Справа № 571/3402/25
Провадження № 2-а/571/1/2026
21 січня 2026 року селище Рокитне
Рокитнівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово Комзюк А.Ф., при секретарі судового засідання Гордійчук Т.О., за участі представника позивача-адвоката Дабіжа О.А. (в режимі відеоконференції), розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до до інпектора 2 взводу 6 роти 1 батальйону полк-1 Управління патрульної поліції у місті Києві Ротаєнко Володимира Олександровича, Департамент патрульної поліції, Управління патрульної поліції в місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6163979 від 16 листопада 2025 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.2 ст. 126 КУпАП.
За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 21 січня 2026 року виключено з числа учасників у справі Ротаєнка Володимира Олександровича - інспектора 2 взводу 6 роти 1 батальйону полку-1 Управління патрульної поліції у місті Києві, Управління патрульної поліції в місті Києві, як неналежних відповідачів.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 16 листопада 2025 року постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6163979, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме за те, що він 16 листопада 2025 року о 13 год 54 хв в місті Києві по шосе Житомирське керував транспортним засобом, не маючи відповідного права керування транспортним засобом.
Позивач не погоджується з постановою та підставами притягнення його до відповідальності та зазначає наступне.
30 січня 2024 року постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області №571/2128/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком один рік.
Протягом року Позивач сумлінно виконував обов'язок щодо заборони керувати транспортним засобом. Відповідно термін такої заборони закінчився 28 лютого 2025 року, а отже він поновлений у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до змісту п. 5 оскаржуваної постанови водій транспортного засобу не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, був позбавлений права керування, чим порушив п. 2.1.а.ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ. ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Проте, ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передала керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
В свою чергу п. 2.1.а Правил дорожнього руху передбачає обов'язок водія механічного транспортного засобу мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Натомість в оскаржуваній постанові поліцейський обмежився лише описом скоєного, на його думку, правопорушення без належної мотивації оцінки обставин, без зазначення будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких зроблено висновок про вчинення Позивачем адміністративного правопорушення.
Звертає увагу що Позивач мав при собі посвідчення водія та пред'явив його на вимогу посадових осіб Управління патрульної поліції в місті Києві.
Проте, на підставі наявності постанови Рокитнівського районного суду Рівненської області №571/2128/23 від 30 січня 2024 року службовими особами Управління патрульної поліції в місті Києві зроблено хибний висновок про відсутність у Позивача права на керування транспортним засобом, про що вказано в оскаржуваній постанові, а також умисно вказано про відсутність у Позивача посвідчення водія, що абсолютно не відповідає реальним подіям.
За таких обставин, суть адміністративного правопорушення, викладена в оскаржуваній постанові не відповідає диспозиції ч. 2 ст. 126 КУпАП.
На підставі викладеного вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - закриттю.
Посилаючись на вищезазначене та норми КУпАП, КАС України, ст.19 Конституції України, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6163979 від 16 листопада 2025 року, відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвалою суду від 16 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами ст.286 КУпАП.
Відповідно до ухвали суду від 22 грудня 2025 року, задоволено клопотання про витребування доказів, а саме в Управлінні патрульної поліції в місті Києві запис з портативного реєстратора інспектора 2 взводу 6 роти 1 бат. полк-1 Управління патрульної поліції в місті Києві, лейтенанта поліції Ротаєнко Володимира Олександровича за 16 листопада 2025 року з 13:00 по 14:30, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.
26 грудня 2025 року представником відповідача - Департаменту патрульної поліції Тарадай В.В. подано відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача вважає, що викладені твердження Позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного.
Щодо належного Відповідача в справі, вважає, що в даній справі представником Позивача неправильно визначено співвідповідачів у справі, зокрема Інспектора Ротаєнка В. О., оскільки від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Посилаючись на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 17.09.2022 у справі № 742/2298/17, від 21 грудня 2018 року у справі № 803/1252/17.
Вважаємо, що тільки Департамент патрульної поліції, як юридична особа (код ЄДРПОУ: 40108646), місцезнаходження якої: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048 є належним Відповідачем в даній справі.
Щодо правомірності винесення постанови та притягнення Позивача до адміністративної відповідальності зазначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (стаття 8 КУпАП).
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють ПДР.
Відповідно до пункту 1.1. ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» вказано, що водій зобов'язаний мати посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до н. 2.1 «а» ПДР Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі зокрема: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
У відповідності п. 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи зазначені в п. 2.1.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-УІІІ "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-УІІІ) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Щодо виявлення транспортного засобу Позивача вказує, що відповідно до дислокації сил та засобів батальйону №1 полку №1 управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції 16.11.2025 р. з 07:00 до 19:00 на стаціонарний блок-пост КП 506 на Берестейському шосе в м. Києві в складі екіпажу РУБІН-808 заступили двоє поліцейських, а саме: Ротаєнко Володимир Олександрович та Овешков Дмитро Ігорович, які є атестованими працівниками поліції, мають спеціальні звання поліції та однакові повноваження, права та обов'язки. Вони можуть зупиняти транспортні засоби, розглядати справи про адміністративні правопорушення як разом, так і окремо, діючи незалежно один від одного.
Згідно відеозапису нагрудної камери №470199 поліцейських 16.11.2025, починаючи з 13:33 проводився розгляд справи відносно Позивача, під час якого було встановлено, що він не може бути водієм, оскільки після закінчення строку позбавлення його права керування транспортними засобами, він належним чином не поновив чинність водійського посвідчення шляхом складання іспитів при сервісних центрах МВС України.
Щодо розгляду справи Інспектором Ротаєнком В. О. вказується, що як вбачається із відеозапису нагрудної камери №470199 Позивач повідомив поліцейських, що раніше був позбавлений права керування транспортними засобами у зв'язку із притягненням його раніше до відповідальності згідно ст. 130 КУпАП, але строк позбавлення минув. Позивач в ході спілкування з працівниками поліції зазначив, що звертався до сервісного центру МВС з питань, пов'язаних із відновленням водійського посвідчення, але йому нібито повідомили, що треба сплатити лише штраф, а для подальшого керування транспортними засобами ніяких дій виконувати непотрібно. Поліцейські повідомили Позивача про хибність його правової позиції, оскільки після він перед тим як знову керувати транспортними засобами мав звернутися до будь-якого сервісного центру МВС України та успішно скласти відповідні іспити. Після чого поліцейськими було притягнуто Позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП шляхом винесення щодо нього оскаржуваної постанови. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення Інспектором Ротаєнком В. О. були роз'яснені права для Позивача, декілька разів роз'яснена суть вчиненого правопорушення. Інспектор Ротаєнко В. О. пояснив Позивачеві, що наявність у нього на руках посвідчення водія є наслідком лише того, що він його не передавав для вилучення поліцейським під час складання матеріалів за ст. 130 КУпАП. Також поліцейськими було роз'яснено, що наявність у нього посвідчення водія не дає йому права керування транспортними засобами без складання відповідних іспитів.
В ході проведення перевірки обставин винесення оскаржуваної постанови Департаментом патрульної поліції було встановлено, що постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 30.01.2024 року в справі № 571/2128/23 Позивача було позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік. На момент складання оскаржуваної постанови 16.11.2025 строк позбавлення права керування транспортними засобами минув. Згідно даних Інформаційного порталу Національної поліції посвідчення водія ОСОБА_1 підлягає вилученню.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 20 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340 особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов'язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту: у разі коли в посвідченні водія зазначено дві або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний, практичний іспити складаються за вищою із категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається.
Згідно наявних матеріалів справи відсутні відомості про проходження Позивачем позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів відповідно до вимог Положення.
Серед доказів у даній справі є відеозапис із нагрудного відеореєстратора №470199, відеозапис якого додається до відзиву.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень при розгляді справи та складанні постанови про адміністративне правопорушення, оскільки дії особи, уповноваженої на складання постанови, відповідають вимогам чинного законодавства. Постанова про адміністративне правопорушення та відеофайли не містять розбіжностей, а інші матеріали справи підтверджують фактичні обставини справи.
Матеріали справи не спростовують факт порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, та не підтверджують відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки Позивачем не вчинено необхідних дій для поновлення права керування транспортними засобами, а тому висновок поліцейських про те, що він не мав права керувати транспортними засобами, як джерелом підвищеної небезпеки, є правомірним.
Виходячи з вищенаведеного Інспектор під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відреагував на адміністративне правопорушення, виконав умови підготовки адміністративної справи до розгляду, що передбачені ст. 278 КУпАП. Факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений Інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Та відповідно до норм чинного законодавства вмотивовано виніс постанову серії ЕНА № 6163979 від 16.11.2025 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Посилаючись на вищенаведене, норми КУпАП, КАС України, норми Законів України «Про Національну поліцію» та «Про дорожній рух», правові позиції Верховного суду, просили в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, судові засідання проводити без участі представника Департаменту патрульної поліції.
12 січня 2026 року від представника позивача-адвоката Дабіжа О.А. надійшла відповідь на відзив у якій погодилася, що належним відповідачем у справі про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення є Департамент патрульної поліції.
Звертаємо увагу, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Проте, суть адміністративного правопорушення, яка викладена в оскаржуваній постанові, не відповідає диспозиції ч.2 ст.126 КУпАП.
Відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, передбачена ч.4 ст.126 КУпАП.
Таким чином, постанова про притягнення позивача до адміністративною відповідальністю є необгрунтованою та підлягає скасуванню.
Щодо здійснення відеофіксації під час зупинки транспортного засобу позивача, то відповідачем до відзиву долучено відеозапис нагрудної камери №470199 з якого вбачається, що відеозапис починається не з моменту зупинки транспортного засобу, а значно пізніше, з огляду на те, що позивач вийшов із автомобіля.
Таким чином, було порушено порядок здійснення відеофіксації встановлений п.5 Розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом МВС України 18 грудня 2018 року № 1026, а саме: включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Звертаємо увагу, що через неповне здійснення відеозапису, неможливо встановити першочергову причину зупинки транспортного засобу позивача, лише згодом вдається встановити, що на автомобіль було подано орієнтування щодо факту керування транспортним засобом особою, що такого права не має, проте відповідачем не надано відповідного підтвердження цьому факту.
15 січня 2026 року представником відповідача Тарадай В.В. подано заперечення на відповідь на відзив у яких, крім іншого зазначено, що в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження звернення Позивача до будь-якого сервісного центру МВС України та відсутні будь-які офіційні відповіді сервісних центрів МВС України, де було б зазначено, що Позивач ОСОБА_1 може на законних підставах надалі керувати транспортними засобами без складання відповідних іспитів.
Також помилковими є судження представника Позивача, що суть адміністративного правопорушення, викладена в оскаржуваній постанові, не відповідає диспозиції ч.2 ст.126 КУпАП, адже в диспозиції цієї статті є фраза: «Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом». Фізична наявність посвідчення водія у Позивача не відмінює статус «Підлягає вилученню» та не дає права керування транспортним засобом.
Також не заслуговують увагу твердження представника Позивача про порушення Інспектором Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 №1026, оскільки факт керування транспортним засобом Позивачем не заперечується, а наявний в справі відеозапис нагрудного реєстратора підтверджує правомірність рішення Інспектора притягнути Позивача до адміністративної відповідальності. Таким чином неповне здійснення відеозапису, про яке зазначає представник Позивача в даній справі не відміняє фактів, за які для Позивача наступила адміністративна відповідальність.
Посилання представника Позивача на неможливість встановлення першочергової причини зупинки транспортного засобу не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки зазначення таких причин в оскаржуваній постанові нормативно не врегульовано.
Також, не зазначення в оскаржуваній постанові номера нагрудного відеореєстратора, не відміняє фактів зупинки транспортного засобу та керування Позивачем транспортним засобом, що не заперечується самим Позивачем, що звільняє співвідповідачів від доказування цього факту (ч. 1 ст. 78 КАС), оскільки обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Просив судові засідання проводити без представника Департаменту патрульної поліції та відмовити Позивачеві в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача-адвокат Дабіжа О.А. позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, просила позов задовольнити.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази та оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Встановлено, що 16 листопада 2025 року Інпектором 2 взводу 6 роти 1 батальйону полк-1 Управління патрульної поліції у місті Києві Ротаєнко Володимиром Олександровичем винесено постанову серії ЕНА №6163979, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень.
Слід зазначити, що згідно ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Оскаржувана постанова винесена 16 листопада 2025 року та вручена ОСОБА_1 16.11.2025. Позовна заява подана до суду через систему «Електронний суд» 26.11.2025, тобто, позовна заява подана з дотриманням строків, перебачених ст.285 КУпАП та ч.2 ст.286 КАС України.
Разом з тим, позивач вважає оскаржувану постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП незаконною, тому звернувся до суду з даним позовом.
Встановлено, що предметом даного позову є постанова про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Підставою позову є твердження позивача, що 16.11.2025 він мав при собі посвідчення водія та пред'явив його на вимогу посадової особи Управління патрульної поліції в місті Києві. Крім того, суть адміністративного правопорушення, викладена в оскаржуваній постанові, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має відповідного права керування транспортним засобом, не відповідає диспозиції ч. 2 ст. 126 КУпАП.
За приписами п.п.1.1,1.3 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 ПДР України).
В розділі 2 ПДР України закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Згідно п.2.1а Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Пунктом 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Встановлено, що 16 листопада 2025 року о 13 год. 43хв. в м.Київ, Шосе Житомирське, ОСОБА_1 керував транспортним засобом RIA SPORTAGE НОМЕР_2 , не маючи права керування таким транспортним засобом, оскільки станом на дату скоєння правопорушення, згідно даних Інформаційного поталу Національної поліції посвідчення водія перебувало в статусі «підлягає вилучення», отже є недійсним.
Відповідно до оскаржуваної постанови, дослівно по текст: «16 листопада 2025 року о 13 год. 43хв. в м.Київ, Шосе Житомирське, водій керуючи транспортним засобом КIA SPORTAGE НОМЕР_2 , не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, був позбавлений права керування, чим порушив п. 2.1 а ПДР України».
Отже, згідно оскаржуваної постанови, Інпектор 2 взводу 6 роти 1 батальйону полк-1 Управління патрульної поліції у місті Києві Ротаєнко В.О. встановив , що водій керованого транспортного засобу КIA SPORTAGE НОМЕР_2 , ОСОБА_1 : 1) не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та 2) він був позбавлений права керування транспортними засобами.
Згідно копії посвідчення водія НОМЕР_3 , ОСОБА_1 має право керування транспортними засобами категорії А, В, С1, С.
Разом з тим, відповідно до постанови Рокитнівського районного суду Рівненської області від 30 січня 2024 року ОСОБА_1 визнаний винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 30 січня 2024 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Згідно Інформаційного поталу Національної поліції «Посвідчення водія», посвідчення водія НОМЕР_3 , видане на ім'я ОСОБА_1 , має статус «підлягає вилучення».
Слід зазначити, що ст.126 КУпАП передбачає декілька підстав для притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, за частиною 1 ст.126 КУпАП настає відповідальність у разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
За частиною 2 статті 126 КУпАП настає відповідальність у разі керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
За частиною 3 статті 126 КУпАП настає відповідальність у разі керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
За частиною 4 статті 126 КУпАП настає відповідальність у разі керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суть і обставини правопорушення відповідає диспозиції ч.1 та ч.4 ст.126 КУпАП.
Проте, санкція зазначених частин статті 126 КУпАП передбачена інша, зокрема, у разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, передбачено стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, передбачено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За вказаних обставин, Інпектор 2 взводу 6 роти 1 батальйону полк-1 Управління патрульної поліції у місті Києві Ротаєнко В.О. встановивши , що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом та не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та був позбавлений права керування транспортними засобами, мав накласти стягнення за ч.1, ч.4 ст.126 КУпАП, відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП.
Разом з тим, у оскаржуваній постанові вказано, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП та накладено стягнення в межах санкції ч.2 ст.126 КУпАП.
Суд не вправі самостійно змінювати фабулу правопорушення, викладену у оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебире на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.3 ст.286 КУпАП, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Аналізуючи встановлені обставини у справі та правові норми, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова не може бути чинною та підлягає скасуванню, оскільки суть та обставини викладені у ній не узгоджуються з диспозицією ч.2 ст.126 КУпАП, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності.
При цьому, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі у справі, оскільки з наданих сторонами доказів вбачається, що правопорушення мало місце.
У зв'язку із задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, суд покладає на відповідача.
Керуючись ст.ст.77,244-246,286 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6163979 від 16.11.2025 винесену відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за ч.2 ст.126 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач : Департамент патрульної поліції, юридична адреса: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста,3, код ЄДРПОУ 40108646.
Повний текст рішення складено 23.01.2026.
Суддя А.Ф.Комзюк