621/3210/25
1-кп/621/137/26
іменем України
26 січня 2026 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області:
головуючий - суддя ОСОБА_1
за участі: секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025221260000118 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бутівка Зміївського району Харківської області, є громадянином України, має середню освіту, одружений, працює водієм у ПП "Транс-Сервіс", зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України,
28 лютого 2025 року об 11:44 годині, ОСОБА_6 керуючи автобусом I-VAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому у правому нижньому куті переднього вітрового скла встановлено додатковий предмет - "трафарет" із зазначенням маршруту автобуса, який обмежував оглядовість з місця водія, і погіршував його прозорість, рухався по маршруту "Залізничний вокзал - мікрорайон, м. Зміїв", прибув до зупинки громадського транспорту "Мікрорайон", розташованої на перехресті вул. Соколівське шосе, вул. Таранівське шосе та вул. Широнінців в м. Змієві Чугуївського району Харківської області, для висадки пасажирів. Під час висадки пасажирів разом з іншими пасажирами з передніх дверей салону автобуса вийшла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та направилась вздовж правого габариту автобуса в напрямку передньої частини автобуса.
Проїжджа частина представляла собою горизонтальну ділянку дороги, стан покриття - переважно сухе та частково мокре. На момент дорожньо-транспортної пригоди був світлий час доби, погода була ясна, опадів не було.
Після висадки пасажирів, ОСОБА_6 закрив двері салону автобуса та розпочав рух. Перед початком руху ОСОБА_6 , не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а саме пішоходу ОСОБА_8 , яка перебувала біля переднього правого габариту автобуса та рухалась прямо по ходу руху автобуса, почав рух прямо та дещо праворуч у напрямку вулиці Соколівське шосе в м. Змієві, та допустив наїзд переднім правим габаритом керованого ним автобуса I-VAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_8 , від чого остання впала на проїжджу частину.
Продовжуючи рух, ОСОБА_6 , керуючи автобусом I-VAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , скоїв наїзд переднім правим колесом автобуса на праву верхню кінцівку ОСОБА_8 , в результаті чого останній було спричинено тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому обох кісток правого передпліччя та плеча в середній та нижній третині зі зміщенням уламків, розтрощення та розмозження правої плечової кістки, що ускладнилось у своїй течії ушкодженням магістральних судин та розвитком травматичного шоку.
В цій дорожній ситуації водій автобуса I-VAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог п. п. 31.4, 31.4.7(в) та 10.1 Правил дорожнього руху України, де вказано: п. 31.4. "Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам"; п. 31.4.7. (в) "Інші елементи конструкції: в) встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість"; п. 10.1 "Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху".
Порушення водієм ОСОБА_6 зазначених вимог Правил дорожнього руху знаходилося в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події та її наслідками.
Зазначеними діями ОСОБА_6 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження.
Викладені вище обставини кримінального провадження щодо часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення не оспорювалися учасниками судового провадження, які під час судового розгляду не заперечували проти того, щоб суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо вказаних обставин.
З'ясувавши, що сторони правильно розуміють зміст зазначених обставин; відсутні сумніви у добровільності їх позиції; роз'яснивши, що сторони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.
Обвинувачений ОСОБА_6 визнав себе винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та показав, що під час керування автобусом по вул. Соколівське шосе в м. Змієві здійснив зупинку для висадки пасажирів, після чого ОСОБА_8 разом з іншими пасажирами вийшла з автобусу. Оскільки ОСОБА_8 не великого зросту, він її не помітив та почав рух, в результаті чого допустив не умисний наїзд на неї. Після ДТП він повністю відшкодував спричинену шкоду, допомагав з лікуванням. За життя ОСОБА_8 не мала до нього претензій.
У вчиненому кримінальному правопорушенні розкаявся, просив врахувати, що він здійснив заходи для відшкодування шкоди потерпілій. Просив не позбавляти права керування транспортними засобами.
Оцінивши зазначені вище, досліджені в судовому засіданні докази, які є належними, допустимими і достовірними, а в сукупності достатніми для ухвалення обвинувального вироку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 є винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження, і його дії суд кваліфікує за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України.
Під час призначення покарання ОСОБА_6 , відповідно до вимог статей 65-67 Кримінального кодексу України, судом враховано наступні обставини:
- ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України є тяжким злочином, вчиненим з необережності;
- обставини, що пом'якшують покарання, відповідно до пункту 1 частини 1, частиною 2 статті 66 Кримінального кодексу України, якими визнаються щире каяття обвинуваченого, що виявилося у критичній оцінці вчиненого діяння, активне сприяння розкриттю злочину шляхом надання показань про його фактичні обставини, відсутність претензій з боку потерпілої ОСОБА_8 , яка за життя склала відповідну заяву (а. п. 39);
- обставину, що обтяжує покарання, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України, якою визнається вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку;
- відомості про особу обвинуваченого, наведені у досудовій доповіді органу пробації від 29.10.2025, щодо низької ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення, а також рекомендації щодо заходів, спрямованих на мінімізацію ризику повторного вчинення кримінальних правопорушень, а також у витягу з оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення (а. п. 26-30); також відомості про особу обвинуваченого, що містяться у письмових доказах, наданих сторонами, а саме, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий (а. п. 46), на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебував (а. п. 47), за місцем роботи в ПП "Транс-Сервіс" характеризується з позитивної сторони (а. п. 49), за місцем проживання скарг у відношенні нього не надходило (а. п. 48).
З урахуванням сукупності зазначених відомостей щодо ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин, що пом'якшують покарання, а також обставини, що обтяжує покарання, відомостей щодо особи обвинуваченого, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень є покарання у виді позбавлення волі на строк, в межах передбаченого санкцією частини 2 статті 286 Кримінального кодексу України. Також, враховуючи конкретні обставини справи, що кримінальним правопорушенням спричинені тяжкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_8 , яка безпосередньо перед наїздом на неї була пасажиром керованого обвинуваченим автобуса, суд вважає необхідним застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Разом з тим, при призначенні ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк, що не перевищує 5 років, враховуючи, що вчинене ним кримінальне правопорушення є тяжким злочином, вчиненим з необережності, обвинувачений щиро розкаявся, потерпіла ОСОБА_8 за життя склала заяву про відсутність претензій до обвинуваченого, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та про наявність підстав для прийняття рішення про звільнення його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, відповідно до статті 75 Кримінального кодексу України, з покладанням на нього обов'язків, передбачених частиною 1 статті 76 Кримінального кодексу України.
Відповідно до статей 118, 122, 124, 126 Кримінального процесуального кодексу України з обвинуваченого ОСОБА_6 належить стягнути на користь Державного бюджету України процесуальні витрати на залучення експертів на проведення судових експертиз: - автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-25/9165 від 16.05.2025 - 7 131 грн 20 коп.; - автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-25/23369-ІТ від 17.09.2025 - 5 348 грн 40 коп. (а. п. 55, 56).
Застосований щодо речового доказу арешт на підставі ухвали слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 06.03.2025, належить скасувати (а. п. 52-54).
Долю речового доказу належить вирішити відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України (а. п. 50, 51).
На підставі викладеного, керуючись статтями 349, 368-374 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Визнати ОСОБА_6 винуватим у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з випробуванням на строк 1 (один) рік.
Відповідно до частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь Державного бюджету України процесуальні витрати на залучення експертів на проведення судових експертиз: автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-25/9165 від 16.05.2025 - 7 131 (сім тисяч сто тридцять одну) грн 20 коп.; автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-25/23369-ІТ від 17.09.2025 - 5 348 (п'ять тисяч триста сорок вісім) грн 40 коп.
Скасувати застосований на підставі ухвали слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 06.03.2025 арешт тимчасового вилученого майна.
Речовий доказ - автобус I-VAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі слідами механічних ушкоджень, який зберігається на території ПП "Транс-Сервіс", вважати повернутим володільцю.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 395 Кримінального процесуального кодексу України, якщо таку скаргу не буде подано.
Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити учасникам судового провадження.
Головуючий: ОСОБА_1