Справа № 545/3668/25 Номер провадження 11-кп/814/885/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
19 січня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ
Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора представника установи виконання покарань захисника засудженої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою засудженої ОСОБА_9 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 17 вересня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання про заміну невідбутої частини призначеного покарання у виді позбавлення волі на пробаційний нагляд, поданого
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою м. Хрустальний Луганської обл., проживаючою за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалене рішення місцевий суд мотивував тим, що: ОСОБА_9 не досягла необхідного ступеню виправлення, який би свідчив про наявність обґрунтованих підстав для заміни призначеного їй покарання у вигляді позбавлення волі на покарання у вигляді пробаційного нагляду; застосування до засудженої пробаційного нагляду не сприятиме досягненню мети покарання, передбаченої ст.50 КК України.
В апеляційній скарзі засуджена ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 17 вересня 2025 року та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити подане нею клопотання про заміну їй невідбутої частини призначеного покарання у вигляді позбавлення волі на пробаційний нагляд. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що вона за час відбування покарання сумлінною поведінкою і ставленням до праці стала на шлях виправлення (довела своє виправлення) і на підставі ст.82 КК України заслуговує на заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, про що зазначено у висновку виправної колонії, а саме 3 рази заохочувалась, працює закрійницею на швейному підприємстві, стягнень і виконавчих листів не має, позитивно характеризується, дотримується порядку відбування покарання, правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом установи.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку засудженої та її захисника на підтримку апеляційної скарги, пояснення представника установи виконання покарань, яка в питанні вирішення апеляційної скарги поклалась на розсуд суду, зазначила, що наразі ОСОБА_9 має 5 заохочень, стягнень не отримувала, працевлаштована, заперечення прокурора проти задоволення апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження й особової справи, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Частинами 1 та 4 ст.82 КК України передбачено, що особам, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням.
Виходячи з положень ч.3 ст.82 КК України, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
У п.п.1, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 квітня 2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" зазначено, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким має сприяти досягненню мети, передбаченої ст.50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. При вирішенні питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
За змістом приписів ст.6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Становлення ж особи на шлях виправлення являє собою прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, які свідчать про позитивне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись й в умовах відбування більш м'якого покарання.
Висновок про таке ставлення повинен бути заснований на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь період перебування в установі виконання покарань.
При цьому, відповідно до ст.9 КВК України добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов'язком засудженого.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що 05 жовтня 2021 року Ленінським районним судом м. Полтава ОСОБА_9 визнано винуватою та засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено її від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на неї обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
03 серпня 2023 року Ленінським районним судом м. Полтава ОСОБА_9 визнано винуватою та засуджено за: ч.1 ст.309, ч.2 ст.190, ч.2 ст.15 ч.4 ст.185, ч.3 ст.15 ч.4 ст.185, ч.4 ст.185, ч.1 ст.70, ст.ст.72, 71 К України на 5 років 2 місяці позбавлення волі. Строк покарання ОСОБА_9 ухвалено обчислювати з 03 серпня 2023 року й у цей строк зараховано строк її попереднього ув'язнення з 12 травня до 02 серпня 2023 року з розрахунку день за день.
24 лютого 2025 року Полтавським апеляційним судом змінено вирок Ленінського районного суду м. Полтава від 03 серпня 2023 року щодо ОСОБА_9 , на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження щодо неї за ч.2 ст.190, ч.2 ст.15 ч.4 ст.185, ч.3 ст.15 ч.4 ст.185 КК України закрито у зв'язку з втратою чинності законом, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння, виключено з мотивувальної частини вироку вказівку про засудження ОСОБА_9 за ч.4 ст.185 КК України за епізодом від 12 квітня 2023 року у зв'язку з декриміналізацією діяння, перекваліфіковано її дії за епізодом від 30 листопада 2022 року з ч.4 ст.185 на ч.1 ст.162 КК України та призначено їй покарання за цим законом - 2 роки обмеження волі, постановлено вважати ОСОБА_9 засудженою за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено їй покарання - 2 роки обмеження волі, відповідно до ст.71 КК України до покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтава від 03 серпня 2023 року частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтава від 05 жовтня 2021 року та призначено ОСОБА_9 остаточне покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі, в іншій частині вирок залишено без зміни.
За змістом судових рішень ОСОБА_9 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 14 липня 2021 року приблизно о 20 годині, діючи повторно, таємно, проникла до квартири АДРЕСА_2 , з якої та з подвір'я вказаного будинку викрала належне ОСОБА_10 майно на загальну суму 15 938 гривень 63 копійки.
30 листопада 2022 року приблизно о 17 годині ОСОБА_9 незаконно проникла до будинку ОСОБА_11
11 квітня 2023 року приблизно о 10 годині ОСОБА_9 під мостом біля р. Ворскла поблизу готелю «Турист» по вул. Миру, 12 у м. Полтава незаконно придбала та зберігала при собі для власного вживання без мети збуту особливо небезпечну психотропну речовину - «PVP», масою 0, 8186 г, яку 11 квітня 2023 року 10 години 43 хвилини нею було видано поліції.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що початок строку покарання ОСОБА_9 визначено з 03 серпня 2023 року, кінець цього строку - 12 листопада 2027 року (з урахування зарахованого в строк покарання строку попереднього ув'янення).
Тобто є наявними передумови (формалізовані підстави, що пов'язуються із фактичним відбуттям засудженою певної частини строку призначеного їй покарання) для розгляду питання про застосування положень ст.82 КК України щодо ОСОБА_9 , що не оспорюється ніким із учасників судового провадження.
Однак для застосування положень ст.82 КК України необхідна наявність не лише формально-юридичних підстав, а й оціночних, які виражаються формулюванням «… засуджений став на шлях виправлення».
Як убачається з матеріалів особової справи, судового провадження та пояснень представника установи виконання покарань у судовому засіданні апеляційної інстанції, ОСОБА_9 у місцях позбавлення волі знаходиться з 12 травня 2023 року, під час перебування в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» заохочень і стягнень не мала, на заходи виховного характеру реагувала задовільно, не працювала.
З 11 липня 2024 року засуджена перебуває в ДУ "Надержищинська виправна колонія (№65)", де отримувала 5 заохочень, стягнень не має, характеризувалась як позитивно, так і посередньо (в різні періоди часу), працевлаштована, виконує роботи з благоустрою установи, до праці ставитися сумлінно, бере участь у виховних заходах, визнає винуватість у вчиненій кримінально протиправній діяльності, програма соціально-виховної роботи зі ОСОБА_9 виконана частково, оскільки заходи по цій програмі ще тривають, ризики вчинення засудженою повторного кримінального правопорушення та її небезпеки для суспільства визначено як середні.
При цьому, процес отримання ОСОБА_9 заохочень почав здійснюватися лише з 06 січня 2025 року, в той час як засуджена перебуває в місцях позбавлення волі з 12 травня 2023 року, тобто такий процес мав місце не протягом усього строку відбутої частини покарання, будучи відсутнім протягом більше 1 року 7 місяців (більшої частини відбутого ОСОБА_9 покарання), а спостерігався в період часу ближче до моменту виникнення формальних передумов для розгляду питання про її умовно-дострокове звільнення від відбування заходу примусу. Разом з цим, в основі висновку суду про виправлення засудженої має лежати аналіз даних про її поведінку саме за увесь строк відбування покарання, не протягом конкретно обраного часу.
Таким чином, із установлених вище апеляційним судом обставин у їх сукупності вбачається, що в поведінці ОСОБА_9 спостерігаються певні позитивні тенденції, однак вона була нестабільною та не характеризувалась своєю позитивністю, сумлінністю протягом усього строку відбування покарання, і наразі є відсутніми підстави для висновку про остаточне становлення ОСОБА_9 на шлях виправлення, яке могло би ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м'якого покарання, в тому числі у вигляді пробаційного нагляду, про що порушується питання в апеляційній скарзі.
Окрім того, ОСОБА_9 раніше неодноразово звільнялась від відбування покарання як із випробуванням на підставі ст.75 КК України (5 разів), так і умовно-достроково згідно зі ст.81 КК України, проте це не призвело до позитивних змін у особі засудженої, яка знову вчинила кримінальні правопорушення в період іспитового строку, та свідчить про недієвість застосування до неї заходів із покладенням на певних процесуальних обов'язків, ставить під обґрунтований сумнів її готовність належно виконувати ці обов'язки й досягти мети заходу примусу в умовах лише певного контролю за її поведінкою протягом невідбутої частини покарання.
Так, доцільність і необхідність заміни невідбутої частини покарання викликана тим, що процес виправлення досяг тієї стадії, на якій відбування засудженою призначеного покарання перестає бути необхідним, і подальше її виправлення можливе в умовах відбування більш м'якого виду покарання, чого не встановлено в цьому провадженні. У даному випадку відбутий ОСОБА_9 строк покарання хоча і узгоджується з вимогами КК України, проте наразі застосування положень ст.82 КК України щодо засудженої є невиправданим з точки зору дотримання вимог загальної та особливої превенції.
За таких обставин, висновок місцевого суду про необхідність відмови в задоволенні клопотання засудженої про заміну їй невідбутої частини покарання більш м'яким, як наслідок, є правильним.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне, обґрунтоване й справедливе судове рішення, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 17 вересня 2025 року щодо ОСОБА_9 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4