Справа № 420/39014/25
23 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених ст.268-272, 287 КАС України, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
21 листопада 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни, що полягає у невчиненні дій необхідних для визначення частки майна боржника ОСОБА_4 у зведеному виконавчому провадженні №65038151 у спільній сумісній власності, у тому числі, у зверненні до суду із поданням про визначення такої частки;
зобов'язати Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяну Сергіївну звернутися до суду із поданням у порядку, передбаченому статтею 443 ЦПК України, для визначення частки майна боржника ОСОБА_4 у зведеному виконавчому провадженні №65038151, яка перебуває у спільній сумісній власності.
Стислий виклад позиції позивача.
У позові зазначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі, за час якого подружжям набуто ряд нерухомого майна, у тому числі; нежитлову будівлю, складське приміщення загальною площею 28,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; будівлю складу загальною площею 60,4 м.кв, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вказано у позові, ОСОБА_1 дізналася, що спільне сумісне майно, яке вони разом із ОСОБА_3 набули за час шлюбу, продається на електронних торгах, а ОСОБА_3 є боржником у зведеному виконавчому провадженні. Частина їх спільного майна, внаслідок боргових зобов'язань відповідача, вибула із їх спільної сумісної власності. На іншу частину накладено арешт у межах виконавчого провадження №605038151, у тому числі і на спірний об'єкт.
Так, позивач вказує, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни перебуває зведене виконавче провадження №65038151 з виконання виконавчого листа №473/995/18, виданого 02 квітня 2021 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 18 грудня 2014 року в розмірі 3292200 грн. 00 коп., що в еквіваленті, згідно курсу валют станом на 29.03.2018 року, становить124000 (сто двадцять чотири тисячі) доларів США, проценти за користування позикою за період з 18 грудня 2014 року по 18 грудня 2015 року в розмірі 824673 грн. 55 коп., проценти, нараховані відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, за період з 19 грудня 2015 року по 26 березня 2018 року в розмірі 2240499 грн. 95 коп., а всього - 6357373 грн. 50 коп.
Позивач зауважує, що вона не була стороною договору позики, за яким ОСОБА_3 став боржником, не приймала участі у судових справах про стягнення з останнього заборгованості та не була учасником виконавчого провадження. Також її не повідомляли про проведення виконавчих дій, у тому числі проведення торгів, а приватний виконавець не вчиняла дій для її повідомлення про їх проведення.
Разом з цим, як зазначає ОСОБА_1 , постановами про опис та арешт майна боржника приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни від 06 липня 2023 року ВП №65038151, при примусовому виконанні виконавчого листа №473/995/18, виданого 02 квітня 2021 року, описано та накладено арешт на майно боржника. У подальшому приватним виконавцем здійснено передачу вказаного майна на реалізацію через спеціалізовану організацію - реалізатора майна Державне підприємство «СЕТАМ» та оголошено торги.
У позовній заяві також вказано, що ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Прилуцької Ніни Миколаївни на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 травня 2025 року, постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання права власності, визнання недійсними результатів електронних торгів, скасування актів приватного виконавця, свідоцтв про придбання майна, звільнення майна з-під арешту, витребування майна з незаконного володіння.
Остаточне рішення у справі про поділ майна подружжя ОСОБА_5 не постановлено.
Незважаючи на те, що станом на сьогодні у справі 473/3519/23 відкрито касаційне провадження і заявник оскаржує рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, приватний виконавець відновила процедуру проведення електронних торгів з реалізації об'єктів.
У позові вказано, що адвокат Прилуцька Ніна Миколаївна 15 жовтня 2025 року направила до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни, в інтересах ОСОБА_1 , заяву в якій просила зупинити проведення електронних торгів у зведеному виконавчому провадженні №65038151 з реалізації майна боржника ОСОБА_3 та звернутися до суду із поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_3 у майні з яким він володіє спільно з ОСОБА_1 .
Листом від 06 листопада 2025 року №9397 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна повідомила, що станом на день надання відповіді, підстав для зупинення виконавчого провадження, зупинення вчинення виконавчих дій, передбачені статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» або відкладення проведення виконавчих дій, передбачені статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» у приватного виконавця відсутні. Також повідомила, що майно боржника, описано та передано на реалізацію і підстав для зняття його з реалізації відсутні. Ураховуючи викладене, вирішувати питання про звернення до суду з поданням про визначення частки в майні боржника не є можливим. Крім того, на момент опису та передачі майна па реалізацію, боржником не було повідомлено про укладення шлюбу та про перебування майна в спільній власності з іншими особами, в тому числі з ОСОБА_6 .
На переконання позивача, бездіяльність приватного виконавця щодо невчинення дій необхідних для визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності, у тому числі, у зверненні до суду із поданням про визначення такої частки, а також відмова у зупиненні проведення торгів з реалізації такого майна та у вчиненні необхідних дій за заявою ОСОБА_1 , є протиправними та суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Неведене є підставою для звернення до суду із позовом про визнання бездіяльності приватного виконавця протиправними та зобов'язання його вчинити певні дії. З огляду на зазначене, бездіяльність приватного виконавця Шевченко Тетяни Сергіївни може призвести до порушення майнових прав ОСОБА_1 , а саме: відчуженню належної їй частки у спільній сумісній власності.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач у відзиві, з покликанням на фактичні обставини справи, зазначає, що спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виник ще у 2018 році. 01.04.2021 було відкрито виконавче провадження. З 2020 року боржником та членами його сім'ї вчиняються послідовні, систематичні, недобросовісні дії, направлені на недопущення виконання рішення суду за рахунок належного боржнику майна. Із позовом про поділ майна подружжя дружина боржника звернулась до суду у 2023 році, тобто, не тільки, коли вже було відкрито виконавче провадження, а коли були вичерпані інші засоби протидії примусовому виконанню, що вживались боржником та членами його сім'ї.
За твердженням відповідача, позивачка наголошує на презумпції спільності активів подружжя, але заперечує цю презумпцію щодо пасивів. Боржник не спростовує презумпції спільності активів подружжя, та висловлює мовчазну згоду із іншими доводами позову, апеляційної на касаційної скарги позивачки. Про узгодженість дій подружжя по цій справі, спільність їх інтересів та обопільність їх недобросовісної поведінки свідчить і те, що ОСОБА_1 оскаржувала у касаційному порядку постанову Миколаївського апеляційного суду від 27.05.2024 по справі №761/19794/23, якою було відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 , задоволено апеляційні скарги представника ОСОБА_7 та Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області, Шевченко Тетяни Сергіївни, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову було скасовано, та відмовлено повністю у задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області, Шевченко Тетяни Сергіївни та інших про визнання торгів недійсними, заявленого на підставах порушення порядку реалізації майна.
Як вказує відповідач, , судами під час розгляду справи №473/3519/23 була встановлена необґрунтованість вимоги ОСОБА_1 і про звільнення з-під арешту майна, накладеного ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області по справі №473/995/18 від 02 квітня 2018 року, ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області по справі №473/995/18 від 31 травня 2018 року, постановою приватного виконавця Шевченко Т.С. про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП 65038151 від 02 квітня 2024 року, що свідчить про чинність та правомірність вказаних арештів на час вирішення виконавцем заяви позивачки
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області по справі №473/3519/23 від 12 травня 2025 року, залишеним в силі постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання права власності, визнання недійсними результатів електронних торгів, скасування актів приватного виконавця, свідоцтв про придбання майна, звільнення майна з-під арешту, витребування майна з незаконного володіння було відмовлено.
Крім цього, 27.10.2025 року ухвалою Верховного Суду було відмовлено ОСОБА_1 у зупинення дії оскаржуваних нею рішень по справі №473/3519/23, якими їй було відмовлено, зокрема, у звільненні з-під арешту спірного майна та його поділі.
Маючи намір вкотре зупинити торги, подружжя ОСОБА_5 від імені ОСОБА_1 подало заяву, в якій просило зупинити проведення електронних торгів у зведеному виконавчому провадженні №65038151 з реалізації майна боржника ОСОБА_3 та звернутися до суду із поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_3 у майні з яким він володіє спільно з ОСОБА_1 . Листом від 06 листопада 2025 року №9397 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна відмовила у задоволенні зазначеної заяви, що і оскаржується у судовому порядку у рамках цієї справи.
У відзиві вказано, що 10.11.2025 відбулись другі торги із реалізації нежитлової будівлі, складського приміщення загальною площею 28.8 м.кв., що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , за результатам яких майно було придбано ТОВ «Інтерпостач» за ціною 808 288,80 грн.
24.11.2025 відбулись другі торги із реалізації Нежитлової будівлі складу загальною площею 60,4 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 з невід'ємними поліпшеннями Нежитлової будівлі складу загальною площею 60,4 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 з невід'ємними поліпшеннями переможцем яких було визначено ПП "Агроном-2005" (ставка 5500000,00 грн.), але переможець торгів не сплатив в установлений законом строк кошти за лот, отже, учаснику торгів, який зробив попередню ставку ( ОСОБА_8 , 4500000,00 грн.) наразі належить сплатити за лот кошти у строк до 15.12.2025
01.12.2025 ТОВ «Інтерпостач» було видано акт про проведені електронні торги із реалізації нежитлової будівлі, складського приміщення загальною площею 28.8 м.кв., що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, виконавчі дії були вчинені приватним виконавцем із дотриманням вимог закону.
З покликанням на висновки Верховного Суду у постанові від 01.10.2025 по справі №482/1589/22, відповідач зауважує, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року в справі №337/474/14-ц наголошено, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач додатково зауважує, що наголошуючи на незаконності дій виконавця по цій справі, позивачка не надала суду доказів, що кошти, які стягуються в рамках виконавчого провадження за рахунок всього майна подружжя, не були використані в інтересах подружжя. Отже, позиція позивачки зводиться до того, що вона наголошує на презумпції спільності майна, набутого у шлюбі, при цьому заперечуючи відповідну презумпцію щодо зобов'язань, виниклих під час шлюбу. Приватний виконавець вважає, що судами по справі №473/3519/23 під час відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування арештів із майна та його поділ було обґрунтовано враховано не тільки презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, а і презумпцію спільності (нероздільності) зобов'язань подружжя. Зазначене твердження відповідач обґрунтовує висновками Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2024 року по справі №686/12224/22.
Так, арешти, накладені на спірне майно, як судом, так і виконавцем, які намагалась скасувати позивачка у судовому порядку та правомірність накладання яких встановив суд, були накладені на майно із метою забезпечення виконання рішення суду про стягнення боргу з ОСОБА_3 за позикою, яка укладалась у період шлюбу. Керуючись тим, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя передбачає нероздільність зобов'язань подружжя, а у даному випадку виконання такого зобов'язання було забезпечено не тільки постановою виконавця, а і ухвалами суду, якими було накладено арешт на спірне майно у рамках спору про стягнення боргу, приватний виконавець відмовив у задоволенні заяви про виділ часки у майні, поданої від імені дружини боржника, оскільки остання під час розгляду справи №473/3519/23, рішення за якою набрало законної сили, не спростувала презумпцію спільності (нероздільності) зобов'язань подружжя за договором позики та продовжувала діяти очевидно недобросовісно на шкоду інтересам кредитора, намагаючись у спосіб ініціювання процесу про виділ частки у майні зупинити торги та зменшити обсяг майна, за рахунок якого кредиторові належить задовільнити вимогу.
Відповідач зазначає, що, залишаючи без задоволення касаційну скаргу дружини боржника на рішення судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні права власності на 1/4 частину магазину та зняття арешту з майна, Верховний Суд у Постанові по справі №274/5623/16-ц від 28 червня 2023 року зазначив: «Те, що державний виконавець не звертався до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким від володіє спільно з іншими особами, відповідно до статті 443 ЦПК України, не має правового значення для розгляду цієї справи», оскільки позивачка не довела, що між подружжям реально існує спір про поділ майна. Враховуючи чинність арештів, накладених на майно у рамках виконавчого провадження та у процесі забезпечення позову про стягнення боргу, та те, що у спосіб ініціювання процесу про виділ частки у майні подружжя намагається зупинити торги та зменшити обсяг майна, за рахунок якого кредиторові належить задовільнити вимогу, - виконавцем було правомірно відмовлено позивачці у задоволенні зазначеного клопотання.
Враховуючи те, що рішення суду боржником у добровільному порядку не виконувалось, численними рішеннями суду була встановлена обопільна недобросовісна поведінка подружжя; ст.34 ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачає обов'язку для зупинення вчинення виконавчих дій у випадку касаційного оскарження буд-якого рішення суду, а ст.32 Закону передбачає право виконавця відкласти проведення виконавчих дій у певних випадках, яке він має реалізувати із дотриманням справедливого балансу інтересів стягувача та боржника; ухвалою Верховного суду було відмовлено ОСОБА_1 у зупинення дії оскаржуваних нею рішень по справі №473/3519/23 було відмовлено, отже, накладений виконавцем арешт був визнаний судом чинним; у даному випадку зупинення, чи відкладення вчинення виконавчих дій порушувало б права стягувача. Отже, під час вчинення виконавцем виконавчих дій ним не було порушено норм чинного законодавства, зокрема вимог ст.32, 34 ЗУ «Про виконавче провадження».
Процесуальні дії у справі.
Суд ухвалою від 25.11.2025 відмовив у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 27.11.2025 суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, з урахуванням особливостей встановлених ст.268-272, 287 КАС України, витребував у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни копії матеріалів виконавчого провадження ВП №65038151, встановив учасникам справи строки для надання заяв по суті та призначив судове засідання на 09 грудня 2025 року.
В судовому засіданні 09.12.2025, зважаючи на клопотання учасників справи та їх неявку у судове засідання, суд ухвалою, постановленою на місці та занесеною до протоколу судового засідання, продовжив розгляд справи на 20 днів та відклав судове засідання на 18 грудня 2025 року.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги, розгляд справи перенесено на 19 січня 2026 року.
У судове засідання, призначене на 19.01.2026, позивач та її представник не з'явились. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.
19 січня 2026 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю позивача та його представника.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 до судового засідання, призначеного на 19.01.2026, не з'явилась. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, про що свідчать матеріали справи.
18 грудня 2026 року від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю ОСОБА_2 та її представника.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 до судового засідання, призначеного на 19.01.2026, не з'явився. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.
У судовому засіданні 19.01.2026 суд розглянув заяву відповідача про закриття провадження у справі.
Ухвалою від 19.01.2026 суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі.
Під час судового засідання 19.01.2026 суд заслухав пояснення представника відповідача, з'ясував обставини у справі та перевірив їх доказами.
Ухвалою суду від 19.01.2026, постановленою на місці та занесеною до протоколу судового засідання, з урахуванням поданих представником позивача та третьої особи - Маілунц К.Е. клопотань про розгляд справи за їх відсутності, врахувавши думку представника відповідача, суд вирішив здійснювати подальший розгляд справи у письмовому провадженні.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, поясненнями третьої особи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.
Суд встановив, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. перебуває зведене виконавче провадження №66613349 (в тому числі виконавче провадження ВП 65038151) про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошових коштів, що відкрито на підставі:
виконавчого листа, виданого 02.04.2021 Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області у справі 473/995/18, про стягнення заборгованості:
- за договором позики вiд 18.12.2014 в розмірі 3292200,00 грн, що в еквіваленті, згідно курсу валют станом на 29.03.2018, становить 124000,00 доларiв США;
- процентів за користування позивакою за період з 18.12.2015 до 18.12.2015 у розмірі 824673,55 грн;
- процентів, нарахованих відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України за період з 19.12.2015 до 26.03.2018 в розмірі 2240499,95 грн;
виконавчого листа, виданого 02.04.2021 Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області у справі 473/995/18 про стягнення судових витрат у розмірі 5772,31 грн;
виконавчого листа, виданого 14.07.2022 Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області у справі 473/3722/21 про стягнення судових витрат у розмірі 11342,06 грн;
виконавчого листа, виданого 14.07.2022 Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області у справі 473/3722/21 про стягнення процентів та інфляційних збитків за період з 12.10.2018 до 11.10.2021 за позикою у розмірі 3702737,34 грн;
виконавчого листа, виданого 14.07.2022 Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області у справі 473/3722/21 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4300,00 грн;
виконавчого листа, виданого 03.11.2022 Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області у справі 473/995/18 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11025,00 грн.
Відповідно до матеріалів зведеного виконавчого провадження №66613349, у ході виконавчого провадження звернуто стягнення на майно боржника шляхом передачі стягувачу, а саме:
магазин з підвалом, загальна площа 275,8 кв.м. та земельну ділянку площею 0,0266 га, кадастровий номер 4810200000:11:034:0189, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 ;
комплекс будівель загальною площею 823.9 кв.м. та земельну ділянку площею 0,2512 га, кадастровий номер 4810200000:06:007:0009, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 .
Матеріалами зведеного виконавчого провадження №66613349 також підтверджується, що 06.07.2023 приватним виконавцем винесено постанови про опис та арешт майна боржника, а саме:
нежитлової будівлі складу загальною площею 60,4 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 з невід'ємними поліпшеннями;
нежитлової будівлі складського приміщення загальною площею 28.8 м.кв., що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, 18.08.2023 на сайті ДП «Сетам» було опубліковано повідомлення щодо лоту №534097, а саме: нежитлової будівлі складу загальною площею 60,4 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 з невід'ємними поліпшеннями, а 28.08.2023 - повідомлення щодо лоту №533832, а саме: нежитлової будівлі, складського приміщення загальною площею 28.8 м.кв., що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з відомостями на сайті «Судова влада України» та відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, суд встановив, що у липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С., Маілунц К.Е., Шевчука О.М. (справа №473/3519/23), в якому просила:
визнати за нею право спільної сумісної власності на нерухоме майно: нежитлову будівлю, магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та на земельну ділянку площею 0,0266 га за цією ж адресою;
визнати недійсними та скасувати результати електронних торгів із реалізації вказаного нерухомого майна;
скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. від 21 червня 2023 року про передачу майна стягувачу ( ОСОБА_2 ) в рахунок погашення боргу;
визнати недійсними та скасувати свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), серія та номер: 681 та 682, видані 26 червня 2023 року, видавник: Онищенко Л.В., державний нотаріус Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області, на ім'я ОСОБА_2 ;
скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на вищевказане нерухоме майно.
В подальшому, 17 травня 2024 року ОСОБА_1 подала позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С., про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності та скасування арешту майна (справа №473/2572/24), в якому просила визнати спільною сумісною власністю її та ОСОБА_3 як набуте у шлюбі наступне нерухоме майно:
комплекс будівель площею 823,9 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ;
земельну ділянку, площею 0,2512 га, кадастровий номер 4810200000:06:007:0009, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 ;
нежитлову будівлю, складське приміщення загальною площею 28,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
будівлю, загальною площею 60,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
провести поділ цього майна, визнавши за нею право на 1/2 його частку;
скасувати арешти на спірне майно, накладені ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 квітня 2018 року у справу №473/995/18 та постановою приватного виконавця Шевченко Т.С. у виконавчому провадженні №65038151.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 вересня 2024 року цивільні справи №473/3519/23 та №473/2572/24 об'єднані в одне провадження, об'єднаній справі присвоєний №473/3519/23.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області по справі №473/3519/23 від 12 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2025 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця Шевченко Тетяни Сергіївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання права власності, визнання недійсними результатів електронних торгів, скасування актів приватного виконавця, свідоцтв про придбання майна, звільнення майна з-під арешту, витребування майна з незаконного володіння відмовлено.
08 вересня 2025 року Верховний Суд ухвалою у справі №473/3519/23 відкрив касаційне провадження та відмовив у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - Прилуцької Ніни Миколаївни про зупинення дії рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 травня 2025 року, додаткового рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 червня 2025 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2025 року.
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області ухвалою від 14.10.2025 у справі №473/3519/23 скасував заходи забезпечення позову, встановлені:
ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 липня 2023 року шляхом заборони усім суб'єктам владних повноважень, державним реєстраторам, нотаріусам, іншим органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі магазину з підвалом загальною площею 275,8 кв.м та земельної ділянки площею 0,0266 га, кадастровий номер 4810200000:11:034:0189, за адресою: АДРЕСА_3 (справа №473/3519/23);
ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 травня 2024 року шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме комплексу будівель площею 823,9 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 , земельної ділянки, площею 0,2512 га, кадастровий номер 4810200000:06:007:0009, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , нежитлової будівлі, складського приміщення загальною площею 28,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , будівлі, загальною площею 60,4 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (справа №473/2572/24);
ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 травня 2024 року шляхом зупинення продажу арештованого майна - нежитлової будівлі, складського приміщення загальною площею 28,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер лоту: 533832 (справа №473/2572/24);
ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2024 року шляхом зупинення продажу арештованого майна - будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , номер лоту: 534097 (справа №473/3519/23).
Суд також встановив, що у серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики, в якому просила визнати недійсним договір позики від 18 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 лютого 2025 року у справі №473/4406/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 травня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Прилуцької Н. Н. залишено без задоволення, рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 лютого 2025 року.
Постановою Верховного Суду від 01.10.2025 у справі №473/4406/24 касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прилуцька Ніна Миколаївна, залишено без задоволення. Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 лютого 2025 року, додаткове рішення цього ж суду від 21 лютого 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 травня 2025 року залишити без змін.
Відповідно до матеріалів справи, представник позивача адвокат Прилуцька Н.М. звернулась до відповідача із заявою від 15.10.2025, в якій просила:
зупинити проведення електронних торгів у зведеному виконавчому провадженні №65038151 з реалізації майна боржника ОСОБА_3 , зокрема щодо:
комплексу будівель загальною площею 823,9 кв.м та земельна ділянка, на якій розташована будівля, площею 2 512 м.кв., кадастровий номер 4810200000:06:007:0009 за адресою: АДРЕСА_4 ;
нежитлового підвального приміщення загальною площею 28,8 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
будівлі складу загальною площею 60,4 м.кв, з невід'ємними поліпшеннями загальною площею 142,6 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
звернутися до суду із поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_3 у майні з яким він володіє спільно з ОСОБА_1 , а саме:
комплексу будівель загальною площею 823,9 кв.м та земельна ділянка, на якій розташована будівля, площею 2512 м.кв., кадастровий номер 4810200000:06:007:0009 за адресою: АДРЕСА_4 ;
нежитлового підвального приміщення загальною площею 28,8 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
будівлі складу загальною площею 60,4 м.кв, з невід'ємними поліпшеннями загальною площею 142,6 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
22 жовтня 2025 року представник позивача адвокат Прилуцька Н.М. звернулась до відповідача звернулась до відповідача з повторною заявою аналогічного змісту.
Суд встановив, що 06.11.2025 відповідач надіслав лист №9397 на адресу представника позивача адвоката Прилуцької Н.М., в якій зазначив, що станом на день надання відповіді, підстав для зупинення виконавчого провадження, зупинення вчинення виконавчих дій, передбачені статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» або відкладення проведення виконавчих дій, передбачені статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» у приватного виконавця відсутні.
Крім того, ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.10.2025 року по справі №473/3519/23 скасовані заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 травня 2024 року шляхом зупинення продажу арештованого майна - нежитлової будівлі, складського приміщення загальною площею 28,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер лоту: 533832 (справа №473/2572/24) та ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2024 року шляхом зупинення продажу арештованого майна будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , помер лоту: 534097 (справа №473/3519/23). Також, Ухвалою Верховного суду від 08 вересня 2025 року по справі 473/3519/23 у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - Прилуцької Ніни Миколаївни про зупинення дії рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 травня 2025 року, додаткового рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 червня 2025 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2025 року відмовлено.
В означеному листі також повідомлено, що майно боржника - комплекс будівель площею 823,9 кв.м, та земельна ділянка, на якій розташована будівля площею 0,2512 га, кадастровий номер 4810200000:06:007:0009, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 не перебуває на реалізації, а було передано стягувачу у рахунок погашення боргу постановою та актом приватного виконавця від 04.07.2023 року.
У відповідь на заяву в частині звернення до суду із поданням про визначення частки майна у листі повідомлено, що, згідно пункту 5 розділу ХІ Наказу Міністерства Юстиції України «Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна» від 29.09.2016 №2831/5, у разі надходження від виконавця постанови про закінчення виконавчого провадження. постанови, в якій зазначено про зняття арешту з майна, або постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, організатор зобов'язаний негайно припинити електронний аукціон (аукціон за фіксованою ціною) та зняти майно з реалізації. Так, майно боржника - комплекс будівель площею 823,9 кв.м, та земельна ділянка, на якій розташована будівля площею 0,2512 га, кадастровий номер 4810200000:06:007:0009, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 було передано стягувачу у рахунок погашення боргу постановою та актом приватного виконавця від 04.07.2023 року. Майно боржника, а саме нежитлові будівлі складського приміщення площею 28,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та будівля складу загальною площею 60,4 кв.м. з невід'ємними поліпшеннями за адресою: АДРЕСА_2 описано та передано на реалізацію і підстав для зняття його з реалізації відсутні. Ураховуючи викладене, вирішувати питання про звернення до суду з поданням про визначення частки в майні боржника не є можливим. Крім того, на момент опису та передачі майна на реалізацію, боржником не було повідомлено про укладення шлюбу та про перебування майна в спільній власності з іншими особами, в тому числі з ОСОБА_6 .
Вважаючи протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни, що полягає у невчиненні дій необхідних для визначення частки майна боржника ОСОБА_4 у зведеному виконавчому провадженні №65038151 у спільній сумісній власності, у тому числі, у зверненні до суду із поданням про визначення такої частки, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За змістом п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (пункт 6); залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання (пункт 15).
Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Згідно з ч.6 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Так, відповідно до матеріалів зведеного виконавчого провадження:
нежитлова будівля, складське приміщення загальною площею 28,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 17.10.2011 №2-438;
будівля складу загальною площею 60,4 м.кв, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2016 №228.
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною першою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.
Відповідно до абз.1 ч.4 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», після документального підтвердження належності боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, заставлений третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
Згідно з ч.3 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Верховний Суд у постанові від 01.04.2020 у справі №462/518/18 дійшов висновку, що виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника повинен з'ясувати питання, чи не володіє він даним нерухомим майном спільно з іншими особами, після чого вирішувати питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Частинами першою, другою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
За змістом частини третьої цієї статті арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Згідно з абз.2 ч.3 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
Частиною першою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 30 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.
Матеріалами зведеного виконавчого провадження підтверджено, що 06.07.2023 приватним виконавцем винесено постанови про опис та арешт майна боржника, а саме:
нежитлової будівлі складу загальною площею 60,4 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 з невід'ємними поліпшеннями;
нежитлової будівлі, складського приміщення загальною площею 28.8 м.кв., що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з ч.1 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 стверджувала, що за результатами примусової реалізації нерухомого майна, зареєстрованого на праві власності за ОСОБА_3 , який є боржником у зведеному виконавчому провадженні, буде порушено її право власності на частку в такому майні, оскільки майно набуте за час перебування в шлюбі з ОСОБА_3 , а отже, належало їм на праві спільної сумісної власності, приватний виконавець не здійснив заходи щодо з'ясування належності майна боржнику, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.1 ст.73 Сімейного кодексу України, за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
Ураховуючи, що нежитлова будівля складу загальною площею 60,4 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 з невід'ємними поліпшеннями та нежитлова будівля складського приміщення загальною площею 28.8 м.кв., що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , як такі, що придбані у період шлюбу, у разі відчуження належної позивачу частки у вказаному нерухомому майні, на яке приватним виконавцем накладено арешт, на електронних торгах без її згоди буде порушено право позивача як співвласника майна.
Верховний Суд у постанові від 07.02.2025 у справі №520/18834/24 зазначив, що якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.
У разі наявності спору про право, який випливає з цивільних правовідносин, з метою захисту права власності позивач має право звернутися з позовною заявою в порядку цивільного судочинства.
Як встановлено судом, згідно з відомостями на сайті «Судова влада України» та відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, у серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики, в якому просила визнати недійсним договір позики від 18 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 лютого 2025 року у справі №473/4406/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 травня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Прилуцької Н. Н. залишено без задоволення, рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 лютого 2025 року.
Постановою Верховного Суду від 01.10.2025 у справі №473/4406/24 касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прилуцька Ніна Миколаївна, залишено без задоволення. Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 лютого 2025 року, додаткове рішення цього ж суду від 21 лютого 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 травня 2025 року залишити без змін.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2025 у справі №473/4406/24 дійшов такого висновку: «…Враховуючи встановлений судами у справі №473/995/18 факт укладення ОСОБА_3 договору позики, отримання ним коштів, порушення зобов'язань за договором позики, відсутність даних про використання цих коштів, суди дійшли цілком об'єктивних висновків щодо відмови у задоволенні вимог позивачки, які фактично спрямовані на ухилення від виконання боржником боргових зобов'язань за оспорюваним договором позики і виконання рішення суду про стягнення коштів.
Подібний за змістом висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 листопада 2023 року у справі №758/16339/17 (провадження №61-12173св23).
Крім того, слід звернути увагу, що однією із засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що цей позов подано у 2024 році після спливу більше 10 років з часу укладення оспорюваного договору і на стадії виконання судового рішення, ухваленого у зв'язку з невиконанням оспорюваного договору позики.
За таких обставин визнання відповідачем позовних вимог суд вірно розцінив як спосіб ухилення від виконання судового рішення у справі №473/995/18…».
Як встановлено судом, 17 травня 2024 року ОСОБА_1 подала позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С., про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності та скасування арешту майна (справа №473/2572/24), в якому просила визнати спільною сумісною власністю її та ОСОБА_3 як набуте у шлюбі наступне нерухоме майно, зокрема:
комплекс будівель площею 823,9 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ;
земельну ділянку, площею 0,2512 га, кадастровий номер 4810200000:06:007:0009, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 ;
нежитлову будівлю, складське приміщення загальною площею 28,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
будівлю, загальною площею 60,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
провести поділ цього майна, визнавши за нею право на 1/2 його частку;
скасувати арешти на спірне майно, накладені ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 квітня 2018 року у справу №473/995/18 та постановою приватного виконавця Шевченко Т.С. у виконавчому провадженні №65038151.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області по справі №473/3519/23 від 12 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2025 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця Шевченко Тетяни Сергіївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання права власності, визнання недійсними результатів електронних торгів, скасування актів приватного виконавця, свідоцтв про придбання майна, звільнення майна з-під арешту, витребування майна з незаконного володіння відмовлено.
08 вересня 2025 року Верховний Суд ухвалою у справі №473/3519/23 відкрив касаційне провадження та відмовив у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - Прилуцької Ніни Миколаївни про зупинення дії рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 травня 2025 року, додаткового рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 червня 2025 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2025 року.
В подальшому, Верховний Суд ухвалою від 27.10.2025 у справі №473/3519/23 відмовив у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - Прилуцької Ніни Миколаївни про зупинення дії рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 травня 2025 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2025 року.
Отже, рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області по справі №473/3519/23 від 12 травня 2025 року набрало законної сили 15.07.2025.
У постанові Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2025 року зазначено: «…Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який відмовив у визнанні за ОСОБА_1 права на 1/2 частку у праві спільної власності подружжя на нерухоме майно в порядку його поділу, врахувавши відсутність фактичного спору між подружжям про поділ майна, подання позову після відкриття виконавчого провадження та наявність невиконаних ОСОБА_3 численних рішень суду про стягнення боргу на користь ОСОБА_2 , обраний позивачкою спосіб поділу спільного майна подружжя, а саме - не поділ в натурі об'єктів нерухомого майна, а визначення за нею права на 1/2 частку у праві власності на кожен об'єкт нерухомості, а також відсутність у справі відомостей щодо наявності у подружжя ОСОБА_5 іншого майна. Наведені обставини свідчать про те, що позов про поділ майна використаний ОСОБА_1 з метою уникнути реалізації спірного майна у зведеному виконавчому провадженні, що унеможливіть виконання судових рішень на користь ОСОБА_2 , тоді як поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які узгоджуються із висновками Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року в справі №337/474/14-ц та в інших постановах, зокрема від 26 січня 2023 року у справі №442/5855/21…».
Суд вважає за необхідне також звернути увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 10.09.2025 у справі №367/252/24.
Так, в означеній постанові, Велика Палата Верховного Суду зазначає що діяльність виконавця обумовлюється необхідністю підтримання принципів законності і верховенства права, а не інтересом конкретного учасника виконавчого провадження. Забезпечення найбільш сприятливої ситуації для досягнення виконання судового рішення відповідає не лише інтересам суспільства, яке, безумовно, зацікавлене в підтриманні правопорядку в державі, а й майновим чи немайновим інтересам стягувача у виконавчому провадженні. Тому виконавець вправі звернутися до суду з позовами про визначення частки боржника у спільному майні та про оспорення фраудаторного правочину саме в інтересах стягувача (а не боржника) у виконавчому провадженні.
З цих же міркувань у разі наявності спору про право на майно, яким боржник володіє спільно з іншими особами, позов про визначення частки боржника у такому майні також пред'являється виконавцем в інтересах стягувача у виконавчому провадженні, оскільки як вимоги, спрямовані на повернення майна у власність боржника (спільну власність боржника та інших осіб), так і вимоги щодо визначення частки боржника у такому майні мають на меті забезпечення повного та своєчасного виконання судового рішення у спосіб звернення стягнення на майно боржника, що відповідає майновим інтересам стягувача.
Велика Палата Верховного Суду в означеній постанові наголосила, що за захистом своїх невизнаних, оспорених або порушених прав має насамперед звертатися особа, чиї права не визнаються, оспорюються або порушуються.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що погоджується з висновками, сформульованими нею у справі №2-591/11, про те, що стаття 443 ЦПК України підлягає застосуванню винятково за відсутності спору про право, і про те, що виконавець вправі звернутися до суду з вимогою про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний, оскільки в першому випадку виконавець звертається до суду з поданням, а в іншому - з позовною заявою.
До того ж, Велика Палата Верховного Суду хоча й погоджується зі своїм висновком, сформульованим у постанові від 08 червня 2022 року у справі №2-591/11, про те, що виконавець вправі звертатися до суду з позовом про визначення частки боржника у спільному майні та оспорення фраудаторного правочину, проте з мотивів, викладених у цій постанові, висновує, що такий позов пред'являється виконавцем саме в інтересах стягувача у виконавчому провадженні.
Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду окреслила основні аспекти відступу від висновків, зроблених нею у постанові від 08 червня 2022 року у справі №2-591/11, та їх конкретизації:
стаття 443 ЦПК України врегульовує ситуацію, у якій немає спору про право між співвласниками майна. Якщо такий спір наявний, суд відмовляє в задоволенні подання виконавця, а виконавець (або особа, права якої порушено) вправі звернутися до суду в порядку позовного провадження. Водночас суд має встановити, що спір є реальним, а не штучно створеним чи гіпотетичним;
виконавець має право звернутися до суду з позовом про визначення частки боржника в спільному майні та про оспорення укладеного боржником правочину, наслідком якого є неможливість виконання судового рішення, проте такий позов може бути пред'явлений винятково в інтересах стягувача у виконавчому провадженні. Якщо ж позов пред'явлено в інтересах боржника, то позовна заява підлягає поверненню заявникові без відкриття провадження у справі, а якщо це встановлено після відкриття провадження у справі, то такий позов підлягає залишенню без розгляду з підстав, наведених у пункті 98 цієї постанови.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що питання щодо визначення частки майна ОСОБА_1 у майні, яке належить боржнику ОСОБА_3 , вже було предметом розгляду у справі №473/3519/23, за результатом розгляду якої у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця Шевченко Тетяни Сергіївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання права власності, визнання недійсними результатів електронних торгів, скасування актів приватного виконавця, свідоцтв про придбання майна, звільнення майна з-під арешту, витребування майна з незаконного володіння, - відмовлено.
Суд також звертає увагу, що у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року в справі №337/474/14-ц наголошено, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч.1. ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Підсумовуючи наведене вище, з урахуванням системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, з урахуванням висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у справі, що розглядається, не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст.139 КАС України, відсутні.
Керуючись ст.2, 9, 139, 205, 241-246, 262, 268, 269, 272, 287 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни (вул. Балківська, буд. 31, офіс 7, м. Одеса, Одеська обл., 65029, РНОКПП НОМЕР_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 283-1, 283-2, 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.287 КАС України до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дмитро БАБЕНКО
.