23 січня 2026 року м. Київ справа №320/52934/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.10.1994 по 31.12.1999 та перерахунку пенсії;
- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період здійснення підприємницької діяльності з 01.10.1994 по 31.12.1999 та у зв'язку з цим провести перерахунок пенсії позивача, починаючи з 27.06.2024.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомила, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27.06.2024.
Позивач зазначає про протиправне незарахування відповідачем при призначенні пенсії за віком позивачу до страхового стажу періоду здійснення нею підприємницької діяльності з 01.10.1994 по 31.12.1999 у зв'язку з ненаданням документів про сплату нею страхових внесків.
Позивач вважає протиправними дії щодо незарахування до страхового стажу періоду здійснення нею підприємницької діяльності, що мало наслідком звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач 1, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що до ГУ ПФУ в м. Києві надійшло звернення позивача, яке розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян» шляхом надання роз'яснення про відсутність відомостей щодо сплати позивачем страхового збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за період з вересня 1994 року по червень 1998 року.
Відповідач 1 наголосив, що лист ГУ ПФУ в м. Києві від 26.07.2024 не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та має роз'яснювальний характер, не породжує для позивача жодних прав та обов'язків.
Таким чином, на думку відповідача 1, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі по тексту також відповідач 2, ГУ ПФУ в Тернопільській області).
Відповідач 2, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивачу з 10.11.2017 призначена та виплачується пенсія по інвалідності відповідно до Закону №1058. Рішенням від 11.07.2024 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 з 03.07.2024. Оскільки документів, які підтверджують сплату страхових внесків, починаючи з 15.09.1994, надано не було, у відповідача 2 були відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періоду з 15.09.1994 по 31.12.1999 та перерахунку її пенсії.
Таким чином, на думку відповідача 2, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та з 23.10.2017 отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003№ 1058-IV (далі по тексту також - Закон №1058).
27 червня 2024 ОСОБА_1 звернулася до органу ПФУ із заявою про переведення ї на пенсію за віком відповідно до Закону №1058.
Означена заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яким прийнято рішення від 11.07.2024 №930090875145 про переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону №1058, що підтверджується наданим відповідачем 2 протоколом.
ГУ ПФУ в м. Києві листом від 14.10.2024 №2600-0202-8/198921 повідомило позивача, що за результатами розгляду її заяви від 27.06.2024 про переведення на пенсію за віком ГУ ПФУ в Тернопільській області прийнято рішення від 03.07.2024 №930090875145 про переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону №1058.
Водночас, документів, які підтверджують сплату страхових внесків, починаючи з 15.09.1994, не було надано. Отже станом на 27.06.2024 (дату подання заяви) законні підстави зарахувати період підприємницької діяльності з 15.09.1994 по 31.12.1999 були відсутні.
Не погоджуючись з правомірністю незарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності, позивач звернулася з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом №1058.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі по тексту також - Закон №1788) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту також - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом а) частини третьої статті 56 Закону №1788 визначено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
За нормами пункту 3-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно з абзацом 2, 3 пункту 4 Порядку №637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом першим підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу)
Абзацом четвертим підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 установлено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності за умови підтвердження сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому до страхового стажу зараховуються періоди здійснення підприємницької діяльності:
до 01 травня 1993 року - час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року - періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування;
з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року - періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5).
Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5).
Відомості такої довідки містять інформацію про сплату страхових внесків, єдиного внеску з 01 липня 2000 року, з часу запровадження персоніфікованого обліку. Такі відомості будуть повними за умови, що підприємець був своєчасно зареєстрований у відповідному територіальному управлінні Пенсійного фонду і своєчасно сплачував страхові внески (в подальшому єдиний внесок).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця датою проведення реєстрації ОСОБА_1 як ФОП є 15.09.1994.
Відповідно до довідки ДПІ по Залізничному району м. Києва від 06.03.1997 підприємець ОСОБА_1 зареєстрована в ДПІ Залізничного району м. Києва 15.09.1994 №61013985.
Листом фінансово-економічного управління ГУ ПФУ в м. Києві від 13.05.2024 №2600-0603-8/98045 «надання інформації щодо системи оподаткування» за наслідками розгляду заяви позивача від 09.05.2024 надано інформацію щодо системи оподаткування ФОП ОСОБА_1 за період з 04.06.1998 по 31.12.2000, відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 в означений період перебувала за загальній системі оподаткування.
Позивачем долучено до матеріалів справи копії квитанцій про сплату податків та авансових платежів до Державного казначейства Залізничного району за 1995 рік - 11.03.1996, за 1997 рік - 06.03.1997, 23.03.1998, за ІІІ квартал 1998 року - 06.06.1998, за ІІІ квартал 1997 року - 17.07.1997, за 1997 рік та аванс за І квартал 1998 року - 23.03.1998, за ІІІ квартал 1998 року - 06.06.1998, за ІІ квартал 1997 року - 17.07.1997, за IV квартал 1999 року - 25.10.1999.
Водночас, означені квитанції свідчать про сплату позивачем податків та авансових платежів, а не страхових внесків у спірному періоді.
Натомість, жодних доказів на підтвердження сплати позивачем як фізичною особою-підприємцем страхових внесків у період з 01.10.1994 по 31.12.1999 матеріали справи не містять, що має наслідком відсутність у відповідача 2 підстав для зарахування означеного періоду підприємницької діяльності позивача до страхового стажу та, відповідно, обґрунтованих висновків ГУ ПФУ в Тернопільській області про непідтвердження факту сплати страхових внесків за цей період.
Отже, позивачем не підтверджено факту сплати страхових внесків для цілей зарахування спірного періоду до страхового стажу.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.