Справа № 463/62/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/234/26 Доповідач: ОСОБА_2
21 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 07 січня 2026 року,
з участю: прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
встановила:
даною ухвалою клопотання задовольнити частково.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , в певний період доби.
Заборонено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,
5) здати на зберігання уповноваженому органу свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали становить два місяці, починаючи з 07 січня 2026 року та закінчується о 24 год. 00 хв. 06 березня 2026 року.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу слідчого судді скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у тримання під вартою на строк 60 діб (в межах строку досудового розслідування), та утримувати у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», із визначення застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, а також покласти обов'язки, передбачені п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 191 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_9 та ОСОБА_10
- здати на зберігання уповноваженому органу свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що висновки суду не відповідають наведеним під час судового розгляду обставинам та зібраним в ході досудового розслідування доказам.
Звертає увагу на те, що підозрюваний ОСОБА_8 вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, тож тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушення, у вчиненні якого він підозрівається, є достатньою та співрозмірною для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою.
Вказує, що вік та стан здоров'я ОСОБА_8 дозволяють йому перебувати в слідчому ізоляторі під час досудового розслідування, що є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Крім того, при визначені суми застави відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно врахувати, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрівається ОСОБА_8 відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, вчинених умисно та якими державі завдано збитків у розмірі 72 295 084, 29 грн.
Акцентує увагу на тому, що слідчий суддя не врахував в повній мірі наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 4 , 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були зазначені у клопотанні слідчого.
Зазначає, що ОСОБА_8 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка дислокується на території іншої області, у зв'язку з чим, дане судове рішення є перешкодою для виконання ОСОБА_8 обов'язків військової служби та унеможливлює її проходження.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора ОСОБА_6 на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечили апеляційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд відповідно до вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення у якому підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
У відповідності до ст. 181 КПК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період часу. Домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно з матеріалами клопотання, ДБР проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024142400000071 від 24.10.2024.
Як вбачається з повідомлення про підозру від 06.01.2026 ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 426-1 КК України, обґрунтованість якої підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортами про виявлення кримінального правопорушення; матеріалами виконаного доручення; довідкою (висновком) перевірки спеціаліста Західного офісу Держаудислужби від №131319-17/ 7010 - 2025 від 30.10.2025, висновком експерта за результатами судових-економічних експертиз №836/25-22 від 11.12.2025; показами свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дотримався вимог ст. ст. 177, 183, 194 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, та обґрунтовано застосував до останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Згідно положень ч.4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
З урахуванням зазначених вимог закону слідчий суддя дійшов обґрунтованого й правильного висновку про часткове задоволення клопотання старшого слідчого в ОВС другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_13 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 та застосування до нього домашнього арешту із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту слідчим суддею перевірено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 426-1 КК України, а також існування ризику того, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про те, що посилання сторони обвинувачення у клопотанні на те, що менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення вказаного ризику, передбаченого ст.177 КПК України, належним чином не обґрунтовані та не підтверджені достатніми доказами. Запобігти вищевказаному ризику можливо шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, а саме - домашнього арешту, який відповідно до ч.1 ст.181 КПК України полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
На підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів слідчий суддя оцінив у сукупності всі обставини, в тому числі вагомість наявних доказів обґрунтованості підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 426-1 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, разом з тим беручи до уваги особу підозрюваного, на утриманні якого перебуває двоє дітей 2007 та 2012 років народження, що свідчить про міцність його соціальних зв'язків, слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши підозрюваному залишати житло за місцем його проживання в певний період доби, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, на строк два місяці.
Доводи, на які послався в апеляційній скарзі прокурор, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, ухвалив законне й обґрунтоване рішення, в повній мірі врахував вимоги ст. 194 КПК України та вмотивовано відмовив у задоволенні клопотання слідчого.
Позаяк, при порушенні підозрюваним визначених умов та обмежень домашнього арешту слідчий чи прокурор вправі ставити питання про зміну йому запобіжного заходу.
Істотних порушень норм КПК України, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
З огляду на наведене, на переконання колегії суддів апеляційного суду, рішення слідчого судді є законним, оскільки ухвалене згідно з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, та обґрунтованим, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, тому апеляційна скарга з викладених в ній доводів задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 07 січня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді