Номер провадження 2-з/754/13/26
Справа № 754/478/26
Іменем України
26 січня 2026 року Суддя Деснянського районного суду м.Києва Панченко О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
21.01.2026 року Деснянським районним судом м.Києва було зареєстровано заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви та передано згідно протоколу автоматизованого розподілу судді - Панченко О.М.
Заяву ОСОБА_1 мотивує тим, що ОСОБА_2 (Відповідач) за договором позики від 03.01.2024 року отримав від заявника (Позивача) ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 500 000,00 грн. Позика надавалась Позичальнику до 01.01.2025 року включно. Відповідачу на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Отримати інформацію у БТІ заявник не мав змоги, однак дану інформацію він отримав із Єдиного реєстру судових рішень від 11.11.2021 року, де в рішенні суду зазначається, що вищевказана квартира належить Відповідачу на праві власності. ОСОБА_2 досі не повернув заявнику грошові кошти, а тому ОСОБА_1 звертається до суду із даною заявою та просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири.
Розглянувши заяву в межах наявних доказів, суд приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1 -1 ) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
В заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник має зазначити з яким позовом він має намір звернутися до суду, та чим обумовлено необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За таких обставин, забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів поданої ОСОБА_1 заяви, заявник має на меті звернутись до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики.
Підстави забезпечення позову заявником жодним чином у заяві не обгрунтовано, а також не надано доказів, чи справді спірна квартира належить Відповідачу на праві власності, та надано витяг з Єдиного реєстру судових рішень, де неможливо однозначно ідентифікувати сторони процесу.
Разом з тим, матеріали заяви не містять жодних доказів того, чи вживались заходи досудового врегулювання даного спору.
Окрім того, вимоги резолютивної частина заяви не є чітко обґрунтовані.
Таким чином, заявником не надано достатнього обґрунтування та належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності даного виду забезпечення до подання позову у справі.
Крім того, суд звертає увагу на те, що вказана відмова не шкодить суті права позивача як особи, зацікавленої у забезпеченні позову, оскільки можливо повторно звернутися із заявою про таке забезпечення до суду за наявності для цього підстав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви , - не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви до суду, - відмовити.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржене до Київського апеляційного суду м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.М. Панченко