26 січня 2026 р. м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Давній В. П., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та його захисника - адвоката Стратія М. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Стратія М. В. на постанову судді Вижницького районного суду Чернівецької області від 23 грудня 2025 року, -
Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 23 грудня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Згідно постанови районного суду та протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 447337 від 08 вересня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 03.06.2025 року о 17.20 год в смт. Берегомет вул. О.Кобилянської, керував автомобілем марки "VOLKSWAGEN GOLF" д. н. з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився в медичному закладі у лікаря нарколога за згодою водія у встановленому законом порядку, що підтверджується висновком експертизи №1020 від 25.06.2025 року. Результат позитивний - 2,76 проміле.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а Правил Дорожнього руху України і тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На вказану постанову захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - адвокатом Стратієм М. В. подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову судді, якою притягнуто до адміністративної відповідальності його підзахисного за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, при цьому суд не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до
ЄУНСС: 713/3181/25 Головуючий у І інстанції: Кириляк А.Ю.
Номер провадження: 33/822/26/26 Головуючий в апеляційній ін-ції: Давній В. П.
дослідження та оцінки доказів по справі, що потягло за собою необґрунтоване судове рішення. Суд не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду.
Зазначає, що його довіритель вину не визнає, оскільки останній не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Стверджує, що районним судом не взято до уваги вимоги статті 18 КПК України, а тому покази, надані ОСОБА_1 відповідають ознакам самовикриття і не можуть бути доказом у адміністративній справі.
Вказує на те, що судом першої інстанції не забезпечено обґрунтовану оцінку показів ОСОБА_1 , які він надав під час судового засідання, зазначивши, що внаслідок отриманих травм не пам'ятає саму подію, обставини, за яких формулювався протокол його допиту в якості потерпілого та покази, надані ним під час проходження лікування отриманих ним тяжких тілесних ушкоджень.
Також звертає увагу суду на те, що покази свідка ОСОБА_2 не є належним доказом, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, так як її не було допитано в судовому засіданні, не прийнято до уваги пояснення захисника Стратія М. В., що за всіх обставин даної справи свідок ОСОБА_2 не могла бачити хто керував транспортним засобом, хто міг тікати від нього з місця пригоди, і на якому саме місці в автомобілі знаходився ОСОБА_1 .
Заслухавши позицію особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Стратія М. В., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд задовольнити її з підстав наведених у ній, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Згідно приписів ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Аналіз матеріалів даного провадження свідчить, що зазначених вимог закону суд першої інстанції, вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не дотримався.
Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 447336 від 08.09.2025 року (а. с. 1); витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань (а. с. 8); протокол допиту потерпілого ОСОБА_1 (а. с. 49-50); протокол допиту свідка ОСОБА_3 (а. с. 51-53).
Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За змістом диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП суб'єктом адміністративного правопорушення за дії, що поставлені у вину ОСОБА_1 , може бути лише особа, яка керує транспортним засобом (водій).
Положеннями п. 1. 5 ПДР України встановлено, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.
Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення є закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.
Отже, факт керування особою транспортним засобом є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому для висновку про наявність складу правопорушення такий факт повинен бути встановлений та доведений доказами.
Допитаний в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 стверджував, що не керував вищевказаним транспортним засобом.
Звертав увагу суду на те, що огляд на стан сп'яніння законодавство пов'язує виключно з фактом зупинки транспортного засобу. Знаходження біля транспортного засобу, який не є в стані руху, не є доказом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Допитана в судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що того дня, 03.06.2025 року о 17.20 год в смт. Берегомет по вул. О. Кобилянської, не далеко біля її місця проживання, вона побачила чоловіка, яким виявився ОСОБА_1 , який лежав лицем в низ перед автомобілем посередині. Хто саме керував автомобілем вона не бачила.
Будь-яких доказів, які б вказували на те, що за кермом автомобіля перебував ОСОБА_1 , до суду надано не було.
Також в матеріалах справи є відібрані захисником пояснення свідків - медиків бригади Е(Ш)МД № 56 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зі змісту яких вбачається, що вони були в складі медичної бригади № 56. Виїхавши на місце ДТП в смт. Берегомет вул. О. Кобилянської вони побачили чоловіка, який лежав на животі вниз обличчям біля перевернутого автомобіля.
Однак, вказані пояснення не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки вказані свідки у судовому засіданні не допитувалися та не попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, що узгоджується із правовою позицією ВС КАС у Постанові від 27.06.2019 № 560/751/17.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 03.06.2025 року о 17:20 годині транспортним засобом марки "VOLKSWAGEN GOLF" д. н. з. НОМЕР_1 в смт. Берегомет вул. О. Кобилянської.
Відеозаписи або покази свідків, які б містили момент руху або зупинки вищевказаного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.
Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не доведений, а тому він не може бути суб'єктом притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що працівником патрульної поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення були грубо порушенні вимоги КУпАП та Інструкції, а судом першої інстанції при розгляді справи на ці порушення не було звернуто уваги, що в подальшому потягло за собою прийняття незаконного рішення.
Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із чим, постанова суду про притягнення останнього до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Стратія М. В., задовольнити.
Постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 23 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя
Чернівецького апеляційного суду В. П. Давній