Справа № 629/8025/25
Номер провадження 2/629/224/26
РIШЕННЯ
26.01.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко Н.В., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, -
Представник позивача звернувся до суду з вище вказаним позовом, про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначив, що 30.09.2021 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №98189111000, відповідно до умов якого Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Згідно із Договором факторингу № 273 від 26.06.2024, АТ «Укрсиббанк» відступило ТОВ «ФК «Суперіум», право вимоги до боржників, в тому числі до за кредитним договором № 98189111000 від 30.09.2021, в якому Відповідач виступаєте Позичальником. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, утім, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим загальна сума заборгованості відповідача у відповідності до реєстру боржників складає 84839,37 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом 41052,10 грн., заборгованості за відсотками 43787,27 грн. На підставі викладеного представник позивача просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 20.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомленням (виклику) сторін. У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін. Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками були направлені своєчасно та належним чином, шляхом направлення пакету документів на зареєстроване місце проживання відповідача. Однак надіслана судом поштова кореспонденція відповідачем отримана не була і повернулась до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд, зважаючи на послідовну позицію, що викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 № 800/547/17, Касаційного господарського суду від 07.09.2022 № 910/10569/21, від 19.12.2022 № 910/1730/22, від 01.03.2023 № 910/18543/21, від 30.03.2023 № 910/2654/22, від 06.06.2023 № 922/3604/21, від 09.11.2023 у справі № Б-39/02-09 (922/3286/21), за якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду, дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, незважаючи на факт невручення конверту з ухвалою від 20.11.2025 для відповідача з причин "адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд вчинив усі можливі дії про повідомлення відповідача щодо слухання справи для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. Однак відповідач будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подав, заперечень проти позову та відзиву на позов не подав.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше.
Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
30.09.2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Укрсиббанк» з Анкетою-заявою на надання споживчого кредиту на придбання мобільного телефону Tecno, вартістю 4847,00 грн, Відповідно до заяви, строк користування кредитом 24 місяці, сума кредитного ліміту 7200,00 грн. Перший внесок 1000 грн. Також, просила надати їй споживчий кредит з суми кредитного ліміту на наступних умовах: Сума кредиту 4146,00 грн., строк користування кредитом 10 міс.
30.09.2021 року між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 98189111000.
Відповідно до п. 1.1. Договору Банк на підставі наданих Клієнтом відповідно до вимог законодавства України документів відкриває Клієнту та обслуговує на умовах Тарифного плану «Картка з лімітом «Шопінг 55% Grace» розміщеного на сайті й на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку (надалі - «Тарифи»), поточний рахунок, який обслуговується згідно цього Договору-анкети та Правил (договірних умов) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових (поточних) рахунків, опублікованих в газеті «Урядовий кур'єр» № 105 від 09.06.2017 р. (з усіма змінами та доповненнями) та розмішених на сайті та/або на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку (далі - Правила), а саме: Поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України (далі - Картковий рахунок). Сторони домовились, що цей Договір-анкета містить заяву Клієнта та відкриття Карткового рахунку і подання окремої заяви не вимагається.
Відповідно до п. 1.2. Договору Банк встановлює ліміт овердрафту(надає кредит), на Картковому рахунку Клієнта (надалі - ліміт кредитування), а Клієнт зобов'язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених цим Договором-анкетою та Правилами.
Відповідно до п. 1.3. Договору Банк має право надавати, а Клієнт отримувати послуги та/або сервіси Банку, в тому числі щодо кредитування, шляхом вчинення електронних правочинів з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем Банку в порядку, викладеному у Правилах.
Відповідно до п. 1.4. Договору, Правила після підписання Сторонами Договору-анкети, стають його невід'ємною частиною. Підписуючи Договір-анкету, Сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами Договору, які викладені в цьому Договорі-анкеті та в Правилах. Підписи Сторін під цим Договором-анкетою вважаються одночасно підписами під Правилами, при цьому, після підписання Сторонами цього Договору-анкети, Правила не підлягають додатковому підписанню Сторонами і вступають в силу для Сторін одночасно із підписанням цього Договору-анкети. Терміни, що вживаються в цьому Договорі-анкеті мають значення, надане їм у Правилах.
У відповідності до положень п. 2 Договору: Ліміт кредитування встановлюється у розмірі 7200 грн.; Строк дії ліміту кредитування: з дати укладання договору по 20.10.2023; Клієнт може отримати транші, в тому числі «кредит «плати частинами»», в межах клубного ліміту використання кредиту. Процента ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки, річних 55%; Процента станка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями, річних 55 %; Процента ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями, протягом пільгового періоду 0,00001 %; Пільговий період для погашення заборгованості до 56 днів; орієнтовна загальна вартість ліміту кредитування 929803,00 грн.; Орієнтовна реальна річна процента ставка ліміту кредитування 72 %.
Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту та внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі, не менше мінімального обов'язкового платежу. Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями.
Підписавши вказаний Договір-анкету, Сторони підтвердили, що досягли згоди за усіма істотними умовами Договору, які викладені в цьому Договорі-анкеті й в Правилах та Тарифах, розміщених на сайті www.my.ukrsibbank.com.
30.09.2021 АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 98189111000 про наступне: 1. Сторони домовились, що в межах ліміту кредитування, встановлено згідно умов п. 2.1 Договору-Анкети Банк надає Клієнту кредит в сумі 4146,00 гривень. При цьому, з дати підписання даної Додаткової угоди ліміт кредитування, встановлений згідно умов п. 2.1. Договору-Анкети, зменшується на суму Кредиту, виданого згідно умов п. 1 Додаткової угоди, а суми сплачені Клієнтом в рахунок погашення Кредиту поновлюють ліміт кредитування, встановлений згідно умов п. 2.1. договору-анкети.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач зазначає, що в порушення умов вказаного кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість, що у розмірі 84839,37 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом 41052,10 грн., та відсотками у розмірі 43787,27 грн.
Разом з тим, позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що відповідачу по справі ОСОБА_1 , згідно з договором № 98189111000 від 30.09.2021, укладеного з АТ «УкрСиббанк», відкрито окремий картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт на суму 7200,00 грн., відповідно до п.2 Договору, з якого вбачалось би, що відповідачу було надано кредит та він користувався зазначеним кредитом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 12, ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч. 2 ст. 83, ч. 1 ст. 84 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Виписка по рахунку відповідача є первинним документом, а тому - належним доказом на підтвердженням факту наявності боргу за договором позики (кредиту). Окрім того, з такої виписки можна достовірно встановити розмір заборгованості за договором позики (кредиту), та перевірити правильність наданого позивачем розрахунку.
Слід зазначити, що належним, допустимим і достовірним доказом заборгованості за договором позики (кредиту) - первинним документом - є не наданий позивачем розрахунок заборгованості, який він здійснив на власний розсуд, і який не може перевірити суд без первинних документів. Такий статус первинного документу має саме виписка по рахунку, що підтверджується Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року, тому саме вона є належним доказом при вирішенні спору про стягнення заборгованості за кредитним договором або інші докази, що підтверджують надання (перерахування) коштів відповідачу.
Такі регістри, як, зокрема, особові рахунки та виписки з них обов'язково мають складатися на паперових та/або електронних носіях. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75).
Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц дійшов таких висновків: «Доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Так, у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21, також зазначено: «Розрахунок заборгованості самостійно, за відсутності первинних документів, не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу».
Однак доказів, які підтверджують факт наявності заборгованості, а також достовірних доказів, що підтверджують її розмір, а саме - первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», позивач не надав.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
Реєстр боржників, на який посилається позивач у позові не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Ухвалою суду від 20.11.2025 клопотанням представника позивача про витребування доказів було задоволено, витребувано обґрунтований розрахунок заборгованості (помісячний розрахунок окремо по заборгованості за кредитом та відсотками із зазначенням нарахованих, сплачених коштів, періодів здійснення відповідних нарахувань) станом на 26.06.2024 за кредитним договором № 98189111000.
Разом з тим, суд звертаю увагу на те, що розрахунок заборгованості не є первинним документом оформленим відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Отже, позивачем ТОВ «ФК «Суперіум» не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 , доказів про видачу карток, виписки по рахунку Клопотань про витребування доказів перерахування коштів позивач також не заявляв.
Крім того, згідно витягу з Реєстру боржників від 26.06.2024, за кредитним договором № 98189111000 від 30.09.2021, заборгованість за відсотками становить 19468,14 грн., однак в позовній заяві позивач просить стягнути заборгованість за відсотками в розмірі 43787,27 грн., загальну заборгованість - 84839,37 грн. Натомість згідно розрахунку загальна сума заборгованості становить 82895,10 грн.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт надання відповідачу кредитного ліміту у розмірі 7200 грн. та наявність заборгованості.
З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 16, 526, 530, 611, 615, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 141, 258, 259, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», місцезнаходження: м. Київ, Вознесенський узвіз, буд.23А, н.п.35А, ЄДРПОУ 42024152.
Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Наталія ТКАЧЕНКО