Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/13713/25
Провадження №1-кп/523/870/26
15.01.2026
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
в присутності обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162490000367 від 11.03.2025 щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2011 року народження, УБД, маючого осколкове поранення (зі слів обвинуваченого) військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, -
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, який проходить військову службу на посаді стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», всупереч того, що відповідно до додатку № 1, затвердженого пунктом 1 Постанови Верховної Ради України від 07.06.1992 № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, п.п. 2.8, 8.1, 8.2, 8.9 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МBC України від 21.08.1998 № 622, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ) не можуть перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів, чи холодної зброї, здійснюється на підставі передбачених Законом дозволів, у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, але не пізніше 11.03.2025 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно усвідомлюючи про відсутність у нього передбаченого Законом дозволу, у порушення вказаного положення, незаконно придбав 2 (два) корпуси ручних осколкових гранат Ф-1 та 2 (два) запали УЗРГМ (УЗРГМ-2), які конструктивно сумісні, безперешкодно з'єднуються між собою і в сукупності утворюють дві ручні осколкові гранати Ф-1 та 9 (дев'ять) військових проміжних патронів калібру 5,45х39 мм.
Після чого, ОСОБА_4 переніс вищевказані боєприпаси до автомобіля марки «Chevrolet Aveo LT» з державним номером НОМЕР_2 , де залишив незаконно зберігати придбані ними боєприпаси до 13:54 год. 11.03.2025 включно.
Надалі, 11.03.2025 року, в період часу з 13 год. 54 хв. до 11 год. 21 хв., співробітниками поліції проведено огляд місця події, за адресою: м. Одеса, вул. 53 лінія, 18 в ході якого в присутності понятих, у багажнику автомобіля марки «Chevrolet Aveo LT 3» державним номером НОМЕР_2 , виявлено та вилучено 2 корпуси ручних осколкових гранат «Ф-1» з маркуванням на донних частинах «107 88-78 Т» та «107 88-76 ?», 2 запала типу УЗРГМ з однаковим маркуванням на спускових важелях «86-76 УЗРГМ 583», які конструктивно сумісні, безперешкодно з'єднуються між собою і в сукупності утворюють дві ручні осколкові гранати Ф-1 та дев'ять патронів (вісім патронів з маркуванням «270 81», один патрон з маркуванням «7 23») калібру 5,45х39 мм, які ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав у вищевказаному автомобілі.
В судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину за пред'явленим та викладеним в обвинувальному акті обвинуваченні, крім того, пояснив суду про час, місце, спосіб та мотиви скоєного ним при вказаному вище обставинах кримінального правопорушення, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у кримінальних провадженнях та фактичні обставини скоєним ним кримінального правопорушення.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, враховуючи, що прокурор та обвинувачений не оспорювали фактичні обставини провадження та беручи до уваги, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, при цьому роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини проваджень в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин проваджень, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів кримінального провадження, що характеризують останнього.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у скоєнні кримінальному правопорушенні доведена повністю, та дії вказаної особи кваліфікує за ч.1 ст.263 КК України - незаконне носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання ОСОБА_4 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Судом враховується особа ОСОБА_4 , який є особою раніше не судимою, вперше вчинив кримінальне правопорушення та притягається до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2011 року народження, УБД, маючого осколкове поранення (зі слів обвинуваченого) військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , маючого постійне місце реєстрації та проживання.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , передбачені ст.66 КК України, суд визнає: щире каяття, повне визнання своєї вини, активне сприяння розкриттю злочинів.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, передбачені ст.67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по даному кримінальному провадженні, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини цього кримінального провадження, беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який є особою раніше не судимої, вперше вчинив кримінальне правопорушення та притягається до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2011 року народження, УБД, маючого осколкове поранення (зі слів обвинуваченого) військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , маючого постійне місце реєстрації та проживання, враховуючи наявність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому - щире каяття, повне визнання своєї вини, активне сприяння розкриттю злочинів та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, беручи до уваги суспільну небезпеку та характер вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, з метою запобігання вчиненню останнім нових кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку про те, що виправлення ОСОБА_4 та недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень, можливе без його ізоляції від суспільства, із призначенням покарання у виді позбавлення волі з випробуванням (із застосуванням ст.75 КК України).
В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, передбаченого санкцією ч.1 ст.263 КК України, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі з випробуванням за вчинений злочин, судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При цьому, суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 28.05.2020року (справа №753/13972/17; провадження №51-986км20), згідно якої, Верховний Суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.
Крім того, приймаючи таке рішення, суд серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950.
Для проведення експертизи залучались експерти, у зв'язку із чим, процесуальні витрати необхідно покласти на обвинуваченого.
Долю речових доказів, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік із покладанням обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід до набрання вироку законної сили обрати відносно ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні в розмірі 1782,80грн. та 1989,75грн. за проведення експертних досліджень - стягнути з ОСОБА_4 ,. в повному обсязі, на користь держави.
Речові докази: 2 корпуси ручних осколкових гранат «Ф-1» з маркуванням на донних частинах «107 88-78 Т» та «107 88-76 Т»; 2 запала типу УЗРГМ з однаковим маркуванням на спускових важелях «86-76УЗРГМ 583»; патрони калібром 5,45 у кількості 10 штук з однаковим маркуванням на 8 патронах «270 81», на інших 2 патронах маркування «7 23» та «601 21 С» - знищити, арешт накладений ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 14.03.2025 року на вказані речі - скасувати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд м. Одеси до Судової палати по кримінальних справах Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.
Копії вироку вручити під розписку учасникам судового засідання, а також надати іншим заінтересованим особам.
Суддя ОСОБА_1