Справа № 629/8606/25
Номер провадження 2/629/307/26
РIШЕННЯ
26.01.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко Н.В., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінфорс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, -
Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 12.12.2021 між ТОВ «СС Лоун» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «СС Лоун» укладено Кредитний договір №1741265А, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 11100,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 …5460. 04.01.2022 року між ТОВ «СС Лоун» та відповідачем було укладено додаткову угоду «Top up» про збільшення розміру кредиту відповідно до Кредитного договору № 1741265-A від 12.12.2021 р., відповідно до якої розмір наданого позичальнику кредиту було збільшено на 3500 гривень. Таким чином, загальний розмір наданого кредиту становить 14 600,00 гривень. 04.01.2022 р. ТОВ «СС ЛОУН» надало додаткові кредитні кошти відповідачеві в сумі 3 500,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника № НОМЕР_2 . Згідно Додаткової угоди №1 від 10.01.2022 р. до Кредитного договору, позичальник повинен був сплатити проценти та повернути кредитодавцю суму кредиту до 09.02.2022 року. У встановлений додатковою угодою про продовження строку дії договору строк нової узгодженої дати повернення кредиту відповідач не виконав свої боргові зобов'язання за Кредитним договором, в зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість перед кредитором в розмірі: 14600,00 грн. - тіло кредиту та 16 250,67 грн. - нараховані проценти. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань, 23.05.2023 р. між ТОВ «СС Лоун» та ТОВ «Мультіфакторинг» було укладено договір факторингу № 40071779-154МФ. Згідно з умовами якого ТОВ «СС ЛОУН» відступило ТОВ «МУЛЬТІФАКТОРИНГ» право грошової вимоги за Кредитним договором №1741265-A від 12.12.2021 року. 19.10.2023 р. між ТОВ «Мультіфакторинг», та ТОВ «Фінфорс» було укладено договір факторингу № 44614165-01, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами в тому числі за договором до відповідача. Станом на дату направлення даної позовної заяви, заборгованість позичальника по кредитному договору перед ТОВ «Фінфорс» не сплачена і складає: 30 850,67 грн. На підставі викладеного представник позивача просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 08.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомленням (виклику) сторін. У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін. Відповідач відзив на позовну заяву не надав, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками йому було направлено своєчасно та належним чином, шляхом направлення пакету документів на його зареєстроване місце проживання, яка відповідно до рекомендаційного повідомлення про вручення поштового відправлення отримано відповідачем 06.01.2026 року.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше.
Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
12.12.2021 між ТОВ «СС Лоун» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «СС Лоун» укладено Кредитний договір №1741265А.
Відповідно до п.2.1-2.2 Договору, за цим Договором Кредитор зобов'язується надати Позичальнику в користування грошові кошти (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов цього Договору. 2.2. Кредит видається в національній грошовій одиниці України гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування суми кредиту на платіжну картку, вказану Позичальником в Заявці на отримання кредиту, або в готівковій формі в пунктах надання фінансових послуг платіжною системою.
Згідно з п. 2.6.1. Кредитного договору: загальний розмір наданого кредиту складає 11000,00 грн.
Відповідно до п. 2.6.2. строк кредиту з 12.12.2021 р. по 10.01.2022 р. включно.
Згідно п. 2.6.4. за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти за акційною процентною ставкою в розмірі 1,592% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
04.01.2022 року між ТОВ «СС Лоун» та відповідачем було укладено додаткову угоду «Top up» до Кредитного договору № 1741265-A від 12.12.2021 р., відповідно до якої кредитодавець збільшив суму наданого позичальнику кредиту 11100 грн. на 3500 грн. Таким чином, загальний розмір наданого кредиту становить 14 600,00 грн.
Згідно Додаткової угоди №1 від 10.01.2022 р. до Кредитного договору №1741265-A від 12.12.2021, сторони домовились продовжити Строк користування кредитом та викласти п. 2.6.2, п. 2.6.3 та п. 2.6.4 Договору в наступній редакції: «2.6.2 Строк кредиту з 11.01.2022 р. по 09.02.2022 р. включно.»; «2.6.3 Запланована дата повернення кредиту 09.02.2022 р»; «2.6.4 За користування кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю проценти за стандартною процентною ставкою в розмірі 1.99% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.»
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №1741265-A від 12.12.2021 року, розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 30850,67 грн., із яких: 14600,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 16250,36 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
23.05.2023 р. між ТОВ «СС Лоун» та ТОВ «Мультіфакторинг» було укладено договір факторингу № 40071779-154МФ, згідно з умовами якого ТОВ «СС ЛОУН» відступило ТОВ «МУЛЬТІФАКТОРИНГ» право грошової вимоги за Кредитним договором №1741265-A від 12.12.2021 року.
19.10.2023 р. між ТОВ «Мультіфакторинг», та ТОВ «Фінфорс» було укладено договір факторингу № 44614165-01, відповідно до умов якого право вимоги за Кредитним договором №1741265-A від 12.12.2021 року перейшло до ТОВ «Фінфорс», про що суду надано витяг з реєстру боржників.
Згідно інформації АТ КТ «Приватбанк» від 10.12.2025 №20.1.0.0.0/7 - 251210/80995, наданої на виконання ухвали суду від 08.12.2025, на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 в банку не емітована картка НОМЕР_2 .
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти /ч.1 ст.1048 ЦК України/.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) /ст. 610 ЦК України/.
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів /ст. 67 ЦПК України/.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Статтею 89 ЦПК України визначається принцип оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує й оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, і ця оцінка повинна спрямовуватись на встановлення обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення.
Згідно зі ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або належно засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Як передбачено ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
На підтвердження виконання товариством зобов'язань щодо перерахування коштів за кредитним договором позивачем заявлено клопотання про витребування з АТ КБ «ПриватБанк» доказу про надходження на картку ОСОБА_1 № 516874...5460
Разом з тим, як вбачається з інформації АТ КТ «Приватбанк» від 10.12.2025 №20.1.0.0.0/7 - 251210/80995, наданої на виконання ухвали суду від 08.12.2025, на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 в банку не емітована картка НОМЕР_2 .
Судом встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів (меморіального ордеру, виписки по рахунку, заяви на видачу готівки, платіжного доручення, або довідки про перерахування коштів), на підставі яких суд може з'ясувати обставини, які мають значення для справи, а саме щодо перерахування ТОВ «СС Лоун» коштів у сумі 14600,00 грн. на належну боржнику ОСОБА_1 банківську картку.
За приписами ч. 1 ст. 1046, ч. 2 ст. 1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей. Саме в обов'язок позивача входить довести не лише факт підписання договору, а й факт передачі грошей.
Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року в справі № 6-1967цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.10.2020 року в справі № 194/1126/18. Тобто судова практика зі спірних правовідносин є сталою і незмінною.
Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 619/598/21 (провадження № 61-20498 св 21), ураховуючи, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, колегія суддів дійшла висновку, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Подібний за змістом висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 757/40209/20 (провадження № 61-10924св21), згідно якої встановивши, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та зазначені у ньому умови порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».
Крім того, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Виписка по рахунку відповідача є первинним документом, а тому - належним доказом на підтвердженням факту наявності боргу за договором позики (кредиту). Окрім того, з такої виписки можна достовірно встановити розмір заборгованості за договором позики (кредиту), та перевірити правильність наданого позивачем розрахунку.
Слід зазначити, що належним, допустимим і достовірним доказом заборгованості за договором позики (кредиту) - первинним документом - є не наданий позивачем розрахунок заборгованості, який він здійснив на власний розсуд, і який не може перевірити суд без первинних документів. Такий статус первинного документу має саме виписка по рахунку, що підтверджується Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року, тому саме вона є належним доказом при вирішенні спору про стягнення заборгованості за кредитним договором або інші докази, що підтверджують надання (перерахування) коштів відповідачу.
Такі регістри, як, зокрема, особові рахунки та виписки з них обов'язково мають складатися на паперових та/або електронних носіях. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75).
Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц дійшов таких висновків: «Доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Так, у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21, також зазначено: «Розрахунок заборгованості самостійно, за відсутності первинних документів, не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу».
Однак доказів, які підтверджують факт наявності заборгованості, а також достовірних доказів, що підтверджують її розмір, а саме - первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», позивач не надав.
Дослідивши надані позивачем докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, суд вважає, що позивач до позовної заяви не надав доказів, які б беззаперечно свідчили про отримання відповідачем кредитних коштів в спосіб та розмірі, зазначеному в позовній заяві. Зазначена у матеріалах справи банківська картка не належить відповідачу, доказів того, що вказаний у кредитному договорі номер телефону є фінансовим номером телефону відповідача матеріали справи не містять.
Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю у зв'язку з недоведеністю.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю, судовий збір, сплачений позивачем при подані позову, розподілу не підлягає та повністю покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 11, 212, 509, 525, 526, 530, 610,1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінфорс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд.4/6, корп.В, каб.508-2, код ЄДРПОУ 41717584.
Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 3.
Суддя Наталія ТКАЧЕНКО