Справа № 504/4256/25
Номер провадження 2-а/504/16/26
20.01.2026смт.Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді -Барвенко В.К.,
секретаря - Ориник М.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, матеріали за адміністративним позовом адвоката Слаблюк Василя Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проти ІНФОРМАЦІЯ_1 , код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 , про визнання протиправною та скасування постанови № R78787 від 18.09.2025 року про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАп,-
Позивач звернувся із вказаним адміністративним позовом до відповідача.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач стверджує, що позивач посилається на те, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач стверджує, що він є особою, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації в особливий період на підставі п.11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» до 05.11.2025 року.
У додатку Резерв+ він отримав повідомлення, про те, що відносно нього складена постанова № R78787 від 18.09.2025 року про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАп, підставою для ухвалення якої стало те, що начебто він не з'явився за повісткою до РТЦК.
Заявник стверджує, що з 21.08.2025 року він отримав перелом нижньої кінцівки, та перебував на лікуванні.
Окрім того, заявник вказує, що він ані у додатку Резерв+, ані іншими засобами зв'язку, не отримував повістки про виклик до РТЦК.
Окрім того, оскаржувана ним постанова ухвалена у його відсутність, без надання можливості брати участь в розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення, чим був позбавлений свого права.
З даною постановою Відповідач категорично не погоджується, вважає її протиправною та незаконною, та такою, яка підлягає скасуванню, на підставі нижчевикладеного.
Позивач подав заяву про розгляд справи у свою відсутність, доводи позову підтримав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлений електронною поштою про дату, час та місце розгляду справи по суті, відзив на позовну заяву суду не надіслав, матеріали про адміністративне правопорушення також суду не надіслав.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку:
Відповідно до ч.3 ст.210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Згідно ч. 2 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під часмобілізації громадянизобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Відповідно до п. 2 ч. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених Постановою КМУ від 30.12.2023р. № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Призовники,військовозобов'язані тарезервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ від 30.12.2023р. № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Позивач стверджує, що він не отримував жодної судової повістки, у також у нього є застосунок «Резерв+», з якого він не бачив, що його викликають до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд звертає увагу, що Відповідачем не було надано доказів того, що на адресу Позивача були направлені повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд вважає, що отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі та матеріали справи, представники Відповідача мали можливість направити до суду відзив у справі, або пояснення з наявними доказами, але цього не зробили.
Окрім того, у разі наявності поважних причин, з яких подати відзив у справі своєчасно неможливо, мали можливість про дану обставину повідомити суд завчасно, але цього не зробили. У зв'язку з чим, суд позбавлений можливості оцінити доводи відповідача.
Згідно із ст.280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Незважаючи на те, що згідно ізст. 251 КУпАП, доказами по справі є поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речові докази, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у вищезазначеній постанові не зазначено будь-яких доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, не наведено оцінки доказів.
Однак, відповідачем не надано до суду достатніх та беззаперечних доказів винуватості пана ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що позбавляє суд можливості встановити в його діях складу правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши подані позивачем докази в їх сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вина позивача ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП не була доведена «поза розумним сумнівом».
Згідно п.3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про скасування постанови № R78787 від 18.09.2025 року про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАп слід задовольнити.
У зв'язку з чим, необхідно визнати протиправною та скасувати постанову № R78787 від 18.09.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП щодо ОСОБА_1 , та накладення штрафу в сумі 17000,00 грн..
Окрім того, справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 провадженням слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 -1КУпАП.
Питання судового збору.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень.
Судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви про оскарження постанови про адміністративне правопорушення справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб Відповідно до вищезазначеного сума судового збору повинна розраховуватися за формулою: (3028 Х0,2)/х 0,8 = 484,48. Отже, сума судового збору відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» становить 484,48 гривень.
Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року по справі № 916/228/22: особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».
При цьому надані Державною судовою адміністрацією України в листі від 29.10.2021 № 10-19326/21 та Вищою радою правосуддя в листі від 30.11.2021 № 28581/0/9-21 роз'яснення щодо того, що вказана норма (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір») не набрала чинності у порядку, встановленому Законом, не змінюють установленого порядку та умов набрання чинності нормативно правовим актом.
За наведеного у заявника, яка подала позовну заяву у цій справі в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», не було підстав вважати, що частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір» не набрала законної сили та не може бути застосована станом на час подання ним позовної заяви у цій справі.
За приписами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач сплатив судовий збір в сумі 650,60 грн., а з урахуванням понижуючого коефіцієнту мав би сплатити 484,48 грн., то саме ця сума судового збору підлягає стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_1 , код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 за рахунок бюджетних асигнувань.
Витрати на правничу допомогу:
Позивач просить стягнути з відповідача витрати пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 14600 гривень.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов'язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин. Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових право відношеннях, як із судом так і з учасниками судового процесу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом з тим, ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 59 Конституції Українигарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов'язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин.
Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових правовідношеннях, як із судом так і з учасниками судового процесу.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата),підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат.
Ці розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVI№ A№D OTHERS v. UKRAI№E, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дорани проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно з вимогами ст. ст. 124,129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання
Водночас вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова КЦС ВС від 23 червня 2022 у справі 607/4341/20).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (висновок ВП ВС викладений у постанові від 19 лютого 2020 року, справа № 755/9215/15-ц).
Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має урахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу, а також пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності витрат.
До заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу додано договір, що, на думку суду, не може вважатись розрахунком -детальним описомробіт (наданих послуг), виконаних адвокатом тому, що у ньому відсутній детальний опис витраченого адвокатом часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Суд, враховуючи не велику складність справи, проте враховує об'єм доказів який потрібно було зібрати та систематизувати, час, який витратив адвокат на надання правничої допомоги, вважає розумною, справедливою та достатньою сумою відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката буде сума 6000 грн.
Отже суд не погоджується з заявленою сумою витрат на правничу допомогу, і вважає, що з відповідача слід частково стягнути витрати на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. 2, 5, 11, 47, 162, 163, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов адвоката Слаблюк Василя Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проти ІНФОРМАЦІЯ_1 , код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 , про визнання протиправною та скасування постанови № R78787 від 18.09.2025 року про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАп, стягнення витрат на правничу допомогу, судового збору, - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову № R78787 від 18.09.2025 року про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАп.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 провадженням закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 , код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір 484,48 грн.
Повернути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір в сумі 166,12 грн.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 , код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
В решті витрат на правничу допомогу відмовити за не доведеністю витрат.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Барвенко В. К.