Рішення від 20.01.2026 по справі 953/10363/25

Справа № 953/10363/25

н/п 2/953/539/26

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 рокуКиївський районний суд м. Харкова у складі Головуючого - судді Губської Я.В.,за участю секретаря судових засідань - Мисниченко Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" (08205, м. Ірпінь, вул. Садова, б.31/33, оф.40/3) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вище вказаним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 21.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №8679635, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 5000,00 грн. строком на 360 днів (з 21.03.2025 по 15.03.2026), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.95 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого Кредиту. У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 600 грн. за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника. Кредитодавець виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі надавши позичальнику грошові кошти шляхом перерахування їх на банківський картковий рахунок, вказаний відповідачем в договорі. Разом з тим, відповідач належним чином свої зобов'язання за договором не виконує, платежі в рахунок погашення заборгованості не сплачує, у зв'язку з чим за ОСОБА_1 рахується заборгованість за договором кредиту №8679635 від 21.03.2025 у загальному розмірі 19322,50 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 4322,50 грн. - сума заборгованості за процентами, 10000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали Договір факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №8679635 від 21.03.2025 року. На підставі викладеного представник позивача просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості, а також судові витрати, сплачені при зверненні до суду у розмірі 2422,40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Ухвалою суду від 06.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

Представник позивача подав на адресу суду заяву, в якій просив задовольнити позов та розглядати справу за їх відсутності.

Відповідач подала на адресу суду заяву, в якій не погоджується з нарахованою сумою боргу, посилаючись на незаконне нарахування сум штрафу та пені, просила проводити розгляд справи за її відсутності.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

21.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №8679635, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 5 000,00 грн. строком на 360 днів (з 21.03.2025 по 15.03.2026), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.95 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого Кредиту. У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 250 грн. за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 858738.

Згідно листа №18/09/25-9030 від 18.09.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції № ad0a9e9c-160f-43b6-8ef6-04e31d265015 (кошти перераховані за посередництвом платіжної установи) перераховано кошти на виконання умов договору кредиту №8679635.

Відповідно до довідки №КД-000045645 від 28.08.2025 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС», підтверджує виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924) відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Відповідно до платіжної інструкції, наданої ініціатором платіжної операції, було здійснено наступну успішну платіжну операцію: 1) дата 21.03.2025 року; 2) номер платежу ad0a9e9c-160f-43b6-8ef6-04e31d265015; 3) сума 5000.00 грн.; 4) ОСОБА_1 на карту № НОМЕР_1 .

Згідно інформації АТ КБ «Приватбанк» від 16.11.2025 №20.1.0.0.0/7-251108/3646-Бт, наданої на виконання ухвали суду від 11.11.2025, на ім'я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 .

З виписки про рух коштів, наданої АТ КБ «Приватбанк», за період з 21.03.2025 по 24.03.2025, вбачається, що на картковий рахунок № НОМЕР_1 відбулось зарахування переказу: 21.03.2025 у розмірі 5000,00 грн.

Згідно розрахунків заборгованості за договором кредитної лінії №8679635 від 21.03.2025 за ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 19322,50 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 4322,50 грн. - сума заборгованості за процентами, 10000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

16.09.2025 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу №16/09/25, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Деал Фінанс Груп» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Деал Фінанс Груп» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №18/09/25-01 від 18.09.2025 року позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 19322,50 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 4322,50 грн. - сума заборгованості за процентами, 10000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.

Положеннями ст.610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст.611ЦК України визначає.

За змістом ч. 1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Суд, дослідивши надані позивачем докази, прийшов до висновку, що у відповідача ОСОБА_1 , існує обов'язок перед позивачем ТОВ «Деал Фінанс Груп» щодо сплати заборгованості за договором позики №8679635 від 21.03.2025.

Відповідачка не довела належного виконання зобов'язань за кредитним договором, розрахунок заборгованості не спростувала, однак посилалася на незаконне нарахування штафу і пені, просила їх не стягувати.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач порушує взяте на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, а також не заперечує сам факт існування такої заборгованості суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 9322,50 грн, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості по тілу; 4322,50 грн. сума заборгованості по процентах, законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за пенею у розмірі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває на цей час.

Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, підстави для нарахування та стягнення з відповідача за ч. 2 ст. 625 ЦК України відсутні.

Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що пеня за порушення грошового зобов'язання, як захід відповідальності, за період включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, нарахована позивачем пеня стягненню із відповідача не підлягає.

Із огляду на викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 9322,50 грн.

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.

На підтвердження вказаних витрат позивачем суду надано: договір про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, укладений між позивачем та адвокатом Ткаченко Ю.О.; Витягом з Акту №1-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 р.; актом приймання-передачі справ на надання правничої допомоги; платіжною інструкцією щодо оплати за Договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 р. згідно з Актом приймання-передачі наданої правничої допомоги №1-ДІЛ від 22.09.2025 р.; ордером на надання правничої допомоги; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2099 від 03.04.2018 року.

З огляду на вищезазначені обставини, суд вважає, що заявлена сума судових витрат на професійну правничу допомогу пов'язана з розглядом справи, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тому витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн. підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1162 грн. 75 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 16, 526, 530, 611, 615, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 141, 258, 259, 264-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" (08205, м. Ірпінь, вул. Садова, б.31/33, оф.40/3) заборгованість за Кредитним договором № 8679635 від 21.03.2025 у розмірі 9322,50 грн, з яких 5000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 4322,50 сума заборгованості за процентами.

Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" (08205, м. Ірпінь, вул. Садова, б.31/33, оф.40/3) витрати по сплаті судового збору в сумі 1162,75 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення скороченого рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя : Я. В. Губська

Попередній документ
133550427
Наступний документ
133550429
Інформація про рішення:
№ рішення: 133550428
№ справи: 953/10363/25
Дата рішення: 20.01.2026
Дата публікації: 27.01.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Київський районний суд м. Харкова
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (20.01.2026)
Дата надходження: 01.10.2025
Предмет позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором
Розклад засідань:
06.11.2025 10:30 Київський районний суд м.Харкова
11.12.2025 09:30 Київський районний суд м.Харкова
20.01.2026 12:00 Київський районний суд м.Харкова