Справа № 195/1784/25
2/195/81/26
(ЗАОЧНЕ)
20.01.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Кондус Л.А., за участю секретаря судового засідання - Дєєвої Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Томаківка Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання як повнолітнього сина, який продовжує навчання,
Описова частина.
Короткий зміст позовної заяви.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання як повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини усіх видів його доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з 10.11.2025 і до закінчення ним навчання.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є рідним сином відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Томаківського районного управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №25 від 03.04.2007.
Позивач наразі не працює, так як проходить навчання в Запорізькому національному університеті, є студентом 2-го курсу економічного факультету. Термін навчання в Університеті за освітнім ступенем «Бакалавр» до 30.06.2028 року та потребує матеріальної підтримки. Проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач добровільно надавати матеріальну допомогу йому відмовляється, у зв'язку з чим він змушений звернутись до суду.
Процесуальні дії у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 19.11.2025 відкрито провадження у справі, з призначенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Аргументи учасників справи.
Позивач подав до суду заяву, в якій просить суд розглянути справу за його відсутності у судовому засіданні, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відзив на позовну заяву відповідач не надав.
В судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, за зареєстрованим місцем проживання.
Відповідач також був повідомлений про розгляд справи судом на офіційному сайті «Судової влади».
Відповідно до ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
У відповідності до вимог ст.280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за зареєстрованим місцем проживання, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву - не подав, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається зі змісту ч.5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 198 Сімейного кодексу України, визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Тобто, відповідно до статті 199 СК України підставами виникнення аліментного зобов'язання між батьками та їх повнолітніми дочкою, сином, які продовжують навчання після досягнення повноліття і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги є сукупність таких юридичних фактів: 1) продовження навчання дочкою, сином після досягнення повноліття; 2) недосягнення дочкою, сином встановленого законом віку - 23 років; 3) потреба дочки, сина у матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням; 4) наявність у батьків можливості надавати матеріальну допомогу.
Сукупність цих юридичних фактів утворює юридичний склад, необхідній і достатній для виникнення зазначеного аліментного зобов'язання. У разі відсутності, або недоведеності в судовому засіданні хоч б одного з наведених вище фактів, вищезазначене аліментне зобов'язання пов'язане з утриманням батьками своїх повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, не виникає.
Крім того, ст. 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Статтею 182 ЦПК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
При визначенні розміру аліментів судом мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, вартість проїзду до навчального закладу, вартість проживання за місцем знаходження дитини.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дочки, сина суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року, справа №199/9339/16-ц, провадження № 61-32330св18.
З аналізу вищенаведених норм сімейного законодавства вбачається, що стягнення аліментів на утримання дочки, сина, які продовжують навчання є одним із способів захисту їх інтересів, забезпечення одержання коштів, необхідних для життєдіяльності, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Так, з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Томаківського районного управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №25 від 03.04.2007 року вбачається, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_3 (а.с.5).
Згідно копії довідки №03-52/409 від 26.09.2025 виданої відділом кадрів Запорізького національного університету, позивач ОСОБА_1 дійсно є студентом 2-го курсу економічного факультету. Термін навчання в Університеті за освітнім ступенем «Бакалавр» з 01.09.2024 до 30.06.2028 року (а.с.4).
Згідна копії Витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7 на звороті).
Позивач в позовній заяві вказує, що він потребує матеріальної підтримки, оскільки ніде не працює, так як проходить навчання в Запорізькому національному університеті на денній формі навчання, а також долучив довідку про доходи (а.с.3).
Відповідач, будучи повідомленим про наявний до нього позов, не з'явився до суду, не спростував обставини викладені у позовній заяві, а також не надав документів про стан свого здоров'я та матеріального положення.
За таких обставин, оцінюючи в сукупності надані докази, суд знаходить достовірно встановленим, що повнолітній син продовжує навчатися та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, яку відповідач має можливість надавати, оскільки не надав суду заперечень щодо позову. Суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача щомісячно, на період навчання ОСОБА_1 в Запорізькому національному університеті, аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для працездатної особи.
Суд також вважає необхідним вирішити судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнувши з відповідача в дохід держави, оскільки позивач звільненений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 131, 259, 263-265, 274, 280-284, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання як повнолітнього сина, який продовжує навчання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на його утримання у зв'язку з навчанням, у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для працездатної особи, починаючи з 10.11.2025 і до закінчення сином навчання - 30.06.2028, але не більше як до досягнення ним 23 років.
Рішення суду в межах суми платежу аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір на користь держави: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код ЄДРПОУ):37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://court.gov.ua/sud0442/.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя: Л. А. Кондус