодувати відповідачу 2 понесені витрати на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі.
Позивач не погодився з ухваленим рішенням та додатковим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив їх в апеляційному порядку.
Зокрема зазначив, що суд першої інстанції неправильно підійшов до оцінки наявності юридичного спору та суті заявлених позовних вимог, застосувавши надмірно формальний підхід, всупереч практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої поняття «спір про право» має тлумачитися широко та з урахуванням його сутнісного змісту. Позов був поданий з метою захисту права власності та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що прямо випливає з предмета і підстав позову.
Апелянт вважає, що позивачем було належним чином підтверджено факт набуття та існування права власності на земельну ділянку площею 0,8842 га з кадастровим номером 2611000000:04:001:0347 шляхом подання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до положень чинного законодавства, саме державна реєстрація є моментом виникнення права власності та створює презумпцію його правомірності, яка може бути спростована лише шляхом доведення недійсності підстав виникнення такого права. При цьому, апелянт наголошує, що факт наявності у позивача права власності на спірну земельну ділянку не заперечувався відповідачами та не ставився під сумнів жодною зі сторін у справі, а отже, не підлягав доказуванню. За таких обставин, вимога суду першої інстанції щодо обов'язкового подання оригіналу договору купівлі-продажу земельної ділянки виходить за межі предмета спору та є юридично необґрунтованою.
На переконання апелянта, відмова у задоволенні позову з формальних підстав, без розгляду спору по суті, свідчить про прояв надмірного формалізму, який обмежує право на доступ до правосуддя та суперечить ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеній практиці Верховного Суду.
У зв'язку з наведеним, вважає, що суд першої інстанції фактично ухилився від вирішення спору по суті заявлених вимог, що є істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Також в апеляційній скарзі позивач звернув увагу на необґрунтовану, на думку останнього, відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання про призначення експертизи, оскільки спір щодо накладення меж земельних ділянок потребує спеціальних знань і не може бути вирішений без земельно-технічної експертизи. У зв'язку з наведеним, в апеляційній скарзі позивачем заявлено клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.
Додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2025 у справі № 909/484/25, на переконання апелянта, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки судом без належних правових підстав вирішено питання про розподіл судових витрат і стягнуто з позивача 35 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У зв'язку з оскарженням та вимогою скасування основного рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по суті спору, додаткове рішення як похідне від основного також не може залишатися в силі, а задоволення апеляційної скарги виключає можливість покладення зазначених витрат на позивача.
Скориставшись своїм правом, наданим статтею 263 ГПК України, Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлено заперечення проти доводів апелянта, зокрема з огляду на таке:
Місцевий господарський суд правильно встановив, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення своїх прав як власника земельної ділянки, оскільки не надав документів, що підтверджують право власності, а отже, і факт створення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Крім того, Товариство вважає, що позивачем не доведено невідповідність технічної документації, виконаної ТзОВ НВП «Агроресурссистеми», вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам у сфері землеустрою і землекористування, оскільки саме на позивача покладався обов'язок доведення таких обставин, зокрема шляхом надання висновку земельно-технічної експертизи. Раніше заявлене клопотання про призначення експертизи відхилено судом правомірно, оскільки позивач не обґрунтував, яким чином невідповідність меж земельної ділянки має значення для предмета справи - усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що належить ТзОВ «Сила Карпат». Повторне клопотання про призначення експертизи в апеляційній інстанції є необґрунтованим.
Земельна ділянка площею 3083,3462 га, кадастровий номер 2611000000:15:001:0042, що перебуває у постійному користуванні Карпатського національного природного парку, зареєстрована на підставі технічної документації, виконано ТзОВ НВП «Агроресурссистеми» відповідно до законодавства, з дотриманням всіх вимог до геодезичних та кадастрових робіт. Позивач не надав доказів помилок у документації і посилається лише на припущення, незважаючи на результати судової земельно-технічної експертизи, яка підтвердила законність реєстрації та незначність накладення земельних ділянок. Наявні невідповідності меж в документації 2001 року не свідчать про помилковість технічної документації, оскільки тоді межі визначалися за аерофотозйомкою, а ділянка була уточнена на місцевості.
Після ознайомлення з технічною документацією, яка стала підставою для державної реєстрації земельної ділянки площею 0,8842 га (кадастровий номер 2611000000:04:001:0347), відповідач-2 виявив численні суперечності щодо її формування та зміни права власності, зокрема відсутність законних підстав передачі державних земель у приватну власність та ознаки можливого підроблення документів. Надані позивачем документи не пояснюють перетворення ділянок із державної та комунальної власності в приватну, а також накладання меж на територію Карпатського національного природного парку.
Крім того, повідомив суд, що докази витрат на правничу допомогу ТзОВ НВП «Агроресурссистеми» будуть подані у строки, передбачені ч.8 ст.129 ГПК України.
Карпатським національним природним парком також подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів порушення своїх прав, як власника земельної ділянки. Крім того, відповідачем 1 зазначено, що проект землеустрою 2005 року стосувався інших земельних ділянок і не може слугувати доказом у цій справі. Технічна документація 2021 року щодо встановлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 2611000000:04:001:0347 була розроблена відповідно до вимог законодавства, однак межі не погоджувалися з Карпатським національним природним парком; проведені топографо-геодезичні роботи та кадастрова зйомка підтверджують правильність встановлення меж; державна реєстрація земельної ділянки здійснена законно, без підстав для відмови. Отже, апеляційна скарга не містить обґрунтованих підстав для скасування рішення та додаткового рішення Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі.
В судове засідання з'явились представники сторін, які підтримали доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзивах на неї.
У даному судовому засіданні колегія суддів вирішила відмовити у задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи, з огляду на відсутність належних та достатніх підстав для її проведення та наявність у справі достатніх доказів для вирішення спору без залучення додаткових експертних досліджень.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази в сукупності з апеляційною скаргою та відзивами на неї, судова колегія встановила таке:
У 2001 році проведено комплексну інвентаризацію земель Карпатського національного природного парку, за результатами якої було складено Технічний звіт з інвентаризації земельних ділянок. Метою цього заходу було виготовлення державного акту на право постійного користування для Карпатського національного природного парку на території Яремчанської міської ради.
Відповідно до рішення Яремчанської міської ради № 189-3/2001 від 27.12.2001 «Про затвердження матеріалів інвентаризації Карпатського національного природного парку», затверджено результати інвентаризації земельних ділянок парку у всіх населених пунктах Яремчанської міської ради та видано державні акти на право постійного користування землею. Право постійного користування Карпатського національного природного парку земельними ділянками на території Яремчанської міської ради загальною площею 3592,69 га, відповідно до затвердженого плану землекористування, підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002766, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 29.12.2001 за № 000052.
Згідно з розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 30.08.2017 № 509 «Про надання Карпатському національному природному парку дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)», Карпатському національному природному парку надано право розробляти технічні документації із землеустрою для встановлення або відновлення меж земельних ділянок державної власності природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення орієнтовною площею 3592,69 га на території Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, з метою збереження та раціонального використання національних природних парків, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії І-ІФ № 002766.
03.10.2018 Карпатським національним природним парком укладено договір із Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» щодо закупівлі послуг на розроблення технічної документації із землеустрою для встановлення або відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Карпатського національного природного парку, код за ДК021:71350000-6 - «Науково-технічні послуги в галузі інженерії», № 153.
На виконання умов зазначеного договору, Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Агроресурссистеми» розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення або відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для збереження та раціонального використання національних природних парків Карпатського національного природного парку, зокрема на території Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.
28.09.2022 державним кадастровим реєстратором Відділу № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 3083,3462 га, яка використовується для збереження та раціонального використання національних природних парків, з кадастровим номером 2611000000:15:001:0042, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру № НВ-9918611002023 від 21.04.2023.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, за позивачем 10.02.2022 року зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,8842 га, кадастровий номер 2611000000:04:001:0347, що розташована в м. Яремче, вул. Петраша Івана.
З цієї ж довідки вбачається, що для державної реєстрації права власності було подано договір купівлі-продажу, серія та номер 160, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Підхомною О.Д. 10.02.2022.
Як зазначено позивачем, внаслідок внесення земельної ділянки з кадастровим номером 2611000000:15:001:0042 до Державного земельного кадастру останнім було виявлено, що частина цієї ділянки накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 2611000000:04:001:0347, яка належить ТзОВ «Сила Карпат», при цьому, площа перетину меж земельних ділянок становить 0,2406 га.
Вказане стало підставою для звернення позивачем до суду з позовом про захист порушеного права.
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків:
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, право на судовий захист виникає за наявності порушеного, невизнаного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу. Саме наявність такого права або інтересу, а також факт його порушення, є необхідною передумовою звернення особи до суду.
Порушенням права є такий стан, за якого суб'єктивне право особи зазнало протиправного впливу, внаслідок чого особа була повністю або частково позбавлена можливості реалізувати це право. За відсутності такого порушення підстави для судового захисту відсутні. Отже, сам по собі факт звернення до суду або наявність спору між сторонами не свідчить про порушення права та не може бути підставою для його судового захисту.
Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (ч.2 ст.103 ЗК України).
За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Водночас реалізація такого способу захисту можлива виключно за умови доведеності належності особі відповідного права або законного інтересу, а підставою для реалізації такого права на захист є доведеність належності особі відповідного речового права на момент звернення до суду, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.09.2022 у справі № 916/144/17. Таким чином, доведення факту належності права позивачу є первинним щодо оцінки наявності його порушення.
Згідно зі ст. 2 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Положеннями ст.27 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
За змістом наведеної норми, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (постанова ОП КГС ВС від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 375241868, за позивачем зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,8842 га, кадастровий номер 2611000000:04:001:0347, що знаходиться в м. Яремче, вул. Петраша Івана. Для державної реєстрації подано договір купівлі-продажу, номер 160, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Підхомною О.Д. 10.02.2022. Водночас, договір, на який посилається позивач як на підставу виникнення його права власності на спірну земельну ділянку, у матеріалах справи відсутній, в апеляційному провадженні такий теж не був долучений до матеріалів справи, у зв'язку з чим колегія суддів позбавлена можливості перевірити факт і законність набуття такого права.
Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем не подано належних документів, які підтверджують набуття права власності на спірну земельну ділянку. Наявні у матеріалах справи документи (проект відведення земельних ділянок ПП «Яремчанський водограй» та Державний акт від 18.11.2005) не дозволяють встановити причинно-наслідковий зв'язок між передачею в оренду земельних ділянок та набуттям позивачем права власності на земельну ділянку 0,8842 га, кадастровий номер 2611000000:04:001:0347, а відтак не підтверджують наявність у позивача відповідного речового права.
У відповідності до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 910/7464/23, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
Верховний Суд ненодноразово наголошував на необхідності застосування судами категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Колегія суддів зазначає, що у даній справі позивач не надав доказів, які б з точки зору стандарту вірогідності підтверджували належність йому права на спірну земельну ділянку.
Згідно з ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
У рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" Європейський суд з прав людини наголошує, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на вказане, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом належно оцінено наявні у справі докази та доводи сторін. Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, а тому не є підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.
Позивач також оскаржив і додаткове рішення у цій справі. Розглянувши вимоги апеляційної скарги ТзОВ "Сила Карпат"» про скасування додаткового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2025 у справі № 909/484/25, судова колегія відмовляє в задоволенні таких, з огляду на те, що доводи апелянта щодо оскарження вказаного судового рішення обмежились виключно покликанням на прийняття судом першої інстанції додаткового рішення у цій справі без зазначення жодних обґрунтувань та підстав незгоди із оскаржуваним додатковим рішенням.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сила Карпат" відмовити.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2025 у справі № 909/484/25 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області області.
Повний текст постанови складено 26.01.2026.
Головуючий суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік