Справа № 361/12026/24
Провадження № 2/361/6204/24
26.01.2026
(ЗАОЧНЕ)
26 січня 2026 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Гізатуліної Н.М., за участю секретаря судових засідань Охріменко Є.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРЕДИТСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРЕДИТСЕРВІС» (далі - ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС») засобами поштового зв'язку направило до суду зазначений позов.
В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 25 грудня 2021 року між ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 211225-003, відповідно до умов якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 32 000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідачка зобов'язувалася повернути Кредит Позивачу та зробити оплату за користування Кредитом на умовах, що передбачені цим Договором.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав, надав Відповідачці кредитні кошти у передбаченому договором розмірі. Отримання Відповідачкою грошових коштів за кредитним договором підтверджується квитанцією № 127307278 від 25 грудня 2021 року. Проте, Відповідачка своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором № 211225-003 від 25 грудня 2021 року, станом на 05 серпня 2024 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 93 253,13 грн, яка складається з: 31 720,93 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 61 532,20 грн - прострочена заборгованість за процентами, що підтверджується розрахунком заборгованості.
У зв'язку із викладеним, ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» просив суд: стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Кредитним договором № 211225-003 від 25 грудня 2021 року в розмірі 93 253,13 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 7 000 грн.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Як вбачається із Довідки про доставку електронного документа до Електронного кабінету позивача та його представника копія ухвали суду доставлена 19 грудня 2024 року.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачки направлялась ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, яка повернулись до суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 дійшов висновку про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Близькі за змістом висновку містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б.
Відповідно до розпорядження керівника апарату суду Овдієнко Л.П. від 07 квітня 2025 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 квітня 2025 року вищевказану цивільну справу передано на розгляд судді Гізатуліній Н.М.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2025 року цивільну справу прийнято до провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику /повідомлення сторін.
Позивач до суду додаткових заяв, пояснень не подавав, відповідачка не використала право подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи положення ст. ст. 223, 280 ЦПК України, за відсутності заперечень позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних доказів, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Суд встановив, що 25 грудня 2021 року між ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 211225-003.
Відповідно до умов укладеного Кредитного договору, ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 32 000 грн, строком на 730 днів, а ОСОБА_1 зобов'язалась повернути кредит та сплатити за користування ним проценти в розмірі 8,5 % в місяць, а також одноразову комісію в розмірі 7,5 %, що становить 2 400 грн.
Так, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі вказаному у Договорі, шляхом перерахування суми коштів на банківський рахунок позичальника, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит кредитодавцю та сплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені цим договором.
Як вбачається з умов договору, ОСОБА_1 вказала номер картки: № НОМЕР_1 .
Пунктом 4.4..2 Кредитного договору позичальник зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.
Відповідно до пункту 2.1. Кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю платежі, строки і суми яких зазначені в Графіку платежів.
Процентна ставка за цим договором є фіксованого (пункт 2.2. Кредитного договору).
Як вбачається із пункту 5.2 Кредитного договору, у разі порушення позичальником виконання зобов'язань щодо погашення суми Кредиту та/або процентів за Договором, він зобов'язується сплатити на користь кредитодавця штраф. У разі несвоєчасної оплати кожного щомісячного платежу (понад 7 календарних днів) позичальник оплачує штраф в розмірі 10 % від загальної суми простроченої заборгованості. Сукупна сума штрафів не може перевищувати половини суми Кредиту.
Відповідно до пункту 6.11. Кредитного договору, підписанням Договору позичальник підтверджує, що:
- ознайомлений, повністю розуміє, безумовно акцептує і зобов'язується неухильно дотримуватись умов Публічної пропозиції (оферти) ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» укладення договору про надання кредиту в редакції від 19 жовтня 2021 року, яка є невід'ємною частиною цього Договору.
- до укладення Договору отримав від Кредитодавця інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і статті 9 Закону України «Про споживче кредитування».
Кредитний договір та Паспорт кредитного продукту до нього, підписано електронним підписом позичальника, одноразовим ідентифікатором U57516.
ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» свої зобов'язання за Договором виконав, надав ОСОБА_1 кредитні кошти відповідно до умов договору, що підтверджується квитанцією № 127307278 від 25 грудня 2021 року (а. с. 60).
Станом на 05 серпня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 грудня 2021 року № 211225-003 становить 93 253,13 грн, яка складається з: 31 720,93 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 61 532,20 грн - прострочена заборгованість за процентами, що підтверджується розрахунком та випискою з особового рахунку за Кредитним договором № 211225-003 від 25 грудня 2021 року.
29 серпня 2024 року ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» надсилав ОСОБА_1 досудову вимогу від 27 серпня 2024 року щодо стягнення заборгованості, проте вказана вимога повернулася на адресу відправника.
Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачкою взятих на себе кредитних зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача).
Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом.
У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги.
Враховуючи, що фактично отримані та використані кошти, відповідно до умов Кредитного договору від 25 грудня 2021 року № 211225-003 у добровільному порядку ОСОБА_1 не повернула, розмір заборгованості підтверджений ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» відповідним розрахунком, будь-яких доказів на спростування розрахунку заборгованості відповідачка не надала, суд дійшов висновку проте, що позовні вимоги ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» за подачу позову сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 5907 від 20 листопада 2024 року.
Таким чином, із відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Частиною 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.
Суд також повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Як вбачається із матеріалів справи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» долучено до позовної заяви: копію Договору про надання професійної правової допомоги від 25 січня 2023 року № 25-01/2023 укладеного між ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» та Адвокатським об'єднанням «Правовий діалог», копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Павленка С.В., копія акту прийому-передачі наданих послуг за зазначеним договором про надання правової допомоги, який містить детальний обсяг виконаних робіт адвокатом у справі на загальну суму 7 000 грн (підготовка та направлення/подача однієї позовної заяви або апеляційної скарги або касаційної скарги - 7 000 грн), платіжну інструкцію від 05 січня 2024 року № 1567, як доказ сплати Адвокатському об'єднанню «Правовий діалог» грошових коштів у розмірі 7 000 грн за професійну правову допомогу згідно з договором № 25-01/2023 від 25 січня 2023 року відповідно до акту № 3 від 04 січня 2024 року.
Дана справа відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України належить до справ незначної складності, у спорах про стягнення заборгованості за порушення грошового зобов'язання судова практика є сталою, не потребує вивчення великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час, тому суд дійшов висновку проте, що розмір гонорару адвоката у 7 000 грн, не відповідає критерію розумності їх розміру з урахуванням складності цієї справи.
Зокрема, відповідно до постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» необхідно стягнути понесені ним судові витрати по оплаті судового збору у розмірі - 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 3 000 грн, а всього - 5 422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280, 283 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРЕДИТСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРЕДИТСЕРВІС» заборгованість за кредитним договором № 211225-003 від 25 грудня 2021 року у сумі 93 253 (дев'яносто три тисячі двісті п'ятдесят три) гривні 13 коп., з них: 31 720,93 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 61 532,20 грн - прострочена заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРЕДИТСЕРВІС» судові витрати по оплаті судового збору у розмірі - 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 3 000 грн, а всього - 5 422,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРЕДИТСЕРВІС», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 36-Д, код ЄДРПОУ 41125531.
Відповідачка: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складений 26 січня 2026 року.
Суддя Н.М. Гізатуліна