27 березня 2024 року Справа № 160/24960/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кадникової Г.В.
за участі секретаря судового засідання Мартинової А.О.
та учасників справи: представника позивача Сідельникової О.Л.
представника відповідача Натолоки Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-інжинірингова група Логос-Інвест» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-інжинірингова група Логос-Інвест» (далі - ТОВ «ІІГ Логос-Інвест», позивач) через представника звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач) від 17.04.2023 року №0003198-1306-0436.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підставою направлення ТОВ «ІІГ Логос-Інвест» оспорюваної податкової вимоги є податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 року № 0004431404, прийняте на підставі Акта податкової перевірки № 2065/04-36-14-04/32058512 від 21.01.2019 року, проведеної згідно наказу № 7137-П від 12.12.2018 року, про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інвестиційно-Інжинірингова група Логос-Інвест», код за ЄДРПОУ 32058512 з питань повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельну ділянку, що перебуває у користуванні ТОВ «Інвестиційно-Інжинірингова група Логос-Інвест» на підставі укладеного договору оренди землі площею 3,7753 (кадастровий номер - 1210100000:01:022:0057) за період з 01.01.2016 по 31.10.2018.
Проте, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 у справі № 160/65/19 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області Державної фіскальної служби України № 7137-П від 12 грудня 2018 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інвестиційно-Інжинірингова група ЛОГОС-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 32058512). Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020, Ухвалою Верховного Суду від 2104.2020 у справі № 160/65/19 у відкритті апеляційного та касаційного провадження відмолено, у зв'язку з чим, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 у справі № 160/65/19 набрало законної сили та є обов'язковим до виконання.
Отже, позивач звернувся за захистом своїх прав, свобод та інтересів з відповідним позовом до суду.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
В подальшому, ухвалою суду постановлено подальший розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, за змістом якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, з огляду на те, що згідно даних інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу по платнику податків ТОВ «ІІГ Логос-Інвест» обліковується податковий борг по орендній платі з юридичних осіб на загальну суму 21' 781' 515грн. 33коп.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої зазначено, що відповідачем не надано жодних заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, зокрема в частині відсутності заперечень щодо неможливості застосування наслідків незаконної податкової перевірки до ТОВ «ІІГ Логос-Інвест».
З посиланням на правовий висновок Верховного Суду у постановах від 21.02.2020 по справі №826/17123/18, від 22.09.2020 по справі №520/8836/18, 10.08.2023 по справі №280/1563/21, позивач вказує, що оскільки податкова вимога від 17.04.2023 № 0003198-1306-0436 була надіслана без дотримання вимог п. 59.3 ст. 59 ПК України, а саме: з порушенням ГУ ДПС порядку складання та надсилання ТОВ «ІІГ Логос- Інвест», адже не містила детального розрахунку суми податкового боргу, тому остання є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Разом з тим, позивач наполягає, що відповідачем жодним чином не спростовано твердження щодо визнання задоволеною скарги позивача податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 року № 0004431404 у зв'язку із недотриманням строків, передбачених п.56.9 ст.56 ПК України. Так, позивачем було подано Скаргу до ДФС України на податкове повідомлення- рішення від 18.02.2019 року № 0004431404 (що в подальшому стало підставою для прийняття спірної податкової вимоги), яка була отримана Державної фіскальною службою України 11.03.2019. Враховуючи дату отримання Скарги на ППР, позивач стверджує, що ДФС України повинно було прийняти рішення та надіслати його Позивачу не пізніше 31.03.2019 року. 3а результатами розгляду Скарги на ППР, ДФС України прийняла рішення про результати розгляду скарги від 07.05.2019 № 20948/6/99-99-11-06-01-25. За змістом останнього ДФС України також продовжувався строк розгляду Скарги на ППР (до 09.05.2019) на підставі рішення від 29.03.2019 № 14904/6/99-99-11-06-01-25. Таким чином, дотримання ДФС України строків надіслання рішення про результати розгляду скарги від 07.05.2019 № 20948/6/99-99-11-06-01-25 та рішення про продовження розгляду скарги від 29.03.2019 № 14904/6/99-99-11-06-01-25, безпосередньо впливає на чинність рішення про результати розгляду скарги від 07.05.2019 № 20948/6/99-99-11-06-01-25 як такого, що створює юридичні наслідки для ТОВ «ІІГ Логос-Інвест».
У відповіді на відзив позивач звертає увагу, що Верховний Суд у постановах від 10.10.2019 року у справі № 826/4049/14, від 24.01.2019 № 826/500/15, від 12.12.2019 року № 820/1929/17 дійшов правових висновків, що юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого ПК України або продовженого рішенням керівника контролюючого органу (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) строку розгляду скарги платника податків, тобто не направлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня. Такий самий правовий наслідок настає в разі, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків розгляду скарги не було надіслано платнику податків до спливу двадцятиденного строку для розгляду скарги в процедурі адміністративного оскарження.
Отже, визнання Скарги повністю задоволеною на користь платника податків в силу закону означає, що податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 року № 0004431404 припинило свою дію та не створює для ТОВ «ІІГ Логос-Інвест» жодного юридичного обов'язку. Таким чином, за відсутності підтвердження дотримання ДФС України вимог п.56.9 ст.56 ПК України щодо дотримання граничних строків надсилання ТОВ «ІІГ Логос-Інвест» рішення про результати розгляду скарги від 07.05.2019 № 20948/6/99-99-11-06-01-25 та рішення про продовження розгляду скарги від 29.03.2019 № 14904/6/99-99-11-06-01-25, Скарга на ППР є задоволеною в силу закону, а податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 року № 0004431404 є скасованим та може не бути підставою для прийняття податкової вимоги від 17.04.2023 № 0003198-1306-0436.
Від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме:
- акту від 21.01.2019 № 2065/04-36-14-04/32058512 з доказами вручення;
- ППР від 18.02.2019 року № 0004431404 з доказами вручення;
- рішення про результат розгляду скарги від 07.05.2019 № 20948/6/99-99-11-06-01-25.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 06.06.2023 «ТОВ «ІІГ Логос- Інвест» отримало від ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкову вимогу від 17.04.2023 № 0003198-1306-0436 на суму 21' 781' 515грн. 33коп.
Позивач зазначив, що згідно даних електронного кабінету платника податків https://eabinet.tax.qov.ua підставою направлення ТОВ «ІІГ Логос-Інвест» оспорюваної податкової вимоги є податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 року № 0004431404, прийняте на підставі Акта податкової перевірки № 2065/04-36-14-04/32058512 від 21.01.2019 року, проведеної згідно наказу № 7137-П від 12.12.2018 року, про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інвестиційно-Інжинірингова група Логос-Інвест», код за ЄДРПОУ 32058512 з питань повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельну ділянку, що перебуває у користуванні ТОВ «Інвестиційно- Інжинірингова група Логос-Інвест» на підставі укладеного договору оренди землі площею 3,7753 (кадастровий номер - 1210100000:01:022:0057) за період з 01.01.2016 по 31.10.2018.
08.06.2023 ТОВ «ІІГ Логос-Інвест» звернулося до Державної податкової служби України (далі - ДПС України) зі скаргою № 29 на податкову вимогу.
13.09.2023 ТОВ «ІІГ Логос-Інвест» отримало рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 16.08.2023 № 22839/6/99-00-06-03-02-06, яким відмовлено у задоволенні скарги.
ТОВ «ІІГ Логос-Інвест» вважає, що податкову вимогу прийнято з порушенням податкового законодавства, а тому вона підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України визначено права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Стаття 56 ПК України встановлює порядок та наслідки оскарження рішень контролюючого органу, в тому числі в адміністративному порядку.
Так, відповідно до пункту 56.2 статті 56 ПК України (в редакції, чинній на момент оформлення результатів податкової перевірки) у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Згідно із пунктом 56.3. статті 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Згідно із пунктом 56.8 статті 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв'язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті (пункт 56.9 статті 56 ПК України).
Відповідно до абзацу другого пункту 56.9 статті 56 ПК України якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту (абзац третій пункту 56.9 статті 56 ПК України).
Днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті (пункт 56.16 статті 56 ПК України).
Відповідно до п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені ПКУ строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4 ст.59 ПКУ).
Згідно з п.59.1 ст.59 ПКУ у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Предметом спору є визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 17.04.2023 № 0003198-1306-0436 на суму 21' 781' 515грн. 33коп., прийнятої на підставі ППР від 18.02.20219 № 0004431404 на суму 16' 982' 501грн. 56коп. з орендної плати за землю кадастровий номер 1210100000:01:022:057 за періоди:
- січень-грудень 2016 року (5' 769' 807,84 з яких 1' 153' 961,57 штраф);
- січень-грудень 2017 року ( 6' 116' 014,70 з яких 1' 223' 202,92 штраф)
- січень-жовтень 2018 року (5' 096' 679,02 з яких 1' 019' 335,80 штраф).
З матеріалів справи встановлено та підтверджено поясненнями представників сторін у судовому засіданні, що з моменту прийняття ППР 18.02.2019 мало місце її адміністративне оскарження, доказів отримання рішення за результатами розгляду скарги не надано відповідачем.
Також оскаржено і наказ № 7137-П від 12.12.2018 року, на підставі якого проведено перевірку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 у справі № 160/65/19 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області Державної фіскальної служби України №7137-П від 12 грудня 2018 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інвестиційно-Інжинірингова група ЛОГОС-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 32058512).
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020 та ухвалою Верховного Суду від 2104.2020 у справі № 160/65/19, відповідно, у відкритті апеляційного та касаційного провадження відмолено, у зв'язку з чим, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 у справі № 160/65/19 набрало законної сили.
За наслідком судового оскарження ППР від 18.02.2019 № 0004431404 на суму 16' 982' 501грн. 56коп., рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 по справі 160/26617/23 ухвалено визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 року № 0004431404, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Таким чином, необхідною передумовою та визначальною підставою для надсилання платнику податків податкової вимоги про сплату податкового боргу та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є наявність у такого платника податків податкового боргу.
Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Як передбачено пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно пунктом 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З системного аналізу викладеного вище, вбачається, що сума податкового зобов'язання не була узгоджена через судове оскарження ППР від 18.02.2019 №0004431404 та його скасування рішенням суду від 25.03.2024.
Відтак, станом на час розгляду даного спору, позивач не має узгоджених податкових зобов'язань. Протилежне відповідачем не доведено.
Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За приписами ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, суд погоджується з позицією позивача щодо передчасності нарахування відповідачем пені і прийняття податкової вимоги.
Відтак податкова вимога від 17.04.2023 № 0003198-1306-0436 підлягає скасуванню.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 120' 000грн. 00коп., надану Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери», суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача подано до суду: платіжну інструкцію № 226670146 від 12.10.2023 на суму 230' 572грн. 80коп.; Договір про надання правової допомоги №2933-1242 від 01.09.2023; Умови надання юридичних послуг юридичною фірмою «Ілляшев та Партнери»; акт виконаних робіт №2-1 від 05.01.2024.
Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, співмірність обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
В той же час, суд вважає, що розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд також враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Крім того Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З урахуванням обставин справи, а саме: виходячи з характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо), кількості сторін та відсутності інших учасників у справі, кількість участі представника у судовому засіданні, суд вважає розмір вартості наданих послуг неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та позицію відповідача про їх неспівмірність, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 10' 000грн. 00коп., що відповідає вимогам розумності та співмірності.
Враховуючи задоволення адміністративного позову, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат, а саме: судового збору у розмірі 26' 840грн. 00коп. згідно платіжної інструкції № 226670069 від 27.09.2023 та витрат на правову допомогу у розмірі 10' 000грн. 00коп.
Керуючись ст.ст.90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-інжинірингова група Логос-Інвест» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 17.04.2023 року №0003198-1306-0436 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-інжинірингова група Логос-Інвест» (49098, м.Дніпро, Маршала Малиновського, 2, офіс 4-4-2, код ЄДРПОУ 32058512) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 26'840грн. 00коп. (двідцять шість тисяч вісімсот сорок грн. 00коп.) та витрати на правову допомогу у розмірі 10' 000грн. 00коп. (десять тисяч грн. 00коп).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 08 квітня 2024 року.
Суддя Г. В.Кадникова