Іменем України
23 січня 2026 року
м. Харків
справа №638/5504/25
провадження № 22-ц/818/1557/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості на рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2025 року у справі за позовом Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ТОВ «Електрум Пеймент Сістем» про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю, -
У березні 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 23370,79 гривень.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
На вказане судове рішення, Харківський обласний центр зайнятості подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги до ОСОБА_2 та стягнути з відповідача кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 23 370 грн. 79 коп., а також судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4542 грн.
В обґрунтування апеляційних вимог, представник позивача посилається на неповне дослідження судом, наданих позивачем доказів, на підтвердження позовної заяви, внаслідок чого, постановлення судом незаконного та необґрунтованого рішення. Зазначає, що позивачем було встановлено невиконання ОСОБА_1 своїх обов'язків щодо подання відомостей про обставини, що впливають на перебування на обліку в службі зайнятості та виплату матеріального забезпечення, а також приховування достовірних даних, з метою отримання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, оскільки ОСОБА_1 не повідомила центр зайнятості про факт перебування у трудових відносинах з ТОВ «Електрум Пеймент Сістем». Позивач вважає, що судом не в повній мірі було досліджено даний факт та не надано йому належної правової оцінки. Вважає, що в період перебування у статусі безробітного, ОСОБА_1 усвідомлювала факт перебування у трудових відносинах з ТОВ «Електрум Пеймент Сістем», адже не повідомила про факт звільнення 15.07.2022, та продовжувала перебувати у статусі безробітного до 20.11.2022 та отримувати допомогу по безробіттю. Зазначає, що на момент реєстрації і під час перебування в центрі зайнятості у статусі безробітного, відповідачем не надавались жодні документи, які б підтверджували факт перебування у трудових відносинах з ТОВ «Електрум Пеймент Сістем». Вважає, що факт отримання відповідачем доходу від ТОВ «Електрум Пеймент Сістем» у період перебування в статусі безробітного, зокрема, у липні 2022 року, у сумі 2082, 40 грн., підтверджується довідкою, що додається до апеляційної скарги, що також встановлено актом розслідування страхових випадків від 22.11.2022 №210/2022.
Посилаючись на норми ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, представник позивача вважає, що відповідачем повинна бути повернута безпідставно набута їм допомога по безробіттю, яка була їй виплачена, оскільки вона набута ним саме внаслідок недобросовісності з боку набувача - ОСОБА_1 .
Відповідач надала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Відзив мотивований тим, що в апеляційній скарзі відсутні нові обставини або нові докази або підстави, які б свідчили про її вину або недобросовісність, оскільки нею були подані усі відомості, які відповідали інформації, яка була їй відома на той момент. Вважає, що доказів умисного приховування інформації або подання недостовірних даних, не існує, а позивач фактично ґрунтує свої вимоги на припущеннях.
На підставі ч.1 ст.369 ЦПК України, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду позивачем не було доведено вини відповідача у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про факт перебування у трудових відносинах з ТОВ «Електрум Пеймент Сістем», з метою незаконного отримання доходу, в період надання відповідачу допомоги по безробіттю, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідачки, виплаченої їй допомоги по безробіттю.
Таких висновків суд дійшов, встановивши, що ОСОБА_1 , згідно з наказом № НТ220624 від 24 червня 2022 року, надано статус безробітного на підставі ч.1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» та призначена допомога по безробіттю з 24 червня 2022 року по 20 березня 2023 року, виплати якої, розпочато з 24 червня 2022 року.
Здійснення виплат припинено, відповідно до наказу від 25 листопада 2022 року № НТ221125, у зв'язку із поданням особою недостовірних даних.
Відповідно до Акту №210/2022 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Закону України «Про зайнятість населення» від 22 листопада 2022 року, встановлено, що згідно з даними Пенсійного фонду України, що надійшли до «Пам'ятки про працевлаштування у період СБ», встановлено трудові відносини ОСОБА_1 з ТОВ «Електрум пеймент сістем» (код ЄДРПОУ 40243180) на день реєстрації в Харківському міському центрі зайнятості.
Відповідно до витягу з наказу про прийняття на роботу від 11 квітня 2019 року №207-к, встановлено, що ОСОБА_1 працевлаштована з 12 квітня 2019 року, звільнена 15 липня 2022 року, згідно витягу з наказу від 14 липня 2022 року №313К, також підтверджено отримання доходу довідкою про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від 17.11.2022 № 01-02-0331.
Відповідно до наказу від 30 листопада 2022 року № 235, затверджено повернути кошти у встановленому порядку, відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 24 червня 2022 року по 21 листопада 2022 року, сума боргу 28780,77 грн.
Відповідно до довідки про нараховане та перераховане матеріальне забезпечення, що підлягає поверненню відносно ОСОБА_1 , залишок заборгованості становить 23370,79 грн. Допомога по безробіттю за період з 21 жовтня 2022 року по 21 листопада 2022 року у сумі 5409,98 грн., була утримана з відомості виплат від 30 листопада 2022 року №516.
Лист-претензія про повернення коштів від 02.12.2022 № ХМЦЗ-0205389 повернувся до позивача за закінченням терміну зберігання.
Також встановлено, що ОСОБА_1 03 квітня 2019 року була прийнята на посаду оператора поштового зв'язку відділення №423 м. Харків департаменту розвитку мережі ТОВ «Джаст ін» та наказом №86к-02 від 31 березня 2022 року звільнена з займаної посади за угодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, з 31 березня 2022 року, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 .
З наданих ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснень, судом встановлено, що на момент звернення до центру зайнятості за допомогою, відповідач була переконана в своєму звільненні з ТОВ «Джаст ін» та ТОВ «Електрум пеймент сістем». Запис про звільнення із ТОВ «Джаст ін» був внесений до трудової книжки. Оскільки робота в ТОВ «Джаст ін» обумовлювала обов'язкове працевлаштування в ТОВ «Електрум пеймент сістем», то звільнення з одного підприємства відповідачка пов'язувала зі звільненням з ТОВ «Електрум пеймент сістем». Позивач стверджувала, що заяви на звільнення з ТОВ «Джаст ін» та ТОВ «Електрум пеймент сістем» писала в один день, оскільки отримала сповіщення, що всі відділення мережі Justin закрито і, як наслідок, зупинено всі фінансові операції, які супроводжувала фінансова компанія ТОВ «Електрум пеймент сістем», а тому не було потреби бути оформленим касиром у цьому підприємстві.
Дослідивши надані позивачем, на підтвердження позовних вимог, докази та заслухавши пояснення відповідача, які суд вважав такими, що узгоджуються з наявним в матеріалах справи скріншотом листування (а.с. 55) та копією заяви відповідачки про звільнення з займаної посади, адресованої ТОВ «Електрум пеймент сістем» (а.с. 58), суд першої інстанції вважав, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сума, а отже, саме позивач у справі, як суб'єкт владних повноважень, повинен довести вину застрахованої особи у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про працевлаштування з метою незаконного отримання допомоги по безробіттю.
Суд вважав, що центр зайнятості мав можливість отримати відомості про періоди страхового стажу, трудової діяльності, заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) ОСОБА_1 , в т.ч. у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі страхувальників та реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, податковій звітності за останній звітний період чи за IV квартал 2021 р. або річній звітності за 2021 рік, тощо, а сам факт не подання документів на підтвердження звільнення з ТОВ «Електрум пеймент сістем» на момент, коли особа звернулася з заявою про допомогу, при цьому не працювала і не мала засобів до існування, не свідчить про недобросовісність цієї особи. При цьому, суд вказав, що в матеріалах справи відсутня довідка про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від 17.11.2022 № 01-02-0331, про яку йдеться мова в Акті №210/2022 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Закону України «Про зайнятість населення» від 22 листопада 2022 року, як на підтвердження отримання відповідачкою доходу.
Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена вина відповідача у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про факт перебування у трудових відносинах з ТОВ «Електрум пеймент сістем», з метою незаконного отримання допомоги з безробіття, та не доведено факту отримання доходу в період надання відповідачу допомоги по безробіттю, що є підставою у відмові в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки виплаченої їй допомоги по безробіттю.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що безробітним визнається особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної, фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу зареєстрованого безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застраховані особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Вказана норма Закону вказує, що законодавцем передбачені підстави, за яких нараховані платежі, у виді заробітної плати, або такі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, не підлягають поверненню, зокрема, у разі, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату або у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
На думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції щодо відсутності доказів, які доводять вину відповідача, у свідомому неповідомленні про працевлаштування з метою отримання допомоги по безробіттю, є обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства, з огляду на наступне.
Як було встановлено судом першої інстанції, 01 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Харківського міського центру зайнятості з заявою, де згідно поданої через застосунок «Дія» заяви, про надання статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю, від 01.06.2022, їй було надано статус безробітного та з 24.06.2022, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку надання допомоги по безробіттю, призначено допомогу по безробіттю, з 24.06.2022, у розмірі, встановленому законодавством.
У статусі безробітного ОСОБА_1 перебувала з 24.06.2022 по 21.11.2022, після чого, 22.11.2022 було припинено реєстрацію в центрі зайнятості, у зв'язку з встановленням факту подання ОСОБА_1 недостовірних даних, відповідно до п.8 ч.1 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення» .
В результаті перевірки з підприємством, позивачем було встановлено, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ТОВ «Електрум Пеймент Сістем» з 12.04.2019 року, відповідно до наказу від 11.04.2019 №207-к, у зв'язку з чим, Харківським міським центром зайнятості було складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №210/2022 від 22.11.2022 та у відповідності до наказу від 30.11.2022 № 235 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, ОСОБА_1 , в сумі 23370 грн. 79 коп., було рекомендованим листом направлено відповідачу 06.12.2022 пропозицією в добровільному порядку сплатити суму боргу, яка, на момент подання позову, повернута не була.
На підтвердження факту перебування ОСОБА_1 в період знаходження у статусі безробітної, у трудових відносинах з ТОВ «Електрум Пеймент Сістем», позивач посилається на витяги з наказу, зокрема, №207-к від 11.04.2019 року про прийняття ОСОБА_3 за сумісництвом на посаду касира відділення №1330391, з 12 квітня 2019 року та витяг з наказу №313-к від 14.07.2022, згідно якого, ОСОБА_3 , касира відділення №1330391, звільнено 15 липня 2022 року, за угодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України та виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку, в кількості 40 календарних днів.
Виходячи з даних листування з ТОВ «Jastin», які містяться на а.с.80, 81, вбачається, що керівництво компанії ТОВ «ЕПС» ( тобто, ТОВ «Електрум Пеймент Сістем») повідомило працівників про закриття всіх відділень мережі «Jastin» та зупинення всіх фінансових операцій, які супроводжувала компанія ТОВ «ЕПС», у зв'язку з чим, співробітництво з ТОВ «НПС» зупинено і «ЕПС» не виплачуватиме більше заробітну плату співробітникам відділень «Jastin». Внаслідок чого, працівникам рекомендовано звільнитися з фінансової компанії «Jastin», написавши відповідну заяву на звільнення від руки або на роздрукованому бланку (а.с.81).
Крім цього, в листуванні з працівниками зазначено про те, що в трудові книжки вносяться лише дані про основне місце роботи, а дані щодо роботи за сумісництвом, не вносяться. Також зазначено, що всі оператори « ОСОБА_4 » були оформлені саме за сумісництвом, на 0,25% ставки (а.с.80).
З даних, які містяться в копії трудової книжки ОСОБА_1 на а.с.71, вбачається, що ОСОБА_5 03.04.2019 року прийнята на посаду оператора поштового зв'язку відділення №423 м. Харкова департаменту розвитку мережі, згідно наказу №600 к-01 від 01.04.2019 р., а 31.03.2022 - звільнена з даної посади, за згодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, згідно наказу №86 к-02 від 31.03.2022 р.
Під час судового розгляду в суді першої інстанції ОСОБА_1 підтвердила вказану інформацію, зазначивши, що запис про звільнення із ТОВ «Джаст ін» був внесений до трудової книжки. Також зазначила, що, оскільки робота в ТОВ «Джаст ін» обумовлювала обов'язкове працевлаштування в ТОВ «Електрум пеймент сістем», то звільнення з одного підприємства, відповідачка пов'язувала зі звільненням з ТОВ «Електрум пеймент сістем». Стверджувала, що заяви на звільнення з ТОВ «Джаст ін» та ТОВ «Електрум пеймент сістем» писала в один день, оскільки отримала сповіщення, що всі відділення мережі Justin закрито і, як наслідок, зупинено всі фінансові операції, які супроводжувала фінансова компанія ТОВ «Електрум пеймент сістем», а тому немає потреби бути оформленим касиром у цьому підприємстві. При цьому, відповідач зазначила, що на момент звернення до центру зайнятості за допомогою, була переконана в своєму звільненні з ТОВ «Джаст ін» та ТОВ «Електрум пеймент сістем».
Копії заяв ОСОБА_1 , які містяться на а.с. 69-70, підтверджують дату звільнення відповідачки з вказаних компаній, саме 30.03.2022, що узгоджується з наявним в матеріалах справи скріншотом листування (а.с. 80,81) та із записом в трудовій книжці, про звільнення ОСОБА_1 саме 31.03.2022.
При цьому, довідка про заробітна плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, яку позивач надав до апеляційної скарги, на підтвердження даних про отримання ОСОБА_1 заробітної плати, не доводить факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Електрум Пеймент Сістем» на момент перебування її в статусі безробітної.
З даної довідки (а.с.96), вбачається, що з березня 2022 по червень 2022 року ОСОБА_1 не отримувала жодних доходів, а лише містяться нарахування за липень 2022 року - в сумі 2082, 40 грн., що є розрахунком роботодавця з працівником при звільненні, виходячи з даних, які містяться у витязі з наказу №313-к від 14.07.2022.
Інших доказів, які б підтверджували факт перебування відповідача у трудових відносинах з ТОВ «Електрум Пеймент Сістем», за період отримання нею допомоги по безробіттю, а також отримання відповідачем заробітної плати у період її перебування у статусі безробітної, матеріали справи не містять, та під час апеляційного перегляду справи, позивачем не надано.
При цьому, ненадання відповідачем доказів на підтвердження її звільнення, під час звернення до центру зайнятості за допомогою, не свідчить про те, що з боку набувача виплати - ОСОБА_1 наявна недобросовісність, у виді свідомого повідомлення позивачу недостовірних даних щодо припинення її трудових відносин з ТОВ «Електрум Пеймент Сістем».
В межах наданих йому повноважень, центр зайнятості мав можливість отримати необхідні відомості про періоди страхового стажу, трудової діяльності, заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) ОСОБА_1 , в т.ч. у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі страхувальників та реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, податковій звітності за останній звітний період чи за IV квартал 2021 р. або річній звітності за 2021 рік, тощо.
А отже, в даному випадку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 , нарахованої суми по безробіттю, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, оскільки позивачем не доведено спрямованості умислу отримувача грошової допомоги по безробіттю, на свідоме неповідомлення центру зайнятості, як суб'єкта владних повноважень, про відсутність наказу про її звільнення, з метою незаконного отримання допомоги по безробіттю.
Зазначений висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17, прийнятої до розгляду Об'єднаною палатою з метою єдності судової практики щодо розуміння та тлумачення частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц дійшла аналогічних висновків щодо тлумачення статті 1215 ЦК України та зазначила, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Відповідно до частин 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
В даному випадку, позивачем не доведено, факт незаконного отримання ОСОБА_1 нарахованої їй допомоги по безробіттю, внаслідок чого, вимоги позивача про повернення вказаних коштів, обґрунтовано залишенні судом першої інстанції без задоволення.
Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Харківського обласного центру зайнятості, в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості, є обґрунтованим та відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості, - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2025 року, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова