ЄУН 205/8849/19
Провадження 2-др/193/1/26
іменем України
23 січня 2026 року с-ще Софіївка
Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді Кравченко Н.О.,
при секретарі судового засідання Ратушної В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області заяву представника позивача Лавринович Оксани Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та відсотків,
учасники справи та представники: не з'явились
Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2026 року задоволено уточнену позовну заяву частково та стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість за договором позики від 02.03.2018 року у сумі 9979871 (дев'ять мільйонів дев'ятсот сімдесят дев'ять тисяч вісімсот сімдесят одна) грн. 95 коп., яка складається станом на 03.04.2024 року з: основного боргу у розмірі 8454574,00 грн; та 3 % річних станом на 03.04.2024 року у розмірі 1525297,95 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати в розмірі сплаченого судового збору та вартості проведених судових експертиз у загальному розмірі 27684 (двадцять сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн . 87 коп. В іншій частині позову - відмовлено.
16.01.2026 року від представника позивача адвоката Лавринович О.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 через електронний кабінет у системі «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу - у вигляді гонорару успіху у розмірі 3% від задоволеної судом суми, що складає 9979871,95грн.?3% = 299396,16 грн., які і просили стягнути з відповідача.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, їх неприбуття не перешкоджає розгляду заяви, відповідно ч. 4 ст. 270ЦПК України.
Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення з доданими матеріалами, суд приходить до наступного.
Відповідач, представник відповідача, які обізнані про подання заяви про винесення додаткового рішення, враховуючи реєстрацію представника в системі «Електронний суд», заперечення на заяву щодо не співмірності не подали, суму, згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України .
Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно зі статтею 133 ЦК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини 4, 5 статті 137 ЦПК України).
Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, відповідачем надано суду: ордер, договір про надання правничої допомоги від 01.10.2019 року (т. 2 а.с.79-80), акт виконаних робіт від 15.01.2026 року (т. 3 а.с.114).
Надаючи оцінку наданим доказам на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Великої Палати ВС висловлену у справі № 904/4507/18, де зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
Водночас,у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
В даному випадку, враховуючи характер спірних правовідносин, складність справи тривалість розгляду справи - 6 років, обсяг наданої правничої допомоги, зокрема, кількість поданих позивачем процесуальних документів, та об'єктивно необхідний адвокату час для їх підготовки, кількість судових засідань (41,5 година), поведінку відповідача, який своєю поведінкою сприяв затягуванню процесу розгляду справи до 6 років та необгрунтовано заперечував свої дії, заявляв клопотання на заперечення отримання грошових коштів, суд приходить до висновку, що розмір таких витрат, а саме у розмірі 299396,16 грн. є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову 17 628 848,13 грн., значення справи для позивача, поведінку відповідача ОСОБА_2 стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі 299396,16 грн. є співмірним зі складністю справи та виконаним адвокатом обсягом роботи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 265, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Заяву представника позивача Лавринович Оксани Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та відсотків, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 299396 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч триста дев'яносто шість) гривень 16 коп витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складене 23 січня 2026 року.
Суддя Н.О.Кравченко