Справа №:755/12803/24
Провадження №: 1-кп/755/466/26
"13" січня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, громадянину України, з середньою спеціальною освітою, не одруженому, офіційно не працюючому, військовозобов'язаному, не має інвалідності, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040001475 від 28 квітня 2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
за участі учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року ОСОБА_4 оголошено у розшук, а судове провадження зупинено до його розшуку для розгляду клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 січня 2026 року судове провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040001475 від 28 квітня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, було відновлено у зв'язку з затриманням ОСОБА_4 .
У судовому засіданні прокурор заявив клопотанням про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, які дають підстави вважати, що останній може продовжувати злочинну діяльність, будучи обізнаним з покаранням за вчинене ним кримінальне правопорушення, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення; більш м'які запобіжні заходи, на думку прокурора, не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого. Крім того ОСОБА_4 порушував обов'язки покладені на нього запобіжним заходом у вигляді цілодобового домашнього арешту, що підтверджується рапортами працівників поліції, переховувався від суду, внаслідок чого ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва був оголошений у розшук.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 категорично заперечував щодо обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що наведені прокурором ризики необґрунтовані. Обвинувачений не має наміру переховуватись від суду, він раніше не судимий, вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким кримінальним правопорушенням, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, має захворювання, тому просив застосувати до останнього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що він був обізнаний, що у Дніпровському районному суді міста Києва знаходить кримінальне провадження щодо нього, що йому було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, про наслідки невиконання покладених на нього обов'язків, але до суду він не з'явсявся, бо не знеав про доти судових засідань, двері квартири він не відчиняв, бо не знав хто приходив, самостійно не цікавився кримінальним провадженням.
Обговоривши у судовому засіданні клопотання прокурора, вислухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам : 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зав'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання ; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6, ч.8 ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Водночас ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
З матеріалів справи вбачається, що 22 липня 2024 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов для розгляду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040001475 від 28 квітня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Ухвалою суду від 22 липня 2024 року призначено підготовче судове засідання на 30 липня 2024 року.
30 липня, 04 вересня, 30 вересня, 16 жовтня, 01 листопада, 27 листопада, 17 грудня 2024 року, 21 січня 2025 року, 10 лютого 2025 року, 25 лютого 2025 року обвинувачений ОСОБА_4 у судові засідання не з'являвся, про час, дату та місце проведення судових засідань повідомлявся вчасно та у спосіб, визначений ст. 135 КПК України, про поважність причини неявки, регламентовані ст. 138 КПК України, обвинувачений ОСОБА_4 суд не повідомив, вжитими заходами його місцезнаходження встановити не виявилось за можливе.
У зв'язку з систематичною неявкою обвинуваченого ОСОБА_4 у судові засідання, прокурором заявлено клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 з метою приводу у судове засідання для участі у розгляді клопотання.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києві від 25 лютого 2025 року задоволено клопотання прокурора, надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 з метою приводу у судове засідання для участі у розгляді клопотання, оголошення розшук обвинуваченого ОСОБА_4 та зупинено судове провадження № 755/12803/24 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040001475 від 28 квітня 2024 року, до розшуку останнього.
09 квітня 2025 року обвинуваченого ОСОБА_4 затримано на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва про його розшук.
10 квітня 2025 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києві відновлено судове провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040001475 від 28 квітня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києві від 10 квітня 2025 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів, тобто до 07 червня 2025 року (включно), з забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду, крім випадків необхідності звернення за медичною допомогою та на період дії воєнного стану на території України, після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 15 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатися з визначеного в ухвалі місця проживання з метою перебування останньої в укритті. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України на обвинуваченого ОСОБА_4 покладено наступні обов'язки: не відлучатися із населеного пункту м. Києва без дозволу прокурора або суду; прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну місця свого проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Крім того, ОСОБА_4 роз'яснено, що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід; крім того, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року обов'язки визначені ОСОБА_4 відповідно до ухвали Дніпровського районного суду від 10 квітня 2025 року було продовжено на строк 60 днів, тобто до 31 липня 2025 року (включно).
25 липня 2025 року до Дніпровського районного суду міста Києва з Дніпровського УП ГУНП в м. Києві надійшли матеріали перевірки щодо порушення покладених запобіжним заходом у вигляді цілодобового домашнього арешту обов'язків щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .
Як вбачається з рапорту від 23 липня 2025 року, ДОП Дніпровського УП ГУНП в м. Києві 23 липня 2025 року було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 для перевірки ОСОБА_4 . На момент перевірки о 23 годині 20 хвилин на телефонні дзвінки не відповідав, двері квартири ніхто не відчинив.
Як вбачається з даних рапорту від 24 липня 2025 року, ДОП Дніпровського УП ГУНП в м. Києві 23 липня 2025 року було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 для перевірки ОСОБА_4 . На момент перевірки о 01 годині 15 хвилин на телефонні дзвінки не відповідав, двері квартири ніхто не відчинив.
Крім того, 29 липня 2025 року, 27 серпня 2025 року, 22 вересня 2025 року, 09 жовтня 2025 року, 27 жовтня 2025 року, 13 листопада 2025 року, 25 листопада 2025 року обвинувачений ОСОБА_4 у судові засідання не з'являвся, про час, дату та місце проведення судових засідань повідомлявся вчасно та у спосіб, визначений ст. 135 КПК України, про поважність причини неявки, регламентовані ст. 138 КПК України, обвинувачений ОСОБА_4 суд не повідомив.
Ухвалами Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2025 року, 22 вересня 2025 року, 09 жовтня 2025 року було задоволено клопотання прокурора про примусовий привід обвинуваченого ОСОБА_4 у судові засідання.
На виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва про примусовий привід обвинуваченого ОСОБА_4 надійшов лист заступника начальника управління Дніпровського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_6 , про те, що вжитими розшуковими заходами встановити місцезнаходження обвинуваченого ОСОБА_4 не виявилось можливим.
Крім того, до вказаного листа долучено рапорт старшого ДОП Дніпровського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_7 про те, що працівниками поліції здійснено неодноразові виходи за вищевказаною адресою проживання ОСОБА_4 . Однак на постійні стукання двері квартири ніхто не відчинив, тому, встановити місце знаходження останнього наразі, не видалося можливим. З письмових пояснень ОСОБА_8 , вбачається, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_2 , але ОСОБА_4 , який проживає за цією ж адресою в квартирі №8 тривалий час не з'являвся за адресою проживання.
Обвинувачений ОСОБА_4 за період часу з 29 липня 2025 року до 25 листопада 2025 року розглядом справи щодо нього, що здійснюється Дніпровським районним судом міста Києва, не цікавився, у зв'язку з чим 25 листопада 2025 року у судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У зв'язку з цим просив надати дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою приводу у судове засідання для участі у розгляді клопотання та оголошення останнього у розшук. Крім того, просив зупинити судове провадження до розшуку ОСОБА_4 .
При вирішенні питання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України, суд оцінює у сукупності всі обставини, зокрема, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зав'язків та його майновий стан, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, враховуючи справжні інтереси суспільства та конкретні обставини кримінального провадження, те що ОСОБА_4 перебуваючи на свободі перешкоджав кримінальному, а саме: не з'являтися за викликами до суду, з метою затягування строків судового розгляду, порушував умови запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, - суд приходить до висновку, про наявність ризиків, передбачених положеннями ст. 177 КПК України, та що більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та про необхідність обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу вигляді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним, покладених процесуальних обов'язків.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_4 , на даному етапі розгляду кримінального провадження, не встановлено та сторонами не доведено.
Підстав для обрання відносно підозрюваного інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, суддя не вбачає.
Крім того, задовольняючи клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідча суддя враховує вимоги ст. 183 КПК України та вважає за можливе визначити обвинуваченого заставу у розмірі, який буде достатнім для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, з урахуванням вимог ст. 182 КПК України, а саме 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 314, 199, 369-372, 376, 395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній Установі «Київському слідчому ізоляторі Міністерства Юстиції» на строк, що не перевищує 60 днів, тобто до 12 березня 2026 року (включно).
Одночасно визначити ОСОБА_4 розмір застави у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49 920 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві: Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р: № UA128201720355259002001012089 та надати документ, що це підтверджує, до Дніпровського районного суду міста Києва та Дніпровської окружної прокуратури м. Києва.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (м. Київ), без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого обов'язків два місяці з часу звільнення.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України в м. Києві коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та головуючого суддю Дніпровського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі невиконання обвинуваченим покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1