Справа № 643/1043/26
Провадження № 1-кс/643/864/26
23.01.2026 слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане у кримінальному провадженні № 22025220000000895 від 29.08.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Заводи, Ізюмського району, Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, який на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення обіймав посаду старшого майстра лісу ДП «Ізюмське лісове господарство», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
Слідчому судді Салтівського районного суду міста Харкова 23.01.2026 надійшло клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у кримінальному провадженні № 22025220000000895 від 29.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 111 КК України.
Клопотання обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та обґрунтованою підозрою про те, що у період часу з середини березня 2022 року по 17.04.2022 (точний час в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_4 , займаючи посаду старшого майстра лісу ДП «Ізюмське лісове господарство», перебуваючи на території с. Співаківка Ізюмського району Харківської області, будучи працівником правоохоронного органу України, протиправно, умисно, за власним бажанням, не маючи на те відповідних встановлених законодавством повноважень, без отримання будь-яких вказівок від керівництва ДП «Ізюмське лісове господарство», з метою надання допомоги ворожій державі рф та заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, державній, економічній та інформаційній безпеці України, в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, вступив у контакт з невстановленими в ході досудового розслідування представниками збройних формувань рф.
В подальшому, у невстановленому місці, у невстановлені дату та час, ОСОБА_4 отримав від вказаних осіб пропозицію про співпрацю з представниками рф, з метою становлення та зміцнення окупаційної влади рф та недопущення контролю України над територією Ізюмського району Харківської області, тобто переходу на бік ворога, що виражалося у наданні допомоги зс рф у проведенні підривної діяльності проти України, шляхом повідомлення місць дислокації військовослужбовців Збройних Сил України з метою їхнього подальшого враження.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення державної зради шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинений в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 добровільно погодився активно співпрацювати з представниками окупаційної держави рф та, у період часу з середини березня 2022 року, на виконання злочинного завдання представників рф, почав спілкуватися з військовослужбовцями НОМЕР_1 окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України (надалі - 113 ОБрТрО) з метою створення у останніх уяви про надання допомоги військовослужбовцям. В ході спілкування ОСОБА_4 повідомив представникам 113 ОБрТрО про те, що він обіймає посаду старшого майстра лісу ДП «Ізюмське лісове господарство»; має тривалий досвід роботи на вказаній посаді; обізнаний про особливості пересування пішки та транспортом територією Ізюмського району Харківської області, зокрема, лісовою місцевістю та може використати свої знання та навички для допомоги у облаштуванні позицій, розміщення особового складу та переміщення транспорту Збройних Сил України.
Представники 113 ОБрТрО, сприймаючи пропозицію ОСОБА_4 як намір допомогти Збройним Силам України, погодились отримувати від нього відповідну інформацію.
У подальшому, реалізуючи злочинне завдання зс рф, ОСОБА_4 вказав представникам 113 ОБрТрО будинок по АДРЕСА_1 (точний номер будинку в ході досудового розслідування не встановлено), де останні можуть проживати, а згодом - надав допомогу у їхньому розселенні на території Завгороднього лісництва ДП «Ізюмське лісове господарство». Крім того, ОСОБА_4 , використовуючи карти місцевості, продемонстрував військовослужбовцям 113 ОБрТрО оптимальні, з точки зору безпеки, зручності проїзду та витрат часу, шляхи сполучення для проїзду особового складу та транспорту на території Ізюмського району Харківської області. Зокрема, така інформація була повідомлена водію НОМЕР_1 ОБрТрО ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки до функціональних обов'язків останнього входило транспортування особового складу.
У подальшому, у квітні 2022 року, проте, не пізніше 17.04.2022, ОСОБА_4 , під приводом необхідності потрапити до магазину у с. Протопопівка Ізюмського району Харківської області, провів територією Завгороднього лісництва ДП «Ізюмське лісове господарство», на якій безпосередньо були облаштовані місця розташування особового складу 113 ОБрТрО, представника окупаційних військ рф - невстановленого молодого чоловіка призивного віку, який залишив на зазначеній ділянці місцевості електронний пристрій для прихованого встановлення його місця знаходження.
Згодом, 17.04.2022, ОСОБА_7 здійснював завезення особового складу у кількості приблизно 15 осіб, серед яких, зокрема, були розвідник-гранатометник 6 групи 3 роти 1 загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_8 та розвідник-кулеметник 4 групи 3 роти НОМЕР_3 загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_9 до c. Співаківка Ізюмського району Харківської області на автомобілі марки «УАЗ» модель «СВР». При цьому, ОСОБА_7 рухався маршрутами, вказаними ОСОБА_4 та в ході спілкування з останнім, повідомляв про часовий графік пересування.
У точно не встановлений досудовим розслідуванням час, проте, не пізніше 10 год. 00 хв. 17.04.2022, ОСОБА_4 передав інформацію про запланований маршрут автомобіля з особовим складом Збройних Сил України, невстановленим представникам зс рф, для здійснення нападу на нього з подальшим ураженням особового складу. Крім того, від представників зс рф ОСОБА_4 отримав озброєння - два автомати та засіб індивідуального захисту - каску, для безпосередньої участі у нападі.
17.04.2022, приблизно о 10 год. 00 хв., на під'їзді до c. Співаківка Ізюмського району Харківської області, на галявині, поблизу лісової місцевості, автомобіль під керуванням ОСОБА_7 потрапив до засідки з боку ЗС рф, внаслідок чого відбулося вогневе зіткнення з противником, в ході якого солдати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були поранені та потрапили в полон, частина особового складу загинула, а інша - залишила місце засідки шляхом відступу. При цьому, з метою утвердження свого значення та підтвердження лояльності до ЗС рф, ОСОБА_4 , будучи озброєний двома автоматами та вдягнутий у засіб індивідуального захисту - каску, брав безпосередню участь у враженні автомобіля з особовим складом Збройних Сил України та був присутній на полі бою після його завершення.
У подальшому, з метою проведення агітаційної роботи серед населення рф та України, 20.04.2022 о 20 год. 09 хв., представники зс рф опублікували в телеграм каналі «Поддубный |Z|O|V| edition» публікацію, в який повідомили про враження військовослужбовців Збройних Сил України за допомогою підривної діяльності громадянина України ОСОБА_10 , який тривалий час передавав інформацію, отриману від представників Територіальної оборони. Вказана інформація містила відомості із закликами до виправдання збройної агресії рф проти України, фотознімки поранених військовослужбовців та ОСОБА_4 , а також примітку про здійснення публікації на прохання останнього.
Тобто, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 , будучи працівником правоохоронного органу України, порушуючи вимоги ст. ст. 17, 19, 65 Конституції України, якими передбачено обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, суверенітету, незалежності й територіальної цілісності України, та зобов'язання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не дотримуючись присяги вірно служити Українському народу, забезпечив становлення і зміцнення окупаційної влади рф, з метою недопущення здійснення контролю українською владою на території м. Ізюм Харківської області, здійснивши тим самим перехід на бік ворога в період збройного конфлікту з рф, в умовах воєнного стану, тобто умисно вчинив діяння на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а саме у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинений в умовах воєнного стану.
22.01.2026 у кримінальному провадженні № 22025220000000895, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
22.01.2026 о 10:12 ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 615 КПК України, що підтверджується відповідним протоколом.
У зв'язку з викладеним, до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, запобігання вказаним ризикам неможливе у разі застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, через недоведеність ризиків та необґрунтованістю підозри.
Підозрюваний підтримав позицію захисника, а також повідомив, що суть підозри йому зрозуміла та винним себе не визнає. Зазначив, що у період інкримінованих подій, дійсно перебував на території Ізюмського району, проте він був захоплений у полон військовослужбовцями зс рф, які змусили його слідувати за ними по лісі та нести озброєння українських військових, які були поруч з ним у полоні. Відомості, розміщені у мережі інтернет з його зображенням не відповідають дійсності, оскільки його змусили сфотографуватися, без пояснення мети. Про події, що передували його захопленню у полон, він повідомляв у листопаді 2022 року уповноваженим особам, які здійснювали фіксування та збирали інформацію щодо обстрілу, внаслідок якого загинуло багато цивільного населення, свідком чого він був.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання з додатками, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, встановив таке.
Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Харкові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025220000000895 від 29.08.2025 за ч. 2 ст. 111 КК України за фактом державної зради співробітником ДП «Ізюмське лісове господарство» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину на момент вирішення питання про взяття під варту має відповідати стандарту «розумна підозра». Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин (справа «Фокс, Кемпбел і Харлей проти Об'єднаного Королівства», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ердагоз проти Туреччини», 1997 рік). Хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому, суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.
На переконання слідчого судді, фактів й інформації, які переконливо свідчать про причетність до вчинення вказаного кримінального правопорушення у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої підозри.
Так, 22.01.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Підозра ОСОБА_4 обґрунтовується наступними доказами:
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 16.01.2026, який станом на 17.04.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Свідок повідомив, що в цей день він, у складі групи військовослужбовців потрапив у засідку військових рф, а у подальшому - в полон, разом з ОСОБА_8 . Будучи поневоленим, ОСОБА_9 бачив, як на місці засідки, ОСОБА_4 вільно, без примусу спілкувався з військовими рф, демонстрував їм на карті маршрути пересування тощо. При цьому, свідок бачив, як ворожі військові дякували йому за допомогу;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 24.12.2025, який станом на 17.04.2022 проходив військову службу у 113 ОбрТро. Свідок повідомив, що у березні 2022 року, коли їх підрозділ дислокувався на території Ізюмського району Харківської області, допомогу у розселенні особового складу надав місцевий житель на ім'я ОСОБА_11 . Вказаний чоловік працював у лісництві та надавав військовим допомогу військовим у орієнтуванні на місцевості. У другій половині квітня ОСОБА_11 , під приводом необхідності пройти до магазину у с. Протопопівка, провів територією, де був розміщений особовий склад, невідомого чоловіка призовного віку, наступного дня, після чого, був виявлений т.зв. «маячок». Саме ОСОБА_7 керував автомобілем військовослужбовців, що потрапили до засідки рф, в ході якої було втрачено особовий склад;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 08.01.2026, який станом на березень 2022 року проходив військову службу у 113 ОбрТро. Свідок повідомив, що у березні 2022 року, коли їх підрозділ дислокувався на території Ізюмського району Харківської області, допомогу у розселенні особового складу надав місцевий житель на ім'я ОСОБА_11 . Вказаний чоловік працював у лісництві та надавав військовим допомогу військовим у орієнтуванні на місцевості. Свідку так само відомо про факт проведення ОСОБА_13 територією, на якій був розміщений особовий склад, невідомого чоловіка призовного віку, наступного дня, після чого, був виявлений т.зв. «маячок». ОСОБА_12 повідомив, що 17.04.2022 автомобіль військовослужбовців рухався маршрутом, вказаним ОСОБА_13 , та потрапив у засідку рф, в ході якої було втрачено особовий склад. При цьому, через декілька днів, позиції військової частині, допомогу у облаштуванні яких надавав ОСОБА_11 , потрапили під мінометно-артилерійський обстріл, що призвів до значних втрат особового складу;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 24.12.2025, який станом на 17.04.2022 проходив військову службу у 113 ОбрТро. Свідок повідомив, що у березні 2022 року, коли їх підрозділ дислокувався на території Ізюмського району Харківської області, допомогу у розселенні особового складу надав місцевий житель на ім'я ОСОБА_11 . Вказаний чоловік працював у лісництві та надавав військовим допомогу військовим у орієнтуванні на місцевості. У другій половині квітня ОСОБА_11 , під приводом необхідності пройти до магазину у с. Протопопівка, провів територією, де був розміщений особовий склад, невідомого чоловіка призовного віку, наступного дня, після чого, був виявлений т.зв. «маячок». Згодом, 17.04.2022, автомобіль військовослужбовців рухався маршрутом, вказаним ОСОБА_13 , та потрапив у засідку рф, в ході якої було втрачено особовий склад;
- протоколом огляду електронного документа - публікації у месенджері «Telegram» від 17.04.2022, в якій описано враження групи військовослужбовців ЗСУ військовослужбовцями зс рф за допомогою місцевого жителя ОСОБА_15 , викладено фотознімок озброєного ОСОБА_4 , повідомлено відомості про підтримку населення України дій бойових дій рф та зроблено примітку про здійснення публікації за ініціативою ОСОБА_4 .
При цьому слідчим суддею враховується, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінального провадження, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Положеннями ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
У § 36 рішення від 20.05.2010, яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний ОСОБА_4 , вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відтак, слідчий суддя оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій такої особи.
Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час існують, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або суду; можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, існує на тій підставі, що ОСОБА_4 , розуміючи складність проведення досудового розслідування, зокрема в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи передбачене санкцією статті покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім цього, підозрюваний не має таких міцних соціальних зв'язків на території України, які б утримали його від спроб здійснити певні дії з метою переховуватися від правосуддя.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється: так, ОСОБА_4 проживає в регіоні активних дій Збройних Сил України спрямованих на здійснення відсічі збройної агресії рф, що свідчить про обґрунтовану можливість вчинення ним дій зі збору інформації про переміщення та дислокацію підрозділів сил оборони України, та її поширення, зокрема представникам зс рф. Враховуючи вказане, а також характер вчиненого правопорушення та суспільну небезпечність таких дій в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України.
Ризики, передбачені п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не доведені, оскільки не підтверджені жодними належними доказами та місять абстрактний характер з гіпотетичними припущеннями, які не ґрунтуються на попередній поведінці підозрюваного.
Існування вказаних ризиків, разом з підозрою у вчиненні особливо тяжкого злочину в період дії воєнного стану вказує на обґрунтованість заявленого клопотання та недостатність застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 109 - 114-2, 258 -258-6, 260, 261, 437 - 442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я чи з інших підстав слідчому судді не надано.
З погляду на це, застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є безальтернативним, отже клопотання підлягає задоволенню.
Крім того, беручи до уваги конкретні обставини та класифікацію інкримінованого ОСОБА_4 злочину, слідчий суддя вважає необхідним застосувати положення абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України і не визначати розмір застави у цьому кримінальному провадженні при обранні запобіжного заходу ОСОБА_4 .
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 196, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів з моменту фактичного затримання, без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою рахувати з 10:12 год. 22.01.2026.
Строк дії ухвали до 10:12 год. 22.03.2026.
Зобов'язати орган досудового розслідування негайно повідомити про тримання підозрюваного під вартою його близьких родичів, членів сім'ї або інших осіб за вибором підозрюваного у порядку, передбаченому ст. 111, 112 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено о 08:55 26.01.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_16