Житомирський апеляційний суд
Справа №296/3572/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/240/26
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
19 січня 2026 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 (дистанційно), ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі клопотання захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 12025060410000017 за апеляційними каргами прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 10 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України,
До початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
В обгрунтування клопотання захисник ОСОБА_9 послався на те, що під час ухвалення вироку щодо ОСОБА_7 судом було змінено запобіжний захід з особистого зобов'язання на тримання під вартою в порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки обвинувачена не ухилялася від суду, раніше не судима, має міцні соціальні зв'язки, виховує двох неповнолітніх дітей свого чоловіка, а тому ризики, передбачені ст.177 КПК України, відсутні.
Заслухавши думку обвинуваченої та її захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_10 в підтримання вказаного клопотання, думку прокурора в заперечення клопотання сторони захисту, перевіривши матеріали провадження в межах, передбачених ч.1 ст.404 КПК України, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Згідно оскаржуваного вироку ОСОБА_7 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років.
Застосований до ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 09.06.2022 запобіжний захід виді особистого зобов'язання змінено на тримання під вартою. Термін дії запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою визначено до набрання вироком законної сили, але не довше шістдесяти днів з дня її затримання. Відповідальним особам ВП №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області доручено негайне виконання вироку в частині затримання ОСОБА_7 та доставлення в установу виконання покарань.
Проте, відповідно до листа начальника ВП №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області від 14.10.2025 виконання вироку в частині затримання ОСОБА_11 неможливо у зв'язку із відсутністю останньої за місцем свого проживання : АДРЕСА_1 та неможливістю встановлення її місця знаходження у зв'язку з її переховуванням (а.п.140 т.4).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Враховуючи наведені обставини, те, що ОСОБА_7 , обвинувачена у вчиненні особливо тяжкого злочину, будучи обізнана з вироком суду та призначеним їй покаранням, залишила місце свого проживання, що свідчить про наявність ризику переховування від суду, колегія суддів вважає, що застосований судом першої інстанції до останньої запобіжний захід у виді тримання під вартою є цілком обгрунтований, а тому підстав для його зміни не вбачає. При цьому колегія суддів вважає, що на даній стадії кримінального провадження більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе запобігти вказаному ризику, враховуючи, що фактичне місце проживання обвинуваченої на даний час не встановлено у зв'язку з чим вирок суду в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не виконаний..
Посилання сторони захисту на те, що строк дії запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання закінчився, на час ухвалення оскаржуваного вироку, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до ст.179 КПК України строк дії вказаного запобіжного заходу не обмежений двома місяцями. Водночас, строк дії обов'язків, які покладає слідчій суддя, суд на підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, визначений до двох місяців з можливістю їх продовження.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченої ОСОБА_7 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376 ч.2, 404, 407 КПК України, апеляційний суд,
Клопотання захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: