справа № 542/2094/25
провадження № 2/542/147/26
22 січня 2025 року Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді Кашуби М.І.
за участю секретаря судового засідання Журавель О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Представник ТОВ «Фінпром Маркет» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
30.12.2025 ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
19.01.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. У заяві також просив вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, а також понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.
21.01.2026 від представника відповідача надійшли заперечення щодо стягнення судових витрат, у якому вона просила відмовити у задоволеннні вимог ТОВ «Фінпром Маркет» у частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. В обгрунтування клопотання вказала, що оскільки представник позивача визначив правову підставу закриття провадження саме як відсутність предмета спору, а не відмовився від позову, вважає, що стягнення витрат з відповідача не можуть бути застосовані.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Надаючи оцінку заяві представника позивача про закриття провадження у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З огляду на викладене, суд вважає можливим задовольнити клопотання представника позивача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
За правилами ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Надаючи оцінку заяві представника позивача в частині щодо стягнення з відповідача понесених судових витрат: судового збору та витрат на правову допомогу, суд враховує, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Статтею 255 ЦПК України визначені підстави закриття провадження у справі, зокрема суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:
- відсутній предмет спору (пункту 2 частини першої);
- позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (пункт 4 частини першої).
Згідно з частиною другою статті 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Частина третя статті 142 ЦПК України визначає, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову.
З матеріалів справи убачається, що після відкриття провадження у справі, представник позивача звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, мотивуючи її тим, що відповідачем заборгованість за кредитним договором погашена. Фактичний зміст зазначеної заяви свідчить про відмову позивача від позову унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, разом з тим правовою підставою закриття провадження у справі представник позивача вказав відсутність предмета спору.
Одним із основних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, зокрема стаття 13 ЦПК України зобов'язує суд розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог, а учаснику справи надає право розпоряджатися своїми правами, у тому числі вчиняти чи не вчиняти ті чи інші процесуальні дії, на власний розсуд.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати зазначене, а також положення частини третьої статті 142 ЦПК України у поєднанні із статтею 255 ЦПК України, за змістом яких закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України) виключає можливість стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 199/9188/16-ц.
На підставі наведеного заява представника позивача про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 2, 4, 10, 12, 13, 133, 137, 142, 255, 256, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд,
Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позикизакрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відмовити представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» у задоволенні заяви про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Кашуба М. І.