вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог
23 січня 2026 року Справа № 480/5285/25
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області протиправною щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні з 01.05.2024 року до пенсії в разі втрати годувальника 70 відсоткової надбавки від пенсії за особливі заслуги у відповідності до статті 6 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 01.06.2000 року № 1767-ІІІ;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити з 01.05.2024 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника з нарахуванням 70 відсоткової надбавки за особливі заслуги у відповідності до статті 6 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 01.06,2000 року 1767-ІІІ та здійснити виплату різниці між максимально нарахованими та фактично виплаченими сумами.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача.
Крім того даною ухвалою було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Оскільки після відкриття провадження у даній справі, судом було встановлено, що позивачем подано позовну заяву з пропуском строку звернення до суду, на підставі ч. 13 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в частині позовних вимог про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області протиправною щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні з 01.05.2024 року по 29.12.2024 року до пенсії в разі втрати годувальника 70 відсоткової надбавки від пенсії за особливі заслуги у відповідності до статті 6 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 01.06.2000 року № 1767-ІІІ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити з 01.05.2024 року по 29.12.2024 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника з нарахуванням 70 відсоткової надбавки за особливі заслуги у відповідності до статті 6 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 01.06,2000 року 1767-ІІІ та здійснити виплату різниці між максимально нарахованими та фактично виплаченими сумами було залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою, у якій зазначити поважні причини пропуску строку звернення до суду та докази поважності причин пропуску такого строку.
На виконання вимог суду позивачем надано суду заяву щодо поновлення строку звернення до суду. Заява обгрунтовується тим, що позивач людина похилого віку та після смерті її чоловіка, через свій емоційний стан була неспроможна збагнути й усвідомити суть й обсяг положень щодо призначень пенсій за особливі заслуги. При цьому на початку травня 2025 року в інформаційній стрічці мобільного додатка месенджера «Viber» у розділі «Військові пенсіонери України» позивач дізналася про особливості призначення пенсій згідно Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 01.06.2000 року 1767-ІІІ та Наказу Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2017 року № 2054. 20 травня 2025 року позивач з письмовою заявою звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області по суті даного питання - де її було відмовлено. Отже, позивач вважає, що у відповідності до ч. 2 ст.122 КАС України строк звернення до адміністративного суду за адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії слід вважати з 10 травня 2025 року.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи заяви про поновлення строку звернення до суду, проаналізувавши докази у їх сукупності, залишає позовну заяву в частині позовних вимог без розгляду, виходячи з наступного.
За приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом встановлено шестимісячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
На думку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31.03.2021 позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
У разі оскарження дій, бездіяльності, рішення суб'єкта владних повноважень зі спливом значного періоду часу, позивачем мають бути наведені переконливі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Тобто, тягар доказування, в цьому випадку, покладається саме на позивача.
Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Щодо твердження позивача, що вона дізналася про особливості призначення пенсій згідно Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 01.06.2000 року 1767-ІІІ та Наказу Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2017 року № 2054 в інформаційній стрічці мобільного додатка месенджера «Viber» у розділі «Військові пенсіонери України», суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Також суд враховує, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
З урахування наведеного, суд доходить висновку, що отримання позивачем листа відповідача від 20.06.2025 року № 1800-0202-8/25319 у відповідь на її заяву, також не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладено у постанові від 13.01.2025 по справі № 160/28752/23.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовною заявою в частині позовних вимог за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
А відтак, суд зазначає, що доводи викладені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою в частині позовних вимог, є безпідставними.
В даному випадку позивачем було пропущено шестимісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області протиправною щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні з 01.05.2024 року по 29.12.2024 року до пенсії в разі втрати годувальника 70 відсоткової надбавки від пенсії за особливі заслуги у відповідності до статті 6 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 01.06.2000 року № 1767-ІІІ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити з 01.05.2024 року по 29.12.2024 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника з нарахуванням 70 відсоткової надбавки за особливі заслуги у відповідності до статті 6 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 01.06,2000 року 1767-ІІІ та здійснити виплату різниці між максимально нарахованими та фактично виплаченими сумами, при цьому належних доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду надано не було.
За вказаних обставин, суд не знайшов обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними для поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою в частині вище зазначених позовних вимог.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Також, відповідно до ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, оскільки позивачем пропущено строк для звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог та жодних причин і обставин, які об'єктивно ускладнювали або унеможливлювали реалізацію позивачем прав у встановлений строк, останнім не наведено, суд визнає неповажними вказані в заяві про поновлення строку звернення до суду підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду та вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу в частині вище зазначених позовних вимог за період з з 01.05.2024 року по 29.12.2024 року.
В іншій частині позовних вимог, суд вважає за необхідне продовжити розгляд справи.
Керуючись ст.ст. 240, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні заяви представника позивача щодо поновлення строку звернення до суду з позовною заявою в частині позовних вимог - відмовити.
Позовну заяву по справі 480/5285/25 ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в частині позовних вимог про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області протиправною щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні з 01.05.2024 року по 29.12.2024 року до пенсії в разі втрати годувальника 70 відсоткової надбавки від пенсії за особливі заслуги у відповідності до статті 6 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 01.06.2000 року № 1767-ІІІ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити з 01.05.2024 року по 29.12.2024 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника з нарахуванням 70 відсоткової надбавки за особливі заслуги у відповідності до статті 6 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 01.06,2000 року 1767-ІІІ та здійснити виплату різниці між максимально нарахованими та фактично виплаченими сумами - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя В.О. Павлічек